2. Конспект лекцій

До методів моделювання належать прийоми структурного, сітьового, матричного моделювання та інші, які дозволяють отримувати прогнозні фінансові показники за допомогою певних моделей.

Методи експертних оцінок належать до неформалізованих методів і застосовуються у тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об’єктів прогнозування. Коли формалізовані методи прогнозування застосувати неможливо, доводиться вдаватися до знань і досвіду експертів.

Прогнозування за допомогою методу процента від продажу полягає у збільшенні

(зменшенні) показника доходу від реалізації продукції і окремих статей балансу і звіту про фінансові результати на однаковий відсоток.

Прогнозування за допомогою регресійного методу дозволяє отримати майбутнє значення результативного показника, який є випадковою величиною, залежно від зміни одного або декількох інших показників.

Прогнозування на основі методу нормативних коефіцієнтів має на меті отримання оптимального балансу і звіту про фінансові результати, на основі показників яких розраховуються нормативні коефіцієнти – рентабельність власного капіталу, ліквідність та ін.

У деяких випадках доцільно здійснювати прогнозування за допомогою методу регулювання статей, коли прогноз статей проектованої фінансової звітності складається з урахуванням інформації про майбутні управлінські рішення.

Фінансові прогнози традиційно представляються за допомогою методів обробки детермінованих чисел, що в умовах високого ступеня невизначеності є не завжди доцільним. Тому окремі фінансові аналітики пропонують застосовувати метод нечітких чисел або метод довірчих інтервалів.

Процес підготовки проектованих фінансових звітів не завжди відбувається протягом одного циклу. Нециклічний метод передбачає отримання кінцевого результату в першому наближенні, відразу після завершення необхідних розрахунків. Але більш точним і надійним вважається ітеративний (циклічний) метод, коли весь процес прогнозування повторюється з метою уточнення результатів.

Для складання проектованого звіту про фінансові результати за допомогою методу відсотка від продажу необхідно класифікувати його статті на автоматично утворені й регульовані.

Автоматично утворені статті складаються внаслідок здійснення запланованої виробничої діяльності і змінюються пропорційно обсягу продажу.

Регульовані статті утворюються незалежно від обсягу реалізації продукції. Для їх кількісного визначення використовують інші методи (наприклад, експертних оцінок).

Автоматично утворені й регульовані статті подані в таблиці 9.1. Таблиця 9.1. Класифікація статей проектованого звіту про фінансові результати

Для прогнозування показників звіту про фінансові результати використовують вищезазначені методи прогнозування, особливо метод коефіцієнтів.

Особливу увагу приділяють використанню методів кореляційно-регресійного аналізу. Цей метод дозволяє отримати залежність запроектованих показників від зовнішніх та внутрішніх факторів діяльності підприємства і здійснити більш точний прогноз.

Для отримання точних результатів з допомогою лінійної регресії необхідно мати дані про обсяги реалізації продукції та інші статті звіту про фінансові результати, між якими спостерігається лінійний зв’язок. Часові ряди доцільно формувати з даних як мінімум за п’ять років, а при можливості за десять-двадцять.

Для кожного показника, про який можна сказати, що він лінійно пов’язаний з обсягом реалізації продукції необхідно розрахувати рівняння лінійної регресії (формула 9.1).

41

де у – показник прямо пов’язаний з доходом від реалізації продукції; х – доход від реалізації продукції; а– коефіцієнти регресії;

b– вільний член рівняння.

Рівняння лінійної регресії можна легко отримати за допомогою відповідних програмних засобів, якими забезпечені практично всі сучасні персональні комп’ютери.

За допомогою лінійної регресії можна уточнити показники проектованої фінансової звітності. Крім того, на практиці можливо застосовувати й моделі нелінійної регресії.Трудомісткість прогнозування на основі лінійної регресії в сучасних умовах успішно компенсується широкими можливостями комп’ютерної техніки і проектів прикладних програм.

Після завершення підготовки проектованого звіту про фінансові результати складають проектований баланс. Метою його складання є оцінка майбутнього фінансового стану підприємства.

Статті проектованого балансу прийнято класифікувати за ознакою залежності від обсягів реалізації на автоматично утворені й регульовані.

Загальні правила складання проектованого балансу на основі автоматично утворених і регульованих статей є такими:

вищий рівень продажу необхідно підкріплювати вищими рівнями активів;

деяке зростання активів може бути профінансовано за рахунок автоматичного збільшення поточних зобов’язань, нерозподілених прибутків і накопичених платежів;

Якщо розглядати структуру балансу, визначену П(С)БО № 2 «Баланс», то класифікація статей на автоматично утворені й регульовані може бути такою, яка запропонована в табл. 9.2.

Таблиця 9.2. Класифікація статей проектного балансу

До складу регульованих статей проектованого балансу доцільно включати ті статті, які вимагають прийняття окремих фінансових рішень.

ТЕМА 9. АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.Методика аналізу грошових потоків у довгостроковому періоді.

2.Оцінка інвестиційних проектів за допомогою показника економічної доданої вартості

(EVA).

1. Методика аналізу грошових потоків у довгостроковому періоді

Реалізація стратегій, пов’язаних із зростанням чи навіть збереженням існуючих позицій на ринку тісно пов’язана з інвестиційною діяльністю підприємства.

Ця сфера є предметом проектного аналізу, який у стратегічно керованих компаніях поєднує інструментарій фінансово-інвестиційного і стратегічного аналізу. Якщо строго визначити сферу стратегічного аналізу, то його об’єктами є фактично всі ресурси, які підприємство може мобілізувати для довгострокового інвестування з метою досягнення конкурентних переваг на ринку.

Аналіз будь-якого інвестиційного проекту в першу чергу здійснюється за тими грошовими потоками, які цей проект породжує.

42

Грошовий потік – це різниця між грошовими надходженнями (притоками) та витратами (відтоками) протягом певного періоду.

Грошовий потік може бути ординарним і неординарним.

Ординарний грошовий потік по проекту реалізовується в тому випадку, коли негативний грошовий потік планується тільки в нульовому році, а в наступні роки грошові потоки будуть позитивними.

Неординарний грошовий потік характеризується нерівномірним чергуванням негативних і позитивних грошових потоків. Грошові потоки різних років не можуть бути підсумовані – спочатку їх необхідно продисконтувати для того, щоб привести до співставного виду, врахувати зміну вартості грошей у часі.

В залежності від призначення грошового потоку і особливостей його розрахунку, іноді окремо виділяють чистий грошовий потік (Net CashFlow, NCF), дисконтований грошовий потік

(DiscountedCashFlow, DCF), дисконтований чистий грошовий потік (Discounted Net CashFlow, DNCF),

кумулятивний грошовий потік (CumCF), кумулятивний дисконтований грошовий потік (CumDCF). Чистий грошовий потік (Net CashFlow, NCF) – це грошовий потік, який відображає рух

грошових коштів і показує наскільки притоки грошових коштів перевищили відтоки (або навпаки), але не враховує схему фінансування, яку буде використано. Чисті грошові потоки зазвичай негативні на початку проекту, а в подальшому стають позитивними.

Дисконтований грошовий потік (DiscountedCashFlow, DCF) – це грошовий потік,

приведений до нульового року за допомогою процесу дисконтування. Він розраховується за формулою 10.1.

(10.1)

де DCFt – дисконтований грошовий потік у році t; CFt – грошовий потік у році t;

i – ставка дисконтування в коефіцієнтний формі.

Дисконтований чистий грошовий потік (Discounted Net CashFlow, DNCF) – це чистий грошовий потік кожного року, приведений за відповідною ставкою дисконтування. Він розраховується за формулою 10.2.

(10.2)

де DNCFt – дисконтований чистий грошовий потік у році t; NCFt – чистий грошовий потік у році t;

i – ставка дисконтування в коефіцієнтний формі.

Кумулятивний грошовий потік (CumCF) – це сума грошових потоків за всі роки, що передують року, в якому обчислюється кумулятивний грошовий потік, включаючи грошовий потік цього року.

