диплом / статьи / 2009_6

Фахові проблеми

Визначення теоретико літературних понять чи словникова робота?

O

мовних засобів художнього твору"[5,с. 117].

Отже, можемо зробити висновок, що методична наука розглядає словникову роботу як важливий ас пект розвитку мовлення школярів засобами мистец тва слова.

Повернімося до теоретико літературних понять. Відомо, що вони є складовою частиною шкільного курсу літератури. Їх вивчення передбачено Держав ним стандартом базової та повної середньої освіти та чинними програмами.

Сучасна методика виділяє три етапи засвоєння літературознавчого поняття. Перший полягає у на громадженні відповідних спостережень над певними літературними явищами і фактами у процесі вивчен ня художніх творів. Він може тривати від декількох уроків і до років (залежно від особливостей теорети ко літературного терміна та його місця в шкільній програмі). На другому етапі, спираючись на попе редні спостереження та відповідний програмовий текст, розкриваються ознаки виучуваного поняття та формулюється його визначення. Третій етап полягає у збагаченні засвоєного поняття новими ознаками та виробленні у школярів умінь користуватися цими знаннями на практиці. Він може тривати до кінця вив чення курсу літератури. Засвоєним теоретико літе ратурне поняття вважається тоді, коли учні вміють застосовувати свої знання в різноманітних навчаль них ситуаціях і на різному матеріалі.

Розглянемо цей процес на конкретному при кладі. Програма для 5 го класу передбачає вивчення теоретико літературного поняття "портрет" на ма теріалі казок В. Короліва Старого "Потерчата" і "Ху ха Моховинка". Згідно з методикою перший етап усвідомлення школярами цього терміна має прохо дити на попередніх заняттях. Пропоновані програ мою твори дозволяють це зробити. Так, опрацьовую чи давньоукраїнські міфи, звертаємо увагу на опис зовнішності сина великого Сварога: "Дажбог мав мужнє, широке, схоже на сонячне колесо обличчя, русяву бороду й підстрижене волосся. У правій руці він завжди тримав величезний турячий ріг з вином, а ліва торкалася руків'я довгого меча, що висів на по ясі…Гаптований золотом плащ його сягав до колін. На шиї блищала золота гривна"[7,с. 24—25], а чита ючи казку І. Франка "Фарбований лис", — на вигляд персонажа після того, як він побував у діжці з розчи ном фарби.

Урок вивчення казки "Потерчата", на якому учні знайомляться з поняттям "портрет", можна провес ти, скориставшись навчальною моделлю, запропо нованою А. Ситченком та Н. Огренич.

Після слова вчителя про В. Короліва Старого ав тори рекомендують провести словникову роботу: по яснити значення слів "демони", "демонологія", "до мовик", "потерчата", "хуха". Вибіркове читання та обговорення прочитаних епізодів логічно підводять

учнів до сприйняття теоретико літературного понят тя "портрет". Методисти розробили рекомендації ал горитмічного типу до самостійної роботи над теоре тичними відомостями:

1.Відкрий підручник на с. 120.

2.Знайди довідку про літературний портрет.

3.Визнач, з якої мови запозичене це слово.

4.Випиши портретні деталі, які, зазвичай, скла

дають опис зовнішності персонажа.

На завершення уроку А. Ситченко та Н. Огренич пропонують обговорити зі школярами повчальний зміст твору, допомогти їм усвідомити моральну скла дову тексту та пробудити в них інтерес до народної міфології [3, с.53].

Почати процес поглиблення теоретико літера турного поняття "портрет" треба вже на матеріалі казки В. Короліва Старого "Хуха Моховинка". А. Сит ченко та Н.Огренич розробили низку завдань, спря мованих на це [3,с. 54—55]. Інші програмові твори, що будуть вивчатися у 5 му та наступних класах, та кож дозволяють учителеві поглибити знання шко лярів про портрет. Так само має проходити і форму вання інших літературознавчих понять в учнів.

Таким чином, і словникова робота, і засвоєння те оретико літературних термінів — важливі складові вивчення шкільного курсу літератури. Однак їх завдан ня та місце у навчально виховному процесі суттєво відрізняються. Розуміння специфіки збагачення слов никового запасу школярів засобами мистецтва слова та особливостей вивчення літературознавчих понять

— запорука успішного досягнення мети освіти — фор мування літературної компетенції учня.

Література

1.Бугайко, Т.Ф. Українська література в середній школі: Курс методики/ Т.Ф. Бугайко, Ф.Ф. Бугайко. — Вид. 2 е, доп. й перероб. — К.: Радян. шк., 1962. — 392 с.

2.Наукові основи методики літератури: Посіб. для студ. вищ. закл. освіти/ За ред. д ра пед. наук, проф. Н.Й. Воло

шиної; Н.Й. Волошина, О.М. Бандура, О.А. Гальонка та ін. — К.: Ленвіт, 2002. — 344 с.

3. Ситченко, А.Л. Аналіз епічного твору в 5 му класі/Ана толій Ситченко, Надія Огренич. — К.: Ленвіт, 2007. — 96 с.

4.Ситченко, А.Л. Методика викладання літератури: Термінол. слов./А.Л. Ситченко, В.І. Шуляр, В.В. Гладишев.

—К.: Ін Юре, 2008. — 132 с.

5.Словник довідник з української лінгводидактики: Навч. посіб./Кол. авторів за ред. М. Пентилюк. — К.: Ленвіт, 2003. — 149 с.

6.Токмань, Г.Л. Мовлення як предмет вивчення й роз

витку на уроках української літератури/Ганна Токмань//Ук раїнська література в загальноосвіт. шк. — 2002. — №4. — С.27 33.

7. Цимбалюк, В.І. Українська література: Підручн. для 5кл. загальноосвіт. навч. закл./ В.І. Цимбалюк, В.В. Потіха.

— К.: Навч. книга, 2005. — 320 с.

Література — це вид мистецтва, який має універ сальну здатність одночасно впливати на розум, серце і душу читачів. Пізнаючи цінності літератури, читач опа новує загальнолюдські та загальноморальні цінності, виявляє потяг до прекрасного, високого, разом з тим читач "занурюється в ті морально етичні проблеми, які піднімає автор у творі" [3, с.12]. Основним засобом впливу на читача, матеріалом, за допомогою якого ми тець втілює свій художній задум, є слово, яке здатне відтворити реальні картини дійсності.

Значну роль у розвитку української літературної мо ви та у розв’язанні низки морально етичних проблем суспільства відіграла творчість Панаса Мирного, класика української літератури, геніальність якого полягає в тому, що його твори через століття є актуальними і досі хвилю ють душу багатьох читачів. Творчість справжнього генія української літератури високо поціновує письменство різних поколінь. "Панас Мирний (Панас Якович Рудчен ко), — зазначає Іван Франко, — видатний талановитий український прозаїк, котрий відзначився вмінням давати влучну характеристику дійовим особам і глибоко досліджувати їх психологію" [9, с.46].

