23.4. Внутрівідомчий контроль в органах внутрішніх справ

Як на теперішні часи в органах внутрішніх справ України склалася певна система внутрівідомчої контрольної діяльності, в якій за способом організації можна виділити чотири основних форми контролю: інспекторський, поточний (оперативний), зо-

521

нальний (оперативно-зональний) та автоматизований контроль (з використанням ЕОМ).

Ці форми контролю допомагають керівникам органів, служб, підрозділів, установ внутрішніх справ: здобувати інформацію про фактичний стан справ на місцях; виявляти причини відставання тих чи інших підрозділів; забезпечувати раціональну розстановку сил та засобів, гнучко маневрувати ними залежно від оперативної обстановки, що склалася; визначати, наскільки дієва підконтрольна система, чи зустрічалися які-небудь складності в роботі контрольованих та контролюючих і чи достатньо ефективно підтримується працездатність тих й інших.

Інспекторський контроль проводиться комплексно шляхом аналізу діяльності органу, галузевої служби, підрозділу, конкретної лінії роботи, окремого питання. Залежно від мети інспекторський контроль має такі більш конкретні форми: комплексна інспекторська перевірка, наскрізна перевірка, цільова (спеціальна) перевірка, контрольна перевірка.

Суб’єктами інспекторського контролю є інспекторські підрозділи штабів органів внутрішніх справ. Однією із особливостей інспекторського контролю є те, що за його результатами оцінюється діяльність не тільки перевіреного органу та його структурних підрозділів, але й вищестоящих галузевих служб.

Комплексна інспекторська перевірка – це заздалегідь спланована та максимально підготовлена перевірка організаторської та оперативно-службової діяльності в комплексі всіх служб органів, підрозділів та навчальних закладів системи МВС України у встановлені відповідними нормативними актами строки або за розсудом керівника відповідного органу управління.

Це одна із найбільш складних та ефективних форм періодичного контролю. У сферу комплексного інспектування входить перевірка організаторської, оперативно-службової, господарсько-фінансової та виробничої діяльності УМВС, УМВСТ, міськрай-лінорганів, їх галузевих служб і підрозділів, навчальних закладів МВС України та інших установ органів внутрішніх справ.

Основною метою комплексного інспектування є забезпечення реалізації законодавчих актів, указів та розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, підвищення ефективності роботи всіх органів і структурних підрозділів системи МВС України в попередженні й розкритті злочинів, в охороні громадського порядку, а також забезпечення особистої безпеки громадян і захисту їх конституційних

прав і свобод.

Головними завданнями комплексної інспекторської перевірки є:

1. Визначення спроможності керівництва виконувати покладені на нього функціональні обов’язки.

2. Вивчення:

управлінської діяльності, стилю, форм і методів керівництва, виконавчої дисципліни;

522

здатності керівництва організовувати роботу підрозділів під час екстремальної ситуації та в разі ускладнення оперативної обстановки;

стану оперативно-розшукової діяльності, ефективності агентурного апарату в боротьбі зі злочинністю;

стану застосування адміністративного законодавства;

визначення за допомогою комп’ютерного тестування стану професійної, бойової та фізичної підготовки особового складу, дотримання дисципліни й законності, режиму таємності;

порядку роботи із заявами, листами та пропозиціями громадян, додержання вимог чинного законодавства під час розгляду і виконання заяв та повідомлень про злочини, особистого прийому громадян керівництвом органу внутрішніх справ;

морально-психологічного клімату в колективах органів та підрозділів внутрішніх справ шляхом проведення анкетування;

соціально-побутових умов праці та проживання працівників органів внутрішніх справ і службовців;

матеріально-технічного забезпечення;

громадської думки населення про роботу міліції.

