18.2. Механізм і технологія прогнозування

Щоб виявити свою сутність в управлінні, прогнозування повинно мати певний механізм і технологію. Механізм прогнозування складається з його функцій, принципів та методів, а процес прогнозування має свою технологію.

Прогнози в управлінні мають цілком певне функціональне призначення. Основними функціями прогнозування є орієнтовна, нормативна та попереджувальна.

Орієнтовна функція прогнозу виявляється у визначенні певним органом управління реалістичних напрямів діяльності та вибірковому підході до інформації, що надходить. Управлінці, як правило, використовують ті інформаційні дані, котрі дають найбільш повне уявлення про прогнозований об’єкт, створюють можливість для складання його передбачуваної моделі.

Нормативна функція прогнозу полягає в тому, що він завжди містить певні показники і норми, котрі не тільки допомагають реалізовувати прогностичну модель, але й захищають орган управління від виявів суб’єктивізму в його діяльності.

Прогноз виконує також прогностичну роль. Він попереджає орган управління про можливі та реальні відхилення об’єкта від прогностичної моделі, дозволяє аналізувати фактори й причини збурюючих впливів на керовану систему, здійснювати необхідні заходи щодо її стабілізації.

Виконуючи своє функціональне призначення, само прогнозування виступає невід’ємною складовою частиною процесу управління, однією із його загальних функцій, передуючи при цьому плануванню і створюючи для останнього сприятливі умови. Інформація про майбутнє, яка міститься в прогнозах, є однією з підстав для прийняття управлінських рішень. Прогностична інформація - необхідна складова процесу корегування, здійснення

419

інших управлінських дій. Взагалі науково обґрунтоване прогнозування е необхідною умовою ефективності процесу управління в будь-якій його сфері.

Наступним важливим елементом цього механізму є принципи прогнозування. У прогностиці вони розглядаються як система вимог, дотримання яких забезпечує ефективність прогностичної діяльності. Це принципи системності, узгодженості, варіантності, безперервності, верифікації та рентабельності.

Принцип системності характеризує прогностичний процес як складну систему операцій в їх логічній послідовності, підпорядкування різних типів прогнозів, їх елементів, пов’язаність прогнозів обєкта прогнозування та прогнозного фону, тобто того середовища, котре безпосередньо оточує прогнозований об’єкт, впливає на його стан.

Принцип узгодженості прогнозування виступає як вимога узгодженості пошукових та нормативних прогнозів, що забезпечує описання і реалізацію прогностичних моделей.

Принцип варіантності прогнозування означає, що всі варіанти прогнозів повинні розроблятися виходячи із особливостей прогнозного фону.

Принцип безперервності прогнозування вимагає коректування прогнозів у міру надходження інформації, яка містить нові дані про об’єкт прогнозування.

Принцип верифікації передбачає перевірку істинності прогнозів дослідним шляхом, отже дає можливість переконатись в їх достовірності та обґрунтованості.

У практиці прогнозування велике значення має принцип рентабельності, який вимагає перевищення економічного ефекту від використання прогнозу над витратами на його розробку.

Конкретний аналіз принципів підтверджує їх імперативний характер. Це правила, котрі необхідно виконувати в прогностичній діяльності.

У технологічному плані принципи тісно пов’язані із методами прогнозування, котрі виступають способами їх реалізації.

Кількість методів, які застосовуються в прогностиці, достатньо велика. За оцінками зарубіжних і вітчизняних фахівців, їх нараховується близько 200. Практика прогнозування викликала необхідність упорядкування методів, що застосовуються, приведення їх в певну систему. В науці існує безліч класифікацій методів прогнозування. Одним із підходів до класифікації методів є їх поділ за ступенем формалізації (рис. 18.1). На підставі цього критерію методи розподіляються на інтуїтивні та формалізовані.

Інтуїтивні методи застосовуються, як правило, коли немає можливості використовувати більш точні, засновані на математичних розрахунках та використанні .ЕОМ. Це відбувається, коли об’єкт прогнозування або дуже простий, або, навпаки, дуже складний, і його ймовірнісний стан, поведінку можна визначити інтуїтивним шляхом з більшою або меншою часткою достовірності.

420

І

Рис. 18.1. Класифікація методів прогнозування за ступенем формалізації

Інтуїтивні методи розбиваються на дві групи: групу індивідуальних експертних оцінок і групу колективних експертних оцінок. До групи індивідуальних експертних оцінок відносяться методи "інтерв ю", аналітичних доповідних записок, написання сценаріїв розвитку тих чи інших подій або явищ. В групу колективних експертних оцінок входять методи анкетування, ‘ комісій" , "мозкових атак" та ін. Застосування цих методів дає змогу упорядкувати, об’єктивувати суб’єктивні оцінки прогнозного характеру.

Формалізовані методи залежно від загальних принципів дії розподіляються на екстраполяційні, системно-структурні, асоціативні та випереджуючої інформації. Дані сукупності методів відносяться до класу спеціальних методів прогностики і мають, як правило, математичне обґрунтування, їх застосування – це сфера діяльності фахівців прогностики, які до того ж спираються на потужну базу електронно-обчислювальної техніки.

У соціальному управлінні прогностичну функцію нерідко виконують соціологічні методи дослідження. Так, для дослідження соціокультурних систем, соціальної структури, соціальних інститутів широко використовуються порівняльно-історичний, порівняльно-типологічний та типологічний методи. Вивчення суспільної свідомості, громадської думки різних класів, верств, груп на-

421

селення базується на методах аналізу документів, анкетування, інтерв’ювання, спостереження. При дослідженні міжособистих стосунків усередині малих груп використовуються методи соціо-метрії, соціальної психології, біографічний та інші. В дослідженні соціального планування дуже поширені методи статистики, латентно-структурного та кореляційного аналізу.

Використання різних методів дозволяє виявити багатогранність соціального розвитку, певні тенденції в явищах та процесах, прогнозувати їхню проекцію на майбутнє.

Функції, принципи та методи прогнозування доповнює логічна послідовність операцій здійснення прогнозування, яка складає його технологію. В основному вона зводиться до таких етапів:

1. Розробка програми прогнозування, котра включає мету, шляхи, способи, засоби її досягнення.

2. Побудова базової та альтернативної моделей прогнозованого об’єкта.

3. Збирання даних прогнозного фону.

4. Побудова динамічних рядів показників. Ними можуть бути часові" інтервали, параметри об’єкта, які дозволяють простежувати зміни його часово-просторових характеристик.

5. Оцінка достовірності й точності прогнозів.

6. Вироблення рекомендацій для підготовки рішень у сфері прогнозування.

Дієвість наведених механізму та процедури прогнозування значною мірою залежить від рівня підготовки управлінських кадрів.