Тара и упаковка_MU

- користувач повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми захворювання не зникли під час застосування ЛЗ або спостерігаються побічні реакції, які не вказані в інструкції для медичного застосування.

Основні вимоги до нанесення текстів. Дані на упаковці мають бути нанесені шрифтом не менше 7 пунктів Дідо. Допускається викладення інформації декількома мовами, одна з яких визначена законодавством України як мова міжнаціонального спілкування, за умови ідентичності інформації. На первинних упаковках невеликого розміру дані мають бути наведені українською та/або російською, та/або англійською мовою, та/або латинською. Допускається нанесення на упаковку інформації за допомогою стикера, текст якого затверджено Державним фармакологічним центром України. Незабаром передбачається маркування шрифтом Брайля вторинної упаковки ЛЗ, який застосовується в амбулаторних умовах незалежно від виду пакування, фасування та дозування ЛЗ.

Вимоги щодо допоміжних речовин, які мають бути нанесені на упаковку. Перелік допоміжних речовин, які мають бути обов'язково вказані на упаковці: апротинін; олія арахісова; азобарвники (тартразин - Е 102; жовтий захід FCF -Е 110; азорубін, кармоїзин - Е 122; амарант -Е 123; понсо 4R - пунцовий 4R, кошеніль червона А -Е 124; діа-мантовий чорний BN, чорний PN -Е 151) перуанський бальзам; кислота бензойна – Е210 та бензоати (натрію бензоат - Е 211; калію бензоат -Е 212); спирт бензиловий; олія бергамота; бронопол; бергаптен; бутилгідроксіанізол -Е 320; бутилгідрокситолуол - Е 321; олія рицинова поліетоксильована; спирт цетостеариловий і цетиловий; хлоркрезол; диметилсульфоксид; етанол; формальдегід; фруктоза; глюкоза; галактоза; гліцерин; гепарин; цукор інвертний; лактит -Е 966; лактоза; ланолін; латекс; мальтит -Е 965; ізомальтитол -Е 953; мальтит рідкий; маніт -Е 421; органічні сполуки ртуті; парагідроксибензоати та їх ефіри; фенілаланін калій; пропіленгліколь та ефіри; олія кунжутна натрій кислота сорбінова та її солі; сорбіт -Е 420; олія соєва та олія соєва гідрогенізована; спирт стеариловий; сахароза; сульфіти, включаючи метабісульфіти; крохмаль пшеничний; ксиліт.

Назви допоміжних речовин на упаковці повинні вказуватись у такий спосіб:

-допоміжні речовини вказуються за їхніми міжнародними непатентованими назвами (далі - МНН) відповідно до Європейської Фармакопеї, або за відсутності таких - загальноприйнятими назвами;

-назву допоміжної речовини має супроводжувати номер “Е”, якщо такий є. На упаковці може бути зазначений тільки номер “Е” за умови, що повна назва (МНН, а за її відсутності – загальноприйнята назва) та номер “Е” буде наведено в інструкції для медичного застосування у розділі, де зазначено повний якісний склад;

-патентовані коригенти або ароматизатори мають бути надані у загальноприйнятих термінах (наприклад, «апельсиновий смак»,

61

«лимонний аромат»); мають бути зазначені будь-які відомі основні компоненти або такі, що мають певну визнану дію або реакцію;

-хімічно модифіковані допоміжні речовини мають бути вказані у такий спосіб, аби уникнути плутанини з немодифікованими допоміжними речовинами;

-усі компоненти складних допоміжних речовин або сумішей мають бути перелічені в описі загального складу із зазначенням основних складових речовин (наприклад, фарба для друку, що містить x, y, z). Загальна назва складної допоміжної речовини або суміші може бути використана на упаковці у випадку, якщо більш повна інформація надається в інструкції для медичного застосування. Будь-який компонент, здатний спричинити певну дію або реакцію, має бути

вказаний на упаковці.

