3.2. Інформаційні ресурси управління

Традиційно виділяють три рівні управління підприємством: нижній, середній і вищий. Кожен з них характеризується своїм набором функцій і вимагає відповідних інформаційних ресурсів. На самому нижньому рівні здійснюється оперативне управління, оперативний облік і контроль матеріальних ресурсів. На наступному рівні приймаються регламентовані (тактичні) рішення і обробляється інформація, що надійшла з нижнього рівня. На верхньому рівні вирішуються завдання стратегічного планування та управління, визначаються цілі підприємства, а також стратегія їх реалізації.

Інформація, яка відображає процеси виробництва, розподілу, і споживання матеріальних благ, називається управлінською. Вона являє собою різноманітні відомості економічного, юридичного та технологічного змісту. В управлінській діяльності інформація виступає як один з найважливіших видів ресурсів поряд з фінансовими, енергетичними, матеріальними та трудовими ресурсами. Слово «ресурс» означає запас, джерело чого-небудь. Тому інформаційний ресурс можна неформально визначити наступним чином:

Інформаційний ресурс - це вся управлінська інформація, накопичена в системі до певного моменту часу.

Найважливішою складовою управлінської інформації є економічна інформація, що представляє собою сукупність різних відомостей економічного характеру, які можна фіксувати, обробляти, зберігати і використовувати в процесі планування, обліку, контролю та аналізу. Для всіх видів економічної інформації характерні наступні властивості:

• великі обсяги;

• багаторазове повторення тимчасових циклів її отримання (місяць, квартал, рік і т.д.);

• різноманіття джерел і споживачів.

Економічну інформацію можна класифікувати за цілою низкою ознак, наприклад, за функціями управління (планова, нормативна, облікова, аналітична і т.д.). Але для будь-якого підприємства найбільше значення має поділ інформації на внутрішню (службову) і зовнішню. До внутрішньої економічної інформації можна віднести відомості про склад трудових, матеріальних і грошових ресурсів, а також відомості про стан об'єкта управління на певний момент часу. Зазвичай службова інформація відображає діяльність підприємства за допомогою натуральних і вартісних показників. До зовнішньої економічної інформації в умовах ринкової економіки можна віднести різні види комерційної та ділової інформації (біржові і валютні курси, котирування цінних паперів, облікові ставки банків, інформація про інвестиції, ціни і т.д.), а також інформацію про ділових партнерів (підприємствах , фірмах, продукцію, ціни, керівників і т.п.). Разом внутрішня і зовнішня інформація складають основу інформаційного ресурсу будь-якого підприємства.

Структура економічної інформації досить складна і може включати різні комбінації інформаційних одиниць. В її структурному складі можна виділити наступні складові [8]:

• реквізити;

• показники;

• документи.

Реквізити є елементарними одиницями економічної інформації, і окремо взятий реквізит економічного сенсу не має. Реквізити можуть характеризувати господарську операцію як з якісної сторони (час і місце дії, прізвище виконавця, назва роботи), так і з кількісної сторони (сума вкладу, процентна ставка тощо). Сукупність логічно пов'язаних реквізитів, що має економічний сенс, утворює показник. Наприклад, кількість обладнання в конкретному цеху є показником. На основі показників будуються документи. Наприклад, відомість завантаження устаткування в цехах є документом. Документи, що використовуються в процесі управління, планування та обліку, можуть включати один або декілька показників з обов'язковим зазначенням особи, відповідальної за що міститься в них.

Нинішній стан економіки робить своєчасну і точну інформацію найважливішим чинником, що визначає успіх практично будь-якого бізнесу. За оцінками західних фахівців, в разі розкриття службової інформації середньої західної фірми, вона може проіснувати всього декілька днів. У той же час своєчасна інформація може принести мільйонний прибуток. Для підтвердження цих слів досить зауважити, що при торгах на Нью-йоркській фондовій біржі заборонено використовувати конфіденційну або навіть просто не загальнодоступну інформацію.

Накопичена і систематизована економічна інформація отримує оцінку своєї споживчої корисності у вигляді вартості. Попит на достовірну, актуальну та повну інформацію зростає. З'явилися фірми, що надають інформаційні послуги. Наприклад, на Україні набули великого поширення юридичні довідкові системи «Ліга» та «Рада», необхідні юристам, аудиторам, бухгалтерам та керівникам підприємств. Загальний обсяг цих довідкових систем складає десятки тисяч документів законодавчого і нормативного характеру.

Інформація про комерційні пропозиції дозволяє бізнесменам закуповувати товари за оптимальними цінами, проводити вивчення ринку на пропонований товар, відповідати на нові запити споживачів, і тим самим займати лідируючі позиції в умовах жорсткої конкуренції. Постачальниками цієї інформації є в даний час практично всі загальнодоступні мережі і, зокрема, мережу Інтернет.