- •1. Огляд розвитку античної психологічної думки
- •2. Олександр Потебня та його робота «Мысль и язык».
- •3. Антична класика та розвиток уявлень про душу людини
- •4. Теорія найвищих психологічних функцій л.С. Виготського
- •5. Первісні уявлення про природу душі
- •6. Генетична психологія ж. Піаже
- •7. Психологічні ідеї Середньовіччя
- •8. Вільгельм Вундт - батько експериментальної психології
- •9. Психологічні ідеї епохи Відродження.
- •10. Психоаналіз як психологічно-філософська концепція
- •11. Психологічні ідеї епохи Просвітництва
- •12. Карл Густав Юнг та його аналітична психологія
- •13. Психологічні ідеї Нового часу
- •14. Гештальт-психологія: видатні представники напряму
- •15. Психологічні ідеї у роботах вчених арабського Сходу
- •16. Індивідуальна психологія Альфреда Адлеpa.
- •17. Психологічна думка XVII століття
- •18. Неофрейдизм як психологічний напрямок: представники та вчення.
- •19. Біхевіоризм як психологічний напрямок.
- •20. П. Юркевич про душу та внутрішній досвід
- •21. Необіхівіоризм як психологічний напрямок
- •22. І.П.Павлов як автор вчення про умовно-рефлекторну діяльність.
- •23. Соціальний біхевіоризм
- •24. Розвиток педагогічних ідей на початку XX століття (л.С. Виготський, с.Шпільрейн).
- •25. Гуманістична психологія: зміст та теоретики.
- •26. О. М. Леонтьев та його вчення про діяльність
- •27. Організмічна теорія.
- •28. Теорія поля Курта Левіна
- •29. Екзистенційна психологія
- •30. Об'єктивна психологія в.М. Бехтерева
- •31. Психологія індивідуальності Олпорта.
- •32. Вчення про домінанту Ухтомського.
- •33. Розвиток української психологічної думки.
- •34. Карл Роджерс та його феноменологічна теорій
- •35. Університетські психологічні школи (Росія)
- •36. Персонологія Мюррея
- •37. Екзистенціалізм як філософська течія: слід у психології XX століття
- •38. Абрахам Маслоу та теорія потреб особистості
- •39. Конституційна психологія Шелдона: статус у наш час
- •40. Вчення про душу у роботах с.Л. Франка
- •41. Психологічні ідеї у роботах Платона
- •42. С.Л. Рубінштейн - єдність свідомості та діяльності
- •43. Зародження експериментальної психології
- •44. Факторна теорія Кеттела.
- •45. Стимул-реактивна теорія психічної діяльності
- •46. Гарі Стек Салліван як представник неофрейдизму
- •47. Теорія оперантного підкріплення Скіннера
- •48. Династія Леонтьевих і розвиток вітчизняної психологічної науки
- •49. Московська психологічна школа: представники та концепції
- •50. Вплив софістів на розвиток античної психолого-філософської думки
- •51. Харківська психологічна школа: представники та концепції
- •52. Еволюційна психологія г. Спенсера
- •53. Санкт-Петербурзька психологічна школа: представники та течії
- •54. Герман Гельмгольц: засновник психофізіології
- •55. Зародження соціальної психології
- •56. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Відродження
- •57. Зародження зоопсихології та порівняльної психології
- •58. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Просвітництва
- •59. Предмет і завдання історії психології
- •60. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Середньовіччя
59. Предмет і завдання історії психології
Знання історії психології необхідне для розуміння різних теорій і напрямів сучасної психології, тенденцій її розвитку. Тільки виходячи з історичного контексту можна зрозуміти їх сутність, оцінити новизну і усвідомити їх історичний смисл.
Отже, історія психології - це особлива галузь знань, що має власний предмет. Предмет історії психології не можна змішувати з предметом самої психології як науки. Наука психологія вивчає факти, механізми і закономірності внутрішнього стану людини, що звичайно називають душевною або психічною.
Що ж є предметом психології? У загальному визначенні - психіка живих істот у різноманітних проявах. Але ця відповідь не може задовольнити.
Варто пояснити, по-перше, якими саме ознаками відрізняється психіка від інших явищ буття, по-друге, чим відрізняються наукові погляди на неї від будь-яких інших. Треба мати на увазі, що саме уявлення про психіку не було однаковим у різні часи. Протягом сторіч явища, які крилися під цим поняттям, позначалися словом «душа». Та й нині це слово часто вживається, коли мова йде про психічні якості людини, не тільки тоді, коли підкреслюють її позитивні якості, говорять про її душевність. Ми бачимо, що в історії психології науковий прогрес був досягнутий, коли термін «душа» поступився місцем терміну «свідомість». Це була не проста заміна слів, але дійсна революція у визначенні предмета психології. Поряд з цим з'явилося поняття про несвідому психіку. Довгий час воно залишалося у тіні, однак наприкінці минулого сторіччя, здобуваючи владу над розумом, перекинуло звичні погляди на всю структуру особистості і на мотиви, що рухають її поведінкою. Але і цим уявлення про сферу, досліджувану психологією як наукою, відмінною від інших, не обмежилося. Воно радикально змінилося за рахунок включення в коло явищ, що підлягають її веденню, того внутрішнього стану, якому дали визначення «поведінка». З цим знову відбулася революція в дослідженні предмета науки психології. Уже це саме говорить про глибинні зміни, що зазнали погляди на визначення предмета психології в спробах наукової думки ними опанувати, відобразити в поняттях, адекватних природі психіки, знайти методи опанування цієї природи.
Завжди потрібно розрізняти об'єкт пізнання і його предмет. Перший існує сам по собі, незалежно від того чи відомий він чи ні. Інша справа - предмет науки. Вона його будує за допомогою спеціальних засобів, власних методів, теорій, категорій.
Психічні явища об'єктивно унікальні. Тому унікальним є і предмет науки. У той самий час їхня природа відрізняється включеністю в життєдіяльність організму, у роботу центральної нервової системи, з одного боку, у систему відносин їх носія, суб'єкта, із соціальним світом - з іншого. Природно, тому що будь-яка спроба освоїти предметну область психології включала поряд з вивченням того, що випробовує суб'єкт, його видимі й невидимі залежності від природних (включаючи життя організму) і соціальних факторів (різних форм стосунків індивіда з іншими людьми). Коли змінювалися погляди на організм і на суспільство, тоді новим змістом збагачувалися і наукові дані про психіку.
Отже, щоб пізнати предмет психології, не можна обмежитися тим великим колом явищ, що знайомі кожному з власних переживань і спостережень за навколишнім, зі свого психологічного досвіду[12, c. 21-23].