Кумулятивний дисконтований грошовий потік (CumDCF) – це сума грошових потоків, за всі роки, що передують року, в якому обчислюється кумулятивний дисконтований грошовий потік, включаючи дисконтований грошовий потік цього року.

У проектному аналізі важливо зробити оцінку саме тих грошових потоків, які будуть прийняті при розрахунках критеріїв та показників ефективності проекту. Такі грошові потоки називаються релевантними.

Якщо проект реалізується на базі існуючого підприємства, тобто воно має фіксовані на певну дату основні та оборотні кошти і намагається досягти певної мети, для достовірної оцінки впливу проекту на фінансовий стан підприємства необхідно враховувати тільки цей вплив. Тому в розрахунках показників і критеріїв ефективності проекту необхідно використовувати тільки додаткові грошові потоки, які являють собою грошові потоки, що супроводжують інвестиційний проект, і не обумовлені операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства. Іншими словами, додатковий грошовий потік – це зміни в майбутніх грошових потоках фірми, які є прямим результатом впровадження проекту.

Оцінюючи додаткові грошові потоки необхідно враховувати таке:

1.Не слід враховувати безповоротні витрати.

2.Необхідно враховувати неявні вигоди і витрати за проектом.

3.Слід розглядати екстерналії.

4.Обов'язково слід враховувати транспортні витрати і витрати на монтаж та наладку необхідного обладнання.

Притоки і відтоки діляться на притоки (відтоки) від операційної діяльності, інвестиційної

43

діяльності та фінансової діяльності. Притоки (надходження) від:

-операційної діяльності – продаж товарів, робіт і послуг, зменшення оборотних активів і витрат майбутніх періодів, збільшення поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів;

-інвестиційної діяльності – реінвестицій, продаж основних засобів та нематеріальних активів, відсотки за аванси та позики, надані іншим сторонам, дивіденди як результат придбання акцій і боргових зобов'язань інших підприємств та інші надходження від інвестиційної діяльності;

-фінансової діяльності – збільшення власного капіталу; інкасація дебіторської заборгованості; грошові позики та інші надходження, пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства.

Відтоки (витрати) діляться на витрати від:

-операційної діяльності – продаж товарно-матеріальних запасів, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, оплата операційних витрат, зменшення поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів, сплата податків та зборів тощо;

-інвестиційної діяльності – продаж основних засобів та нематеріальних активів, придбання фінансових інвестицій, надання позик іншим сторонам, проведення у звітному періоді капітального ремонту, модернізації та реконструкції основних засобів;

-фінансової діяльності – погашення позик, виплата дивідендів та інші виплати, пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства.

Загальний грошовий потік фірми складається з одного боку, з грошового потоку з активів (який, як правило відображає надходження грошових коштів), з іншого – грошового потоку кредиторам та грошового потоку акціонерам (відображають відтоки грошових коштів постачальникам капіталу).

Грошовий потік з активів розраховується за формулою 10.3.

де CFt – грошовий потік у році t;

OCFt – операційний грошовий потік в році t;

NCt – приріст чистих капітальних витрат у році t; NWCt – приріст чистого робочого капіталу в році t.

Операційний грошовий потік (OperatingCashFlows, OCF) – це грошовий потік, який є результатом щоденної роботи підприємства з виробництва та реалізації продукції, робіт або послуг.

Так як операційний грошовий потік в конкретному році t розраховується як різниця між притоками від операційної діяльності в році t і відтоками від операційної діяльності в році t, то його розрахунок можна представити таким чином (формула 10.4).

, (10.4)

де OCFt – операційний грошовий потік в рік t;

OCIFt – притоки від операційної діяльності в році t;

OCOFt – відтоки від операційної діяльності на рік t, крім податку на прибуток;

tax – ставка податку на прибуток у коефіцієнтний формі; Dept – розмір амортизаційних відрахувань у році t.

Інакше розрахунок операційного грошового потоку можна представити як суму чистого прибутку в певному періоді і амортизації, нарахованої в тому ж періоді.

