патфізіологія

Глава 21. Патологічна фізіологія ендокринної системи

симптомокомплекс,зумовленийдезорганізацієюобмінуречовиніреG гуляцією ендокринних функцій. НайбільшпомітнимзовнішнімпроG явомгіпофункціїаденогіпофіза(післявидаленнягіпофіза,наприклад,у собак і щурів) є різке порушення росту та загального розвитку тварин. Зупинкароступов’язаназвипадіннямсоматотропноїфункціїгіпофіза. Більшістьіншихпорушеньзумовленанедостатнімутвореннямгормонів упериферичнихзалозах—щитовидній,наднирковійтастатевих,вяких відбуваєтьсяатрофіявнаслідоквипаданнявідповіднихфункційгіпофіза.

Угіпофізектомованих тварин спостерігається млявість, малоруG хомість, зниження основного обміну, здатність до гіпоглікемії, гіпоG термія, гіпотензія, зниження резистентності до різних несприятливих впливів.

Улюдини повна недостатність функцій гіпофіза, або пангіпопіG туїтаризм, буває вродженою або набутою. Найбільш часті причини захворювання — пухлини, післяпологовий некроз гіпофіза, травма черепа, запалення, тромбоз, вірусна інфекція.

Ушкодження залози в ембріональному або в препубертатному пеG ріоді призводить до карликовості, статевого недорозвинення, ослабG лення функцій щитовидної залози, ендокринноGобмінних порушень, зниження реактивності (табл. 21.1).

При зруйнуванні понад 95 % маси залози у дорослих людей розвиG вається гіпофізарна кахексія, або хвороба Сіммондса, яка характериG зуєтьсясильнимвиснаженням,атрофієющитовидної,наднирковоїта статевих залоз, м’язової тканини, вісцеральних органів, руйнуванням кісткової тканини, випадінням зубів та волосся, розладом функцій вегетативноїнервовоїсистеми,гіпоглікемією,підвищеннямчутливості до інсуліну. Більшість порушень пов’язана з зупинкою вироблення соматропінутакортикотропіну.

Разом з тим у разі зменшення продукції будьGякого одного гормоG ну (наприклад, соматотропіну) розвивається карликовість, або гіпоG фізарнийнанізм(рис.21.1).ГенералізованезменшенняшвидкостісинG тезу білків призводить до атрофії м’язів та сполучної тканини, що виG являється ззовні загальним постарінням.

Часткова гонадотропна недостатність призводить до інфантилізG му: у дівчат — до відсутності менструацій, безпліддя, у хлопців — до

гіпоплазії яєчок, фізичного та статевого недорозвинення. Гіперфункція аденогіпофіза в людини виявляється у вигляді гіпоG

фізарного гігантизму, або акромегалії, в залежності від того, в якому віці виникла патологія. Гіпофізарний гігантизм розвивається при надмірній секреції соматотропіну в молодому віці, до закриття епіфіG зарних хрящів.

385

Розділ ІІІ. Патологічна фізіологія органів та систем

Аналогічні гормональні порушення в більш пізньому віці, тобто після закриття епіфізарних швів і завершення росту, є причиною акG ромегалії.ПричиноюпідвищеноїсекреціїсоматотропінуприакромеG галії є еозинофільна аденома гіпофіза (рис. 21.2). Окремі частини тіла при цьому непропорційно збільшуються, риси обличчя різко укрупG нюються. Одночасно розвивається спланхномегалія (збільшення пеG чінки, селезінки, серця та ін.). Ці зміни зумовлені посиленням періоG стального росту і розростанням м’яких тканин.

При акромегалії концентрація соматотропіну в крові може переG вищувати нормальні показники в 100 разів і більше. Патологічний вплив надлишку соматотропіну на організм реалізується через його здатністьпідвищуватипроникністьклітиннихмембрандляамінокисG лот, прискорювати включення їх в синтезований білок та гальмувати розпад білків. В результаті посилення ліполізу та гальмування утвоG рення жиру з вуглеводів збільшується мобілізація жиру з депо, вміст неестерифікованих жирних кислот у крові, їх окиснення в печінці та утворення кетонових тіл.

