23.5. Удосконалення системи контролю в мвс України, умвс, умвст

Контрольна діяльність – це прерогатива або виключне право керівників систем управління всіх рівнів. Вони є суб’єктами контролю. МВС України постійно звертає увагу на особливу відповідальність керівників за здійснення контролю, піддає гострій критиці тих із них, котрі перекладають свої обов’язки щодо контрольної діяльності на інших осіб.

Така вимога повністю збігається з принципом єдиноначальності. Тобто такою формою організації управління, при якій на чолі органу стоїть одна особа, яка уповноважена приймати юридичне обов’язкові рішення. Це створює можливість більш оперативно реагувати на зміни обстановки, підвищує персональну відповідальність керівника за стан справ у даному органі.

Завдання керівника при реалізації ним контролю полягає в тому, щоб повною мірою забезпечити комплексний нагляд за здійсненням і перевірку своєчасності та якості виконання всіх видів роботи та обов’язків, які покладаються на очолюваний ним орган підзаконними актами, відомчими організаційно-розпорядчими, плановими та іншими рішеннями.

526

Природно, що керівники навіть порівняно невеликих органів внутрішніх справ не можуть особисто забезпечити контроль за виконанням всіх видів приписів. Тому при формуванні організаційної структури управління частину наданих їм повноважень вони делегують своїм заступникам, керівникам галузевих та функціональних служб або спеціально створеним апаратам у вигляді штабів, секретаріатів та канцелярій, контрольно-ревізійних служб і т. ін. У сукупності вони створюють систему контрольних підрозділів.

Кожен з них, включаючи і окремих посадових осіб, має необхідні функціональні обов’язки, що закріплені у відповідних нормативних документах, і свій правовий статус, згідно з яким вони реалізовують певний обсяг контрольних повноважень. У зв’язку з лінійно-функціональним принципом організації управління в органах внутрішніх справ контрольні функції названих вище суб’єктів частково суміщаються. З урахуванням цього проведення перевірки окремих напрямів діяльності органів внутрішніх справ МВС України поставлено в обов’язок декільком галузевим службам та функціональним підрозділам, що, природно, не сприяє персоналізації відповідальності за ту чи іншу ділянку контрольної роботи.

Негативними обставинами організації контрольної діяльності МВС, УМВС, УМВСТ є: відомчість інтересів, яка штучно обмежується, при комплексному характері проблем, розв’язуваних в органах внутрішніх справ; недоліки нормативного розмежування "сфер впливу" при організації контролю. Не сприяють налагодженню раціональної контрольної діяльності невиправдані організаційно-структурні зміни в системі та відсутність оптимального нормативно-правового регулювання функції контролю.

Керівникам МВС України, УМВС, УМВСТ належить привести контрольну діяльність своїх апаратів у таку систему, котра б повністю забезпечувала об’єктивність, систематичність перевірки виконання прийнятих рішень у підлеглих органах, службах, підрозділах. Як справедливо зауважує А.А. Годунов, "керівник залишається таким тільки доти, доки зберігає за собою контроль над функціонуванням очолюваної ним організації"⁶.

Підставою для розгляду контролю як системи є відносна його самостійність як різновидності управлінської діяльності. Можливість поєднання в одну таку систему різнофункціональних підрозділів і посадових осіб обумовлюється їхнью належністю до єдиної системи управління, загальністю виконуваної ними" роботи по контролю за діяльністю підлеглих органів і підрозділів, а також наявністю необхідних компонентів системного утворення.

У системі контролю на рівні МВС України, УМВС, УМВСТ поряд з його суб’єктом (керівниками МВС, УМВС, УМВСТ) існує також об’єкт контролю у вигляді підлеглих ор-

⁶ Див.: Годунов А.А. Введение в теорию управлення. – М., 1967. - С. 85.

527

ганів, підрозділів, галузевих і функціональних служб, спеціалізованих підприємств, установ та навчальних закладів системи МВС України, окремих співробітників. Як уже було сказано, метою контролю є виявлення фактичного стану справ в органах, що перевіряються, аналіз і оцінка їхнього функціонування та подання практичної допомоги в усуненні виявлених хиб. Тому предметом контролю в органах внутрішніх справ служить організаторська та оперативно-службова діяльність органів і підрозділів, що перевіряють, їхніх структурних ланок та окремих осіб.