Приріст чистих капітальних витрат (Net Capital, NC) – це різниця між сумою коштів,

спрямованих на збільшення (покупку) основних активів і коштами, отриманими від зменшення (продажу) основних засобів.

Приріст чистого оборотного капіталу (Net WorkingCapital, NWC) – це різниця між коштами, які спрямовані на збільшення матеріальних оборотних активів і засобами, на які зменшені матеріальні оборотні активи.

У процесі аналізу звертають увагу на три найважливіші характеристики грошових потоків – величину, напрям і час.Головне завдання, яке вирішується при цьому, – це порівняння грошових потоків альтернативних інвестиційних проектів і вибір серед них оптимального.

Для співставлення очікуваних грошових потоків у довгостроковому періоді використовується концепція вартості грошей у часі і метод дисконтування грошових потоків.

Концепція вартості грошей у часі (TimeValueof Money, TVM) була сформульована Ірвінгом Фішером (IrvingFisher) в 1930 році. Концепція вартості грошей у часі є однією з основоположних концепцій проектного аналізу. Вона тісно пов'язана з концепцією альтернативної вартості і дає

44

можливість зробити висновок про те, в якій мірі вкладення грошей відповідає інтересам власників. Вартість грошей у часі – це норма прибутковості, що відображає цінність розпорядження

грошима протягом певного періоду часу, як правило, року. Іншими словами, – це прибутковість грошей з точки зору інвестора.

Концепція оцінки грошей у часі ґрунтується на тому, що вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норми прибутковості на ринку грошей. Нормою прибутку часто виступає позиковий процент.

Вартість грошей залежить від таких факторів:

1.Альтернативних можливостей вкладення капіталу (вартість грошей не може бути нижче ставки по депозитах у банку, а в країні з розвиненим ринком цінних паперів – прибутковості по низькоризиковим цінним паперам).

2.Рівня інфляції в економіці. Цей фактор безпосередньо впливає на попередній (ставка за депозитами корегується на рівень інфляції).

3.Ступеня ризику, який залежить від особливостей кожного конкретного проекту, його тривалості, сфери, де він реалізується, а також від політичної та економічної ситуації в країні в цілому.

Враховуючи, що життєвий цикл проекту відносно тривалий, виникає потреба в зіставленні вигід і витрат, які виникають у певному періоді.

У процесі порівняння вартості грошових коштів застосовують два поняття: майбутня вартість грошових коштів (Futurevalue, FV) та теперішня вартість грошових коштів (Presentvalue, PV).

Майбутня вартість (FV) являє собою суму інвестованих у даний момент грошових коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента.

Під ставкою процента розуміють вимір часової вартості грошей, суму процента на інвестиції, яка може бути отримана протягом певного періоду часу.

Якщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуються простим процентом (сумою, яка нарахована на первісну вартість вкладу в кінці одного періоду). Він розраховується за формулою 10.5.

(10.5)

де FV – майбутня вартість; PV – теперішня вартість;

i – процентна ставка, виражена в коефіцієнтній формі; n – кількість періодів, на які здійснюються інвестиції.

Якщо інвестування здійснюється в тривалому проміжку часу, то користуються складним процентом. При використанні схеми складних процентів дохід нараховується не тільки на суму інвестицій, але й на нараховані раніше проценти. У проектному аналізі для розрахунку майбутньої вартості використовують схему нарахування складних процентів, оскільки проектний аналіз заснований на виборі кращої з можливих альтернатив. Процес переходу від теперішньої вартості (PV) до майбутньої (FV) називається компаундуванням.

Майбутня вартість в проектних розрахунках шляхом компаундування визначається за формулою 10.6.

(10.6)

де FV – майбутня вартість; PV – теперішня вартість;

i – ставка процента, виражена в коефіцієнтний формі; n – кількість періодів, на які здійснюються інвестиції;

FVIFi, n – фактор процента майбутньої вартості для і та n.