386

Глава 21. Патологічна фізіологія ендокринної системи

Рис. 21.1. Гіпофізарний нанізм (хвора Є., 16 років):

а — вигляд спереду; б — вигляд збоку (за А.С. Єфимовим та співавт., К., 1983)

Через вплив соматотропіну на різні ланки регуляції вуглеводного обміну при акромегалії часто спостерігається гіперглікемія, зниженG ня толерантності до вуглеводів, зменшення чутливості до інсуліну.

Патологічний вплив соматотропіну на сполучну, кісткову та хряG щову тканини при акромегалії зумовлений, зокрема, здатністю горG мону стимулювати утворення найважливішого компонента колагену оксипроліну і хондроїтинсульфату. Ці та інші ефекти соматотропіну опосередкуються особливим фактором — соматомедином, що утвоG рюється в печінці під його впливом.

387

Розділ ІІІ. Патологічна фізіологія органів та систем

в

21.6. Порушення функції щитовидної залози

Гіпофункція щитовидної залози. Причинами розвитку гіпотиреозу у людей є уроджені дефекти біосинтезу тиреоїдних гормонів, уроджеG на гіпоплазія або аплазія щитовидної залози, аутоімунні та інфекційні запальні процеси в залозі, видалення більшої кількості залозистого епітелію при хірургічних операціях, ушкодження залози тиреостатичG ними препаратами або радіоактивним йодом внаслідок перевищення лікувальнихдоз.НайчастішепричиноюгіпотиреозуєнедостатнєнадG ходженняворганізмйодутакобальту.ТяжкуформугіпотиреозуназиG вають мікседемою (рис. 21.3). Уроджена мікседема, або гіпотиреоз, виявляєтьсяклінікоюкретинізму.

Вроджена мікседема характеризується відставанням у розумовому тафізичномурозвитку,уповільненоюпоявоюточокзскостеніння,заG криттямтім’ячка.Дитинапоганосмокчегрудне молоко.Приогляді— млява,гіподинамічна,слабкореагуєнаоточуючесередовище.Обличчя широке, ніс приплюснутий, язик виступає з порожнини рота. Шкіра

388

Глава 21. Патологічна фізіологія ендокринної системи

Рис. 21.3. Уроджена мікседема, або гіпотиреоз (хвора К., 3 роки):

а — до лікування; б — після лікування (за А.С. Єфимовим та співавт. К., 1983)

суха, жовтуватого кольору з гіперкератозом, підшкірно жировий шар розвинутий добре, волосся сухе, рідке, на спині легкий гіпертрихоз. М’язова система розвинута погано. Діти в звичайні строки не тримаG ють голівку, ходити починають у 2–3 роки. У старших вікових групах розвивається гіпертрофія м’язів, створюється враження атлетичної зовнішності. Звертає на себе увагу розширення меж серця, брадикарG дія, артеріальна гіпотензія, анемія, зниження апетиту, запор, здуття живота.Удівчатможеспостерігатисялакторея.ПрилабораторнихдоG слідженнях виявляється зниження в крові рівня загального тироксиG ну, підвищення вмісту холестерину та βGліпопротеїдів.

Кретинізмзустрічаєтьсявендемічнійщодозобамісцевості(СередG нятаПівденноGСхіднаАзія,ЗахіднаАфрика).Крімрис,властивихуроG дженіймікседемі,характеризуєтьсябільшвираженоюклінікою,нерідко з наявністю зоба. Розумовий розвиток відстає до ступеня дебільності йімбецільності;відзначаєтьсяглухонімота.Можливіорганічніураження нервовоїсистеми—гідроцефалія,піраміднізнаки,збільшеннятурецьG когосідланарентгенограмі.Заміснатерапіямалоефективна.

389

Розділ ІІІ. Патологічна фізіологія органів та систем

Гіпотиреоз — порівняно рідке захворювання, зустрічається переG важно у жінок 30–60 років, характеризується зниженням обміну реG човин, ожирінням, малорухомістю, зниженням температури тіла.

Врезультаті посиленої гідратації шкіри і підшкірної клітковини і надG лишковогонакопиченнявнихгідрофільнихслизовихречовинобличчя стає одутлим, з блідною мімікою, потовщеним носом та іншими троG фічнимипорушеннями.Статевафункціяпоступовозгасає,знижується інтелект, притупляється пам’ять, з’являються апатія, сонливість, а в пізньому періоді хвороби — олігофренія.

