 доплати за шкідливі умови праці.

Сучасні тенденції організації оплати праці:

заміна традиційних систем погодинної та відрядної форми оплати праці на індивідуальну заробітну плату, що враховує труд кожного робітника;

значна диференціація в оплаті праці залежно від результатів праці, рівня кваліфікації, досвіду роботи;

зменшення частки базового, постійного рівня заробітку до 70-85%;

розвиток окремих видів колективного стимулювання;

використання систем участі робітників у прибутках підприємства.

3. Мотивація праці Мотивація – процес спонукання робітника до таких дій, що дозволять

підприємству отримати бажані результати, задовольняючи потреби робітників.

Головні важелі мотивації - стимули й мотиви. Під стимулом звичайно розуміють матеріальну нагороду певної форми, наприклад, заробітну плату. На відміну від стимулу мотив є внутрішньою спонукальною силою: бажання, потяг, орієнтація, внутрішні установки та ін.

Методи мотивації праці працівників поділяють на:

1)Економічні:

♦прямі: відрядна оплата, погодинна оплата, премії за раціоналізацію, участь у прибутку, оплата навчання, виплати за відсутність невиходів на роботу та ін.

♦непрямі: пільгове харчування, доплати за стаж, пільговий відпочинок співробітників, пільгове використання житла й автомобіля та ін.

2)Заохочувальні: гнучкі графіки роботи, створення безпечних умов праці, просування по службі та інше.

Тема 11. Нематеріальні ресурси та активи

Ключові Нематеріальні ресурси, нематеріальні активи, методи поняття: оцінки, роялті, паушальний платіж

1. Нематеріальні ресурси

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну корисність протягом відносно тривалого часу. Відмінними рисами цих ресурсів є відсутність матеріальної основи одержання доходів і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їх використання.

Нематеріальні ресурси – об’єкти інтелектуальної власності

технології. Об`єктами винаходу можуть бути продукт і спосіб.

Корисна модель – це результат творчої діяльності людини, об`єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин.

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об`єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Знаки для товарів та послуг (товарні знаки) – оригінальні позначення, за допомогою яких товари й послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Зазначення походження товару – це словесне чи графічне позначення місця походження товару.

Фірмове найменування – це стале позначення підприємства або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича чи інша діяльність.

Недобросовісна конкуренція – будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Об`єкти, що охороняються авторським правом та суміжними правами:

Твори в галузі науки, літератури, мистецтва – у будь якій формі (письмовій, усній, образотворчій (ілюстрації, картини), об`ємно-просторовій (скульптури, моделі), в інших).

Комп`ютерна програма – об`єктивна форма подання сукупності даних і команд, призначених для забезпечення функціонування електронних обчислювальних машин.

База даних – сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих у формі, яку читає машина.

Топологія інтегральних мікросхем – зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв`язків між ними.

Нетрадиційні об`єкти інтелектуальної власності:

Раціоналізаторська пропозиція – це технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано.

Ноу-хау – не захищені охоронними документами й не оприлюднені знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового чи іншого характеру, що можуть бути використані в наукових дослідженнях та розробках.

Комерційна таємниця – це відомості, безпосередньо пов`язані з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями і розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства

2. Нематеріальні активи Нематеріальні активи – це категорія, що виникає внаслідок володіння

правами на об’єкти інтелектуальної власності та їх використання у господарській діяльності з метою отримання доходу.

До складу нематеріальних активів включають:

права на володіння об’єктами промислової власності;

авторські права;

права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності;

права на користування земельними ділянками і природними ресурсами;

права, що з’являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їх використання самим власником, або надання з його дозволу такого права іншим. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди. Ліцензія – це дозвіл на використання технічного досягнення або нематеріального ресурсу протягом певного строку за обумовлену винагороду.

3. Оцінка вартості й амортизація нематеріальних активів Необхідність оцінки вартості нематеріальних активів пов’язана з:

приватизацією або відчуженням нематеріальних активів державою;

включенням об’єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;

визначенням майнових частин у статутному фонді для злиття або поділу організації;

купівлею (продажем) прав на об’єкти інтелектуальної власності;

здійсненням фінансової звітності;

визначенням збитків від порушень прав на об’єкти інтелектуальної власності;

організацією франчайзингу тощо.

Для визначення вартості окремих об’єктів інтелектуальної власності використовують такі основні підходи:

 витратний;