Дисконтування – це процес зворотний компаундуванню Іншими словами, дисконтування - це процес визначення теперішньої вартості потоку грошових коштів шляхом коригування майбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнта дисконтування.

Теперішня вартість (PV) являє собою суму майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням визначеної ставки процента до теперішнього періоду.

Аналогічно в дисконтуванні може застосовуватися простий і складний процент, але на практиці використовують тільки складний процент. Теперішня вартість в проектних розрахунках шляхом дисконтування визначається за формулою 10.7.

(10.7)

де 1 / (1 + i)n – фактор процента теперішньої вартості або коефіцієнт дисконтування;

45

PVIF (n,і) – коефіцієнт дисконтування, якщо процентна ставка дорівнює і, а період інвестування – n.

Розрахунки, які виконуються при відборі проектів, досить часто містять необхідність визначення вартості рівновеликих платежів (або надходжень коштів), які здійснюються через однакові проміжки часу протягом певного періоду. Такі платежі називаються ануїтетом.

Ануїтет може бути пренумерандо та постнумерандо.

Ануїтет пренумерандо – це грошовий потік, який здійснюється через рівні проміжки часу в рівному розмірі на початок періоду. Майбутня вартість ануїтету пренумерандо розраховується за формулою 10.8.

(10.8)

де FVApre – майбутня вартість ануїтету пренумерандо; А – сума ануїтету;

і – процентна ставка, виражена в коефіцієнтний формі; n – кількість періодів, на які здійснюються інвестиції;

FVIFAi,n – фактор процента майбутньої вартості ануїтету для і та n

Для оцінки теперішньої вартості ануїтету пренумерандо використовується формула 10.9.

(10.9)

де PVApre– теперішня вартість ануїтету пренумерандо; А – сума ануїтету;

і – процентна ставка, виражена в коефіцієнтній формі; n – кількість періодів, на які здійснюються інвестиції;

PVIFAi,n – фактор процента теперішньої вартості ануїтету для і та n.

Ануїтет постнумерандо – грошовий потік, який здійснюється через рівні проміжки часу в рівному розмірі наприкінці періоду.

Для оцінки майбутньої вартості ануїтету постнумерандо використовується формула 10.10.

де FVApst–майбутня вартість ануїтету постнумерандо; А – сума ануїтету;

і – процентна ставка, виражена в коефіцієнтній формі; n – кількість періодів, на які здійснюються інвестиції;

FVIFAi,n – фактор процента майбутньої вартості ануїтету для і та n.

Для оцінки теперішньої вартості ануїтету постнумерандо використовують формулу 10.11.

-

(10.11)

де PVApst – теперішня вартість ануїтету постнумерандо; А – сума ануїтету;

і – процентна ставка, виражена в коефіцієнтній формі; n – кількість періодів, на які здійснюються інвестиції;

PVIFAi,n – фактор процента теперішньої вартості ануїтету для і та n.

Якщо інвестиції здійснюються не на весь період, а на його частину, то розрахунок майбутньої вартості здійснюється за формулою 10.12.

(10.12)

де t –кількість днів, на які здійснюється інвестиція; FV –майбутня вартість;

PV –теперішня вартість;

і – процентна ставка, виражена уформі коефіцієнта.

Якщо відсотки на інвестиції нараховуються кілька разів за період (рік), розрахунок майбутньої вартості виконується за такою формулою 10.13.

(10.13)

де FV –майбутня вартість; PV –теперішня вартість;

і – процентна ставка, виражена в коефіцієнтній формі;

46

m – кількість нарахувань за період.

Якщо протягом терміну проекту ставка відсотка змінюється, то майбутня вартість розраховується за формулою 10.14.

(10.14)

де FV – майбутня вартість; PV – теперішня вартість;

і – процентна ставка, виражена в коефіцієнтній формі; k – кількість варіантів процентної ставки.

Сукупність грошових потоків може бути відома завчасно з тим чи іншим ступенем визначеності. Чим вищий рівень визначеності, тим меншим є ризик, пов’язаний з даним інвестиційним проектом. У подальшому будемо вважати, що грошові потоки повністю відомі, тобто невизначеності не існує.

