
- •1. Синтаксис як вчення про будову синтаксичних одиниць.
- •2. Основні ознаки речення. Речення і судження.
- •3. Види синтаксичного зв'язку між словами у словосполученні.
- •4. Типи словосполучень за структурою: дієслівне, іменникове і т.Д.
- •5. Просте і складне словосполучення.
- •6. Синтаксичні відношення між компонентами словосполучення: атрибутивні, об'єктні, обставинні.
- •7. Словосполучення і його основні ознаки.
- •8. Основні положення лінгвістичної теорії словосполучення.
- •9. Речення і його основні ознаки.
- •10. Узгодження - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •11. Прилягання — спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •12. Керування - спосіб підрядного зв’язку у словосполученні.
- •13. Порядок слів у словосполученні та реченні.
- •14. Просте й складне речення.
- •15. Складносурядні речення.
- •16. Сполучники в складносурядних реченнях.
- •17. Пунктуація в складносурядних реченнях.
- •18. Складнопідрядні речення.
- •19.Проблема класифікації складнопідрядних речень. Принципи класифікації.
- •20 Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •21. Складнопідрядні речення і підрядними означальними.
- •22. Складнопідрядні речення і підрядними обставинними.
- •23.Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях.
- •24.Складні речення з сурядністю й підрядністю.
- •25.Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •26.Вставні слова, словосполучення й речення.
- •27. Відокремлені додатки.
- •28.Відокремлені обставини.
- •29.Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення.
- •30.Відокремлені прикладки.
- •31. Речення з однорідними членами.
- •32. Актуальне членування речення.
- •33. Називні речення. Генетивні речення.
- •34. Безособові речення.
- •35. Означено-особові речення.
- •36. Неозначено-особові речення.
- •37. Узагальнено-особові речення.
- •38. Односкладні та двоскладні речення.
- •39. Обставини .Типи обставин.
- •40. Прямі та непрямі додатки.
- •41. Прикладка як різновид означення.
- •42. Узгоджені та неузгоджені означення.
- •43. Другорядні члени речення.
- •44. Складений іменний присудок.
- •45. Складений дієслівний присудок.
- •46. Простий дієслівний присудок.
- •47. Головні члени речення.
- •48. Просте двоскладне речення
28.Відокремлені обставини.
Відокремлюватися можуть обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, одиничними дієприслівниками, прислівниками та іменниками в непрямих відмінках.
Відокремлюються обставини у таких випадках:
1. Коли вони виражені дієприслівниковими зворотами: Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами.
Якщо у реченні відокремлені обставини, виражені дієприслівниковими зворотами чи одиничними дієприслівниками, з'єднані єднальним сполучником, то перед ним кома не ставиться: Степ, струсивши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.
2. Коли дієприслівник у реченні стоїть перед дієсловом: І я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину. Якщо одиничний дієприслівник стоїть після дієслова і виконує функцію обставини способу дії, то він комою не відокремлюється: Кілька годин вони працювали не відпочиваючи (Соб.).
3. Можуть відокремлюватися обставини, які уточнюють значення попередньої обставини: Життя клекотіло внизу, в глибокій долині, а тут стояла тиша. Обставини, виражені іменниками, відокремлюються тоді, коли їх треба виділити серед інших членів і надати їм особливої смислової ваги: Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться і табунами збирається птаство.
4. Завжди відокремлюються обставини з допустовим значенням: Незважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував.
29.Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення.
Відокремлені узгоджені означення. У реченнях вони виражені одиничними дієприкметниками і прикметниками, дієприкметниковими і прикметниковими зворотами. Часто такі компоненти можуть бути однорідними, напр.: Небо розгорнуло намет свій — синій, широкий, глибокий! (Панас Мирний). Постпозитивні означення, виражені дієприкметниковими і прикметниковими зворотами, завжди відокремлюються. У будь-якій позиції відокремлюються узгоджені означення, що стосуються особових займенників, напр.: Хоч би мене, старого, пожалів (Б. Грінченко).
Відокремлені неузгоджені означення. Трапляються порівняно рідко. Напр.: Слідком за бабою вийшов з хати дід Грицай, в одній сорочці, в крамних синіх штанях (І. Нечуй-Левицький).
Часто узгоджені і неузгоджені відокремлені означення поєднуються в реченні, напр.: На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі... (М. Коцюбинський).
30.Відокремлені прикладки.
Найчастіше прикладки відокремлюються у таких випадках:
1. Коли прикладка поширена і стоїть після власної назви: Сам Лисенко, бездоганний рицар української пісні, прекрасний композитор і піаніст, зостався в моїй пам'яті як найчарівливіша людина.
2. Коли прикладка відноситься до особового займенника: Благословенні ви, вітрила лазурові Життя і юності, жадоби і любові.
3. Коли прикладка є видовим поняттям до родового: Діти — хлопчик і дівчинка, — здивовані незвичайною обстановкою, шептались поміж себе.
4. Коли прикладкою виступає власна назва, то вона відокремлюється лише тоді, коли має уточнююче значення; Сільський чабан, дід Свирид, показав та розказав мені, як із тієї солом'яної стрічки бриля шити.
5. Коли прикладка приєднується до означуваного слова (іменника) за допомогою сполучників або, чи, тобто, як та інших уточнюючих слів, зокрема: як-от, а саме, особливо, навіть, переважно, родом, на ймення, на прізвище тощо: У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов (Рил.).