6. Контроль за справлянням податку на землю

З прийняттям нового Податкового кодексу відбулися деякі зміни і в земельному законодавстві[3]. Це зміни в оподаткуванні операцій з продажу земель та будинків, а також ставки податку за земельні ділянки, які перебувають у власності підприємців, що сплачують єдиний податок.

З 1 січня 2011 року операції продажу та обміну не оподатковуються, якщо дотримано кілька умов. По-перше, якщо продавець є власником цього майна понад три роки. По-друге, якщо продаж здійснюється не частіше одного разу на рік (йдеться про звітний податковий рік). По-третє, якщо розмір земельної ділянки не перевищує норм безоплатної передачі, визначених статтею 121 Земельного кодексу, - тобто якщо ви продаєте земель для ведення особистого селянського господарства – не більше 2-х гектарів, для ведення садівництва – не більше 12 соток, для індивідуального дачного будівництва – не більше 10 соток, для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 1 сотки; для будівництва і обслуговування жилого будинку ця норма в селах становить 25 соток, в селищах – 15, а в містах – 10 соток.

Якщо протягом звітного податкового року продається більш як один об’єкт нерухомості, операція оподатковуватиметься за ставкою 5%.

Платники єдиного податку не є платниками земельного податку. Це визначає Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. №727/98[10]. Такий порядок діятиме до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Таким чином, Податковим кодексом визначено, що ця пільга для платників єдиного податку є тимчасовою.

Зміни стосуються лише ділянок несільськогосподарського призначення, щодо яких не проведено нормативну грошову оцінку (Додаток 7). Якщо такі ділянки розташовані за межами населених пунктів, то ставка податку становить 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області чи АР Крим. Це стосується як угідь, зайнятих господарськими будівлями, так і надані садівницьким товариствам, у т. ч. зайняті садовими та/або дачними будинками фізичних осіб. Якщо ділянки несільськогосподарського призначення, щодо яких не проведено нормативну грошову оцінку, заходяться в межах населених пунктів, статтею 275 XIII розділу Податкового кодексу ставки податку визначені наступним чином (табл. 7.1)[3]:

Таблиця 7.1

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову

оцінку яких не проведено

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. Осіб	Ставки податку, грн. за 1 м2	Коефіцієнт, що застосовується у містах обласного значення та Києві, Сімферополі, Севастополі
до 3	0,24
від 3 до 10	0,48
від 10 до 20	0,77
від 20 до 50	1,2	1,2
від 50 до 100	1,44	1,4
від 100 до 250	1,68	1,6
від 250 до 500	1,92	2,0
від 500 до 1000	2,4	2,5
від 1000 і більше	3,36	3,0

Однак слід враховувати: наведені суми не є остаточними, а лише орієнтовними, оскільки ставку податку в кожному конкретному випадку визначають органи місцевого самоврядування. Згідно із законом, вони мають право збільшувати розмір, але не більш ніж у 3 рази порівняно із наведеним вище.

Ще одним нововведенням для земельних ділянок за межами населених пунктів є положення статті 274 Податкового кодексу України[3], яка встановлює ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки – за винятком земельних ділянок сільськогосподарських угідь, лісогосподарського призначення, в межах населених пунктів та наданих підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів.

Контроль за справлянням податку на землю здійснюється відділом ресурсних (рентних) платежів і плати за землю юридичних осіб.

Земельний податок справляється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік за встановленими ставками. Сплачують його власники землі та землекористувачі, крім орендарів.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій проводиться відповідно до їх цільового призначення.

Використання землі є платним.

Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки землі.

Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

• для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Від плати за землю звільняються:

- заповідники, національні та дендрологічні парки, ботанічні сади;

- заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю;

- державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільськогосподарських культур;

- заклади фізичної культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, дитячі санаторно —курортні та оздоровчі, а також навчально-виховні заклади;

- заклади фізичної культури та спорту, за винятком кооперативних і приватних;

- благодійні фонди;

- інваліди І та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни і прирівняні до них особи, пенсіонери;

- громадяни, яким у встановленому порядку видано посвідчення, що вони постраждали від Чорнобильської катастрофи, а також громадські об’єднання осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру або рішення сільської ради (в межах населеного пункту), якщо не проведено грошової оцінки землі.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою КМУ.

Грошова оцінка землі щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом міністрів України.

Юридичні особи самостійно обчислюють земельний податок станом на 1 січня згідно з формою розрахунку земельного податку, яка подається до податкової інспекції до 1 лютого поточного року за місцезнаходженням земельної ділянки.

Орендарі земельних ділянок, які уклали договори на право тимчасового користування землею на умовах оренди з власниками землі, сплачують орендну плату за землю на рахунок власника землі. При цьому власники землі сплачують податок на спеціальний бюджетний рахунок відповідної ради. Ті орендарі, які уклали договори на право тимчасового користування землею на умовах оренди з сільськими, селищними, районними радами, самостійно сплачують орендну плату за землю на спеціальний бюджетний рахунок відповідної ради. Цим орендарям пропонується у 20-денний термін надати відповідним податковим органам копії укладених договорів на оренду землі.

Орендна плата вноситься щомісяця рівними частинами до 30 числа.

За несвоєчасну сплату орендної плати справляється пеня у розмірі 0,3 відсотки суми недоїмки за кожний день прострочення.

Фактичні надходження до зведеного бюджету плати за землю за 2006-2009 рр. наведено в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

Фактичні надходження до місцевого бюджету плати за землю

за 2008-2010 рр.

Рік	Надходження, тис. Грн
2008	1516,4
2009	1838,9
2010	2253,9

Станом на 01.01.2011 кількість платників по платі за землю становить 356 та орендної плати за землю - 234, з них, відповідно, 222 та 234 підприємств сплачують зазначений податок, а 134 землекористувача мають 100% пільгу. В порівнянні зі станом на 01.01.2010 (345 та 195 платників) кількість платників плати за землю та орендної плати зросла.