Оскільки різні варіанти інвестицій (альтернативні проекти) можуть відрізнятися як за величиною грошових потоків, так і за часом їх здійснення, для вибору єдиних критеріїв оцінки альтернативних проектів здійснюється їх порівняльна оцінка та співставлення.

Для різних грошових потоків не обов’язково застосовується однакова ставка дисконтування. Але, враховуючи можливу невизначеність, притаманну ставкам дисконтування у майбутніх періодах, грошові потоки у більшості випадків дисконтують за однією ставкою.

1) чиста теперішня вартість (NPV). Чиста теперішня (приведена) вартість являє собою різницю між сумою приведених (дисконтованих) вигід і сумою приведених (дисконтованих) витрат за інвестиційним проектом. Вона визначається за формулою 10.15.

де Bt – вигоди за проектом в часовому періоді t; Ct – витрати за проектом в часовому періоді t;

i – ставка дисконтування в коефіцієнтний формі; t – відповідний рік реалізації проекту;

n – термін реалізації проекту, в роках.

У тих випадках, коли проект передбачає значні первісні вкладення коштів, то розрахунок NPV можна здійснити за формулою 10.16.

де CFt (cash-flow) – грошовий потік у кінці періоду t; I0 – первісна вартість інвестицій.

2) коефіцієнт вигоди-витрати (B/C). Цей коефіцієнт розраховується як відношення суми дисконтованих вигід до суми дисконтованих витрат за інвестиційним проектом. Він застосовується для розрахунку відносної результативності інвестиційних проектів (формула 10.17).

Коефіцієнт вигоди-витрати непридатний для відбору взаємовиключаючих проектів.

3) внутрішня норма дохідності (рентабельності) (IRR). Вона являє собою таке значення ставки дисконтування, при якому сума приведених вигод дорівнює сумі приведених витрат. Іншими словами, – це ставка дисконтування, при якій чиста теперішня вартість інвестиційного проекту дорівнює нулю. Внутрішня норма дохідності розраховується за формулою 10.18.

де IRR – внутрішня ставка доходу.

Іноді в практиці розрахунків IRR застосовують формулу 10.19.

(10.19)

де і1 – ставка дисконту, при якій значення NPV позитивне;

і2 – ставка дисконту, при якій проект стає збитковим і NPV стає від'ємним; NPV1 – значення чистої теперішньої вартості при і1;

NPV2 – значення чистої теперішньої вартості при і2.

Внутрішню норму рентабельності неможна використовувати для неординарних грошових потоків.

У проектному аналізі NPV і IRR використовуються в сукупності.

4) дисконтований термін окупності інвестицій (DPP).Дисконтований термін окупності

47

являє собою час, протягом якого дисконтовані капітальні витрати за проектом будуть відшкодовані дисконтованими чистими вигодами, які надходять від його експлуатації. Термін окупності може обчислюватися в часових періодах будь-якої тривалості – кварталах, місяцях, тижнях тощо, але частіше він вимірюється в роках. Якщо за проектом протягом кожного року крім нульового, передбачаються однакові грошові потоки, то дисконтований термін окупності розраховується за формулою 10.20.

(10.20)

∑

де DPP – дисконтований термін окупності;

CFt (cashflow) – грошовий потік у кінці періоду t; I0 – первісна вартість інвестицій.

При рівномірних надходженнях одноразові витрати діляться на прибуток проекту за рік, при нерівномірних – проводиться прямий підрахунок кількості років, за які інвестиції будуть погашені доходом.

Якщо за проектом протягом кожного року крім нульового, не передбачаються однакові грошові потоки, то дисконтований термін окупності розраховується за формулою 10.21.

(10.21)

де DPP – дисконтований термін окупності;

CumDCFt – кумулятивна дисконтована вартість t року (останнє від'ємне значення); t – рік останнього від'ємного значення кумулятивної дисконтованої вартості;

CFt +1 – дисконтована вартість грошового потоку за рік t +1.