Дослідженням життєпису Панаса Мирного займа лись відомі вчені, серед яких Є.Кирилюк, М.Пивоваров, М.Грицай, О.Гнідан, В.Черкаський та ін. Художня май стерна довершеність творів письменника виявляється у вмілому своєрідному поєднанні ним образних висловів, синтаксичних та стилістичних засобів увиразнення. Па нас Мирний надзвичайно критично ставиться до мови художніх творів. Найважливішими її ознаками вважає оригінальність, чистоту, народність. Мова художніх творів Панаса Мирного — "зразок простоти та довер шеності" [3, с.21]. Сучасні дослідники творчості митця намагаються визначити феномен майстерності, зокре ма дослідити особливості художньої мови.

Особливе місце у творчому доробку Панаса Мир ного займає "Повія", що гідно представляє український роман у світовій романістиці. "Повія" Панаса Мирного

— найвидатніший твір української прози ХІХ століття, зразок нового українського соціально психологічного роману, у якому митець правдиво змалював долю жінки в умовах поміщицько буржуазного суспільства, на прикладі Христі Притиківни показав процес мораль ного падіння людини, розкрив причини "нанесення на справжні, природні людські почуття бруду, показав, як зневажають людяність в умовах, коли проста жінка не вважається за людину, коли все продається і ку пується" [6, с.124].

Високу схвальну оцінку здобув роман "Повія" Па наса Мирного у літературній критиці. "Я читав і перечи тував Ваш роман "Повія", — відзначає майстер ук раїнської прози Михайло Коцюбинський. — Упиваюсь мовою, кожним словом…" [6, с.47]. Роман "Повія" Па наса Мирного відзначається цікавою природою худож нього слова, народністю, поетичністю. Аналізуючи мовну канву твору, варто зазначити, що вона своєрідна за своїми лексичними та синтаксичними засобами.

Досліджуючи лексичні особливості роману "Повія" Панаса Мирного, бачимо, що його лексика є експре

Оксана Рижак,

студентка філологічного факультету

сивною, стилістично забарвленою. Основна частина лексем — це загальновживані слова, побутова лекC сика. Своєрідними вкрапленнями у мовній канві твору

єстарослов'янізми, наприклад: "біда, кара господня" [5, с.84], "наймали акафісти, служили молебні — ніщо не помагало" [5 , с.85], "всі одним миром мазані" [5, с.109] та ін., які митець використовує для підкреслення набожності, забобонності простолюдинів. У романі де які старослов'янізми застосовано з метою висміюван ня представників духовенства в умовах поміщицько буржуазного суспільства, наприклад: "— Господь не оскудіває у своїй милості! — гарикнув диякон і потягся до чарки" [ 5, с.109],"— Сам Бог глаголить вашими ус тами — скрикнув Колісник" [5, с.182] та ін.

Наявні у романі "Повія" Панаса Мирного і діалекC тизми, наприклад: "оже"— отже [5, с.93], "прищурюва тися" — прищулюватися [5, с.99], "шпарко" — швидко [5, с.84], "сількісь уже" — скільки уже [5, с.87] та ін. Діалектизми автор використовує з метою надати мові персонажів експресивного забарвлення, відтворити місцевий колорит. У тексті роману митець застосовує русизми, щоб індивідуалізувати мову персонажів, нада ти їй у певних ситуаціях комічного вираження, напри клад: "будущий" [5, с.358], "вп'ять" [5, с.467], "зично" [5, с.477], "пахати" [5, с.479], "случай" [5, с.502], "кто" [5, с.523], "спиш" [5, с.523], "согласна" [5, с.525] та ін. Діалектизми і русизми у творі точніше вказують на час, події та місце зображуваного.

Роман "Повія" Панаса Мирного відзначається і над звичайним фразеологічним багатством. Пошириними

єфразеологізми як у мові автора, так і в мові персонажів. В авторській мові роману прислів'я — це центри, від яких беруть початок розповідь і розвиток дії. Викорис тання письменником численної кількості прислів'їв свідчить про словесну влучність, глибоку мудрість. На приклад, злиденність, убогість життя селян підкресле но за допомогою домінуючої лексеми "лихо, напри клад: "До лиха та ще лихо, до печеного — та ще вогню прикладають" [5, с.94], "Одно лихо людей докупи зво дить" [5, с.98], "Всюди своє лихо" [5, с.104] та ін.

Аналізуючи наявні в авторській мові роману "Повія" Панаса Мирного афоризми, доцільно зазначити, що митець використовує приказки порівняльного характе ру, наприклад: "люба мила, хоч у вухо бгай" [5, с.181],

"пустилася, як собака з ожереду" [5, с.213], "як у вічі не вскоче" [5, с.435], "сиділа, як на ножах" [5, с.448], "то чить, як шашіль дерево" [5, с.125], "трусився, як у ли хоманці" [5, с.200], "народу — проткнути пальцем не можна" [5, с.329], "його, немов рідного приймали" [5, с.354]. Крім того, письменник застосовує засіб роз членування прислів'їв і приказок з метою відтворити реальні картини народного життя у кріпацько буржуаз ному суспільстві.

Насичена афоризмами і мова персонажів роману "Повія" Панаса Мирного, вони є визначальними у репліках та монологах дійових осіб і дають досить ви разну станову та соціально психологічну характерис тику мовцеві, наприклад: "Найнявся — продався!" [5, с.86] (мова Пріськи); "Кажуть — смерть усіх рівняє,

кажуть — на тім світі все навпаки: тут було холодно і го лодно, там — ситно і тепло" [5, с.97], "Кажуть, чоловіка видно по очах" [5, с.98] (мова Христі); "За дурною го ловою та й ногам лихо" [5, с.107] (мова Хіврі); "Голому, кажуть, розбій не страшний" [5, с.392]; "П'явка — не чоловік" [5, с.87] (мова Кирила). Зовсім іншими афо ризмами насичена мова представників експлуата торського табору: "Голе, як бубон, а гостре — як брит ва" [5, с.170] (мова Грицька Супруненка); "Не ти накриєш — тебе підведуть" [5, с.178], "Мужик, кажуть, дурніший ворона, а хитріший чорта" [5, с.453] (мова Колісника) та ін. Демагогія Лошакова "приправлена" книжними афоризмами "Всякому часу довлєєт його злоба" [5, с.325], "Хто не йде вперед, той поступається назад" [5, с.325] та ін.

