4. Контроль за справлянням податку на прибуток підприємств

З набуттям чинності норм Податкового кодексу України[3] порядок оподаткування суб’єктів господарювання податком на прибуток підприємств зазнає значних змін. Зокрема, оподаткування господарських операцій здійснюватиметься відповідно до розділу ІІІ Податкового кодексу[3]. Зазначаємо основні зміни оподаткування податком на прибуток:

Об’єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України.

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з:

- доходу від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань;

- інших доходів.

Порядок визнання доходів:

- дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар;

- дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг;

- датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами Податкового кодексу та включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- інших витрат.

Не визнаються витратами:

- суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

- витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Порядок визнання витрат:

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Класифікація груп основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів:

- 16 груп основних фондів та інших матеріальних активів з мінімально допустимими строками амортизації;

- 6 груп нематеріальних активів із певними строками дії права користування;

- амортизація нараховується щомісячно пооб’єктно;

- інвентаризація ОЗ та НА проводиться на 01.04.11 р. за даними бухобліку зам виключенням дооцінки, проведеної після 01.01.10 р.

Ставка податку на прибуток підприємств:

- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

- з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Податкові канікули:

На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають певним критеріям.

Застосування штрафних санкцій:

- у зв’язку з набранням чинності Податковим кодексом штрафні санкції[3], які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених Податковим кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію;

- не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому і третьому календарних кварталах 2011 року;

- штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Декларація про прибуток підприємств (далі - декларація) складається платниками податків за затвердженою наказом ДПА «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» формою[9].

В декларації приводяться всі передбачені в ній показники. У випадках незаповнення того або іншого рядка через відсутність операцій у цьому рядку ставиться прочерк. В декларації не повинно бути ніяких підчищень, виправлень, непомітних виправлень.

Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Декларації з податку на прибуток подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника. Надання ксерокопії не допускається. Дані, приведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера, а при відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліста, що веде облік, і завіряється печаткою.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло в звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.

Декларація складається із заголовної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік , а чотири (Р1 – Р4) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин – К1/1, та К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов’язаних із видобутком корисних копалин. У разі якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки. Порядок заповнення додатків К2, К3, К4, К5, К6, К7, Р1, Р2, Р3, Р4 визначається формами цих додатків. Показники, відображені в декларації та у відповідних додатках з однаковим кодом рядків, повинні співпадати(Додаток 5).

Платники податків мають використовувати такі періоди:

- звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року;

- звітний (податковий) квартал.

У відповідності до цих податкових періодів термін подачі податкових декларацій а також термін сплати податкового зобов’язання буває:

Річна форма звітності (для виробників с/г продукції у випадку якщо їх валовий доход від продажу с/г продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу).

Подача декларацій – протягом 60 календарних днів з останнього дня звітного кварталу.

Сплата податкового зобов’язання – протягом 10 календарних днів після граничного терміну подання податкової звітності.

Квартальна форма звітності (для всіх інших платників, в тому числі і бюджетних установ).

Подача декларацій – протягом 40 календарних днів з останнього дня звітного кварталу.

Сплата податкового зобов’язання – протягом 10 календарних днів після граничного терміну подання податкової звітності.

Платіжні доручення на перерахування в бюджет податку даються підприємствами в банківські установи до настання терміну платежу. Платник податків має право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання декларації надіслати декларацію на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленим показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, і штраф в розмірі 5 % не нараховується.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний :

• або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 3 % від суми недоплати до подання уточнюючого розрахунку;

• або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу (5%), з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларації (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду , за який подається звітна декларація.

Надходження податку на прибуток до Державного бюджету за 2010 рік становить 5085,2 тис. грн., тобто 103,9 % від планово-нормативної бази.