17.1.1. Визначення управлінського рішення

Стосовно управлінської діяльності органів внутрішніх справ управлінське рішення можна визначити як заснований на законах та підзаконних актах, аналізі та оцінці оперативної обстановки акт відповідного керівника, що містить постановку цілей, обґрунтування засобів їх здійснення, прийнятий в установленому порядку і забезпечуючий організаційну сталість та вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ при виконанні завдань боротьби зі злочинністю та зміцнення правопорядку.

Управлінське рішення завжди зв’язано з визначенням мети по досягненню певного результату. Тому цілі конкретних управлінських рішень органів внутрішніх справ мають розглядатися в контексті цілей загальнодержавної політики в сфері боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку, оскільки органи внутрішніх справ областей, міст, районів, транспортних магістралей і т. ін. призначені забезпечувати втілення в життя цієї політики.

Однак керівні установки вищестоящих органів державної влади та управління у сфері боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку є лише вихідною, хоча і основоположною інформацією. Для творчої її реалізації з урахуванням особливостей організації і діяльності кожного конкретного органу внутрішніх справ необхідно: по-перше, добре знати і враховувати специфіку оперативної обстановки в області, місті, районі, на транспортній магістралі; по-друге, знати і використовувати наявний позитивний досвід, рекомендації науки щодо застосування тих чи інших форм, методів та засобів боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку; по-третє, широко застосовувати професійні знання, вміння та навички керівників у сфері організації управління.

Управлінські рішення органів внутрішніх справ, з одного боку, слід розглядати як засіб втілення в життя директивних установок у сфері боротьби зі злочинністю та охорони правопорядку, а з другого – як засіб організації діяльності органів і підрозділів з метою реалізації цих установок. Більш того, управлінське рішення повинно забезпечити організаційну сталість та розвиток системи органів внутрішніх справ.

398

17.1.2. Методологічні основи розробки управлінських рішень

Розробка управлінських рішень – це виявлення можливих варіантів діяльності, вибір одного з них, його конкретизацію та підготовку до здійснення. Методологія розробки управлінських рішень становить системи їх виявлення,- вибору та підготовки. Теорія і практика управління накопичили багатий арсенал таких методів. Це, насамперед, методи аналізу, моделювання, вимірів, розрахунків, експертних оцінок, соціологічних досліджень і ряд інших. Для керівників та інших працівників ОВС, які тією чи іншою мірою беруть участі» у розробці управлінських рішень, важливим науково-практичним положенням є системне бачення управлінських рішень. Воно дає змогу оцінювати пріоритети в умовах конкретної оперативної обстановки вже на початкових стадіях розробки рішення, відшукувати не тільки проблеми, але й засоби їх розв’язання, тобто діяти цілеспрямовано, забезпечувати циклічність, наступність рішень, ритмічність та планомірність процесу їх розробки та прийняття, дозволяє розглядати кожне з них як ланку в загальному ланцюгу постановки та реалізації цілей діяльності органів внутрішніх справ. Важливо, щоб керівник, який приймає рішення, правильно визначив його необхідність, місце і роль у системі рішень, безпомилково оцінив відповідно до інших ступінь його впливу на виконання поставлених перед органами внутрішніх справ завдань.

Системний підхід .у даному разі визначається і вихідною методологічною базою розробки управлінського рішення, котра об’єднує сукупність різних методів, і достатньою повнотою та узгодженістю методів між собою, які застосовуються, виходячи із особливостей реальної ситуації і згідно зі специфікою проблеми, яка розв’язується. В методологічних основах розробки управлінського рішення головним є:

1. Ясне бачення мети дослідження. По кожному управлінському рішенню має ясно простежуватись зв’язок між метою управління, ситуацією та проблемою, яка виникла. Це визначає необхідність рішення та його основний зміст. Рішення має розв’язувати проблему, орієнтуючись на конкретну мету управління.

2. Повнота та цінність інформації, яка використовується для вироблення та реалізації рішення.

3. Повне розкриття якісних та кількісних аспектів рішення з конкретизацією його певних сторін. Залежно від характеру управлінського рішення можливий акцент на тій чи іншій стороні рішення.

4. Оцінка результатів здійснення та ефективності рішення.

5. Ретельний аналіз проблемної ситуації, конкретних умов та існуючих можливостей розробки і реалізації рішення.

6. Наявність в рішенні вказівок про те, хто, що, як і коли має бути зроблено і який повинен бути контроль дій за даним рішенням.

7. Облік можливих негативних наслідків у суміжних сферах керованої системи при реалізації даного рішення.

399

Складність і різноманітність завдань та функцій зумовлює необхідність прийняття в ОВС безлічі самих різних управлінських рішень. Чим більше завдань доводиться виконувати одночасно, тим нагальнішою є потреба виконувати їх у взаємній погодженості.

Вся органічно притаманна МВС, УМВС в республіці, області, УМВСТ сукупність управлінських рішень створює систему. Системність передбачає розгляд всіх рішень, що приймаються, як єдиного комплексу взаємозв’язаних і взаємообумовлюючих одне одного рішень. Його цілісність визначається єдністю головної мети в сфері боротьби зі злочинністю, забезпечення громадського порядку, взаємозв’язком основних напрямів діяльності, форм та методів їх реалізації, закономірностями організації і функціонування органів внутрішніх справ держави, області. У системі рішень органічно поєднані організаційні, правові, тактичні, методичні та інші аспекти діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку.