Тема3. Особливості розвитку малого бізнесу в Україні Основні програмні питання

3.1. Історичний розвиток малого бізнесу.

3.2. Розвиток малого бізнесу як механізм припинення еко­но­міч­но­го спаду і структурної перебудови на Україні.

3.3. Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні.

3.4. Державна підтримка розвитку малого бізнесу.

Для розвитку малого бізнесу не потрібно великих коштів із це­нтра­лі­зо­ва­них джерел. Він є сектором виживання, що втягує у господарські та рефо­рма­то­рські процеси мільйони людей. За даними ООН у світі малим бізне­сом зай­нято до 50 % населення.

Завдяки залученню великої кількості трудових ресурсів до малого біз­не­су швидко формується так званий середній клас, який на даному етапі роз­ви­тку практично відсутній в Україні.

Мале підприємництво має високу гнучкість і забезпечує швид­кість пе­ре­ті­кання капіталів з однієї галузі економіки в іншу. Щорічно ти­ся­чі дрі­б­них під­приємців, зіткнувшись із труднощами розвитку, стають ба­н­кру­тами, але на їх місці з’являються нові.

У ринкових умовах малі підприємства виявилися життєздатнішими, ніж ве­­ликі конгломерати. Однак період стрімкого збільшення числа малих підпри­ємств упродовж 1992–1993 рр. (темпи зростання близько 148 %) змінився пе­ріо­дом фактичної стабілізації їх кількості. І сьогодні в Україні діє близько 100 тис. підприємств, на яких зайнято майже 5 % працівників, а також 3,2 тис. коопе­ра­ти­вів і 35,8 тис. фермерських господарств.

Порівняймо: у США на таких підприємствах працює 54 % всього зай­ня­то­го населення; у країнах ЄС – 60–70 %). При цьому 53 % малих підприємств діє у сфері торгівлі, громадського харчування, матеріально-техніч­но­го забез­пе­чен­ня і лише 14 % – у промисловості та 10 % у сфері буді­вни­цтва. Нері­вномірно роз­ви­вається мале підприємництво в регіонах. Близько 63 % зага­льної кількості малих підприємств зосереджено в Донецькій, Харківській, Луга­нсь­кій, Дніпро­пет­ровській, Запорізькій, Львівській областях, місті Києві та Авто­но­мній Республіці Крим. Швидкими темпами мале підприємництво розви­ває­ть­ся у Вінницькій, Кіровоградській, Тернопільській, Херсонській областях. Зме­нши­лася кількість малих підприємств у Житомирській, Полтавській та Сумській областях

Проведення регулятивної реформи (дерегулювання) дасть змогу ство­ри­ти якісно нову – ефективну, послідовну, прозору й зрозумілу – систему державного регулювання, яка захищатиме інтереси і підпри­є­м­ців, і споживачів. Потрібно зняти перепони на шляху розвитку підп­риє­мни­цтва, значно скоротивши витрати, пов’язані з фун­кціо­ну­ван­ням в офі­­­ці­йно­му секторі економіки. Сьогодні необхідно передбачити в бюд­же­тах усіх рівнів спеціальні видатки на державну підтримку малого під­п­ри­є­мництва із загальним обсягом витрат не менш ніж 0,5–1 % від витратної частини бюджету; створити державну кредитно-гарантійну устано­ву з метою стимулювання комерційних банків до кредитування малого бізнесу з мінімальним фінансовим ризиком, розширити простір фік­со­ваного оподаткування; прискорити запровадження європейського страхо­вого законодавства, створити механізми страхування інвести­цій­них ризиків, що дасть змогу збільшити кількісні і якісні показники діяль­нос­ті страхового ринку України.

Реалізація державної політики сприяння розвитку підприємництва призведе до економічного росту, розширення сфери зайнятості на підприємствах малого й середнього бізнесу, відновлення діяльності структур, що цілком або ж частково її припинили, наповнення бюджетів усіх рівнів та зменшення соціальної напруги, спричиненої зростанням безробіття