На думку Панаса Мирного, "народна мова — душа народна" [3, с.351]. Висока поетичність мови роману "Повія" виявляється в багатстві та мальовничості об разних слів, що упорядковані в синонімічні ряди. На приклад, з метою відтворення української кріпацько буржуазної дійсності XIX століття письменник використовує значну кількість синонімів до лексеми "ходити": автор застосовує понад шістдесят синонімів цього ряду, наприклад: "бейкатися" [5, с.139], "брести" [5, с.190], "ганяти" [5, с.140], "добиратися" [5, с.496],

"міряти" [5, с.504], "плестися" [5, с.189], "плутатися"

[5, с.191], "податися" [5, с.402], "поплигати" [5, с.377],

"простувати" [5, с.287], "пуститися" [5, с.505], "снови гати" [5, с.471], "снувати" [5, с.146], "ступати" [5, с.510] та ін.

Уромані митець вдається до використання різноC манітних образних засобів. Зримість, пластика, пси хологізм, точність зображеного —це те, чого зміг до сягти Панас Мирний у "Повії" саме за допомогою майстерного використання різноманітних тропів.

Утексті письменник використовує як прості (не поширені), так і розгорнуті (поширені) порівняння, наприклад: "туга, мов пазурами кішки упивається в її [Пріськи] душу" [5, с.184]; "як той цвяшок, угородилась образа в голову Пріськи" [5, с.104]; "мов трава суха про шелестіла, спитала" (Пріська) [5, с.95]; Пріська зарего тала, "як сова у глупу ніч" [5,c. 156] тощо.

Значну кількість порівнянь у творі автор уживає з метою опису зовнішності, характерних рис вдачі пев ного персонажа, наприклад: "Кругле молоде обличчя, мов квітка, червоніло, очі блищали" [5, с.88] (опис зовнішності Христі); "не така стара, як застарена, мо лодиця" [5, с.85], "… її очі поблідли, як блідне квітка на морозі" [ 5, с. 88] та ін. (опис зовнішності Пріськи); "І, сівнувши, мов гострими ножами, очима, він стукнув дверима і потяг з хати" [5, с.94] (характеристика Грицька Супруненка); "Проценко сидів, мов на угіллях: очі горіли, щоки пашіли…" [5, с. 315] (характеристика Григорія Проценка); "як вовк зорив своїми очима" [5, с.400], "червоний, як стиглий кавун або печений рак"

[5, с.417] тощо (характеристика Костянтина Колісни ка); "Довбня сипав жартами, неначе дровами вергав на всі боки" [5, с.322] та ін. (характеристика Довбні);

"мов та жаба, поплигала з хати" [ 5, с.456], "рука, нена че жаб'яча лапа" [5, с.467] тощо (характеристика баби Оришки). Описуючи портрет Олени Іванівни Загнибіди, Панас Мирний використовує близько чотирнадцяти порівняльних зворотів із наголошенням на визна чальній ознаці її зовнішності — змарнілості, блідості:

"… молодої змарнілої молодиці з блідим, як віск, ли цем і блакитними очима" [5, с.137], "біла біла, як крей да" [5, с.156] тощо.

Досліджуючи особливості художньої мови роману "Повія", не можна не звернути уваги на численне вико ристання автором епітетів, наприклад: "яснеє сонеч ко" [5, с.84 ], "чорна ніч" [5, с.531], "сизий туман" [5, с.182], "слизький шлях" [5, с.547] та ін., що надає ро ману емоційності, експресивності, активізує увагу чи тача. З допомогою художніх означень, автор нама

гається підкреслити характерні особливості зовнішності та риси вдачі головних образів персонажів. Наприклад:

"Мати стара, зісохла, немощна" [5, с.91], "блискучі очі погасли, поблідли…" [5, с. 99] (Пріська) тощо; "Швидка ця Христя, золоті руки в неї" [5, с.87] (Христя) та ін.; "Височезного зросту, що аж до стелі досягав"[5, с.89], "очі сірі, сердиті" [5, с.95], "довге, суворе лице, насуп лені брови, здоровезні намерзлі вуса" [5, с.95] (Грицько Супруненко) та ін.

Утексті роману Панас Мирний вдається до викори стання метафор з метою змалювання краси природи, наприклад: "сірий світ коливався над землею" [5, с.97], "ніч спускалася на землю" [5, с.88], "бігучі річечки рили талий сніг" [5, с. 145], "сонце золотить і гори, і ліси, і до лину" [5, с.146] та ін. Крім того, у творі автор викорис товує такий різновид метафори, як уособлення, чи оживлення предметів, явищ, абстрактних понять, на приклад: "трусилася темнота" [5, с.381], "стіни зступи лися" [5, с.277], "серце затіпалося" [5, с.366], "серце стало, кожна жилочка перестала кидатися" [5, с.516] та ін. з метою посилити емоційний вплив на читача.

Уромані "Повія" Панаса Мирного наявний і такий художній троп, як метонімія, наприклад: "Не зраділо сієї весни тільки Прісьчине серце" [5, с.153], "Не раділо

іХристине серце, коли воно ще до сходу сонця попро щалося з матір'ю, селом…" [5, с. 154]. Застосування у творі метонімії допомагає передати трагічність долі Христі в умовах кріпацько буржуазної дійсності, засто сування синекдохи — акцентує увагу читача на харак терних рисах вдачі образів персонажів: "Мар'янівчанин кохався у волах, а не в конях" (автор указує на хазяйно витість жителя Мар'янівки) [5, с.84], "Хіврине слово — спичка в серце" (письменник підкреслює основні риси вдачі Хіврі — підступність, озлобленість) [5, с.116] то що. Отже, лексичний склад роману "Повія" Панаса Мирного відзначається справжньою народністю, роз маїттям лексем, фразеологічним багатством.

Висока художньо естетична цінність твору відзна чається не лише багатством та розмаїттям лексичного складу, а й вдалою синтаксичною організацією хуC дожніх фраз. Панас Мирний вважав, що "синтаксис твору треба… добре гладити та виправляти так, щоб як читати, то річ, як чистий струмочок, лилася сама со бою" [3, с.142]. Синтаксична організація роману "Повія" Панаса Мирного забезпечує передачу глибини думок персонажів, правдивість зображуваного, високу художність реалістичного твору і характеризується ви користанням численних стилістичних фігур, зокрема інверсій, перифразів, тавтологій та ін. Стилістичні фігу ри підсилюють емоційний потенціал роману, дають можливість використання оригінальних форм для об разного висловлення думок, почуттів персонажів.

Уромані "Повія" наявне ціле розмаїття тавтологій, які митець вживає для посилення значення дії, вира ження вищої міри ознаки, а також з метою надання ре ченням оцінно експресивного забарвлення, напри клад: "злидні злиднями" [5, с.167], "мужик мужиком" [5, с.183], "звір звіром" [5, с.125], "повним повні" [5, с.102], "чужа чужина" [5, с.412], "клопоти клопотали"

[5, с.477] та ін.

