15.4.2. Типи конфліктів

Існує чотири основних типи конфліктів (рис. 15.3).

Рис. 15.3. Основні типи конфліктів

1. Внутрішньоособовий конфлікт виникає тоді, коли до однієї людини пред’являються суперечні вимоги з боку керівника. Він також може виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не погоджуються з особистими потребами або цінностями. Наприклад, підлеглий планував у суботу, у свій вихідний, провести якісь сімейні заходи, а начальник у п’ятницю ввечері оголосив, що підлеглий через службову необхідність має у суботу працювати. Внутрішньоособовий конфлікт виявляється як відповідь на робоче перевантаження чи недовантаження.

2. Міжособовий конфлікт є, мабуть, найбільш відомий. Частіш за все це боротьба керівника за обмежені ресурси, штат, фінанси і т. ін. Кожний вважає, якщо ресурси обмежені, він повинен переконати вищестояще керівництво виділити їх саме йому, а не іншому керівникові.

Міжособовий конфлікт може також виявитися і як зіткнення особистостей, тобто люди з різними характерами, несумісними темпераментами просто не можуть бути в злагоді один з одним.

3. Конфлікт між особою (особистістю) і групою. В зв’язку з тим, що виробничі групи встановлюють свої норми поведінки, трапляється, що очікування групи суперечать очікуванням окремої особи. В цьому випадку виникає конфлікт. Іншими словами, між особою і групою виникає конфлікт, якщо ця особа займе позицію, яка відрізняється від позиції групи.

4. Міжгруповй конфлікт. Як відомо, організації складаються із безлічі як формальних, так і неформальних груп. Навіть у самих кращих організаціях між ними можуть виникати конфлікти.

348

Окрім того, конфлікти класифікують за ступенем вияву: приховані та відкриті.

Приховані конфлікти зачіпають, як правило, двох людей, котрі до певного часу не дають зрозуміти, що конфліктують. Але як тільки в 0/ціоі-о з них "здають" нерпи, прихований конфлікт стає відкритим. Розрізняють також випадкові, стихійно виникаючі і хронічні, а також конфлікти, що свідомо провокуються. Як різновид конфліктів виділяють також інтриги. Під інтригою розуміють навмисну нечесну дію, яка вигідна ініціатору, примушує колектив чи особу до певних вчинків і цим завдає колективу і особі шкоди. Інтриги, як правило, ретельно продумуються і плануються, мають свою сюжетну лінію.

15.4.3. Причини конфліктів

Кожний конфлікт має свою причину (джерело) виникнення. Причини, що породжують конфлікти, можна згрупувати.

1. Недостатня погодженість і суперечливість цілей окремих груп і працівників. -Щоб усунути конфлікт, необхідно уточнити цілі і за-идання кожного підрозділу і функціональні обов’язки кожного працівника, закріпивши цс у відповідній формі. Доволі частими є зіткнення лінійного керівництва з фуіподіональними службами, обумовлені поганим постачанням, низькою трудовою дисципліною, способи запобігання котрим з очевидністю випливають із характеру самих недоліків.

2. Застарілість організаційної структури, нечітке розмежування прав і обов’язків. Наслідком цього є подвійне або потрійне підпорядкування виконавців. Природно, що виконати всі вказівки керівників не вистачає ані сил, ані часу. Тоді підлеглий змушений:

а) на свій розсуд ранжувати накази, що надходять, за ступенем їх важливості;

б) вимагати цього від свого безпосереднього керівника;

в) братися за усе підряд.

У будь-якому випадку наявна конфліктна ситуація. Конфлікт, що назріває, в цьому випадку усувається належним організаційним оформленням розподілу і кооперації праці, встановленням твердих нормативів, поліпшенням порядку делегування повноважень.

3. Обмеженість ресурсів. Навіть в самих великих організаціях ресурси завжди обмежені. Керівництво вирішує, як правильно розподілити матеріали, людські ресурси, фінанси і т. ін. між різними підрозділами, щоб досягти цілей організації. Виділення більшої кількості ресурсів одним означатиме недоодержання їх іншими підрозділами і членами колективу, що викличе незадоволення і призведе до різного роду конфліктів.

4. Недостатній рівень професійної підготовки. В цьому разі можливість конфлікту існує із-за непідготовленості підлеглого. В результаті йому не довіряють виконання окремих видів робіт, котрі виконує інший співробітник. Внаслідок цього одні працівники недовантажені працею, а інші перевантажені нею.

5. Необґрунтована публічна огуда одних і незаслужена (авансована) похвала інших співробітників. У результаті з’являю-

349

ться "довірені особи", "любимчики". Таке становище завжди провокує виникнення конфлікту.

6. Суперечності між функціями, що входять у коло посадових обов’язків працівника, і тим, що він повинен робити на вимо-іу керівника. Особливо гостро виявляється ця суперечність тоді, коли керівник віддає перевагу бюрократичним процедурам.

7. Відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді. Доводиться зустрічати людей, котрі постійно виявляють агресивність і ворожість щодо інших і готові заперечувати кожне слово. Такі люди і створюють навколо себе конфліктну ситуацію. Неоднаковість життєвого досвіду, духовних цінностей, освіти, стажу роботи, різниця у віці і соціальних характеристиках зменшують ступінь взаєморозуміння і співробітництва між членами колективу.

8. Невизначеність перспектив росту. Якщо співробітник не має перспективи росту або має сумнів щодо її існування, то працює він без ентузіазму, трудовий процес стає для нього неприємним і безкінечним. В таких умовах вірогідність конфлікту найбільш очевидна.

9. Несприятливі фізичні умови. Сторонній шум, жара або холод, невдале планування робочого місця можуть служити причиною конфлікту.

10. Недостатність доброзичливої уваги з боку керівника. Причиною конфлікту можуть бути нетерпимість керівника до об’єктивної критики, неповага до потреб і турбот підлеглих, публічний "рознос" і т. ін.

11. Психологічний феномен. Почуття образи і заздрощів (у інших усе краще, інші удачливіші, щасливіші і т. ін.)

Дещо інакше підходить до викладення причин конфліктів Г.А. Туманов. Він будує свого роду ступеневу систему причин. В самому загальному плані, причинами конфліктів першого ступеня, на його погляд, є: а) психологічна несумісність; б) смисловий бар’єр і в) емоційний бар’єр, а далі він розглядає причини вже цих причин (тобто своєрідні причини другого ступеня)⁹.

Розглядаючи причини конфліктів, не можна не враховувати той факт, що в певних ситуаціях джерелом виникнення конфлікту є сам керівник. Багато небажаних конфліктів породжуються особистістю і діями самого керівника, якщо він здатний вносити в принципову боротьбу думок багато дрібного і дозволяє собі особисті випади, злопам’ятний та помисливий, не соромиться публічно демонструвати свої симпатії та антипатії. Причиною конфлікту може бути і безпринципність керівника, неправильне розуміння ним єдиноначальності як принципу управління, пихатість і чванство, різкість і грубість у відносинах з підлеглими.

Багато конфліктів виникає через дії таких керівників, які вміють знаходити різні лазівки, щоб обійти вимоги директив і нормативних актів, і непомітно робити все на свій розсуд. Не ви-

⁹ Див.: Туманов Г.А. Вказ. праця. - С. 226-232.

350

являючи належної вимогливості до себе, вони підносять особистий інтерес і створюють навколо себе атмосферу вседозволеності. Невитриманість керівника, нездатність правильно оцінити ситуацію і знайти потрібний вихід із неї, невміння зрозуміти, врахувати напрям думок і почуття інших людей породжують конфлікт.