Тема 6. Підприємницький капітал Основні програмні питання

Підприємницький капітал

Капітал за економічним значе­н­ням

Елементний склад

Основний капітал

Технічні засоби виробництва

Засоби виробництва, за допо­мо­гою яких фірма виготовляє та реа­лі­зує вла­сну проду­кці­ю (буді­влі, спору­ди, ус­тат­кування, ру­хо­мий склад тра­­н­­спорту, інс­тру­менти тощо)

Будівлі, споруди, устат­ку­ван­ня, тра­нс­­порт, інструменти, які вико­ри­сто­вуються не ли­ше як об’єкти влас­ності, а й на правах оре­н­ди, лізингу, тим­часового корис­тува­ння тощо

Оборотний капітал

Матеріалізовані оборотні еле­мен­ти виробництва

Включає все те, що “проходить” через фірму і призначене для ви­роб­ничого та особистого спо­жи­вання або продажу на ринку (си­ровина, матеріали, готівка у касі підприємства і на банкі­всь­ких ра­хунках, включаючи кошти на оп­лату праці персоналу; готова продукція)

Сировина,матеріали,пристосування, інструменти одно­ра­зо­во­го або короткострокового вико­ри­с­т­ання

Грошові оборотні кошти ви­ро­бни­ц­тва (фонд оплати пра­ці, ко­ш­ти на рахунку в банку)

Об’єкти інтелектуальної вла­сно­сті (вартість власної підп­ри­є­­мницької ідеї, патенти, авто­­рські права на винахід, “ноу-хау”)

Сутнісно-змістова характеристика капіталу

Підприємницький капітал – певна сума грошей, що викорис­то­вую­ть­­ся для кон­кретної справи з метою отримання прибутку або прав уп­рав­лін­­ня підп­ри­є­мництвом (акціонерним товариством) через прямі чи пор­тфе­­льні інве­сти­ції.

Позичковий капітал – не належить конкретній справі, а надається ін­шій особі (інвестору) для тимчасового користування на засадах по­вер­не­н­ня і спла­­­ти певного відсотка. Він є специфічним товаром, а його ціною вва­жа­­єть­ся депозитна (облікова) ставка чи позичковий відсоток.

Позичковим за значенням (сутністю) до терміна “капітал”, але не то­то­ж­ним за величиною є поняття капітальних вкладень (вкладень ка­пі­та­лу), що характеризують реальні інвестиції у відтворення фондів (фік­со­ва­них ак­ти­вів) і на приріст матеріально-виробничих запасів.

Початковий капітал – це капітал, що вкладається у будь-яку власну спра­­­ву з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту, на по­чаток стадії підприємницької діяльності в цілому.

Наявний підприємницький капітал – сукупність усіх витрат у гро­шо­вій фо­рмі, які необхідно здійснити задля реалізації проекту й от­ри­ма­ння очі­­ку­ва­­­ного ефекту

6.2. Порядок формування підприємницького капіталу та його особливості в сучасній економіці

У сучасних умовах функціонування економіки України формування підприємницького капіталу має свої особливості, зумовлені наступним:

– відсутністю необхідної інфраструктури;

– готовністю держави сприяти практичній реалізації соціально важливих під­при­­ємни­ць­­­ких проектів.

Як свідчить зарубіжний досвід, формування підприємницького капіталу може здій­снюватись відповідно до концепції механізму прихованих пар­тне­р­сь­ких зв’язків (рис. 6.2).

Виробництво товару через названі умови можна започаткувати май­же з “ну­льовим” капіталом, оскільки не треба витрачатись на фор­мування власних виро­бничих потужностей, оренду, а також на все інше, що необхідно для виро­бни­цтва. Однак це можна здійснити тільки тоді, коли партнери-виробники не ви­мага­ють попередньої оплати або є можливість отримати кредит від посередника (тор­го­во­го агента) чи банківський кредит.

Отже, концепція механізму прихованих партнерських зв’язків за певних умов мо­же зазначити вихід зі складного становища. Крім того, ця кон­цеп­ція дозволяє вико­ристати ще одну можливість формування під­при­єм­ни­ць­ко­го капіталу – через прийняття на себе відповідних пар­тне­р­с­ьких зо­бо­в’язань, тобто вико­рис­тан­ня особливої форми підп­риє­мницької діяльності – франчайзингу

1. Розробляється конк­рет­ний підпри­є­мни­ць­кий проект

8. Після закінчення цик­лу виго­товлення і реалі­зації про­дук­ції під­п­­­риє­мець роз­­­­по­чинає но­вий мас­штабний цикл

2. Здійснюється розподіл про­екту на окремі складові

7. Отримавши гроші, підп­ри­­є­мець розрахо­вується зі своїми парт­не­рами

3. Проводиться розміщення замо­влень на виробництво кожної скла­до­вої загаль­но­го проекту

6. Підприємець постачає гото­вий товар споживачам і отри­мує від них гроші

4. У міру виготовлення окре­мих видів товару партнери забезпечує автора цілісними проектами

5. Підприємець здійснює скла­дні операції, пакує і маркує то­вар

6.3. Джерела формування підприємницького капіталу

Способи формування підприємницького капіталу

1. Фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності (власної або успадкованої).

2. Особисті заощадження (у грошовій, речовій, товарній формах).

3. Позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов’язаннями (наприклад, сплата встановленого відсотка за рік).

Третій спосіб формування початкового статутного капіталу по­ши­рений в Україні, оскільки це так зване “зростання з нуля”. Але отримати кре­дит не так просто – по­трібна гарантія щодо його вчасного повернення: які­сть під­при­ємницького проекту, точність еко­номічних розрахунків, ви­со­ка ймо­вір­ність значного ефекту, швидка оборотність й окупність капіталу

Позика (позичка) – це вид господарсько-економічної операції, у процесі здійснення якої одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (по­зи­ча­льнику) у тимчасову власність гроші або това­ри (речі), а пози­ча­ль­ник зобов’язується повернути таку саму суму чи кількість товару в обу­мов­ле­­ний строк. Отже, позика надається завжди на умовах повернення, але без ко­мерційного зиску, тобто безкоштовно.

Кредит – господарсько-економічна операція з надання однією сто­ро­ною (звичайно юридичною особою) іншій (юридичній або фізичній особі) гро­шей чи певного товару в борг (строкове користу­вання на засадах по­вер­нен­ня) і, як правило, за певну плату (сплату встановленого відсотка від за­га­льної суми кредиту). Кредитні опе­рації звичайно є бага­тона­п­рав­ле­ни­ми і по­рівняно численними. У зв’язку з цим їх варто групувати (кла­си­фі­ку­в­ати) за певними ознаками (рис. 6.3)

Класифікаційні ознаки

Методи стя­гнення від­сот­ка

Характер повернен­ня

Категорія позичальників

Строк по­вернення

Форма застави (забез-печення)

На момент надання по­зи­чки

Кредит по­верта­ється в роз­стро­чку

Кредити для по­по­в­не­­ння тим­­ча­­сової нес­тачі обо­рот­но­го ка­пі­та­лу або вкла­дення в обо­рот­ний ка­пі­тал

Онкольні

Бланкові

Коротко­с­тро­кові

Вексельні

На момент повернення кредиту

Кредит по­верта­єть­ся одра­­зу

Підтов­а­рні

Середньо­строкові

Фондові

Рівномірними вне­ска­ми через певні про­міжки часу

Кредити по­се­ред­никам фон­до­во­го ринку (під заставу цін­них па­пе­рів)

Довгост­ро­­ко­ві

Сільськогос­по­дар­ські кре­дити на пок­рит­тя ка­пі­­та­ль­них і по­точ­них витрат

Іпотечні кре­дити (довго­стро­кові кре­ди­ти під зас­таву нерухо­мо­сті)

Бланкові позички – позички без будь-якого забезпечення (мате­ріа­ль­но­го чи фі­на­нсового).

Век­сельні, підтоварні та фондові кредити означають кредитні опе­ра­ції, що здійснюються під заставу відповідно векселів, товарних цінностей (май­на) і цінних паперів.

Онкольні кредити, тобто кредити до запитання, які повертаються на пе­­ршу вимогу кредитора.

Коротко-, середньо- та довго­строкові кредити надаються відповідно на термін: до одного року, від одного до п’яти років, понад п’ять років.

До найчисленнішої категорії позичальників належать фірми (підп­р­и­­ємства, організації, установи), яким надаються відповідні креди­ти для по­по­вне­ння власних оборотних коштів або для інвесту­вання різ­них за приз­на­чен­ням об’єктів.

Сільськогосподарські креди­ти часто отримують колективні господар­­ства і фермери для прид­бання сільськогосподарської техніки, паливно-мас­ти­льних матеріалів, мінеральних добрив, гербіцидів тощо.

Основним способом погашення кредитів є разове повернення зі спла­тою пев­но­го відсотка за користування ними.

Кредити, що повертаються у розстрочку, – це здійснення кількох пос­лі­­­­довних пла­тежів у межах загальної суми кредиту з урахуванням відсотка за ко­рис­ту­ва­ння ним.

Зовсім недавно в Україні визнано за необхідне розрізняти мож­ливі ме­тоди стягнення відсотка за кредит. Певний відсоток дозво­ляється спла­чу­ва­ти на момент надання або по­ве­рнен­ня кредиту, а також внесками від­по­від­них сум че­рез певні (рівномірні) промі­жки часу. Такі методи забез­пе­чу­ють більшу гну­чкість і ефективність си­стеми кредитування