Уваги заслуговує також використання митцем інверсії — порушення узвичаєної послідовності слів у реченні, наприклад: "Заступило свято; настав багатий вечір…" [5, с.103], "Почалась весна…" [5, с.162], "Вер нулися Пріська та Христя додому — краще б не верта лися" [5, с.169], "Прямо до їх гурту йшов парубок, ви сокий, білявий, у синьому сукняному каптані…" [5, с.171]. Це акцентує увагу читача на певній дії персона жа, його внутрішніх переживаннях, на зображенні подій, явищ.

Не уникає Панас Мирний і такої стилістичної фігу ри, як еліпсис. Митець свідомо пропускає у реченні один із головних предикатів, які легко встановлюють із контексту, наприклад: "Завели другу, веселеньку;

потім знову журливу, а на переміну знову веселу. Вечір закінчився танцями…" ( мається на увазі — пісні) [5, с.247], "Уже й далеко одбігли від двору, уже повернули і на другу вулицю, а регіт з смішної Христиної вигадки не вгавав" (тут: одбігли дівчата колядники) [5, с.143] та ін. Використання еліптичності надає висловлюванню ритмічності, інтонаційної відповідності.

Досліджуючи мовностилістичні особливості роману "Повія" Панаса Мирного, доцільно зазначити, що знач ний емоційний вплив на читача здійснює градація, за допомогою якої письменник наголошує на певному пси хологічному стані персонажа. Наприклад, острах Про ценка перед сучасним йому суспільством автор відтво рив за допомогою такої синтаксичної конструкції: "Від власного бунту життя садило його на дно, а потім винес ло наверх, на чисту воду, на тихі хвилі" [5, с.275] та ін.

У тексті роману наявна і така стилістична фігура, досить поширена у фольклорі, як синтаксичний параC лелізм, наприклад: "І краса була — не знать де зноси лася, і сила була — не знать де ділася" [5, с.91], "Сер це частіше застукало, очі налились слізьми…"[5, с.304], "Одні повмирали, другі оженились, хазяїнами стали, дітей годують" [5, с.478] та ін. Використання синтаксичного паралелізму надає художній мові рома ну виразності, ясності, інтонаційної чіткості.

Визначним майстром застосування анафор є Па нас Мирний: митець використав анафори, що харак терні більше для лірики, ніж прози, наприклад: "Христя

згадала вечорниці своєї молодої пори, згадала по друг дівчат, згадала хлопців…" [5, с.510]. Прозаїчна анафора у романі підсилює та емоційно увиразнює зміст того, про що розповідається. Часто письменник, об'єднавши анафору з епіфорою, застосовує епана фору: "Пилип яблука стеріг, а Пріська… чого Пріська тут опинилася? — і досі не знає, а може, й забулося… Не забулося тільки Прісьці, як тії ночі цілував Пилип"

[5, с.104] та ін.; анепіфору: "Заскніти можна за той довгий час! І Христя справді скніла" [5, с.434] тощо. Такі стилістичні фігури творять логічну цілісність худож ньої фрази, забезпечують плавність перебігу думок ге роїв, подій, зображених митцем.

Панас Мирний вводить у свій роман і такий синтак сичний засіб увиразнення художнього мовлення, як

ампліфікація: "Її ще тяжче стало дома, ще бездо родніше, коли вона глянула на свою клітку, у яку її за перли, обкувавши золотом, нарядивши в дорогі убори" [5, с.469], "Вона стала, безнадійно дивлячись уперед, де безкрає поле сходилось з безкраїм небом, де чорніла якась попружка, може, і сама Мар'янівка. "Ну чо го я туди піду? чого?" — допитувалася вона сама себе і повернулася назад. Іти?.. Ні. Вона й так не мало увійшла…" [5, с.553]. Ампліфікуючі особові займенники свідчать про схвильованість, емоційність, напруженість перебігу подій, що передані автором у тексті роману.

Аналізуючи мову роману "Повія" Панаса Мирного на синтаксичному рівні, слід зазначити, що авторській мові та мові персонажів твору властиві складні синC таксичні конструкції. Наявні у творі і риторичні фігуC ри — один з найулюбленіших засобів поетичного син таксису корифея української прози. Це, зокрема, риторичні запитання, введені Панасом Мирним у текст з метою підсилення виразності та емоційності ху дожньої мови твору, наприклад: риторично питальна передача плину думок Пріськи: "Як, її землю від неї одібрати? Хто ж від неї одбере її? Та, як же се можна? А вона при чому буде?! Їй з голоду хіба пропадати?" [5, с.123]; Христі: "От тепер його немає... Де він? Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози?.. Душа, кажуть, з дев'ятого дня літає по світу — може, і його ду ша тепер між нами? Як би вона бажала побачити його душу, побалакати з нею!.. Розпитати, чи і на тому світі однаково, як і на сьому?.. Кажуть — смерть усіх рівняє; кажуть — на тім світі усе навпаки: тут було голодно й холодно, там — ситно й тепло" [5, с.96] та ін.

У романі автор використовує і риторичні оклики, які домінують у внутрішньому монологічному мовленні голо вних персонажів і мають експресивний характер, напри клад, "Ох, коли б можна все те назад повернути! Коли б можна цілу вервичку незгод, страждання одним махом руки вирвати з її життя… До віку прийдеться носитися з цим лихом!.. віятися… Повія!.. повія!.. більше нічого" [5, с.482], "Ніхто тебе не пойме… не хоче поняти …одинока, одинока… повія!!!" (Христя) [5, с.483].

Варто зазначити, що мова персонажів, зокрема Христі, насичена риторичними звертаннями, що ви ражають надзвичайний ступінь схвильованості голо вної героїні, передають вразливість її душі: "Світе мій, квіте мій, який ти красний!" [5, с.395], " — Ой лелеч ко!..Ой мамочко!.. — кричала Христя, підходячи до матері" [5, с.96], "— Грицю! мій любий, мій єдиний! — припадаючи до його, мовила вона" [5, с.372] тощо. Застосування цих та інших риторичних звертань ак тивізують увагу читача на характеристиці певної осо би, зображуваних подіях.

Досліджуючи особливості художньої мови роману "Повія" Панаса Мирного на синтаксичному рівні, не можна не звернути уваги на особливості пунктуації. У тексті твору автор досить часто використовує три крапки, що здебільшого позначає незвичайну про тяжність міжфразної паузи, а також інтонаційну чи структурну незакінченість речень, їх обірваність. Пау за в середині речення, рваність мови теж пере дається за допомогою цього знака. Поєднання мит цем знака питання або знаку оклику з трьома крапками точніше відтворює інтонацію мовлення дійових осіб, наприклад: "Одарка похопилася щось казати. — Постій... — перебила її Пріська. — Я хочу тобі усе сказати... усе... Бо вдруге, може, й не дове деться... Слухай... Я швидко умру... Коли... коли по бачиш дочку... Христю... скажи їй... Скажи: я прощаю їй... Я не вірю... щоб вона таке зробила... Благо... А то що виглядає з за тебе? — наче злякана, аж скрикнула Пріська і вся струснулася..." [5, с. 230] та ін.