ЛЗ повинні поступати в обіг тільки з інструкцією до застосування,

Вміщення в упаковку всіх ЛЗ інструкції для медичного застосування є обов‘язковим, якщо уся необхідна інформація не наведена безпосередньо на вторинній або первинній упаковці. Інструкція для медичного застосування, що супроводжує безрецептурний ЛЗ, повинна бути складена відповідно до короткої характеристики ЛЗ; в ній повинна бути вказана в наведеному нижче порядку така інформація:

а) для ідентифікації ЛЗ:

-назва ЛЗ, яка супроводжується зазначенням загальноприйнятої назви, якщо препарат містить лише один активний інгредієнт та назва препарату, запропонована заявником/виробником; якщо препарат випускається в декількох ЛФ та/або формах, які відрізняються за силою дії (наприклад, для дітей віком до 1 року, старше 1 року, дорослих), ця інформація повинна бути включена в назву лікарського препарату;

-зазначення усіх активних та тих допоміжних речовин, інформація про які важлива для правильного застосування ЛЗ, у якісному вираженні та вказання активних речовин у кількісному вираженні, з використанням їх загальноприйнятих найменувань для кожної форми випуску ЛЗ; однак, якщо ЛЗ призначений для місцевого застосування або для офтальмології, повинні бути вказані всі допоміжні речовини;

-ЛФ із зазначенням вмісту в одиницях маси, об‘єму або кількості дозованих одиниць препарату для кожної форми випуску ЛФ;

-фармакотерапевтична група або тип дії у формі, зрозумілій для пацієнта;

-назва та місцезнаходження виробника, назва та місцезнаходження заявника лікарського препарату; б) показання для застосування;

в) інформація, з якою необхідно ознайомитися перед застосуванням ЛЗ:

-протипоказання;

-належні заходи безпеки при застосуванні;

-форми взаємодії з іншими лікарськими препаратами, а також інші форми взаємодії (наприклад, з тютюном, алкоголем, харчовими

62

продуктами), які можуть вплинути на дію лікарського препарату;

-особливі застереження (ця інформація має враховувати особливості деяких категорій споживачів, наприклад: діти, вагітні або матері, які годують груддю, пацієнти зі специфічними видами патології; містити відомості, якщо це необхідно, про можливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами; містити відомості про допоміжні речовини, які є важливими для безпечного та ефективного застосування ЛЗ);

-необхідні та звичайні вказівки щодо правильного застосування, зокрема, дозування; спосіб застосування та, при необхідності, введення;

-частота застосування із зазначенням (при необхідності) відповідного часу, коли можна або не слід приймати препарат, а також (при потребі) залежно від властивостей препарату: тривалість лікування, якщо його слід обмежити; заходи, яких необхідно вжити при передозуванні (наприклад симптоми, заходи щодо надання необхідної допомоги); дії, яких слід ужити у випадку, якщо був пропущений прийом однієї або декількох доз препарату; вказівки, при необхідності, щодо ризику розвитку синдрому відміни препарату; г) опис небажаних ефектів, які можуть спостерігатися при звичайному

застосуванні ЛЗ, а також заходи, яких необхідно вжити для їх усунення; д) посилання на дату закінчення терміну придатності, зазначену на

етикетці, а також, попередження про заборону користуватися препаратом після закінчення зазначеної дати; особливі умови зберігання (у разі необхідності); застереження про візуальні ознаки непридатності ЛЗ (якщо такі є); е) категорія відпуску ЛЗ, установлена Центром відповідно до

критеріїв, затверджених МОЗ України; ж) дата останнього перегляду інструкції для медичного застосування.

Текст інструкції для медичного застосування повинен бути

викладений з використанням чітких та зрозумілих для пацієнта термінів українською або іншою мовою міжнаціонального спілкування в Україні. Поряд з мовою виробника використовується інша мова міжнаціонального спілкування, яка визначена законодавством України, при цьому тексти мають містити ідентичну інформацію. Можливе надання відомостей декількома мовами, одна з яких мова виробника, за умови, що в текстах усіма мовами буде наведена ідентична інформація.