Характернідлягіпотиреозупорушеннявищоїнервовоїдіяльності, трофіки, водноGелектролітного, білкового і жирового обмінів, росту істатевогорозвитку,терморегуляціїтаіншихфункційжиттєдіяльності організму при кретинізмі досягають крайнього ступеня.

Прогнозпригіпотиреозісприятливий.Адекватнелікуваннязначно покращує прогноз. При уродженому гіпотиреозі надзвичайно велике значення має повноцінна і постійна замісна терапія з грудного віку, що забезпечує нормальний розумовий, фізичний і статевий розвиток дітей. Замісне лікування у дорослих відновлює працездатність і попеG реджуєускладнення.

Лікування при гіпотиреозі починається з повноцінної дієти, приG значення вітамінів (ретинолу, аскорбінової кислоти, тіаміну). ДієтичG не харчування при гіпотиреозі передбачає підвищену кількість білка, обмеження вуглеводів і жирів. У раціоні хворого повинно бути 120– 140 мг білка. При надлишковій масі тіла енергетична цінність їжі поG винна бути обмеженою. З цією метою використовують основний меG тод лікування при гіпотиреозі — використання препаратів тиреоїдних гормонів трийодтироніну гідрохлорид, тироксин.

Збільшення щитовидної залози при недостатності йоду відоме під назвою ендемічний зоб. Це захворювання поширене у всіх країнах. У світі нараховується більш ніж 200 млн хворих на ендемічний зоб.

Вокремих районах цим захворюванням охоплені від 0,4 до 90 % насеG лення. Зоб зустрічається в гірській місцевості (Альпи, Алтай, Гімалаї, Кавказ,Карпати,Кордильєри,ТянGШань)тарівнинній(ТропічнаАфG рика, Південна Америка). Ендемічний зоб зустрічається в центральG них областях СНД, Західній Україні, Білорусі, країнах Закавказзя, в Середній Азії, в районах Забайкалля і Далекого Сходу, у пониззях сибірських рік. Місцевість вважається ендемічною, якщо 10 % насеG лення мають ознаки зобу. Частіше хворіють жінки.

Перебігбагатовчомувизначаєтьсяформоюзоба(дифузний,вузлоG вий),ступенемзбільшеннязалози.Вузловий, або змішаний, зобчастіG ше дає ускладнення у вигляді здавлення прилеглих органів чи злоякіG

390

Глава 21. Патологічна фізіологія ендокринної системи

сногопереродження.ЗобІV–VступенівнерідкосупроводжуєтьсярозG витком «зобного серця» чи іншими симптомами здавлення прилегG лих органів. Можливий крововилив у тканину зоба, запалення — струміт,злоякіснепереродження.

Прогноз для життя сприятливий. Зростання зоба звичайно відбуG вається повільно, триває роками і десятиліттями. Під впливом йодної профілактики і своєчасного лікування дифузний зоб невеликого стуG пеня піддається зворотному розвитку. При зобі вираженого ступеня

при наявності вузла необхідне оперативне втручання.

Гіперфункція щитовидної залози. Підвищення продукції тиреоїдG них гормонів (гіпертиреоз), ослаблення міцності зв’язку тироксину з тироксинзв’язувальним глобуліном, порушення метаболізму горG монів щитовидної залози або підвищення чутливості тканинGмішеG ней до їхньої дії призводять до розвитку тиреотоксикозу. Найбільш частим проявом його є дифузний токсичний зоб (базедова хвороба, хвороба Грейвса (рис. 21.4).

Рис. 21.4. Дифузний токсичний зоб IV ступеня: а — вигляд попереду; б — вигляд збоку (за А.С. Єфимовим та співавт. К., 1983)

Базедова хвороба характеризується типовим симптомокомплекG сом:збільшеннямщитовидноїзалози,витрішкуватістю,підвищенням основного обміну, посиленням теплопродукції, тахікардією, тремтінG ням пальців рук, підвищенням психічної збудливості. Ці та багато інших патологічних явищ зумовлені токсичною дією надлишкової кількості тироксину і трийодтироніну.