Можна констатувати, що художня мова роману "Повія" Панаса Мирного є багатою і різноманітною за лексичними і синтаксичними засобами, народною, оригінальною, що дає змогу усвідомити особливості індивідуальної манери письма митця. "Читаючи роман "Повія", — зазначає один із перших рецензентів твору В. Горленко, — відчуваєш красу і образність мови й на очно бачиш, яке вона має значення, коли нею, цим на родним словом, письменник малює життя народу. Мо ва роману "Повія" виросла із природної духовності українського народу…" [6, с.45].

Література

1.Бандура О., Волошина Н. Вивчення художнього твору

//Українська література в загальноосвітній школі. — 2003. — №5. — С. 2—5.

2.Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих за кладів освіти / За наук. ред. О.Галича. — К.: Либідь, 2001. — 488 с.

3.Грицютенко І.Є. Стиль художніх творів Панаса Мирно го. — К.: Рад. шк. — 1959. — 158 с.

4.Концепція літературної освіти в Україні // Українська мова та література. — №11. — С.1—11.

5.Мирний Панас. Твори в 2 х томах. Т. 2. — К.: Дніпро, 1985. — 563 с.

6.Пивоваров М.П. Майстерність психологічного аналізу (роман "Повія" Панаса Мирного) / АН УРСР Ін т літ. ім. Т.Г.Шевченка. — К.: Вид во АН УРСР, 1960. — 124 с.

7.Пивоваров М.П. Панас Мирний (Життя і творчість мит ця). — К.: Дніпро, 1963. — 327 с.

8.Черкаський В.М. Художній світ Панаса Мирного . — К.: Дніпро, 1989. — 351 с.

9.Шевченко З. Панас Мирний: спроба прочитання життєвого і творчого шляху письменника // Дивослово. — 2001. — №12. — С. 46—49.

O

Сучасний урок літератури: методика і досвід

"Я жив для добра і любові"

графічний, то розповідь у ньому ведеться від першої особи. Доросла людина, відомий на весь світ художник немов перевтілюється в маленького хлопчика і, пори наючи в казкове дитинство, ще раз переживає щастя бути разом із рідними та в гармонії з природою.

Сашко ще малий, не ходив до школи, однак мав уже "перші мозолі на дитячих руках", був спостережли вий і вразливий, бо й через багато років зумів до по дробиць описати життя своєї родини, садибу і перший свій гріх, за який чекав Божої кари, "хоч невеличкої, що в лівому кутку". "Гріх" полягав у тому, що малюк поніве чив моркву, шукаючи більшу й солодку, хоча знав, що цього не можна робити, бо не забув пересвідчитися, "чи не дивиться хто", як він вириває городину. Але ж відомо, що заборонений плід такий солодкий! Сашко аж тремтів весь, так йому хотілося моркви! Звісно, він і гадки не мав про те, що підриває продовольчі запаси сім'ї. Дитинство ж таке безтурботне! Але провину свою він усе ж усвідомив, навіть покарання собі визначив за судним прейскурантом.

Олександр Довженко з дитинства був залюблений у природу, розумів її гармонію, та найбільшу красу вба чав у людині. Значною мірою це пов'язано з тим, що з народження його оточували гарні люди. Дід Семен був високим і худорлявим, високочолим, із довгим хвиляс тим волоссям, білим, як чистий сніг. Він був письмен ним і "любив урочисто читати Псалтир". А ще дід любив "гарну бесіду і добре слово", а більш за все на світі — сонце. "Добрий дух лугу і риби", він жив у повній зла годі з природою, навіть линів ловив не снастями, "а якось неначе брав їх з води прямо руками, як ки тайський фокусник". Задаровував дід і малечу, заводя чи розповідями у "казкові нетрі старовини" так, що "слухали, розкривши широко очі…".

Дід Семен і залишився в пам'яті онука красивим, добрим чарівником, сонячною людиною. О.Довженко кілька разів подає у тексті його пряму характеристику:

—У нас був дід дуже схожий на Бога.

—Любив дід гарну бесіду й добре слово.

—Він був наш добрий дух лугу і риби.

—Більш за все любив дід сонце.

Звичайно, частка добра і любові цієї святої людини передалася й онукові. Не було в нього неприязні й до бабусі, чиї мальовничі прокльони передає із захоплен ням, зберігши в пам'яті навіть лихослівну пісню, що лу нала по театральному, "як колядка". З розумінням і по вагою згадує Довженко незлостивий гнів бабусі, яка все життя провела в тяжкій щоденній праці й тремтіла над усім, що посіяла і зростало. Вона теж навчила його доброму — шанувати працю землероба як найбільш природне заняття людини.

Крізь усе життя проніс О.Довженко образ батьківської хати, схожої "на стареньку білу печери цю". Навіть те, що її стіни з роками вросли у землю, бу ло приємним, бо можна було просто з вікна спогляда ти і город, і сад, і небо. "Дуже мальовнича була хата", — згадує письменник.

У хаті висіло "багато гарних картин" із зображення ми відомих монастирів. Особливо вражала картина Божого суду. До неї й прийшов по спокуту маленький "грішник". Згори він по новому бачив святих і білих ан гелів, а знизу — пекло, в яке потрапляли "грішні душі". Дід, як Бог, був разом із святими. Казкова природа, гарні люди, мальовнича хата й святі образи допомогли згодом О.Довженку усвідомити справжні цінності людського життя, яке має бути праведним і пройти в добрі й любові.

Друга частина уривка від слів: "Докладної характе ристики майбутнього начальника я вже не чув" і до слів: "Жили ми в повній гармонії з силами природи" має бути прочитана учнями вдома. Для цього їм теж

треба дати настанову: "Зверніть увагу на те, що було приємним, а що — неприємним для малого Сашка; які почуття зміцнив у ньому прадід Тарас; спробуйте пояс нити сон хлопчика, ставлення автора до свого батька. Поміркуйте, що мав на думці письменник, коли підкреслив, що всі в його родині жили в повній гармонії з силами природи".

Подібна настанова відіграє роль орієнтовної осно ви читацьких пошуків і готуватиме учнів до наступної роботи над текстом.

Під час перевірки домашнього завдання слід вста новити, як учні знають зміст твору й розуміють його зна чення. Допоможуть у цьому такі завдання і запитання:

1.Чому Сашко вирішив "творити добрі діла"? Зачи тайте, як він їх собі уявляв?

2.Що було найбільш приємним для малого Сашка? Які його вподобання ви поділяєте?

3.Чому навчав хлопчика прадід Тарас? Наведіть приклади з твору.