В інструкції для медичного застосування можуть бути розміщені символи або піктограми, які дають змогу пояснити інформацію, надану в ній, а також інша інформація, яка відповідає короткій характеристиці ЛЗ і є корисною для санітарної просвіти, за винятком будь-яких елементів, які сприяють просуванню препарату на ринку.

Інструкція для медичного застосування традиційного ЛЗ рослинного походження повинна містити вказівки на те, що:

63

-ЛЗ є звичайним лікарським препаратом рослинного походження для використання відповідно до показань, підтверджених тривалим застосуванням;

-користувач повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми захворювання не зникли під час застосування лікарського препарату або спостерігаються побічні реакції, які не вказані в листку-вкладиші.

Інструкція для медичного застосування гомеопатичних лікарських

препаратів повинна містити:

-формулювання “гомеопатичний лікарський препарат без затверджених терапевтичних показань до застосування”;

-застереження для споживача про необхідність консультації з лікарем, якщо симптоми зберігаються під час застосуванні ЛЗ.

При друкуванні інструкцій для медичного застосування, що будуть

вкладатися у вторинну упаковку, повинен використовуватися шрифт не менше 8 пунктів Дідо з відстанню між рядками не менше 3 мм. В інструкції, яка викладається українською мовою, необхідно надати таку інформацію:

-назва та юридична адреса підприємства – виробника;

-назва ЛЗ та міжнародна непатентована назва;

-відомості про компоненти, що входять до ЛЗ;

-галузь застосування;

-дані про фармакологічну дію;

-протипоказання до застосування;

-побічна дія;

-взаємодія з іншими ЛЗ;

-дозування та спосіб застосування;

-термін придатності;

-напис про те, що по закінченню терміну придатності, воно не повинно використовуватись;

-напис про те, що ЛЗ повинен зберігатися в місцях, які недоступні для дітей;

-повинні бути вказані умови для відпуску.

Структура маркування. Маркування складається з тексту, рисунків і умовних позначок (інформаційні знаки). Текст – найбільш поширений елемент маркування, має саму велику ступень достовірності інформації, виконує всі функції маркування, насамперед інформаційну та ідентифікуючу. На упаковках ГЛЗ текстова частина займає значну частину. Основна інформація для споживача виконується в текстовій формі.

Малюнки не завжди є на упаковці ГЛЗ. Малюнок має високу ступінь доступності та виконує в основному емоційну та мотиваційну функції. Питома вага малюнків в загальній масі інформації складає від 0% до 50%). В залежності від інформації малюнки можна умовно поділити на групи, що:

-містять інформацію про походження продукту або автору продукції (приклади – малюнки лікарських рослин, портрети авторів ГЛЗ);

-конкретизують шляхи можливого застосування (малюнки органів, на які діє ГЛЗ – очі, вухо, тощо);

64

-обмежують сегмент застосування за статтю або віком;

-відтворюють спосіб застосування ГЛЗ.

Інформаційні знаки – умовні позначення для ідентифікації окремих або сукупних характеристик ГЛЗ. Інформаційні знаки відрізняються від інших елементів маркування своєю стислістю, наочністю. В якості інформаційних знаків використовують окремі слова, літери, цифри, малюнки, символи. Інформаційні знаки діляться на: товарні; за найменуванням місця походження (призначення); знаки відповідності або якості, технологічні знаки; компонентні; маніпуляційні; експлуатаційні; попереджувальні; штрихкодування.

