22.4. Основні форми взаємодії в органах внутрішніх справ

Безліч існуючих в практиці видів та форм взаємодії в органах внутрішніх справ потребують класифікації, приведення їх в певну систему, котра полегшила б їх сприйняття, аналіз і теорети-• чиє обґрунтування, дала б змогу виробити практичні рекомендації щодо їх реалізації, закріпити їх у відомчих нормативних актах.

Різні автори використовують різні критерії для такої класифікації. Однак найчастіше ці класифікації носять надто лаконічний характер й засновані на двох-трьох критеріях. Найбільш відомими критеріями класифікації взаємодії в органах внутрішніх справ е: часові характеристики (постійне і тимчасове), відношення до системи (внутрішнє і зовнішнє) та позиція суб’єктів взаємодії в ієрархії елементів смст&ми_(горизонтальна і вертикальна).

На наш погляд, трьох критеріїв не достатньо, щоб охарактеризувати всю різноманітність аспектів взаємодії в органах внутрішніх справ, навіть якщо й мати на увазі найбільш поширене розуміння цієї взаємодії, тобто, як ми вже з’ясували, досить вузьке за змістом.

До трьох названих критеріїв можна додати ще й такі:

за характером підстав для взаємодії ( за підставами виникнення) можна виділити взаємодію:

регламентовану,

за вказівкою вищестоящих органів,

ініціативну;

за способом виконання спільних завдань:

самостійну (автономну),

спільну;

за просторовими характеристиками:

близькорозташовану,

віддалену;

за характером зв’язків суб’єктів взаємодії:

безпосередню,

опосередковану;

за характером умов взаємодії (за станом середовища функціонування):

508

звичайну,

екстремальну;

за особливостями "технології’:

послідовну,

паралельну;

за кількістю суб’єктів взаємодії:

двосуб’єктну (чисту),

багатосуб’єктну (змішану);

за етапами безпосередньої діяльності:

попередню,

основну,

заключну;

за сферами, напрямами діяльності;

управлінської діяльності,

профілактичної діяльності,

кримінально-процесуальної діяльності,

адміністративної діяльності міліції,

оперативно-розшукової діяльності,

діяльності по виконанню покарань,

протипожежної безпеки;

за формами діяльності (стосовно етапів та стадій управлінського циклу):

у ході аналізу інформації,

у ході підготовки управлінського рішення,

у ході реалізації управлінського рішення,

у ході контролю та ін.;

за спрямованістю функціонування взаємодіючих суб’єктів:

позитивну,

негативну;

за ступенем однорідності функцій взаємодіючих суб’єктів:

взаємодію суб^єктів, виконуючих однорідні функції,

взаємодію суб’єктів, виконуючих різні функції.

Можливий також розподіл видів взаємодії за такими критеріями:

за характером функцій суб’єктів взаємодії в системі управління;

за змістом завдань, яку виконують суб’єкти в ході взаємодії;

за проблемами діяльності;

за типологією суб’єктів взаємодії^.

Повний перелік форм взаємодії в органах внутрішніх справ дати дуже важко, тому доцільно в широкому плані скомпонувати їх в чотири умовних блоки:

1) обмін інформацією;

Більш докладно з цього питання див.: Плишкин В.М. Органи-зация взаимодействия территориальньїх й транспортнмх органов внут-рєчних дел в охране обіцественного порядка. – Киев: КВШ МВД СССР, 1982.

509

2) спільна розробка управлінських рішень;

3) реалізація розроблених управлінських рішень ^(при настанні певних строків та виникненні відповідних ситуацій);

4) проведення інших різних погоджених заходів, які не були передбачені письмовими управлінськими рішеннями.

Питання щодо класифікації координації також цікаве, складне і цілком самостійне, тому не розглядається докладно. При класифікації координації використовуються різні критерії, в тому числі частково аналогічні наведеній класифікації взаємодії, наприклад, за часовими характеристиками координацію також ділять на постійну і тимчасову, по відношенню до системи – на внутрішю і зовнішню. Крім того, існують специфічні критерії. Так, наприклад, за обсягом упорядкування системи координація може бути розділена на загальну і часткову.

Діяльність органів внутрішніх справ" у боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку немислима без постійного підвищення її якості та ефективності. Одним із напрямів удосконалення діяльності органів внутрішніх справ е поліпшення взаємодії між складаючими й’ елементами. Це особливо важливо в сучасний період, який характеризується подальшим поглибленням процесів диференціації та інтеграції, "виснаженням" екстенсивних і внаслідок чого все більшим "натиском" на інтенсивні шляхи розвитку, які знаходять відображення в самих різноманітних сферах життя суспільства, в тому числі в діяльності державного апарату і такої його ланки, як органи внутрішніх справ.

Підвищення ефективності функціонування соціальних систем об’єктивно пов’язане з необхідністю вдосконалення управління ними, поліпшення координації структурних елементів, організації взаємодії між ними.

Завдання по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, які стоять перед органами внутрішніх справ, не можуть бути виконані без оптимального використання їхніх сил та засобів, переваг спільної діяльності, що, в свою чергу, потребує серйозних змін на краще всієї організаторської роботи, вдосконалення взаємодії.