4.Яким описує О.Довженко свого батька? У чому його краса і багатство?

5.Поясніть картину, що наснилася Сашкові. Яким він бачить світ?

6.Як ви розумієте Довженковий вислів: "Я народи вся і жив для добра і любові"? Які сили сприяли йому в цьому?

Очікуваний результат обговорення цих питань має сформуватися в такій інтерпретаційній моделі: "Щире каяття малого Сашка у своїх гріхах привело його до рішення "творити добрі діла", зокрема "шанувати вели ких людей", за що "прощається багато всяких гріхів на тім світі". Щоправда, урочистість події знижується, коли мова заходить про стару дідову шапку, в якій кішка ви водила кошенят. Кумедним уявляється і хлопчик, якому велика шапка сягала рота. Письменник з гумором опи сує свої дитячі способи поновлення святості. Малень кий хлопчик із прикрістю усвідомлює, як багато він уже знає неприємних речей. Говорячи й про приємне, хло пець увесь час уявляє себе на природі. Косовиця ваби ла Сашка можливістю засинати під зорями й прокида тися від сонця, удень і вночі бути серед буйної краси деснянських берегів, досхочу хлюпатися в теплій воді чистої ріки. А як приємно, накосивши сіна, наловити ри би та наварити каші, заходитися біля неї в колі збудже них від гарячої праці косарів! Про це йому говорив прадід Тарас, багато розповідаючи про Десну і таємничі озера, які полонили своєю красою й загадковістю. Ду ша дідова була щедрою й працьовитою, наповнювала добром і ніжністю й Сашкове серце. Світ уявлявся йому тепер чистим і гарним, наповнений музикою веселого й мальовничого життя. Й не вірилося, чи сон це, а чи на справді на землі рай, що так гарно привиділося.

Як помітно із твору, дитинство для О.Довженка бу ло справжньою школою краси і праці, добра й любові. Добрим учителем у цьому був для Сашка і його батько. Дужий і чистий, гарний і дотепний, він залишився для сина зразком чоловічої краси. Навіть убогий одяг не міг його спотворити. Та найбільша його краса — в труді: "Із нього можна було писати лицарів, богів, апо столів, великих учених чи сіятелів, — він годивсь на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, уря тував від води, багато землі переорав, поки не звільни вся від свого смутку". У цьому і його багатство.

Увесь рід Довженків був народжений і жив для добра

йлюбові, бо серед краси і в праці немає лихих почуттів. Другий великий фрагмент повісті О.Довженка "За

чарована Десна" також вимагає поділу на частини: од ну, від слів: "Жили ми в повній гармонії з силами при роди" до слів: "Одні тільки коні не брали участі у війні", слід прочитати у класі, іншу — відвести на домашню роботу.

Перед читанням першого уривка потрібне вступне слово вчителя з елементами настанови: "Сашко з не терпінням чекав на косовицю. Про неї йому розповідав прадід Тарас, викликаючи в дитячій уяві "найкращі у світі озера й річки", що були загадковими і сповненими бурхливого життя, яке так вабило малого. І ось його мрія збувається: сім'я збирається на косовицю, Сашко незабаром порине у "царство трав, річок і таємничих озер". Зараз ми довідаємось, як це відбувається. Під час читання не лише спробуйте уявити ті чи ті події, а й подумайте, чи справдилися радісні Сашкові передчут тя, з якими він потрапив на береги казкової ріки".

Бесіда за змістом прочитаної частини включатиме такі завдання і запитання:

1.Як письменнику вдалося передати тривожно радісну напругу зборів на косовицю?

2.У який чарівний світ потрапив Сашко? Зачитайте приклади з тексту, які передають його захоплення.

3.Чому сінокіс був гуртовий і до чого це приводило?

4.За що косарі так люто билися? Яке ставлення письменника до цієї битви?

Для повнішої реалізації пропонованої бесіди вчи тель може використати цей коментар: "Батько з дідом збираються на косовицю. Виряджають і малого Сашка. Однак мати не хоче відпускати малого, остерігаючись якогось нещастя. Та найбільшим лихом для хлопчика було б залишатися вдома! Гострі переживання матері й сина письменник майстерно передає за допомогою напруженої розмови між ними, яка рясніє короткими окличними реченнями й звертаннями, що нагадує сце ну з драматичного твору. (Можна запропонувати учням прочитати цей діалог за дійовими особами).

Сашко пливе на воді у казкове царство природи. Навіть дорога була не нудною, а захоплюючою й вод ночас тривожною, ризикованою, як і повинно бути на шляху до раю, в який так прагнув малюк. Та й вона закінчилася, привівши Сашка до справжнього раю, який він побачив прокинувшись.

(Учні читають уривок від слів: "Прокидаюсь я на бе резі Десни під дубом" і до слів: "Отак я раюю днів два або три, аж поки не скосять траву").

Та навколишній світ утрачає свою принадність, як тільки косарі починають ділити копиці сіна. Вони зав жди працювали гуртом, щоб не ділити між собою площі, які могли бути спустошені повінню. Розбрат ви никав тоді, коли йшлося про скошену траву, нестача якої могла підірвати й без того небагате господарство, де основними годувальниками були коні й худоба.

Те, що відбувалося наприкінці косовиці, — не бійка п'яних мужиків, а справжня битва за виживання! Ге роїчну піднесеність цієї боротьби автор передає, порівнюючи розлючених косарів із древніми воїнами. Водночас у цьому порівнянні , як і в описі "битви", вчу вається прихований смуток, як і добра усмішка О.Дов женка, який зі щемом у серці передає первісний дух сутички. Письменник вважає, що такі люди змушені жити в полоні гонитви за елементарним — їжею, щоб вижити. Звичайно, ці люди заслужили кращої долі."

На завершення класної роботи учням слід пояснити домашнє завдання: прочитати текст до кінця, поміркува ти над тим, які свої почуття висловив автор, згадуючи про мудрих коней, віщу ворону, вірного Пірата, небораку ле ва та дівочі колядки. Учням можна порадити зробити ма люнки, які ілюструватимуть образи й події з тексту.

Наступний, третій урок передбачає підсумкову ро боту шестикласників над усіма фрагментами повісті О.Довженка "Зачарована Десна". Йдеться про синтез читацьких вражень від виучуваного твору, про зчеплен ня його картин в одне ціле й виведення на цій основі знань про тему та ідею твору, його художні особливості та смислове навантаження. Урок варто почати з обго

ворення учнівських ілюстрацій до твору. Це можуть бу ти малюнки людей, тварин, або подій, які викличуть жваве обговорення персонажів та їхньої відповідності картинам із тексту.

Підсумкова робота над твором означає висвітлен ня питань, які стосуються всього тексту:

1.Із яким настроєм ви прочитали повість О.Дов женка "Зачарована Десна"?

