46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.

Термін – це слово , або усталене словосполучення що має одне значення і позначає наукове або спеціальне поняття. Терміни поділяють на загальнонаукові й вузькотермінологічні.

Терміни української мови утворюються такими основними способами:

• Вторинна номінація ( використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: гідрометричний равлик, споживчий кошик, гальмівний барабан, відплив капіталу, миша комп’ютера, вексельний портфель, брівка траншеї, поливне крило. Це найдавніший спосіб термінотворення.

• Словотвірний ( утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перезволоженість), суфіксів (підгортальник, оборотність), складанням слів і основ (вакуум-помпа, матеріаломісткість, сумішоутворювач), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), МК (магістральний канал). Творення неологізмів часто набирає форми кальок з іноземних мов. Цей спосіб термінотворення один ізнайпродуктивніших на всіх етапах становлення термінології, включаючи сучасний.

• Синтаксичний ( використання словосполучень для називання наукових понять: планування виробництва, капіталодефіцитні країни. Терміни(словосполучення становлять понад 70% сучасних термінів. Синтаксичний спосіб ( найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.

• Запозичення ( називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, седиментація, картридж, бюргшафт

Ясравим прикладом утворення термінів із неологізмів можуть слугувати такі терміни як «радіоприймач» або «радіохвиля», які виникли із появою радіо. З часом ці слова перетворился на терміни, які широко використовуються у фізиці та радіотехніці.

Зрозуміло, що такі слова сприймаються як неологізми тільки до тих пір, доки висловлені ними поняття не стануть звичними, після чого вони міцно входять у словниковий склад і вже не сприймаються як нові.

Запозичення в термінології - об’єктивний фактор її розвитку. Вони є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історії її існування .Наявність іншомовних термінів не є ознакою слабкості мови, а свідчить про її самобутність та високий рівень розвитку. Українська мова не просто запозичує іншомовне слово, а адаптує і використовує його як власне, пристосовуючи до своїх літературних норм.

Показниками освоєності запозиченого слова є:

1) фонетико-графічна передача іншомовного слова засобами української мови;

2) включення іншомовного слова до певного граматичного класу слів мови-реципієнта і набуття у зв’язку з цим відповідних морфологічних та синтаксичних ознак (напр., термін типу ажіо, авізо, банко є невідмінюваними, що суперечить граматичним законам української мови, проте вони мають значення роду, числа і відмінка, як і відмінювані іменники;

3) словотворча активність, яка полягає у здатності запозиченого терміна бути основою для творення нових слів (напр., фінанси — фінансовий — фінансувати — фінансування);

4) семантичне освоєння тощо.

В українській фінансово-кредитній термінології (УФКТ) запозичення посідають значне місце (близько 45 % від загальної кількості). Серед сучасних фінансово-кредитних термінів-запозичень можна виділити:

давні запозичення, успадковані зі староукраїнської літературної мови. Їх ще називають засвоєними словами, що набули громадянства у нашій мові й змінилися відповідно до її духу, зріднилися з питомими назвами і не сприймаються як чужі (напр., борг, кошт, рахунок, мито);

нові запозичення, які, увійшовши в мову порівняно недавно, не втратили своїх чужомовних ознак і не змінилися під впливом мови-реципієнта: банк, кредит, депозит, фінанси;

запозичення змішаного типу: жиророзрахунок.