- •1. Синтаксис як вчення про будову синтаксичних одиниць.
- •2. Основні ознаки речення. Речення і судження.
- •3. Види синтаксичного зв'язку між словами у словосполученні.
- •4. Типи словосполучень за структурою: дієслівне, іменникове і т.Д.
- •5. Просте і складне словосполучення.
- •6. Синтаксичні відношення між компонентами словосполучення: атрибутивні, об'єктні, обставинні.
- •7. Словосполучення і його основні ознаки.
- •8. Основні положення лінгвістичної теорії словосполучення.
- •9. Речення і його основні ознаки.
- •10. Узгодження - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •11. Прилягання — спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •12. Керування - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •13. Порядок слів у словосполученні та реченні.
- •14. Просте й складне речення.
- •15. Складносурядні речення.
- •16. Сполучники в складносурядних реченнях.
- •17. Пунктуація в складносурядних реченнях.
- •18. Складнопідрядні речення.
- •19.Проблема класифікації складнопідрядних речень. Принципи класифікації.
- •20 Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •21. Складнопідрядні речення і підрядними означальними.
- •22. Складнопідрядні речення і підрядними обставинними.
- •23.Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях.
- •24.Складні речення з сурядністю й підрядністю.
- •25.Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •26.Вставні слова, словосполучення й речення.
- •27. Відокремлені додатки.
- •28.Відокремлені обставини.
- •29.Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення.
- •30.Відокремлені прикладки.
- •31. Речення з однорідними членами.
- •32. Актуальне членування речення.
- •33. Називні речення. Генетивні речення.
- •34. Безособові речення.
- •35. Означено-особові речення.
- •36. Неозначено-особові речення.
- •37. Узагальнено-особові речення.
- •38. Односкладні та двоскладні речення.
- •39. Обставини .Типи обставин.
- •40. Прямі та непрямі додатки.
- •41. Прикладка як різновид означення.
- •42. Узгоджені та неузгоджені означення.
- •43. Другорядні члени речення.
- •44. Складений іменний присудок.
- •45. Складений дієслівний присудок.
- •46. Простий дієслівний присудок.
- •47. Головні члени речення.
- •48. Просте двоскладне речення
34. Безособові речення.
Безособові речення -це речення, в яких головний член виражає процес або стан; дійова особа при цьому взагалі не передбачена. ( Смеркалося… Огнем кругом запалало.) Дієслівними формами на, но, то. (Ранило в груди тяжко, а волосся тільки обсмагло порохом.). Неозначеною формою дієслова або з прислівником або присудковими словами ( треба, можна, шкода.)( Ніколи не забудеш шкільних років.)
Прислівником зі зв’язкою або без неї. ( Так тихо, тихо, тихо скрізь.) Безособові речення часто вживаються у художньому стилі.
35. Означено-особові речення.
Означено-особові речення -це речення, в яких головний член виражає дію, що виконується чи буде виконуватися певною визначеною особою (чи особами). Головним членом у таких реченнях виступає дієслово у формі 1-ої чи 2-ої особи однини чи множини дійсного або наказового способу (Йду, йду, і ніяк не дійду). На певну дійову особу вказують особові закінчення дієслів присудків (розуміти, розумієте, розумію).
36. Неозначено-особові речення.
Неозначено-особові речення - це речення, в яких головний член виражає дію, що стосується невизначеного кола осіб: За що, не знаю, називають хатину в гаї тихім раєм (Т.Шевченко). Присудок у неозначено-особових реченнях виражається дієсловом у 3-й особі множини теперішнього чи майбутнього часів або у формі множини минулого часу. Неозначено-особові речення широко використовуються у науковому стилі. ( У давнину писали на глиняних табличках, папірусі, пергаменті.
37. Узагальнено-особові речення.
Узагальнено-особові речення -це речення, в яких дійова особа мислиться узагальнено, тобто головний член виражає дію, яка стосується однаковою мірою будь- якої особи (Вік живи- вік вчись). Головним членом в узагальнено- особових реченнях найчастіше виступає дієслово у формі 2-ої особи однини чи множини, рідше- в інших особах. Роль головного члена в таких реченнях виконує дієслово у формі 3-ої особи множини теперішнього і майбутнього часу або у формі множини минулого часу.
38. Односкладні та двоскладні речення.
Односкладніречення — це такі речення, граматична основа яких має у своєму складі лише один головний член (підметабоприсудок), другий головний член непотрібний, бо зміст речення зрозумілий без нього. Залежно від способу вираження та значення головного члена односкладні речення поділяються на два типи:
1. Із головним членом-присудком (Вечоріє. Пахне м'ятою);
2. Із головним членом-підметом (Літо. Погода. Краса).
Односкладні речення, як і двоскладні, можуть бутинепоширеними(Літо. Погода) іпоширеними(Довгождане літо. Чудова погода),
Односкладні речення можуть бути частинами складного речення: Заграй мені мелодію любові, ту, без якої холодно, словам (Л. Костенко).
Розрізняють кілька типів односкладних речень із головним членом-присудком, залежно від того, що цей присудок означає і чим він виражений: означено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні. Із головним членом-підметом: називні, генетичні.
Двоскладні речення— речення у якому обов'язково повинні бути обидва головні члени —підметіприсудок. Наприклад, речення. (Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти.)складаються кож не з двох простих двоскладних речень (синтаксичні центри — я люблю, діти зростають, це не дивно, ми устаєм).