- •1. Огляд розвитку античної психологічної думки
- •2. Олександр Потебня та його робота «Мысль и язык».
- •3. Антична класика та розвиток уявлень про душу людини
- •4. Теорія найвищих психологічних функцій л.С. Виготського
- •5. Первісні уявлення про природу душі
- •6. Генетична психологія ж. Піаже
- •7. Психологічні ідеї Середньовіччя
- •8. Вільгельм Вундт - батько експериментальної психології
- •9. Психологічні ідеї епохи Відродження.
- •10. Психоаналіз як психологічно-філософська концепція
- •11. Психологічні ідеї епохи Просвітництва
- •12. Карл Густав Юнг та його аналітична психологія
- •13. Психологічні ідеї Нового часу
- •14. Гештальт-психологія: видатні представники напряму
- •15. Психологічні ідеї у роботах вчених арабського Сходу
- •16. Індивідуальна психологія Альфреда Адлеpa.
- •17. Психологічна думка XVII століття
- •18. Неофрейдизм як психологічний напрямок: представники та вчення.
- •19. Біхевіоризм як психологічний напрямок.
- •20. П. Юркевич про душу та внутрішній досвід
- •21. Необіхівіоризм як психологічний напрямок
- •22. І.П.Павлов як автор вчення про умовно-рефлекторну діяльність.
- •23. Соціальний біхевіоризм
- •24. Розвиток педагогічних ідей на початку XX століття (л.С. Виготський, с.Шпільрейн).
- •25. Гуманістична психологія: зміст та теоретики.
- •26. О. М. Леонтьев та його вчення про діяльність
- •27. Організмічна теорія.
- •28. Теорія поля Курта Левіна
- •29. Екзистенційна психологія
- •30. Об'єктивна психологія в.М. Бехтерева
- •31. Психологія індивідуальності Олпорта.
- •32. Вчення про домінанту Ухтомського.
- •33. Розвиток української психологічної думки.
- •34. Карл Роджерс та його феноменологічна теорій
- •35. Університетські психологічні школи (Росія)
- •36. Персонологія Мюррея
- •37. Екзистенціалізм як філософська течія: слід у психології XX століття
- •38. Абрахам Маслоу та теорія потреб особистості
- •39. Конституційна психологія Шелдона: статус у наш час
- •40. Вчення про душу у роботах с.Л. Франка
- •41. Психологічні ідеї у роботах Платона
- •42. С.Л. Рубінштейн - єдність свідомості та діяльності
- •43. Зародження експериментальної психології
- •44. Факторна теорія Кеттела.
- •45. Стимул-реактивна теорія психічної діяльності
- •46. Гарі Стек Салліван як представник неофрейдизму
- •47. Теорія оперантного підкріплення Скіннера
- •48. Династія Леонтьевих і розвиток вітчизняної психологічної науки
- •49. Московська психологічна школа: представники та концепції
- •50. Вплив софістів на розвиток античної психолого-філософської думки
- •51. Харківська психологічна школа: представники та концепції
- •52. Еволюційна психологія г. Спенсера
- •53. Санкт-Петербурзька психологічна школа: представники та течії
- •54. Герман Гельмгольц: засновник психофізіології
- •55. Зародження соціальної психології
- •56. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Відродження
- •57. Зародження зоопсихології та порівняльної психології
- •58. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Просвітництва
- •59. Предмет і завдання історії психології
- •60. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Середньовіччя
15. Психологічні ідеї у роботах вчених арабського Сходу
Переорієнтація філософського мислення на зближення з позитивним знанням про природу відбувалася в цей період у надрах іншої культури - арабомовної, розквіт якої відбувся у VIII-XII ст..
Після об'єднання в VII ст. арабських племен виникла держава, що мала своїм ідеологічним оплотом нову релігію - іслам. Під егідою цієї релігії почався завойовницький рух арабів, що завершилося утворенням халіфату, на територіях якого жили народи з давніми культурними традиціями.
Державною мовою халіфату стала арабська, хоча культура цієї величезної держави увібрала в себе досягнення багатьох народів, його населяли, а також еллінів і народів Індії.
З погляду розвитку природничо-наукових знань про душу, особливий інтерес має медична психологія Ібн-Сіни. В ній важливе місце приділялося ролі афектів у регуляції та розвитку поведінки організму. Створений Ібн-Сіною «Канон медичної науки» забезпечив йому «самодержавну владу в усіх медичних школах в середні віки».
Ібн-Сіна був також одним з перших дослідників в області вікової психології. Він вивчав зв'язок між фізичним розвитком організму і його психологічними особливостями у різні вікові періоди, додаючи при цьому важливого значення вихованню. Саме за допомогою виховання здійснюється, за Ібн-Сіною, вплив психічного на стійку структуру організму. Почуття, що змінюють течію фізіологічних процесів, виникають у дитини в результаті впливу на нього оточуючих Деи; викликаючи у дитини ті чи інші афекти, дорослі формують його натуру[12,c. 34-35].
16. Індивідуальна психологія Альфреда Адлеpa.
“Бути людиною - означає відчувати свою неповноцінність”. Ця теза є основним положенням “індивідуальної психології” Альфреда Адлера. Прагнення вирішити певні життєві проблеми спонукає людей до подолання своєї неповноцінності. Але, якщо деяким індивідам це не вдається, вони починають відчувати потребу знищити оточуючих. Суїцид в цьому контексті стає прихованою атакою на інших людей. За допомогою саморуйнування людина прагне викликати співчуття до себе і засудження тих, хто відповідальний за його понижену самооцінку. Адлер описував відчуття власної неповноцінності у суїцидальних людей, які “шкодять іншим своїми мріяннями про рани або наносять їх собі”.
Адлер виділяв чотири основних види компенсації: неповна компенсація, повна компенсація, зверхкомпенсація і мнима компенсація, чи відхід у хворобу. Поєднання усіх видів компенсації з життєвим стилем і рівнем розвитку почуття спільності дало можливість Адлеру створити одну з перших типологій особистості дітей.
Таким чином, однією з головних якостей особистості, що допомагає їй устояти в життєвих негодах, перебороти труднощі і досягти досконалості, є уміння співробітничати з іншими. Адлер писав, що якщо людина вміє співробітничати, вона ніколи не стане невротиком, у той час як недолік кооперації є коренем усіх невротичних і погано пристосованих стилів життя.
Теорія Адлера виявилася своєрідною антитезою фрейдівської концепції людини, вплинула на гуманістичну психологію, психотерапію і психологію особистості[8, c. 214-215].