Штрих-кодування ГЛЗ. ЛЗ і вироби медичного призначення класифікують з метою зручності вивчення, раціональної організації торгівлі або статистичної звітності. Є навчальні, торгові й економіко-статистичні класифікації. За навчальною класифікацією товари медичного призначення умовно поділяють на медичні (реалізуються через мережу «Медтехніка») і фармацевтичні (реалізуються через аптечні заклади). Фармацевтичні товари - це ЛЗ; тара, закупорювальні засоби та пакувальні матеріали; перев’язувальні засоби та готові перев’язувальні матеріали; гумові вироби; предмети санітарії, гігієни та догляду за хворими; хімічні реактиви; дезінфекційні засоби; інші товари аптечного асортименту (мінеральні води, п’явки медичні, миючі засоби, тощо).

За торговою класифікацією (класичною) розподіл товарів на групи відповідає існуючому галузевому поділу промисловості, враховує особливості галузевих класифікацій продукції за чинними стандартами. В аптеках користуються класифікацією за основною ознакою призначення (для ЛЗ – фармако-терапевтичною дією).

Економікостатистичні класифікації подаються в класифікаторах і в класифікації ЦСУ України. Їх використовують при плануванні виробництва, постачання, для обліку продукції, що випускається.

Кодування - технічний прийом, що дозволяє подати об’єкт, що класифікується, у вигляді знака або групи знаків за правилами, встановленими конкретною системою класифікації. Кодова система класифікації створена для того, щоб мати інформацію в зручній формі для її збирання, передачі й опрацювання на комп’ютері, інакше - це присвоєння об’єктам класифікації певних позначок. Кодуванню підлягають товари, підприємства, установи, країни світу, митниці та митні режими, види транспорту, тощо.

Код - знак або сукупність знаків, які застосовують для означення класифікаційної групи або об’єкта класифікації. Метою кодування є систематизація об’єктів шляхом ідентифікації, ранжирування і присвоєння умовної позначки (коду), за якою можна знайти і розпізнати будь-який об’єкт серед інших. Присвоєння кодів здійснюється за такими правилами: код повинен мати певну структуру побудови, може бути виражений за допомогою різноманітних, заздалегідь обумовлених знаків, і має сприяти упорядкуванню об’єктів. Структура коду - умовне позначення складу та

65

послідовності розташування знаків у ньому, містить такі елементи: алфавіт, підстава, розряд і довжина. Алфавіт коду - система знаків, прийнятих для створення коду (цифри, літери або їх сполучення, штрихи). Розрізняють

цифровий, літерний, літерно-цифровий і штриховий алфавіт коду.

Штриховий алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є штрихи і прогалини, ширина яких зчитується сканерами у вигляді цифр (штрихові коди ЕАН і UРС, які поширені в міжнародній практиці).

Класифікатори. Методи класифікації та кодування знаходять застосування в класифікаторах. Класифікатор - офіційний документ, що являє собою систематизований звід найменувань та кодів класифікаційних груп і (або) об’єктів класифікації. Розрізняють класифікатори державні, галузеві та підприємств. Державний класифікатор — класифікатор, затверджений Держспоживстандартом України для застосування в автоматизованих системах управління (АСУ). Галузевий класифікатор — класифікатор, введений у встановленому порядку до застосування в АСУ галузі. Галузевий класифікатор продукції (ГКП) складається з двох частин: класифікаційний (К'ГКП) і асортиментний (А'ГКП). Класифікатор підприємства - класифікатор, введений у встановленому порядку для застосування в АСУ підприємства.

Види кодування. В Україні використовують внутрішнє, зовнішнє (міжнародне) та штрихове кодування. Внутрішнє кодування здійснюється за галузевим класифікатором ЛЗ і виробів медичного призначення (ГК ЛЗ ВМП). Зовнішнє кодування здійснюється за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД). ТН ЗЕД побудована на базі гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС) і комбінованої номенклатури Європейського економічного співтовариства (КН ЄЕС).