391

Розділ ІІІ. Патологічна фізіологія органів та систем

Негативний азотистий баланс при тиреотоксикозі свідчить про переважаннякатаболізмубілків.УнаслідокпосиленогорозпадуглікоG гену в печінці та м’язовій тканині відзначається гіперглікемія. УтиліG зація глюкози тканинами прискорена, активність гексокінази підвиG щена. Надлишок тиреоїдних гормонів гальмує перехід вуглеводів у жири, прискорює розпад холестерину та його утилізацію в тканиG нах, інтенсифікує окиснення жирів у печінці, а також підвищує чутG ливість жирової тканини до ліполітичної дії адреналіну. Наслідком переліченихзмінєпосиленамобілізаціяжируздепо,щопояснюєсхудG ненняхворихнатиреотоксикоз,гіпохолестеринеміютагіперкетонемії. Тиреоїднігормонипорушуютьметаболізмсерцевогом’яза.Виявляються дистрофічні зміни в міокарді, порушення передсердноGшлуночкової провідності,перевантаженнялівогошлуночка.ПорушуєтьсяенергетичG неіпластичнезабезпеченнясерцевоїдіяльності.«Тиреотоксичне»серG ценеадекватнореагуєнахолінергічнійадренергичнівпливи.

Найважливішим етіологічним фактором тиреотоксикозу у людиG ни є психічна травма. Факторами, які спричинюють захворювання, є інфекція, переохолодження, а також фізіологічні коливання функG ціональної активності залози, які пов’язані з менструальним циклом.

У патогенезі базедової хвороби основного значення надають поG рушенню імунологічних процесів і збільшенню чутливості адренореG цепторів до катехоламінів.

Нерідко зустрічається особливий вид офтальмопатії, що характеG ризуєтьсяпрогресуючимперебігом,зустрічаєтьсячастішеучоловіків, хворі звичайно скаржаться на біль при русі очних яблук, різь, відчуття піску в очах, двоїння, набряклість вік, витрішкуватість, сльозотечу, почервоніння очей. У хворих знижується чутливість рогової оболонG ки, виявляються запальні зміни, виразки. Випинання очних яблук може бути асиметричним. Ступінь птозу іноді досягає 23–33 мм.

Найбільш тяжким, загрозливим для життя хворого ускладненням дифузного токсичного зобу є тиреотоксичний криз. Причинами криG зу можуть бути несвоєчасне діагностування тяжкої форми захворюG вання,приєднанняінтеркурентнихінфекцій,хірургічневтручання,гоG стра психічна травма та ін. Приводом до розвитку кризу може з’явиG тися тиреоїдектомія. Провісником кризу є наростання всіх клінічних проявів захворювання з боку нервової, серцевоGсудинної, травної сиG стем. Нервове порушення змінюється сплутаністю свідомості, втраG тоюорієнтації,коматознимстаном.Прогресуєм’язоваслабкістьіадиG намія. Шкірагаряча,волога,ряснепотовиділення.Температуратіла— 39–40 °С. Пульс 180–200 уд./хв, артеріальний тиск знижується, може виникнути миготлива аритмія і гостра недостатність серця. ПідсилюG

392

Глава 21. Патологічна фізіологія ендокринної системи

ються диспептичні явища (нудота, блювота, пронос). У повітрі, що видихається, й у сечі визначається ацетон. Нерідко з’являється жовG тяниця як прояв гострої дистрофії печінки. Може розвитися гостра недостатністькоринаднирковихзалоз.ТиреотоксичнийкризінодізаG кінчується летально.

Патогенез тиреотоксичного кризу пояснюється токсичним вплиG вомтиреоїднихгормонівнацентральнунервовусистему,печінку,надG ниркові залози.

Лікування при дифузному токсичному зобі спрямоване на приG гнічення активності щитовидної залози шляхом пригнічення синтезу тиреоїдних гормонів.

Існують три методи лікування при дифузному токсичному зобі: медикаментозний, хірургічний, радіаційний. Медикаментозне лікуG вання застосовується як самостійний метод для повної ліквідації заG хворювання, а також для підготовки хворих до субтотальної струмекG томії, радіотерапії, у вагітних, котрим протипоказана операція. МеG дикаментознатерапіяпризначаєтьсяпрактичнокожному,хтоуперше захворів на дифузійний токсичний зоб.