Контроль з боку МВС України, У МВС, УМВСТ здійснюється за допомогою обліково-статистичної роботи, нагляду за оперативною обстановкою на місцях (поточний, зональний контроль), а також в процесі комплексного інспектування, наскрізних, цільових та контрольних перевірок з виїздом співробітників МВС України, УМВС, УМВСТ в органи, що перевіряють. Тим самим контроль є засобом зворотного зв’язку між суб’єктом та об’єктом управління. Він виявляється у формах, методах та засобах (переважно технічних) контрольної діяльності.

Все це дає можливість деяким дослідникам розглядати систему контролю у вигляді сукупності суб’єкта, об єкта та засобів контролю, що взаємодіють як єдине ціле. Тут основні компоненти – суб’єкт і об’єкт контролю – заздалегідь визначені елементи організаційної структури системи. Засоби ж контролю, його форми та методи являють собою правовий і організаційно-технічний інструментарій реалізації даної функції.

Цей інструментарій багато в чому суб’єктивний. Як відомо, суб’єкт контролю в межах своїх повноважень вправі формувати його систему, видозмінювати, пристосовувати її до конкретних умов. Природно, за власним вибором він може використовувати багатий арсенал форм, методів та засобів контрольної діяльності залежно від якості та специфіки об’єктів, що перевіряють, оперативної обстановки, що в них склалася, кадрового забезпечення і т.ін.

Отже, із вищесказаного мимоволі виникає ряд висновків. По-перше, в системі контролю певного рівня управління можливий лише один суб’єкт контролю – керівник МВС, УМВС, УМВСТ, міськрайліноргану і т. ін., тобто – єдиноначальник. По-друге, поняття "система контролю" значно ширше за поняття "система контрольних органів", окремі компоненти якого (галузеві та функціональні служби, спеціалізовані підрозділи контролю і т. ін.) не можна розглядати як другорядні чи нижчестоящі, як додаткові суб’єкти контролю. Звичайно, останнє не виключає можливості і необхідності вважати керівника такої служби суб’єктом контролю за умови, що ця служба буде розглядатися як самостійна система.

Крім того, треба враховувати, що зміст роботи по вдосконаленню системи контролю являє комплекс правових та організаційно-технічних заходів суб’єкта управління (контролю). Вони

528

спрямовані на формування оптимального режиму функціонування контрольних органів в інтересах системи управління.

Тому, на наш погляд, при визначенні поняття "система контролю" неправомірно об’єднувати в одну сукупність суб’єкт, об’єкт, форми і методи контрольної діяльності як рівноцінні. Останні служать лише сполучною ланкою між суб’єктом та об’єктом контролю.

Таким чином, на підставі викладеного дійшли такого висновку: система контролю – це певна для даного рівня управління сукупність суб’єктів та об’єктів контрольної діяльності, що взаємодіють як єдине ціле на основі встановлених форм, методів і засобів контролю в інтересах досягнення цілей та розв’язання завдань системи.

Система контролю функціонує тільки в процесі управління, коли включається в дію її механізм, тобто причини, цілі, завдання, форми, методи, засоби контрольної діяльності. Необхідність в ній зумовлюється потребами управління, прагненням його суб’єкта раціонально організувати функціонування системи.

Практика доводить, що велика кількість контрольних органів не е гарантією успіху у вирішенні їх безпосередніх завдань, а отже, і досягнення загальних цілей управління. Контроль може бути ефективним тільки при наявності добре налагодженої його системи, іншими словами, коли вона діє "постійно, на суворо продуманій раціональній основі, коли вибір видів, форм та методів контрольної роботи визначається реальними життєвими ситуаціями"⁷.

Тому організовувати систему контролю – це означає встановити основні напрями контрольної діяльності і переліки питань, які потребують перевірки (предмет і обсяг контролю); визначити апарати, органи, підрозділи, що підлягають перевірці (об’єкти контролю); делегувати та розподілити контрольні функції між відповідними керівниками; закріпити права, обов’язки і відповідальність суб’єктів і об’єктів контрольної діяльності;

спланувати роботу по здійсненню контролю; встановити його строки (час проведення, періодичність); забезпечити методичну допомогу суб’єктам управління в організації контролю; використати рекомендації науки та передової практики по вдосконаленню його системи’-.

⁷ Див.: Васильєв В. Контроль й проверка исполнения // Как ор-ганизовать управленческий труд. – М., 1981. – С. 100.

⁸ Див.: Иванов Н.Н., Малюткин В.А. Разработка, принятие й организация исследования управленческих решений в МВД, УВД. – М., 1981. - С. 74.