- •Глава 14. Інформаційна структура органів внутрішніх справ
- •14.2. Основні характеристики та класифікація інформації
- •14.3. Інформаційна структура в органах внутрішніх справ
- •Глава 15. Соціально-психологічна структура органів внутрішніх справ
- •15.1. Загальне поняття про соціально-психологічну структуру системи
- •15.2. Колектив
- •15.2.1. Неформальна група
- •15.2.2. Людина. Індивід. Особистість
- •15.3. Керівництво. Влада. Лідерство
- •15.4. Конфлікт
- •15.4.1. Природа конфлікту
- •15.4.2. Типи конфліктів
- •15.4.3. Причини конфліктів
- •15.4.4. Методи подолання конфліктів
- •Глава 16. Аналітична робота в органах внутрішніх справ
- •1) Середовище (криміногенні та антикриміногенні фактори);
- •2) Злочинність та інші правопорушення; 3) сили та засоби органу внутрішніх справ; 4) результати діяльності органу внутрішніх справ.
- •16.2. Організація аналітичної роботи в органах внутрішніх справ
- •16.3. Методика аналізу оперативної обстановки
- •16.3.1. Методика загального аналізу
- •16.3.1.1. Аналіз злочинності
- •16.3.1.2. Аналіз середовища
- •16.3.2. Методика часткового аналізу
- •16.3.3. Використання результатів аналізу і оцінки оперативної обстановки в діяльності міськрайлінорганів внутрішніх справ
- •16.3.4. Особливості аналізу оперативної обстановки на території області
- •16.3.4.1. Організація аналізу оперативної обстановки
- •16.3.4.2. Процес аналізу оперативної обстановки
- •16.3.4.3. Технологія комплексного аналізу оперативної обстановки
- •16.3.4.4. Методика аналізу оперативної обстановки і за її станом з використанням графічно-колірного с відображення статистачної інформації
- •Глава. 17. Система управлінських рішень в органах внутрішніх справ
- •17.1.1. Визначення управлінського рішення
- •17.1.2. Методологічні основи розробки управлінських рішень
- •17.1.3. Види управлінських рішень
- •17.1.4. Умови ефективності управлінських рішень
- •2 Див.: Зффективность правовьіх норм. – м., 1980. – с. 76.
- •17.2. Відомчі нормативні акти як основа системи управлінських рішень в органах внутрішніх справ
- •Глава 18. Прогнозування в управлінській діяльності органів внутрішніх справ
- •18.1. Сутність прогнозу та прогнозування. Види прогнозів
- •18.2. Механізм і технологія прогнозування
- •18.3. Характеристика основних методів прогнозування, що застосовуються в органах внутрішніх справ
- •18.3.1. Методи статистичного прогнозування. Екстраполяція
- •18.3.2. Прогнозування методами експертних оцінок
- •18.3.3. Методика кримінологічного дослідження
- •18.4. Правове, організаційне та інформаційне забезпечення прогнозування в апаратах мвс України, умвс, умвст
- •Глава 19. Планування в органах внутрішніх справ
- •19.1. Сутність і роль планування в органах внутрішніх справ. Принципи планування та вимоги до планів роботи
- •19.2. Система і структура планів органів внутрішніх справ
- •19.3. Методика розробки планів в органах внутрішніх справ
- •19.3.1. Характеристика основних методів планування
- •19.3.2. Процедура розробки поточного плану роботи (основних заходів) міськрайліноргану
- •19.4. Організація контролю за виконанням планів
- •Глава 20. Застосування методів сітьового
- •20.1. Поняття і сутність методів сітьового планування й управління (спу). Основні напрями їх застосування в органах внутрішніх справ
- •20.2. Основи побудови сітьових моделей (графіків)
- •20.3. Порядок розробки та використання сітьових моделей управління операціями по здійсненню оперативно-розшукових заходів
- •20.4. Графоаналітичний метод розробки оптимальних маршрутів збору особового складу і патрулювання важливіших об’єктів
- •Глава 21. Реалізація управлінських рішень в органах внутрішніх справ
- •21.1. Механізм реалізації управлінських рішень
- •21.1.1. Методи виконання управлінських рішень
- •21.2. Процес виконання управлінських рішень
- •21.1. Механізм реалізації управлінських рішень
- •21.1.1. Методи виконання управлінських рішень
- •21.2. Процес виконання управлінських рішень
- •Глава 22. Взаємодія в органах внутрішніх справ
- •22.2. Поняття взаємодії в органах внутрішніх справ
- •22.3. Принципи взаємодії
- •22.4. Основні форми взаємодії в органах внутрішніх справ
- •Глава 23. Контроль і облік в органах внутрішніх справ
- •23.1. Поняття та основні завдання контролю й обліку в органах внутрішніх справ
- •23.2. Принципи контролю та обліку
- •23.3. Форми і види контролю та обліку в органах внутрішніх справ
- •5 Див.: КилленК. Вопросм управлення. – м., 1981. – с. 108.