2.Які почуття проймають увесь твір? Якими ху дожніми засобами автор їх підкреслює?

3.Які картини, змальовані письменником, вам найбільше сподобалися? Чим саме? Розкажіть (або за читайте) про них.

4.Про які події з твору ви прочитали з особливим інтересом? Чому?

5.Хто з героїв твору вам найбільше запам'ятався? Розкажіть про нього.

6.Як ви зрозуміли з прочитаного, що найповніше характеризує людину?

Відповіді на ці запитання потребують від учнів зв'язного викладу своїх вражень від прочитаного, сприятимуть розвитку вмінь усного мовлення. Водно час ця бесіда служитиме й підготовкою до роздумів на вколо ключових питань теми:

1.Звідки виникло в О.Довженка переконання, що він "народився і жив для добра й любові"?

2.Що мав на увазі О.Довженко, коли написав, що жили вони "в повній гармонії з силами природи"?

Йдеться про учнівські роздуми над виучуваним твором, які в 6 у класі мають бути усними, але учням можна рекомендувати й записати свої міркування, ба жаючим із ним варто виставити й оцінки за письмовий твір роздум. У цьому їм також допоможуть алго ритмічні поради:

1.Перечитай уривки з тексту, в яких можна знайти приклади на доведення своїх думок.

2.Вибери з них найбільш яскраві й доказові.

3.Розташуй їх за важливістю доказів.

4.Визнач, якими художніми засобами автор підкреслює свою думку.

5.Оціни глибину й образність авторської думки. Звичайно, залежно від рівня літературного розвит

ку школярів ці питання можуть бути й простішими, од нак приділяючи увагу здебільшого учням із низькими навчальними досягненнями, вчитель нерідко оминає увагою обдарованих дітей, які потребують більш проб лемної роботи.

Упідсумковій роботі над твором, як і в підготовчій

—до його вивчення, вчитель має використати й дидак тичний потенціал рекомендованих підручників [1 3; 4].

Література

1.Авраменко О.М., Шабельникова Л.П. Українська літе ратура: Підруч. для 6 го кл. — К.: Грамота, 2006. — 296 с.

2.Гуйванюк Н., Бузинська В., Тодорюк С. Українська літе ратура: Підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закладів з нав чанням російською мовою. — Львів: Світ, 2006. — 228 с.

3.Дудіна Т.К., Панченков А.О. Українська література: 6 кл.: Підручник. — К.: А.С.К., 2006. — 288 с.

4.Куценко Н.В. Сторінки життя і творчості О.П.Довжен ка.— К.: Дніпро, 1975. — 342 с.

5.Мовчан Р.В. Українська література: Підруч. для 6 кл. за гальноосвіт. навч. закл. — К.: Генеза, 2006. — 240 с.

6.Ситченко А.Л. Навчально технологічна концепція літе ратурного аналізу: Моногр. — К.: Ленвіт, 2004. — 304 с.

7.Ситченко А.Л., Огренич Н.М. Аналіз епічного твору

в5 у класі: Посіб. для вчителів. — К.: Ленвіт, 2007. — 96 с.

8.Ситченко А.Л., Шуляр В.І., Гладишев В.В. Методика викладання літератури: Термінологічний словник / За ред. проф. А.Л.Ситченка. — К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2008. — 132 с.

Урок другий

Тема. Лірична палітра творчого доробку Людмили Старицької Черняхівської (спроба аналізу поезій "Наді мною ліс шопоче", "В небі високім", "Молитва")

Мета: ознайомити вихованців зі зразками поетич ної спадщини Людмили Старицької Черняхівської; розвивати вміння визначати проблеми, які порушені у творі, образне мислення, удосконалювати навички аналізу художнього (ліричного) твору; виховувати лю бов до поетичного слова, зацікавленість вивчати твори вітчизняних письменників.

Цілі. Після уроку учні знатимуть: назви творів Люд мили Старицької Черняхівської; змістову лінію поезій "Наді мною ліс шопоче", "В небі високім", "Молитва"; схему аналізу ліричного твору; особливості ідіостилю письменниці; умітимуть: виразно читати поетичні текс ти; назвати поетичні образи, їх схарактеризувати; вис ловити власну думку щодо зображеного в творі; досліджувати індивідуальний стиль мисткині.

Зауваги від автора. Цілевизначення слід роздру кувати і роздати учням на початку уроку разом із до машнім завданням.

Тип і різновид уроку: урок засвоєння нових знань і розвитку на їх основі умінь та навичок; урок поглибле ної роботи над твором (за Є. А. Пасічником).

Методи, прийоми і форми роботи: розповідь учителя, випереджальні завдання, виразне читання по езій (учнями), аналіз поезій, бесіда.

Засоби навчання / обладнання: комп'ютерний клас (комп'ютерна підтримка, інші сучасні інфор маційні технології); паперові носії інформації (портрет Людмили Старицької Черняхівської); роздавальний матеріал (цілі уроку, схема аналізу ліричного твору); тексти віршів, запитання до них.

Випереджальні завдання (на вибір учнів): про читати ліричні твори Людмили Старицької Чер няхівської; один із них вивчити напам'ять; підготувати ся до виразного читання поезії / поезій письменниці.

Перебіг уроку

Епіграф: Усі радощі життя — в творчості. Творити

— значить убивати смерть.

Ромен Роллан (1866 — 1944), французький письменник

І. Організаційний етап. ІІ. Мотиваційний етап.

2.1.Забезпечення емоційної готовності учнів до

* Закінчення. Початок див. у № 5 (2009)

Сергій Коваленко,

член Національної спілки журналістів України, учитель української мови та літератури Черкаська обл.

сприйняття нового навчального матеріалу. (Продовжи ти речення: "Сьогодні я…").

2.2.Актуалізація суб'єктного досвіду. (2 — 3 учні за читують написану вдома творчу роботу у формі листа Людмилі Старицькій Черняхівській).

ІІІ. Цілевизначення та планування навчальної діяльності

3.1.Повідомлення теми уроку.

3.2.Цілевизначення та планування діяльності. Учитель. На минулому уроці ми з вами ознайомили

ся із життєвим і творчим шляхом української письмен ниці, літературного критика, перекладача, театрознавця, громадської діячки — Людмили Старицької Чер няхівської. Сьогодні на уроці ми звернемо увагу на її по етичний доробок. (Учні записують у зошити тему, ознай омлюються з запропонованими цілями, в разі необхідності доповнюють власними).

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

4.1.Учитель. Відомий український вчений, доктор педагогічних наук, професор Євгеній Андрійович Пасічник у монографічній праці "Українська література

вшколі" (К.: Рад. школа, 1983. — 319 с.) слушно заува жує: "У ліричних творах розкриваються найтонші по чуття людини, найпотаємніші думи, викликані обстави нами життя. Ліричні твори допомагають проникнути у її внутрішній світ" [6, 219].