Під час інспектування використовується така інформація:

відомості соціально-економічного й демографічного характеру;

управлінська документація – накази, вказівки, рішення колегії (оперативної наради) МВС України, відповідного УМВС, УМВСТ, міськрайлінорГану, підрозділу, що перевіряється, плани роботи, протоколи нарад, звіти про роботу, акти й довідки про раніш проведені перевірки, аналітичні матеріали;

статистична звітність про стан злочинності, результати фінансово-господарської виробничої діяльності органів внутрішніх справ, що перевіряються;

відомості, що характеризують кількісний та якісний склад кадрів, рівень їх підготовки, навчання, виховання, дотримання службової дисципліни й законності, матеріально-технічного, речового постачання тощо;

подання прокурорів, окремі ухвали судів з питань додержання законності;

кількість закінчених провадженням кримінальних справ, матеріали про відмову в порушенні кримінальних справ;

оперативно-розшукові обліки органів внутрішніх справ;

дані соціологічних і кримінологічних досліджень;

відомості, які випливають із змісту листів, скарг і заяв громадян, а також інша інформація, що має значення для повної й об’єктивної оцінки діяльності інспектованого органу.

Існуюча технологія комплексного інспектування передбачає доволі серйозне ставлення до організації забезпечення інспектування, підготовки до інспекторської перевірки, порядку проведення інспектування, регламентації прав членів інспекторської комісії, підбивання підсумків інспектування. Це обумовлене тим значенням, яке

523

надається комплексному інспектуванню в удосконаленні діяльності органів внутрішніх справ.

Наскрізна перевірка, як правило, охоплює весь комплекс роботи галузевої служби згори донизу, на всіх рівнях системи, тобто і ця форма інспекторського контролю є комплексною. Взагалі треба зауважити, що загальною особливістю всіх форм інспекторського контролю є їх комплексність. Різниця лише в рівні, обсязі цієї комплексності: комплексна інспекторська перевірка поширює свою комплексність на весь орган внутрішніх справ, всі його структурні підрозділи та служби; наскрізна перевірка обмежує свою комплексність рамками окремої галузевої служби, чи однієї конкретної або декількох ліній роботи.

Цільова (спеціальна) перевірка проводиться з окремих проблем службової діяльності (і проблема теж має вивчатися комплексно).

Контрольна перевірка як форма контролю здійснюється залежно від результатів комплексної інспекторської перевірки, наскрізної перевірки, цільової спеціальної перевірки та в строки, визначені керівником контролюючого органу. Основною її метою є вивчення стану справ щодо усунення недоробок та прорахунків, які були виявлені попередньою перевіркою. Вони проводяться, як правило, за розсудом керівника контролюючого органу, але не пізніш як через рік після комплексного інспектування.

Поточний (оперативний) контроль – це щоденна попередня, поточна або подальша перевірка виконання управлінських рішень. Це постійний контроль фактичного виконання органами, підрозділами або окремими співробітниками законів, підзакон-них актів, планових заходів, функціональних обов’язків і т. ін.

Поняттям "поточний контроль" в органах внутрішніх справ охоплюється надзвичайно широке коло робіт, пов язане з наглядом за станом оперативної обстановки на території обслуговування (повідомлення про конкретні злочини, адміністративні правопорушення, їхні узагальнення в добових зведеннях і т. ін.), організацією контрольних заходів у зв’язку зі строками виконання конкретних документів (законів, підзаконних актів, планів, скарг та заяв громадян і т. п.), поточним розпорядництвом у зв’язку з виявленими відхиленнями в діяльності підконтрольних органів і підрозділів внутрішніх справ і т.ін. Іншими словами, це щоденна організаторська робота керівників органів внутрішніх справ і апарату управління.

Зональний (оперативно-зональний) контроль – це контроль за діяльністю органів і підрозділів внутрішніх справ на основі територіального принципу обслуговування по зонах з урахуванням оперативної обстановки, економіко-географічних факторів або адміністративного розподілу регіону (країни, республіки, області).