- •23.4. Внутрівідомчий контроль в органах внутрішніх справ
- •2. Вивчення:
- •23.5. Удосконалення системи контролю в мвс України, умвс, умвст
- •Розділ 7. Забезпечення управління
- •24.2. Передумови використання математичних методів та еом в інформаційному забезпеченні органів внутрішніх справ України
- •24.3. Організаційні форми інформаційного забезпечення управління
- •24.4. Сучасний стан інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ
- •24.4.1. Тенденції розвитку систем інформаційного забезпечення діяльності поліції в розвинутих країнах світу
- •24.4.2. Стан та проблеми інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України
- •24.5. Стратегія розвитку системи інформаційного забезпечення
- •24.5.1. Мета і задачі системи інформаційного забезпечення
- •24.5.2. Основні напрями розвитку системи інформаційного забезпечення
- •24.6. Складові частини системи інформаційного забезпечення
- •24.6.1. Інформаційні підсистеми
- •24.6.1.1. Принципи формування загальновідомчих та галузевих інформаційних підсистем
- •24.6.1.2. Склад інформаційних обліків
- •24.6.1.3. Проектування і створення інформаційних підсистем
- •24.6.2. Комп’ютерне та програмне забезпечення інформаційних підсистем
- •24.6.2.1. Комп’ютерні комплекси інформаційних підсистем
- •24.6.2.2. Системне та прикладне програмне забезпечення
- •24.6.3. Інформаційна мережа
- •24.6.4. Нормативно-правова база
- •24.6.5. Система безпеки та захисту інформації
- •Глава 25. Документаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •2 Див.: Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. – Ст. 27.
- •25.2. Організація діловодства в органах внутрішніх справ
- •25.3. Контроль за якістю і своєчасністю виконання документів
- •25.4. Проектування документаційного забезпечення управління
- •25.4.1. Деякі загальні вимоги до найбільш уживаних у практиці органів внутрішніх справ управлінських документів
- •Глава 26. Правове забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •26.2. Нормотворчість як система відомчого правового регулювання організації та діяльності органів внутрішніх справ
- •26.3. Процедура підготовки нормативних актів
- •26.3.1. Юридична техніка підготовки проектів відомчих нормативних актів
- •Глава 27. Кадрове забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •27.2. Поняття та класифікація кадрів в органах внутрішніх справ
- •27.3. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів внутрішніх справ
- •27.4. Організація роботи з кадрами в органах внутрішніх справ
- •7 Див.: Наказ мвс України від зо червня 1996 р. № 455.
- •28.2. Організація матеріально-технічного та фінансового забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •28.3. Шляхи вдосконалення матеріально-технічного і фінансового забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •6 Див.: Наказ мвс України від зо червня 1996 р. № 455.
- •Глава 29. Поняття, завдання та основні напрями наукової організації управлінської праці (ноуп) в органах внутрішніх справ
- •2 Див.: Дубровский ю.Н. Й др. Указ. Праця. С. 19.
- •4 Див.: Дубровский ю.Н. Й др. Указ. Праця. – с. 22.
- •29.2. Основні напрями наукової організації праці в органах внутрішніх справ
- •29.2.1. Організація раціонального використання робочого часу
- •29.2.2. Раціоналізація трудових операцій (методів роботи)
- •29.2.3. Створення сприятливих умов праці
- •Глава 30. Особливості наукової організації
- •30.2. Автоматизоване робоче місце (арм) працівника органів внутрішніх справ. Загальне уявлення
- •30.2.1. Автоматизоване робоче місце керівника органу внутрішніх справ (арм-к)
- •30.2.2. Автоматизоване робоче місце - "Чергова частина овс"
- •30.2.3. Арм працівника оперативного підрозділу кримінальної міліції
- •30.2.4. Арм дільничного інспектора міліції
- •30.2.5. Арм слідчого
- •30.2.6. Арм експерта-криміналіста
- •30.2.7. Арм працівника паспортного підрозділу міськрайоргану внутрішніх справ (арм-пп)
- •30.3. Проблеми захисту комп’ютерної інформації в органах внутрішніх справ
- •Слово наостанку
- •Методолопчні засади управління органами внутрішніх справ
- •Глава 1. Сутність та зміст соціального управління......................................... 11
- •Глава 2. Право і управління................................................ .............. 24
- •Глава 3. Наука управління. Предмет, завдання та система курсу "Теорія
- •3.4. Предмет, завдання та система курсу "теорія управління органами
- •Глава 8. Основні поняття теорії сястеи.
