1.2. Система міжнародного приватного права

   Щодо природи норм міжнародного приватного права та його місця у системі права існують такі погляди:    1. Міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права.    2. Міжнародного приватного права немає, а є внутрішнє законодавство, що стосується іноземців.    3. Міжнародне приватне право — це поєднання внутрішнього законодавства і міжнародного публічного права.    4. Міжнародне приватне право є окремою галуззю права, оскільки має окремий предмет і притаманні лише йому правові способи регулювання (колізійні та матеріально-правові норми).    Навчальний курс “Міжнародне приватне право” традиційно складається з двох частин: загальної й особливої, або теоретичної та практичної.    У загальній частині розглядаються питання, що стосуються джерел міжнародного приватного права, його принципів, учень про колізійні та матеріально-правові норми, загальних понять (національний режим, режим найбільшого сприяння, взаємність, реторсія, автономія волі, зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни, обхід закону, “кульгаючі” правовідносини, застереження про публічний порядок, цивільно-правовий статус держави, фізичних та юридичних осіб та ін.).    Особлива частина охоплює такі питання:    - право власності іноземців;    - деліктні зобов’язання;    - зовнішньоекономічні угоди;    - міжнародні перевезення вантажів і пасажирів;    - міжнародні кредитно-розрахункові відносини;    - патентне право;    - авторське право;    - трудові відносини;    - сімейне право;    - спадкове право;    - міжнародний цивільний процес;    - міжнародний комерційний арбітраж.    Система міжнародного приватного права як наука охоплює також питання історичного розвитку доктрини цього права, його теорій та концепцій, визначає способи вирішення його проблем. Міжнародне приватне право розвивається у тісному взаємозв’язку з порівняльним правознавством.    Німецькі правники розуміють міжнародне приватне право передусім як колізійне. Англосаксонці до складу міжнародного приватного права включають і конфлікт юрисдикцій (це видно з наведеної статті з “Правничого словника Блека”). Правники окремих країн розуміють міжнародне приватне право як галузь, що охоплює колізійні норми, конфлікт юрисдикцій і правове становище іноземців. Французькі правники, крім зазначеного, у межах міжнародного приватного права розглядають окремі питання публічного права (французьке громадянство, в’їзд і перебування іноземців тощо).

Національне законодавство

Національне законодавство є основним джерелом міжнародного приватного права. Національне законодавство виділяє чотири системи правових норм:

 Цивільні Кодекси держави (там, де вони є);

 Положення, які перетворюють у життя норми Цивільних Кодексів;

 Спеціальні закони про міжнародне приватне право (їх є більше 30. Японський Закон "Про міжнародне приватне право” 1893 року, найкращим є Закон Угорщини);

 Окремі закони, де є положення приватного права;

 Положення Конституції або аналогічних документів (стаття 26 Конституції – іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.