Це одна з основних форм контролю, який здійснюється на основі закріплення певних зонально-інспекторських груп співро-

524

бітників апарату МВС України, УМВС, УМВСТ, котрі забезпечують організацію і здійснення контролю в зоні обслуговування. В організаційному плані зонально-інспекторські групи створюються на базі співробітників штабів та інших служб апарату МВС, УМВС,УМВСТ і очолюються, як правило, членами колегій та оперативних нарад названих рівнів управління. Правовий статус цих груп і порядок їх функціонування регламентується у відповідних нормативних актах (положеннях, інструкціях), які видаються на місцях. На кожну зону обслуговування працівниками штабу ведуться контрольно-спостережні справи, де концентрується вся інформація про оперативну обстановку в зоні, матеріали перевірок, планові та контрольні документи і т.ін.

На сьогодні в МВС України і в більшості УМВС областей та УМВСТ впроваджено автоматизований контроль за виконанням наказів, вказівок, планів роботи та інших документів, які мають строки виконання і конкретних виконавців. Головна перевага цієї ‘системи полягає в тому, що вона своєчасно і систематично сигналізує про реалізацію планів та інших заходів, забезпечує галузеві служби і керівництво МВС, УМВС, УМВСТ оперативною інформацією про зміст і строки виконання заходів, попереджає про те, скільки часу залишилось до закінчення встановленого строку, нагадує, які питання не розв’язані. Інформація про невиконані заходи залишається в пам’яті машини і надсилається в служби та керівництву доти, доки захід не буде виконаний або знятий з контролю. Використання такої системи надає контролю упереджу вального характеру. Ця система сприяє підвищенню рівня виконавської дисципліни в апараті, посиленню персональної відповідальності працівників за своєчасне та високоякісне виконання вимог документів директивних органів, а також наказів, вказівок МВС України, планів роботи, графіків та інших управлінських рішень.

Практична реалізація названих форм контролю здійснюється за допомогою комплексу методів, тобто певних шляхів, способів, прийомів досягнення поставлених цілей. У процесі інспектування органів внутрішніх справ або використання інших форм контролю перевіряючі вивчають справи, матеріали, статистичні та облікові документи, проводять індивідуальні бесіди зі співробітниками, працівниками інших відомств та організацій, вивчають громадську думку про роботу органу, що перевіряють, спостерігають за роботою керівників при прийомі населення та співробітників, за несенням служби патрульно-постовими нарядами, перевіряють знання особовим складом нормативно-правових документів, оперативно-технічних заходів і т. ін.

Цілі контролю і технологічні прийоми його здійснення дають нам переконливі підстави для висновку про те, що контроль є не що інше, як збирання соціальної інформації про діяльність підконтрольних об’єктів для Її подальшого використання в новому управлінському циклі. Отже, методика контролю, як і раніше

525

розглянуті його функції, ще раз підкреслює інформаційну сутність управління. Весь комплекс способів, прийомів, шляхів та заходів збирання цієї інформації в соціології об’єднаний в групу методів збирання соціальної інформації: спостереження, вивчення документів, опитування (у формі анкетування та інтерв ювання) і соціальний експеримент. Тому названі соціологічні методи збирання інформації є і методами контролю в управлінській діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ.

У деяких наукових публікаціях допускається безпідставне змішування форм і методів контролю, до яких відносяться перевірка виконання, ревізія, обстеження, нагляд, експертиза, огляд, лабораторний аналіз, проба і т. ін. На наш погляд, тут в "одну купу" звалені і державні функції (нагляд – прокурорський, санітарний, пожежний) і специфічні методи перевірки (ревізія, обстеження, експертиза, проба і т. ін.), що здійснюються функціональними органами контролю, до яких відносяться контрольно-ревізійні апарати, експертні установи, виробничі лабораторії тощо.

Частина цих методів використовується і в практиці МВС України, УМВС, УМВСТ при інспектуванні органів і підрозділів внутрішніх справ. Наприклад, інспектуючі можуть проводити ревізії фінансово-господарської діяльності підконтрольних об’єктів, обстеження автогосподарств, адміністративних будинків тощо, здійснювати контрольний нагляд за рухом автотранспорту, проводити експертизу документів і т.ін. А лабораторні аналізи і проби, мабуть, доцільніше віднести до форм або методів технічного контролю.