Отож, шановні учні, доторкнімося своїм духовним єством до найпотаємніших струн людського серця, раціо (розуму. — С. К.).

4.2.Робота над аналізом поетичних творів Людми ли Старицької Черняхівської.

4.2.1.Поезія "Наді мною ліс шопоче".

4.2.1.1. Виразне читання поезії підготовленим учнем.

Наді мною ліс шопоче

Наді мною ліс шопоче, Біля ніг струмок біжить, І, мов спогади минулі, Листя жовтеє летить.

Ішопоче ліс старезний,

Іструмок дзвенить мені: Годі, годі, дурню, марить Про кохання та пісні!

Все на світі цім хвилинне

Ідовічного нема,

Швидко серце твоє вільне Візьме кригою зима; Згасить в серці пламінь віри, Згасить думи, знищить все І високі всі заміри

Ген по вітру рознесе [9, 619 — 620]!

4.2.1.2. Бесіда за текстом твору.

1.Визначте тему поезії.

2.Яка ідея твору?

3.Прочитайте першу та другу строфи ліричної по езії. Яку картину змальовує вона і до яких художніх за собів вдається поетеса?

4.Розкрийте думки і почуття, що їх викликає ця картина.

5.Який загальний тон звучання в третій і четвертій строфах твору?

6.За допомогою яких художніх засобів дося гається ця тональність?

7.Покажіть, яка настроєва домінанта виражається

втретій і четвертій строфах.

8.Які відомі вам твори інших поетів, що суголосні з цим віршем?

Зауваги від автора. Кандидат філологічних наук, професор кафедри української літератури та компара тивістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Василь Іванович Пахаренко в навчально методичному посібнику "Основи теорії літера тури" (К.: Генеза, 2007. — 296 с.) дефініцію "композиція ліричних творів" потрактовує так: "Якщо основою епічно го та драматичного твору є перебіг певних подій (сюжет), то в ліричному творі на першому місці — розвиток по чуттів, настроїв (курсиви. — В. П.), а сюжет витіснений на другий план чи й відсутній (проте, нагадаємо, окремі дослідники виокремлюють ліричний сюжет).

Отже, можна визначити такі етапи розвитку почут тя (ліричного сюжету):

а) вихідний момент (спостереження, враження, дум ки чи стан, що стали поштовхом до розвитку почуття);

б) розвиток почуття; в) можлива кульмінація (точка найвищого напру

ження у розвитку почуття); г) резюме, тобто авторський висновок" [7, 93].

Таким чином, вірш Людмили Старицької Чер няхівської "Наді мною ліс шопоче" має таку композицію: а) вихідний момент — ліричне "Я" у задумі споглядає за красою осіннього лісу (Наді мною ліс шопоче, // Біля ніг струмок біжить, // І, мов спогади минулі, // Листя жовтеє летить…); б) розвиток почуття — світ / природа, що ото чує ліричну героїню, висловлює певну засторогу (…І струмок дзвенить мені: // Годі, годі, дурню, марить // Про кохання та пісні!..); в) кульмінація — точка найвищо го напруження людських почуттів маніфестується в третій строфі поезії (…Все на світі цім хвилинне // І довічного нема, // Швидко серце твоє вільне (курсив наш. — С. К.) // Візьме кригою зима;..); г) авторський висновок містить песимістичні настрої до життя (…Зга сить в серці пламінь віри, // Згасить думи, знищить все // І високі всі заміри // Ген по вітру рознесе!).

4.2.2.Поезія "В небі високім".

4.2.2.1.Виразне читання поезії підготовленим уч

нем.

Внебі високім

Внебі високім, в блакитні простори Зірка до зірки мигтить, Сяють промінням закохані зорі, Вічність їм лине за мить!

Ділить їх просторь величня, безкрая, Інша судилась їм путь:

Їм не діждати жаданого рая, — Різно в блакиті пливуть!

В світі холоднім, порожнім, байдужім Серце до серця зорить, Серця палають під полум'ям дужим,

Вічністю лине їм мить!

Ділить їх прорва безодня, безмежна, Різні їх ваблять мети, Кличе далеко їх доля безмежна…

В світі їм поруч не йти [9, 620 — 621]!

4.2.2.2. Аналіз ліричного твору (за схемою; колек тивно).

1.Короткі відомості про автора (насамперед ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку даного твору).

2.Історія написання твору (при потребі).

3.Жанр твору (громадянська, інтимна, релігійна, пейзажна, філософська лірика тощо).

4.Провідний мотив вірша, його зв'язок з іншими поезіями у збірці й у всій творчості митця.

5.Композиція твору.

6.Ключові образи твору.

7.Які мовні засоби сприяють емоційному насна женню твору (йдеться про лексику, тропи, фігури, фоніку), як саме?

8.Віршування (види рим, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), його роль у розкритті провідного мотиву твору.

9.Підсумок (почуття і роздуми, викликані твором) [7, 284 — 285].

4.2.3.Поезія "Молитва".

4.2.3.1.Виразне читання поезії підготовленим учнем.

Молитва

Втомлена, іду я спатки, Сон стулив вже оченятки; Добрий янголе, святий, Тихий сон мені навій. Коли я що зле зробила, Наді мною білі крила Ти, як завше, розпусти —

Все пробач і захисти [9, 622]!

4.2.3.2. Бесіда за текстом твору.

1.Яке враження справила на вас поезія?

2.Чи можна стверджувати, що у вірші присутній ліричний герой? (Так, ліричний герой присутній у тексті твору. Це підтверджується вживанням особового зай менника я: "Втомлена, іду я спатки,.. // …Тихий сон мені навій…

// …Коли я що зле зробила, // Наді мною білі кри ла…").

3.До кого звертається Людмила Старицька Чер няхівська у творі?

4.Яка риса характеру ліричного героя вас вражає? Обґрунтуйте свою думку.

5.Який висновок ви можете для себе зробити?

V. РефлексивноCоцінювальний етап

5.1. Бесіда

1.Як ви розумієте слова епіграфа до уроку?

2.Якою постала перед вами Людмила Старицька Черняхівська як письменниця та індивідуум?

3.Що найбільше вас вразило / схвилювало у пре зентованих творах письменниці?

4.Яку з проаналізованих поезій ви хотіли б вивчи ти напам'ять? Чому?

5.2.Самооцінювання навчальної діяльності.

5.3.Учитель (підсумок). Самобутній доробок Люд мили Старицької Черняхівської все впевненіше прихо дить до широкого загалу читачів. Сподіваюся, що ви, шановні діти, відкрили у її різноманітній спадщині чи мало цікавого й неочікуваного.

VІ. Домашнє завдання.

Обов'язкове: напишіть твір відгук на одну із поезій