Розбивка ліній заданого нахилу

Порядок роботи:

1. На місцевості визначають початок і кінець лінії (точки А і В), позначають точки а₁, а₂, а₃ кілочками або стовпчиками;

2. Обчислюють відмітку точки В за формулою : Н_в= Н_А+/- і_АВ* l_АВ;

3. Виносять відмітки точок А і В на місцевість

4. В т.А ставлять нівелір і вимірюють висоту інструмента С;

5. Обертаючи підйомний гвинт нівеліра,установлений у напрямі АВ, наводять середню нитку сітки на відлік по рейці, установлений на т.В, який дорівнює С;

6. В точках а₁, а₂, а₃ забивають кілочки так, щоб відліки по рейках, поставлені на кілочках, дорівнювали висоті інструмента С.

Способи розбивки споруд у плані

Розбивку споруд у плані можна виконати різними способами:

• полярним

• лінійної засічки

• прямої кутової засічки

• створної засічки

• мікротріангуляції

• полігонометрії

• прямокутних координат

Полярним способом користуються тоді, коли розбивні роботи проводять на відкритій місцевості і коли можна зробити безпосередні проміри від точок основи розбивки до точок споруди.

Полярний спосіб

Спосіб лінійної засічки застосовують на відкритій місцевості, якщо відстань від пунктів основи розбивки до проектних точок не перевищує довжини мірного приладу- рулетки, мірної стрічки.

Спосіб кутової засічки полягає у тому, що положення т.С на місцевості визначають перенесенням в натуру двох кутів β₁ і β₂, кожний з яких складений напрямом на точку С і лінією основи розбивки.

Спосіб прямокутних координат застосовують при розбивці багатьох точок, розміщених поблизу ліній основи розбивки,особливо, якщо вісь побудови паралельна лінії розбивки.

Поняття про вертикальне планування

Суть ВП полягає у перетворенні природного рельєфу місцевості (будмайданчика), тобто в приведенні його до виду, зручного для експлуатації будівель і споруд.

У задачу ВП входить відведення поверхневої води з будівельного майданчика і виконання мінімального обсягу робіт.

ВП складється з :

1. проекту вертикального планування;

2. земляних робіт при перетворенні природного рельєфу у штучний

завдання ВП вирішують за допомогою складання картограми земельних робіт, яка є графічним зображенням розміщення насипів і виїмок. Картограма земляних мас використовується для переміщення земляних мас, а також для виносу в натуру проектних площин ВП.

ГІ= Н_RP+a_Rp

Фактичні відмітки:

Н₁= ГІ- а₁

Н_ПЛ= (∑Н₁+2∑ Н₂+3∑ Н₃+4∑ Н₄)/ 4n

h₁ = Н_ПЛ- Н₁

Х =( h₁/ h₁* h₂)*d

Геодезичні роботи у період будівництва підземної частини (нульового циклу) будівель і споруд Закріплення основних осей споруд

Геодезичний проект (або креслення розбивки) переносять у натуру по осях споруди. Головні осі споруди закріплюють у натурі двома-чотирма осьовими точками. При виконанні земельних робіт при розкритті котлованів осьові точки будуть знищені. Тому, щоб їх зберегти всього терміну будівництва, їх виносять за межі земельних робіт і закріплюють за допомогою обгородження або створних знаків. Будівельні огородження бувають суцільні, , по периметру котловану, і несу цільні, у вигляді окремих лавок.

Обгородження розміщують паралельно граням котловану на відстані 3 – 5 м так, щоб не створювати перешкод для руху кранів, техніки у період будівництва.

Закріплення осей за допомогою обгородження

Розбивку починають з винесення основних осей споруди. Теодоліт установлюють в одній з вихідних, наприклад, т. А, центрують, зорову трубу наводять на т. В. При цьому положенні труби теодоліта на дальній стороні обгородження ставлять т. В″ і закріплюють її цвяхом. Перевівши трубу через зеніт, закріплюють т. А″. Повернувши теодоліт на 90˚, закріплюють точки А″. Таким самим способом переносять і закріплюють т. «С» і «D». Після винесення на обгородження основних і допоміжних осей проводять контрольні вимірювання відстаней між сусідніми осями.

Осі на обгородженні фіксують цвяхом, олійною фарбою, надрізом. Особливо важливі осі додатково закріплюють ґрунтовими знаками (залізобетонними стовпчиками).

Якщо конфігурація споруди проста і термін будівництва невеликий, то осі можна закріплювати створними знаками – шматками арматури, труб, бетонними стовпчиками та ін.

Закріплення осей створними знаками

Створні знаки закріплюють на певних відстанях від осьових точок. Якщо в створі знаходиться капітальна споруда (стовп, дерево), то вісь можна закріпити фарбою – рискою, цвяхом тощо.

Закріплення осей використовується для контролю при розробці котлованів і траншей.