- •8.3. Орган внутрішніх справ як система управління ...................................163
- •8.3.1. Формально-логічні умови ефективної організації і функціонування
- •Глава 9. Поняття, типи та умови формування організаційних структур
- •Глава 10. Зміст процесу управління.................................................................. 198
- •Глава 11. Підготовка, прийняття та організація виконання управлінських
- •Частина друга організаційні засади управління органами внутрішніх справ
- •Глава 12. Функціональна структура органів внутрішніх справ.......................259
- •Глава 13. Організаційна структура органів внутрішніх справ.........................282
- •Глава 16. Аналітична робота в органах внутріншіх сирая...............................354
- •Глава 17. Система управлінських рішень в органах внутрішніх справ...........397
- •17.2. Відомчі нормативні акти як основа системи управлінських рішень
- •Глава 18. Прогнозування в управлінській діяльності органів внутрішніх
- •Глава 19. Планування в органах внутрішніх справ ..........................................448
- •Глава 20. Застосування методів сітьового планування та управління
- •Глава 21. Реалізація управлінських рішень в органах внутрішніх справ .....485
- •Глава 22. Взаємодія в органах внутрішніх справ............................................. 496
- •Глава 23. Контроль і облік в органах внутрішніх справ..................................511
- •Глава 24. Інформаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ.. 530
- •Глава 25 Документаційие забезпеченім управління органами внутрішніх
- •95 3 1 Деякі загальні вимоги до найбільш уживаних у практиці органів
15.2. Колектив
З певним припущенням поняття "колектив" може вважатися синонімом поняття "соціально-психологічна структура". Це найбільш ємне поняття із цієї сфери. Міжособові стосунки в соціальних керованих системах є однією з визначальних особливостей їх природи та функціонування. Учасники кооперативної (спільної) діяльності в будь-якій організаційно-функціональній структурі мають свої, попередньо визначені завдання; відносини між учасниками будуються таким чином, щоб кінцевий результат був досягнутий з мінімумом витрат людських зусиль і матеріальних ресурсів. Як правило, службові міжособові стосунки в соціальних керованих системах визначаються у відповідних нормативних актах (документах). Проте формалізувати повністю відносини в системі практично не можливо. В тих випадках, коли з’являється потреба в розвитку нових відносин або коли формальне визначення має нечіткий зміст, розвиваються так звані неформальні відносини. Безліч формальних і неформальних відносин якраз виявляються в такій науково-практичній категорії, якою є "колектив". Визначення сутності наукової категорії "колектив" у теорії управління
3 Афанасьев В.Г. Человек в управлений обществом. – М., 1977. - С. 172.
4 Кайдалов Д.И., Сучменко Е.И. Психология единоначалия й коллегиальности. – М, 1979. – С. 29.
328
посідає значне місце. Представники різних теоретичних шкіл і практики дають різні тлумачення цього поняття.
Слово "колектив" має латинське походження (collectivus) і перекладається як об’єднаний, соборний. В соціальній практиці поняття "колектив" вживається, в багатьох значеннях. Це:
відповідним чином визначений набір, об’єднання людей, які займаються спільною роботою, мають спільні інтереси;
об’єднання людей, які тимчасово або постійно спільно виконують визначені завдання для досягнення поставленої для них мети, тощо;
один із найважливіших осередків суспільства, відносно автономна соціальна спільнота, яка організаційно об’єднує людей на основі їх суспільне корисної діяльності;
соціальний організм, члени якого зв’язані об’єктивними соціальними відносинами, що складаються перш за все відповідно до здійснюваної членами колективу діяльності, суспільного розподілу праці і суб’єктивних відносин, які виникають на цій основі та виявляються в колективній думці, життєвих орієнтирах, соціальних установках, настроях та інших духовних утвореннях;
сфера життєдіяльності особи, де реалізується широкий спектр її здібностей, прагнень, потреб та інтересів, де не тільки створюється сприяння розвиткові творчих сил людини, але й створюються умови для їх реалізації;
організована спільнота людей, об’єднаних конкретним видом загальнокорисної діяльності, а також відносинами взаємної відповідальності, інтересами, ціннісними орієнтаціями, установками та нормами поведінки, що складаються під час цієї діяльності.
Для колективу може бути характерним збіг економічних, соціальних, політичних потреб та інтересів усіх або більшості його членів щодо відносин співробітництва та взаємодопомоги. Колектив не просто підсумовує, але й примножує індивідуальні зусилля його членів, породжуючи тим самим нову продуктивну силу – силу єдності і згуртованості. Через колектив здійснюються найважливіші зв’язки особи із суспільством. Залежно від змісту діяльності колективи поділяють на: трудові, навчальні, військові та ін. Окрема людина (індивід) може належати водночас до кількох колективів або малих груп. Одні з них можуть виявитися більш привабливими для особи, інші – навпаки. Вибір значною мірою визначається соціально-ціннісними орієнтаціями людини, спрямованістю її індивідуальних інтересів і потреб. Тому інтелектуальний, моральний та естетичний розвиток особи, її творча са-мореалізація не обмежується рамками одного лише колективу.