21.7. Порушення функцій паращитовидних залоз

Гіпофункція паращитовидних залоз. Випадання функції паращитоG видних залоз зумовлює розвиток паратиреопривної тетанії. В експеG рименті її відтворюють видаленням залоз у собак і кішок. Через однуG дві доби після операції тварини стають млявими, відмовляються від їжі, у них спостерігається спрага, зниження температури тіла, задишG ка. Внаслідок зменшення концентрації кальцію в крові (з 2,2502,99 до 1–1,25ммоль/л)змінюєтьсяспіввідношенняодновалентних(Na+,K+) і двовалентних (Ca2+,Mg2+) іонів. Наслідком цього є різке підвищення нервовоGм’язової збудливості. З’являється м’язова ригідність, поруG шується хода. При цьому спостерігаються множинні фібрилярні скоG роченням’язівусьоготіла,доякихпотімприєднуютьсяприступиклоG нічних судорог. Клонічні судороги переходять у тонічні, розвивається опістотонус (різке вигинання тулуба із закинутою головою). Судомні скорочення можуть поширюватися і на внутрішні органи (пілоросG пазм, ларингоспазм). Під час одного з таких приступів тварина гине.

На тлі гіпокальціємії у крові збільшується вміст неорганічного фосфору. Порушення мінерального обміну зумовлені гальмуванням резорбції кісткової тканини, всмоктування кальцію в кишках і збільG шенням реабсорбції фосфатів у канальцях нефронів.

У патогенезі паратиреопривної тетанії певного значення надають порушенню дезінтоксикаційної функції печінки. Годування м’ясом

393

Розділ ІІІ. Патологічна фізіологія органів та систем

собак, яким видалено паращитовидні залози, посилює тетанію внасG лідокнедостатньогознешкодженняпродуктівазотистогообміну,зокG рема ослаблення здатності печінки перетворювати аміак на сечовину.

У разі наявності додаткових паращитовидних залоз (у кролів, щурів) або збереження під час операції шматочка паращитовидної заG лози у тварин розвивається хронічний гіпопаратиреоз, клінічна карG тинаякоговідомаякпаратиреопривнакахексія.Вонахарактеризується схудненням,анорексією,підвищеноюнервовоGм’язовоюзбудливістю,

диспепсією та різноманітними трофічними розладами. Гіпопаратиреоз у людини найчастіше виникає внаслідок випадG

ковогоушкодженняабовидаленняпаращитовиднихзалозпідчасопеG ративного втручання на щитовидній залозі. Відносна гіпофункція заG лоз спостерігається при інтенсивному рості, вагітності, лактації та інших станах, при яких підвищена потреба організму в солях кальцію.

Патогенез і клінічна картина гіпопаратиреозу у людини близькі дотих,щоспостерігаютьсявексперименті.ПідвищеннянервовоGм’яG зовоїзбудливостівстановлюютьзапоявоюм’язовихскороченьпідчас подразнення рухових нервів гальванічним струмом певної сили, при здавлюваннірукивищеліктяаболегкомупостукуванніпошкірівмісці виходу лицевого нерва спереду від зовнішнього слухового проходу.

Удітей на першомуGдругому році життя, звичайно в поєднанні

зрахітом, нерідко спостерігається спазмофілія — періодичні судоми

м’язів, що виникають при підвищенні навколишньої температури та іншихнесприятливихвпливах.Особливонебезпечнийларингоспазм,

який може спричинити асфікцію і смерть.

Гіперфункція паращитовидних залоз. Унаслідок підвищеної секреції паратирину посилюється утворення й активність остеобластів, що здійснюють резорбцію кістки, і гальмується диференціація їх в стеобG ласти,якіберутьучастьуновоутвореннікістковоїтканини.Разомзтим підвищуєтьсявсмоктуваннякальціювкишках,зменшуєтьсязворотне всмоктуванняфосфатівуканальцяхнефронів,підвищуєтьсяутворенG ня розчинних солей кальцію в різних органах, у тому числі в нирках.

ГіперпаратиреозуекспериментальнихтваринвідтворюютьвведенG ням екстракту паращитовидних залоз тварин або очищеного паратиG рину. Під впливом великих доз гормону рівень кальцію в крові досяG гає 4,99 ммоль/л, концентрація неорганічного фосфору знижується, посилюється виділення фосфору з сечею. Хоч паратирин і посилює дещо канальцеву реабсорбцію іонів кальцію, виведення їх із сечею підвищуєтьсязарахунокзначноїгіперкальціємії.ВиникаєзневодненG ня організму, блювання, гарячка, гостра недостатність нирок, унасліG док чого тварина гине.

394