2. Худ особливості прози Тесленка

Невелика за обсягом літературна спадщина А. Тесленка досить вагомо презентує цілу галерею жіночих типів та характерів. Особливо привертає увагу мала проза (оповідання) митця. Вони вражають лаконізмом розповіді, глибоким психологізмом, пластичністю художнього малюнка, надзвичайним ліризмом, щирістю.

Героїні його оповідань – це переважно наймити, сільські пролетарії, що живуть у страхітливих умовах визиску, кривд, приниження, їхні душі сповнені фізичних і моральних страждань, вони тужать за іншим, світлішим, кращим життям, пориваються до нього, виявляють протест проти соціального лиха, проте здебільшого несміливий, внутрішній, часто безрезультатний і трагічний.

Наймитство цікавило А. Тесленка як категорія соціальна й естетична. Його оповідачі-наймити зображені в критичній ситуації – на межі життя й смерті. Тримати тягар тих емоцій у собі – нема сил, і кожний з них хоче виплеснути їх перед кимось. Тому їхні розповіді нагадують сповідь про своє минуле і теперішнє життя.

Увагу автора сконцентровано винятково на відображенні кризового моменту життєвого шляху героя. Минуле цього шляху подано через ретроспективну розповідь оповідача; відсутня й розгорнуто-повна психологічна характеристика персонажа до й після кризової точки. Головна увага зосереджується на передачі стану героя, що перебуває на краю прірви.

Психологізована сповідь Марини (оповідання «Хуторяночка») насичена численними подробицями, що допомагають читачеві відчути всюбезпросвітність долі наймички, її занапащену молодість. Скромна, працьовита дівчина через бідність позбавлена права навіть на звичайне людське щастя. Далі виявляється, що пан своїми залицяннями штовхнув Марину в могилу. Самогубство наймички – наслідок чорного відчаю. Відібрано її посаг – єдине, що давало змогу ще сподіватися на кращемайбутнє, на заміжжя, яке б, може, вирвало з наймитства, відібрано мрію, і дівчина «у річці опинилась». Це відчай особистості, символічне відображення відчуття краху смислу в житті. Усе живе змертвіле й відкинене в безодню. Убито думку. Не залишилося ніяких можливостей для протесту – хіба що втратити розум. У розкритті соціального буття людини, її внутрішнього світу письменник ішов своїм шляхом. Його цікавив насамперед душевний лад людської особистості, співвідношення характеру й навколишнього середовища. Гуманістична за своєю сутністю подія у сфері почуттів під пером Тесленка перетворюється на не менш значну, глибоку й змістовну, ніж історична. Тим більше, що пройнята вона любов'ю до людини, вірою письменника в неї. Любов ця прихована, але досить відчутна в розповідній тональності, у простоті художнього зору.

Прагнення розкрити багатство й красу духовного світу жінки, трагедію її душі, утвердити її людську гідність, духовну настанову на громадянську рівноправність – усе це означало новий підхід до художнього розв'язання селянської теми.