Стадії формування колективу. У розвитку колективу можна спостерігати етапи, стадії його становлення – від первинних, чітко не сформованих, до зрілих, високоорганізованих форм. Різним стадіям формування зрілості колективу відповідають певні особливості в методах, прийомах і засобах управління ним. Слід враховувати, що в будь-якому колективі є свої традиції
329
в організації праці і громадському житті, своя історія, в ході якої відбуваються зміни в функціях і структурі колективу. Впродовж часу в колективі можуть виявлятися то одні, то інші прояви колективної діяльності (економічні, соціальні, організаційні, технічні, міжособові психологічні тощо) або їх комбінації.
Рівні розвитку колективу в теорії управління визначаються по-різному, за набором різних ознак. Слід зазначити, що найвищою стадією формування колективу є стадія формування його ядра, яке може складатися як з однієї особи, так і з групи осіб. Особливою ознакою ядра колективу є його неформальний авторитет. Рівні розвитку колективу визначають певним чином: нижчий, середній і вищий. Нижчий рівень розвитку колективу характеризується несформованим ядром, меркантильною мотивацією його членів у спільній праці, відсутністю традицій та співвідношенням потреб окремих осіб та колективу. Існування суспільного розподілу праці, товаро-грошових відносин посідають провідне місце в мотивації праці; існування значних розбіжностей між особистими, груповими й загальнолюдськими інтересами та ряд інших факторів, що стримують розвиток колективу. Середній – слабко визначене ядро, яке залучає, організовує та керує участю інших членів колективу у виробничому процесі; паритет інтересів окремих членів колективу визначений нечітко. Вищий – зрілий рівень розвитку. Колектив має ядро, яке виступає носієм його традицій та етики. Воно залучає, організовує та керує участю інших членів колективу у виробничому процесі (а нерідко і в побуті), а також всіма важливими питаннями колективу. Показниками розвинутості, зрілості колективу є не тільки виробничо-економічні характеристики й результати його діяльності, але й рівень колективного самоврядування, рівень гармонізації особистостей, рівень колективістської свідомості й-поведінки його членів, їх світогляд та інші морально-етичні якості.
Ознакою рівня розвитку колективу є колективізм. Цей термін вживається в багатьох аспектах, як-то: принцип суспільного життя, діяльності людей, що знаходить вираз у свідомому погодженні окремих особистих інтересів індивіда (члена колективу) з інтересами колективу, спільноти, в товариській, дружній співпраці і взаємовідносинах (протилежний індивідуалізму); відносини товариського, дружнього співробітництва, взаємної допомоги й підтримки, які органічно властиві розвинутим спільнотам (цивілізаціям); суспільні відносини, що пронизують спосіб життя людей, їх свідомість, мораль, поведінку.
Орган внутрішніх справ як колектив може розглядатися в контексті різних шкіл науки управління, потреб та інтересів членів колективу, його дослідника (нового прибувшого "рядового" співробітника, керівника органу, науковця, сторонніх спостерігачів тощо).
Морально-психологічний клімат у колективі співробітників органу внутрішніх справ визначається за різними критеріями. Проте визначальними в цьому плані є соціально-психологічний
330
стан колективної свідомості, духовний світ колективу, що виявляється в його морально-психологічній атмосфері (це явище ще називають "морально-психологічним кліматом" в колективі), в тому числі у будь-якому колективі співробітників органів внутрішніх справ. Його також називають "соціально-психологічним середовищем" колективу. На міжособистісному рівні у сфері взаємовідносин людей його ще визначають поняттями ‘мікросередо-вище", "мікроклімат" тощо.
Для більш докладного з’ясування змісту соціально-психологічної структури системи однієї категорії "колективу", безумовно, недостатньо. В той же час немає сенсу дуже розширювати коло видів соціальних спільнот, щоб розглянути це питання. Треба підмітити, що соціальні спільноти різняться великою різноманітністю конкретно-історичних і ситуативно-обумов-лених видів і форм. Вони розрізняються, зокрема, за кількісним складом, за терміном тривалості існування, за щільністю зв’язків між індивідами. Розрізняють також територіальні, етнічні, демографічні, культурні та інші спільноти, їх дослідження є предметом соціології та інших наук.
Нам, враховуючи специфіку системи органів внутрішніх справ, для характеристики її соціально-психологічної структури достатньо таких категорій, як колектив, неформальна група (мікрогрупа) та індивід.