- •38. Лексика наукового стилю. Вияви полісемії в наукових текстах. Пряме й переносне значення слова.
- •39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •44.Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •45. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття «грам норма». Стилістичні можливості граматичних форм
- •48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •49 Синтаксичні норми сучасної української мови в наукових і діловх текстів
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях наукового й ділового стилів.
- •51. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів.
- •56.Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
Термін – це слово , або усталене словосполучення що має одне значення і позначає наукове або спеціальне поняття. Терміни поділяють на загальнонаукові й вузькотермінологічні.
Терміни української мови утворюються такими основними способами:
Вторинна номінація ( використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: гідрометричний равлик, споживчий кошик, гальмівний барабан, відплив капіталу, миша комп’ютера, вексельний портфель, брівка траншеї, поливне крило. Це найдавніший спосіб термінотворення.
Словотвірний ( утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перезволоженість), суфіксів (підгортальник, оборотність), складанням слів і основ (вакуум-помпа, матеріаломісткість, сумішоутворювач), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), МК (магістральний канал). Творення неологізмів часто набирає форми кальок з іноземних мов. Цей спосіб термінотворення один ізнайпродуктивніших на всіх етапах становлення термінології, включаючи сучасний.
Синтаксичний ( використання словосполучень для називання наукових понять: планування виробництва, капіталодефіцитні країни. Терміни(словосполучення становлять понад 70% сучасних термінів. Синтаксичний спосіб ( найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.
Запозичення ( називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, седиментація, картридж, бюргшафт
Ясравим прикладом утворення термінів із неологізмів можуть слугувати такі терміни як «радіоприймач» або «радіохвиля», які виникли із появою радіо. З часом ці слова перетворился на терміни, які широко використовуються у фізиці та радіотехніці.
Зрозуміло, що такі слова сприймаються як неологізми тільки до тих пір, доки висловлені ними поняття не стануть звичними, після чого вони міцно входять у словниковий склад і вже не сприймаються як нові.
Запозичення в термінології - об’єктивний фактор її розвитку. Вони є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історії її існування .Наявність іншомовних термінів не є ознакою слабкості мови, а свідчить про її самобутність та високий рівень розвитку. Українська мова не просто запозичує іншомовне слово, а адаптує і використовує його як власне, пристосовуючи до своїх літературних норм.
Показниками освоєності запозиченого слова є:
1) фонетико-графічна передача іншомовного слова засобами української мови;
2) включення іншомовного слова до певного граматичного класу слів мови-реципієнта і набуття у зв’язку з цим відповідних морфологічних та синтаксичних ознак (напр., термін типу ажіо, авізо, банко є невідмінюваними, що суперечить граматичним законам української мови, проте вони мають значення роду, числа і відмінка, як і відмінювані іменники;
3) словотворча активність, яка полягає у здатності запозиченого терміна бути основою для творення нових слів (напр., фінанси — фінансовий — фінансувати — фінансування);
4) семантичне освоєння тощо.
В українській фінансово-кредитній термінології (УФКТ) запозичення посідають значне місце (близько 45 % від загальної кількості). Серед сучасних фінансово-кредитних термінів-запозичень можна виділити:
давні запозичення, успадковані зі староукраїнської літературної мови. Їх ще називають засвоєними словами, що набули громадянства у нашій мові й змінилися відповідно до її духу, зріднилися з питомими назвами і не сприймаються як чужі (напр., борг, кошт, рахунок, мито);
нові запозичення, які, увійшовши в мову порівняно недавно, не втратили своїх чужомовних ознак і не змінилися під впливом мови-реципієнта: банк, кредит, депозит, фінанси;
запозичення змішаного типу: жиророзрахунок.