Штрихове кодування. Штриховий код (ШК) - знак, призначений для автоматизованих ідентифікації та обліку інформації про товар, закодований у вигляді цифр і штрихів. ШК наноситься на транспортну або споживчу упаковку імпортних і вітчизняних товарів друкарським способом або за допомогою етикетки або ярлика, що приклеюються. Відповідно до вимог проведення зовнішньоторговельних операцій наявність штрихового коду на упаковці товару є обов’язковою умовою його експорту. ШК, на відміну від багатьох інформаційних знаків, виконує не тільки загальні функції інформаційного характеру, а й ряд додаткових функцій, а саме: автоматизована ідентифікація товарів; автоматизовані облік і контроль товарних запасів; оперативне управління процесом руху товару; підвищення швидкості й культури обслуговування покупців; інформаційне забезпечення маркетингових досліджень. Принцип ШК - кодування алфавітно-цифрових знаків у вигляді чергування чорних і світлих смуг різноманітної товщини (штрихів і прогалин), зчитування за допомогою пристрою розшифровує коди й передає інформацію на комп’ютер.

Класифікація ШК. Серед декількох десятків схем кодування (або символів), прийнятих до користування міжнародними організаціями і які мають власне найменування, найбільш поширені EAN (європейська) і UPC

66

(американська). Розшифрування кодів здійснюється пристроями, що їх сканують. ШК не призначені для передачі інформації про товар споживачу і для неавтоматизованої ідентифікації. Кожній країні асоціації EAN централізовано видаються діапазони кодів. Коди найчастіше двозначні (Франція – 30-37, США і Канада – 00-09, Японія – 45-49), але можуть бути і трьохзначні (Росія -460-469). Застосування ШК дає можливість однозначно ідентифікувати товар для одержання даних про його вартість, терміни зберігання та іншу інформацію, необхідну в даній торговій організації. Інформація кодується в штриховому коді шляхом застосування штрихів і прогалин між ними різної ширини. Існує декілька стандартів штрихових кодів, але найбільш поширені - коди EAN-8 і EAN-13 для маркування товарів і DUN-14 для маркування коробок і упаковок. Для України рекомендовані стандарти EAN-8 і EAN-13, що містять 8 і 13 цифр, відповідно.

Аналіз структури ШК на прикладі коду EAN13 (застосовується для

ГЛЗ):

Рис. 2. Структура ШК на прикладі коду EAN13

Товарний код EAN-13 розбитий на 4 групи цифр. Перша складається з двох або трьох цифр і вказує на країну походження товару - 48 –Україна). Друга складається з п’ятьох або чотирьох при трьохзначному коді країни цифр і показує номер підприємства/виробника - 22345. Третя група містить п’ять цифр номера даного товару - 67891. Вибір правил присвоєння внутрішніх кодів товарів - справа підприємства/виробника. Остання цифра коду EAN-13 (на рис 2 – це цифра 4) є контрольною, вона дозволяє визначати правильність зчитування інформації сканером.

Основні вимоги до нанесення ШК:

-мінімально допустимі розміри ШК -30,0x21,0 мм, максимально допустимі - 74,6x52,5 мм;

-колір штрихів повинен бути чорним, синім, темно-зеленим або темнокоричневим; колір прогалин, що співпадає за кольором з фоном, - білий, допускається жовтий, жовтогарячий, яскраво-коричневий; для штрихів не допускаються відтінки червоного та жовтого кольорів (вони не зчитуються сканером);

-ШК наносять на задню стінку упаковки в правому нижньому куті, на відстані не менше 20 мм від країв; допускається нанесення на бічну стінку упаковки, на етикетку в нижньому правому куті; на м’яких упаковках вибирають місце, де штрихи рівнобіжні відносно дна упаковки; ШК не повинен розміщатися там, де вже є інші елементи маркування (текст, малюнки, перфорація);

67

-дозволяється нанесення на упаковку тільки одного ШК - EAN або

UPС;

-нанесення двох ШК припускається, якщо виробник зареєстрував їх у двох асоціаціях, тоді ШК EAN і ШК UPС ставлять на протилежні кінці упаковки.

Для зчитування ШК застосовують стаціонарні й портативні сканери,

що дозволяють зчитувати ШК на різних відстанях від товару (від 60 см до 5—6 м); касові сканери; оптичні контактні зчитувачі у вигляді ручок, олівців, лазерних пістолетів, тощо.