5) індекс рентабельності інвестицій (PI).Рентабельність інвестицій (РІ) – це показник, що відображає ступінь зростання цінності фірми в розрахунку на 1 грн вкладених інвестицій. Він розраховується за формулою 10.22.

де CFt (cashflow) – грошовий потік у кінці періоду t; I0 – первісна вартість інвестицій.

Між чистою теперішньою вартістю, співвідношенням вигоди-витрати, внутрішньою нормою рентабельності, а також індексом рентабельності інвестицій існує взаємозв'язок виду:

-якщо NPV> 0, то В / С> 1, IRR> І, а PI> 1 - реалізація проекту доцільна;

-якщо NPV = 0, то В / С = 1, IRR = і, а PI = 1 - у випадку реалізації проекту інвестиційні витрати будуть відшкодовані без отримання прибутку за проектом;

-якщо NPV <0, то В / С <1, IRR <и, а PI <1 - проект збитковий і його реалізація недоцільна.

6) еквівалентний ануїтет (EA). Цей показник являє собою середньорічну чисту теперішню вартість і розраховується за формулою 10.23.

(10.23)

де NPV – чиста теперішня вартість за проектом;

А1 – теперішня вартість ануїтету при заданих ставці дисконту і терміні життєвого циклу

проекту.

Відбір проектів за допомогою даного показника здійснюється за найбільш високою величиною еквівалентного ануїтету.

Формальні методи аналізу проектів, засновані на облікових оцінках:

1) термін окупності інвестицій (PP). Показує кількість років, через яке сума грошових потоків по проекту перевищить початкові інвестиції, тобто кумулятивний грошовий потік буде дорівнювати нулю або стане більше нуля.

Якщо за проектом протягом кожного року крім нульового, передбачаються однакові грошові потоки, то термін окупності розраховується за формулою 10.24.

де PP –термін окупності інвестицій;

CFt (cash-flow) – грошовий потік у кінці періоду t; I0 – первісна вартість інвестицій.

Якщо за проектом протягом кожного року, крім нульового, не передбачаються однакові грошові потоки, то термін окупності розраховується за формулою 10.25.

(10.25)

48

де PP –термін окупності інвестицій;

CumCFt – кумулятивна вартість t року (останнє від'ємне значення); t – рік останнього від'ємного значення кумулятивної вартості;

CFt +1 – вартість грошового потоку за рік t +1.

2) коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR). Цей критерій показує у скільки разів середньорічний чистий прибуток за проектом перевищує середньорічний обсяг інвестицій.

Основною перевагою цього методу є простота, а основним недоліком – те, що він не враховує зміну вартості грошей у часі. Даний критерій може використовуватися переважно для короткострокових проектів з рівномірними грошовими потоками.

Часто даний показник використовується як критерій відсікання – його значення порівнюють з нормативною рентабельністю для інвестора. Якщо ARR більше нормативної рентабельності, проект вважається ефективним і його можна аналізувати за допомогою інших критеріїв.

Якщо результати аналізу ефективності проекту за допомогою цього критерію свідчать, про те, що проект неефективний, подальший аналіз можна не продовжувати і необхідно відмовитися від реалізації проекту. Розраховується коефіцієнт ефективності інвестицій за формулою 10.26.

– первісна вартість інвестицій;

LV (liquidationvalue) – ліквідаційна вартість основних активів.

Якщо здійснювати аналіз проектів з різними термінами реалізації за допомогою критерію NPV, то, як би автоматично передбачається, що грошові потоки проекту з більш коротким терміном реалізації після закінчення терміну реалізації дорівнюють нулю. Однак ресурси, звільнені після закінчення проекту, можуть бути вкладені в новий проект, можливо з тими ж, а можливо і з іншими прибутковістю і ставкою дисконтування.

Стратегічне рішення щодо вибору оптимального варіанта інвестування коштів за допомогою розрахунку майбутньої вартості повинно враховувати ризик втрати стратегічної гнучкості, притаманний кожному проекту. Наприклад, якщо облігації мають значно нижчий рівень ризику втрати гнучкості, ніж банківський депозит, потрібно вибрати саме цей варіант інвестування, незважаючи на те, що майбутня вартість у цьому випадку менша.

