Типовий зміст підприємницького договору

Назва розділу

Основні положення розділу

1. Преамбула

Вступ до договору, у якому повинні бути зазначені:

– назва договору (купівлі-продажу, бартерний та ін.);

– вказівка щодо місця і часу укладання;

– фіксування факту укладання договору згідно з тими умо­ва­ми, які викладені у тексті;

– юридична назва підприємницьких утворень (виробник –пер­ший, покупець – другий).

2. Основна частина

Складається зі специфічних і загальних умов.

Специфічні умови:

– предмет договору і кількість товару;

– якість товару;

– знижка або надбавка ціни;

– базові умови поставки;

– форма оплати;

– термін поставки;

– маркування, тара, пакування;

– відповідальність сторін;

– наявні застереження.

Загальні умови:

– арбітражний припис (застереження)

– форс-мажорні обставини тощо

3. Заключна частина

– юридичні адреси сторін;

– усі додатки, що є невід’ємними частинами договору (ескізи, зразки товару);

– підписи сторін;

– місце і дата укладання договору

9.4. Найважливіші форми співробітництва у різних сферах підприємницької діяльності (рис. 9.2)

Сутнісна характеристика

Робота щодо формування умов договору належить до підготовчого пері­оду. На цій стадії підприємець формує умови договору не лише у вигідній для себе, а й у прийнятій для партнера формі. При веденні цієї підготовчої роботи необхідно знати, в яких можливих формах можна формулювати ту чи іншу умову договору.

Сутнісно-змістовна характеристика окремих форм співробітництва (партнерських зв’язків)

– Проектне фінансування– форма підприємницького співробітництва, коли: 1) один із партнерів зобов’язується фінансувати реалізацію підпри­єм­ни­­ць­ко­го проекту іншого партнера або 2) партнер-розробник про­по­­нує ін­шо­­му пар­тне­­­­ру здійснювати практично його реалізацію і зобов’язується фі­на­нсувати усі необхідні роботи. При цьому в обох випадках одержаний кре­дит повинна бу­ти повернутий у товарній формі (за рахунок виготовленої про­дук­ції після реа­лізації бізнес-проекту).

– Управління за контрактом – форма партнерських зв’язків, здійснюваних через передачу одним підприємцем іншому “ноу-хау” управлінського хара­кте­ру та забезпечення останнім інвестування процесу практичного ви­ко­­­­ри­­стання.

– Бартерні операції (бартер)– форма реалізації укладеної угоди про по­пе­редньо узгоджені номенклатуру і пропорції обмінюваних товарів, а також ст­ро­ків обопільних поставок продукції.

– Комерційна тріагуляція – бартерні операції, у здійсненні яких беруть уча­сть не дві, а три і більше сторін, якщо цього потребує пошук необ­хід­но­­го пр­о­дукту (товару).

– Форвардна угода– документально оформлений договір, що потребує тер­мі­­нової практичної його реалізації.

– Угода про передачу інформації у вигляді “ноу-хау”– угода, яка реалізується обо­в’я­зково за певну матеріальну винагороду, умови і розміри якої пере­дба­­чено в такій угоді.

– Факторинг– фінансово-економічні взаємовідносини між підприємцями і так званими фактор-фірмами (найчастіше банками), які беруть на себе дебі­то­рську заборгованість або купують вимоги (рахунки фактур) щодо сплати боргу.

– Комерційний трансферт – форма обопільного придбання партнерами ка­­піталу в національній валюті в певних розмірах за договірною ціною з на­с­­ту­пним її зарахуванням на рахунок покупця в національному банку кра­їн­и-продавця