Використання штрихових кодів є обов’язковим для ГЛЗ, дає можливість при їх пакуванні забезпечити повну відповідність супровідним листкам, інструкціям із застосування.

Особливості зберігання готових лікарських форм в аптечних закладах. Зберігання ГЛЗ повинно відповідати вимогам ДФУ, які ставляться до зберігання ЛЗ з урахуванням властивостей інгредіентів, що входять до їх складу. Всі ГЛЗ повинні зберігатися в оригінальній упаковці, з етикеткою ззовні. На стелажах полицях, шафах прикріплюється стелажна картка, на якій зазначаються найменування препарату, серія, термін придатності, кількість. Картка віддруковуються на цупкому папері, заводиться на кожну серію, що надходить для контролю за своєчасною її реалізацією. Крім цього, повинна бути картотека за термінами придатності. Препарати, які підлягають переконтролю, зберігаються окремо від інших до отримання результатів аналізу.

Таблетки, драже зберігаються ізольовано від інших ЛФ, в заводській упаковці, яка зберігає їх від зовнішнього впливу і розрахована на відпуск окремим хворим та лікувальним закладам. Зберігання таблеток та драже повинно здійснюватись в сухому, а в разі необхідності, захищеному від світла місці. Щорічно таблетки, драже необхідно перевіряти на розпадання. Щоб уникнути розвалювання нижніх шарів таблеток під вагою верхніх, маса упаковки не повинна перевищувати 3 кг.

Лікарські форми для ін’єкцій слід зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці, окремій шафі або ізольованому місці з урахуванням особливості тари (крихкість).

Рідкі ЛЗ (сиропи, настоянки) повинні зберігатися в герметично закупореній, заповненій до верху тарі в прохолодному, захищеному від світла місці. Осади, що випадають при зберіганні настоянок, відфільтровують. Якщо після перевірки якості відфільтрована настоянка відповідає діючим вимогам ДФУ, її вважають придатною до вживання. Екстракти зберігають в скляній тарі, запакованій нагвинчуваною кришкою та корком з прокладкою в захищеному від світла мicцi. Рідкі та густі екстракти зберігають при температурі 12-15°С. Осади, які випадають в рідких екстрактах з часом, відфільтровують. Якщо екстракти після перевірки якості відповідають вимогам ДФУ, їх вважають придатними до вживання.

Плазмозамінні та дезинтоксикаційні розчини зберігають ізольовано, при температурі в межах 0-400С, в захищеному від світла мicцi.

68

Мазі, лініменти зберігають в прохолодному, захищеному від світла місці в щільно запакованій тарі. При необхідності умови зберігання комбінують в залежності від властивостей інгредієнтів. Наприклад, препарати, які мають в своєму складі леткі та термо-лабільні речовини, зберігають при температурі не вище 10оС. 3бepiгання супозіторіів повинно здійснюватися в cvxoму, прохолодному, захищеному від світла мiсцi.

3берігання більшої частини препаратів в аерозольних упаковках повинно проводитися при температурі 3-5°С в сухому, захищеному від світла місці, подалі від вогню та опалювальних приладів. Аерозольні упаковки слід оберігати від ударів та механічних пошкоджень.

Особливості зберігання лікарських засобів з урахуванням їx термінів придатності. ЛЗ мають термін придатності, тобто тepмiн, протягом якого вони зберігають терапевтичний ефект, i знаходяться в умовах, що відповідають вимогам діючої НТД. Tepмiн придатності визначається НТД. Згідно з діючими вимогами термін придатності вказується на упаковках для всіх ЛЗ. Якщо в НТД на ЛЗ вказано «Препарат контролюється щорічно» або «Активність контролюється щорічно» на упаковці, крім «Придатний до...», ставиться відповідний напис.