2. Оцінка інвестиційних проектів за допомогою показника економічної доданої вартості

(EVA)

Серед показників оцінки результативності фінансово-економічної діяльності компаній, які протягом останніх років найчастіше згадувалися в економічній літературі і професійних періодичних виданнях, одним з найпопулярніших показник, який отримав назву економічна додана вартість (EconomicValueAdded – EVA). Цей показник відносно недавно, приблизно на початку 1990-х років почав застосовуватись багатьма корпораціями світу (наприклад AT&T, QuarkerOats, Briggs&Stratton, Coca-Cola).

Показник EVA визначається як різниця між чистим операційним прибутком після оподаткування і вартістю використаного для його отримання капіталу компанії. Вартість використання капіталу визначається на основі мінімальної очікуваної ставки доходності, необхідної для того, щоб розрахуватися як з акціонерами, так і з кредиторами. Точно визначивши вартість використання власного капіталу, можна ефективніше його розподіляти і виявляти серед СГП компанії нерентабельні підрозділи, які фінансуються за рахунок прибуткових філій. EVA допомагає менеджерам аналізувати, де саме створюється вартість, та ефективно керувати грошовими потоками

де NOPAT (Net OperatingProfitsAfterTaxes) – чистий операційний прибуток після сплати податків, але до сплати відсотків;

Kw – середньозважена вартість капіталу (іноді позначається як WACC);

С – вартісна оцінка капіталу, що визначається як різниця між сукупною вартістю активів і короткотерміновими зобов’язаннями (окрім тим, за якими сплачуються відсотки).

EVA вважається індикатором якості стратегічних інвестиційних рішень: постійна додатна

49

величина цього показника свідчить про збільшення вартості компанії чи окремого СГП, а від’ємна – про зменшення вартості.

У стратегічному управлінні критерій EVA застосовується у комбінації з такими поширеними інструментами стратегічного аналізу як матриця Бостонської консалтингової групи, матриця ринкової привабливості і конкурентних позицій (матриця GE/Mc­Kinsey) та ін.

Досить часто аналіз на основі показника EVA розглядається як альтернатива традиційному аналізу з допомогою NPV. Це означає, що ефективність будь-якого проекту, розрахована на основі EVA, повинна співпадати з ефективністю, розрахованою на основі NPV-аналізу. Співвідношення між цими показниками відображено у формулі 10.28.

Якщо підприємство або СГП є прибутковим, на перший погляд здається, що власник правильно керує своїм капіталом. Насправді цілком можливо, що гроші інвестовані в інший бізнес, принесли би більшу віддачу. Показник EVA допомагає вирішувати цю проблему: він допомагає спрямувати зусилля менеджерів не просто на отримання прибутку, а на збільшення власності акціонерів.

Так само, як інші фінансові показники, EVA в процесі аналізу можна «розкласти» на декілька частин, які разом складають загальну величину. Ця особливість дозволяє «прив’язати» створення вартості до певних груп людей або підрозділів і, таким чином, отримати певний критерій для диференціювання винагороди за працю в межах компанії.

Якщо величина EVA додатня, то це є свідченням реального збільшення вартості компанії. Показник EVA збільшується, коли:

1.На підприємстві удосконалюють бізнес-процеси (реінжиніринг, зниження непродуктивних

витрат).

2.Інвестують стратегічні ресурси у проекти, спрямовані на зростання прибутковості і частки ринку (особливо у дослідження і розробки).

3.Підвищують ефективність управління активами (продаж непрофільних, збиткових активів, скорочення термінів повернення дебіторської заборгованості і запасів).

4.Оптимізують структуру капіталу з метою зниження його середньозваженої вартості. Впровадження EVA дозволяє не тільки оцінювати ефективність існуючих і привабливість

майбутніх інвестиційних проектів, але й стимулювати менеджерів працювати для збільшення добробуту акціонерів у довгостроковій перспективі, а не для максимізації прибутку поточного року.

50