Oкремі ЛЗ одночасно з основним терміном придатності мають додатковий. Такі ЛЗ після закінчення основного терміну придатності, підлягають повторному контролю; при позитивному результаті ЛЗ реалізуюються згідно з додатковим терміном придатності.

Списання ГЛЗ по закінченню терміну придатності. Медикаменти списуються по закінченню встановленого терміну їх використання. Підприємство, аптечний заклад, лікарня не мають права їх реалізовувати. При цьому слід мати на увазі, що операція з списання таких медикаментів повинна бути оформлена актом, який підписується членами відповідної комісії й затверджується керівником підприємства. До складу комісії бажано включити експерта (інспектора) з контролю за якістю ЛЗ (МОЗ України).

У разі виявлення на підприємстві, в аптечному закладі або лікарні неякісних ЛЗ, вони підлягають утилізації та знищенню відповідно до Правил проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів, затверджених наказом МОЗ України від 08.07.96 р. №199. Вказані правила є обов'язковими для усіх підприємств незалежно від форми власності. Вони поширюються на вітчизняні та закордонні ЛЗ, термін придатності яких закінчився або ті, які не відповідають НТД.

Методи знищення неякісних ЛЗ визначають з урахуванням ступеню їх небезпечності для здоров'я населення й навколишнього середовища. Отруйні та сильнодіючі ЛЗ, антибіотики, вакцини та сироватки знищують на полігонах для захоронення токсичних промислових відходів або на спеціалізованих виробничих комплексах, затверджених Державною санітарно-епідеміологічною службою в встановленому порядку. Знищення малотоксичних ЛЗ здійснюється окремо за кожним найменуванням шляхом надання їм нетоварного вигляду (механічне пошкодження твердих ЛФ та упаковок від них, змішування рідких та пастоподібних ЛЗ з піском) і

69

наступним вивезенням на полігони побутових відходів. Факт знищення ЛЗ оформлюється актом, який підписують члени спеціально створеної комісії та затверджує керівник підприємства.

Неякісні ЛЗ можуть бути використані у промисловості як сировина (піддані утилізації). У разі неможливості утилізації вони підлягають знищенню. Заходи безпеки та охорони навколишнього середовища при утилізації та знищенні ЛЗ розробляє установа, яка здійснювала утилізацію або знищення здійснюється відповідно до вимог нормативних документів Державної санітарно-епідеміологічної служби та Мінекобезпеки України.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Вимоги до якості ГЛЗ.

2.Маркування ГЛЗ.

3.Штрих-кодування ГЛЗ.

4.Особливості зберігання окремих груп ГЛЗ

5.Контроль за строками придатності.

6.Списування ГЛЗ в аптечних закладах.

Практичне заняття № 8

ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ ТА ГОТОВІ ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ.

Мета заняття:

1.Ознайомлення з перев’язувальними матеріалами та перев’язувальними засобами, їх класифікацією та видами, вимогами до них.

2.Ознайомлення з гіпсом медичним, його одержанням, технічними вимогами.

Питання для самостійної роботи:

1.Перев’язувальні матеріали та їх призначення. Види перев’язувальних матеріалів, основна сировина для їх одержання.

2.Перев’язувальні засоби, класифікація, види, вимоги до них.

3.Проведення товарознавчого аналізу та лабораторне вивчення функціональних властивостей перев’язувального матеріалу.

4.Пакування, маркування, транспортування перев’язувальних матеріалів.

5.Стерилізація перев’язувальних матеріалів і засобів.

6.Гіпс медичний, отримання, технічні вимоги.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Перев'язувальний матеріал (далі - П.м.)- матеріал, який використовують під час операцій і перев'язок для осушування ран і порожнин, захисту ран від вторинного інфікування, дренажу, а також тампонування з метою зупинки кровотечі. П.м. виготовляють з несинтетичних і синтетичних, тканих і нетканих матеріалів. До перев'язувального матеріалу відносять марлю, вату, лігнін, полімерні плівки та сітки, віскозне полотно та ін. П.м. може бути

70