1. Механізм розподілу національного доходу у суспільстві. Фонд споживання та нагромадження

За своєю натурально-речовою структурою ССП поді­ляють на засоби виробництва і предмети споживання. Якщо підходити до його оцінки з погляду функціональ­ної ролі окремих складових елементів фактичного використання, то розрізняють фонд заміщення, фонд спожи­вання і фонд нагромадження.

Фонд заміщення - частина суспільного продукту, яка використовується на відновлення зношених засобів виробництва, а за нату­ральним складом є засобами та предметами праці.

За своїм складом в умовах простого відтворення фонд споживання є лише предметами споживання. В умовах розширеного відтворення одна частина національного до­ходу спрямовується на особисте споживання, інша - на нагромадження, тобто на збільшення особистісних і речо­вих факторів виробництва, на розвиток технологічного способу виробництва. У цьому випадку за своїм нату­ральним складом фонд споживання втілюється як у пред­метах споживання, так і в засобах виробництва.

Якщо із ССП вирахувати фонд заміщення, то отрима­ємо створений у суспільстві чистий продукт, або націо­нальний доход (НД).

Використання ССП:

Вартість засобів виробництва

+ Національний дохід

Фонд заміщення

Фонд споживання

Фонд нагромадження

2. Заробітна плата: суть, форми, системи

У процесі встановлення заро­бітної плати створюється додаткова видимість продажу праці. Це зумовлено тим, що робітник одержує заробітну плату після завершення процесу праці, її величина змінюєть­ся зі зміною тривалості робочого дня, а індивідуальні відмінності у заробітній платі зумовлені неоднаковою інтен­сивністю праці робітників.

Внаслідок цього вартість робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Ос­кільки заробітна плата приховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між необхідною і додатковою працею, перетворена форма приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набирає форми ціни робочої сили.

Заробітна плата - грошовий вираз вартості ціни товару "робоча сила" сила та результативності функціонування робочої сили.

Заробітна плата існує у двох основних формах: погодинній і відрядній.

Погодинна заробітна плата - оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу.

Водночас при встановленні ставки заробітної плати вра­ховують умови праці, її безпеку та інші чинники.

Відрядна, або поштучна, заробітна плата - оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу.

Відрядна заробітна плата використовується для підви­щення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед них. За су­часних умов цю форму застосовують у галузях з великим обсягом ручної праці.

В економіці розвинутих країн світу існують такі системи заробітної плати: тарифні, пре­міальні та колективні.

За тарифної системи заробітна плата залежить від безпе­ребійної роботи устаткування, від складності праці, яка ви­ражена відповідним тарифним розрядом і ставкою.

Застосування преміальної системи грунтується на прийо­мах відрядної та погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За норматив беруть найменший можливий обсяг виробітку, який поширюється на більшість робітників.

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система "участі у прибутках". Вона передбачає, що за раху­нок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний фонд, з якого робітники одержують виплати. Премії нараховують за підвищення продуктивності праці, зниження витрат виробництва

3. Суспільні фонди споживання і умови їх зростання

У розвинутих країнах світу частка товарів народного споживання (в то­му числі послуг) у валовому національному продукті ста­новить майже 70%. Види виплат і пільг із суспільних фондів споживання розподіліть на такі гру­пи:

а) виплати і пільги, що надаються незалежно від праці окремого члена суспільства;

б) виплати і пільги, що залежать від результатів минулої або теперішньої праці: пенсії, безоплатне або пільгове утримання дітей у дитячих установах; стипендії; оплачена чергова відпустка;

в) оплата від­пустки у зв'язку з вагітністю і пологами;

г) шкільна освіта, середня спе­ціальна і вища освіта;

д) охорона здоров'я, оплата днів тимчасової непра­цездатності;

е) пільги на оплату житлової площі та комунальних послуг.

4. Сімейні доходи і особливості їх формування в сучасних умовах

Кінцевим підсумком розподілу фонду особистого спожи­вання є формування сімейних доходів членів суспільства.

Сім'я - це група осіб, які пов'язані між собою родинни­ми стосунками і спільно ведуть господарство для забезпечення сімейного споживання.

Домашнє (сімейне) господарство утворює завершальну фазу відтворення - споживання матеріальних благ і послуг. Ведення цього господарства здійснюється залежно від сімейного бюджету, який визначається співвідношенням між доходами й витратами сім'ї.

Використання сімейних доходів:

- харчування;

- оплата житла;

- купівля одягу та взуття;

- придбання меблів, предметів культури й побуту;

- накопичення.

У період переходу до ринкової економіки в умовах неста­більності та інфляції статистика збільшення номінальних доходів недостатньо характеризує рівень життя населення. У 80-х роках Україна зіткнулася з наявністю бідності.

Література:

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. – Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 1998.-544 с.

2. Кейнс Дж. Общая теория занятости\\ Вопросы экономики. – 1997.-№ 5.-с.102-113

3. Основи економічної теорії: політ. Економічний аспект \за ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка\ - К.: Либідь, 1994.-576 с.

4. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн., кн. 1\за ред. Ю.В.Ніколенко. К.: Либідь, 1998.-273 с.

5. Економічна теорія, за ред.. Є. М. Воробйова, Київ – Харків, 2003 р

Семінар № 11

Міжнародна економіка в сучасному світі

1. Етапи становлення світового господарства, його суть і особливості.

2. Інтернаціоналізація господарського життя і регулювання світових господарських зв’язків.

3. Зовнішньоекономічні відносини та проблеми інтеграції України у світове господарство. Україна і СОТ.

Економічний практикум:

1. Які міжнародні організації відомі вам регулюють економічні відносини в світі.

2. На ваш вибір проаналізуйте місце у світовому господарстві країни.

3. На прикладі конкретного підприємства нашої держави покажіть особливості входження України у світове співтовариство.

Рейтинговий контроль:

1. Міжнародні регіонально – економічні об’єднання у світі.

2. Суперечності сучасного світового господарювання.

3. ТНК і ТНБ у системі інтернаціоналізації економіки.

Реферати:

1. Економічні аспекти глобальних проблем.

2. Законодавча основа і організаційна структура зовнішньоекономічних відносин України.

1. Етапи становлення світового господарства, його суть і особливості

Процес формування світового господарства почався з розвитку підприємницької простої кооперації ще в ХVІ столітті і завершився на початку ХХ століття. Він пов'язаний з розвитком машинного виробництва, великими географічними відкриттями, розвитком банківської системи і міжнародної торгівлі.

Другий етап пов'язаний з утвердженням системи нерівноправного міжнародного поділу праці (остання третина ХІХ – 20-ті роки ХХ століття). Тут відбувається поєднання ринкових відносин з позаекономічним примусом у взаємозв’язках між метрополіями і колоніями.

На третьому етапі всесвітнє господарство розвивається в умовах розвитку двох політичних і економічних систем: капіталістичної ринкової і соціалістичної командно-адміністративної (20–80-ті роки ХХ століття).

На сучасному етапі відбувається інтернаціоналізація на світовому рівні з подальшою інтеграцією і спеціалізацією виробництва.

2. Інтернаціоналізація господарського життя і регулювання світових господарських зв’язків

Поглиблення процесів інтернаціоналізації та зростання ролі міжнародних зв'язків в розвитку національних економік обу­мовлюють важливість формування в країні такого зовнішньоеко­номічного сектору, який дозволить їй зайняти та утримати певне місце у світовому господарстві. Матеріальною основою цих про­цесів є міжнародний поділ праці (МПП), який дозволяє країні спеціалізуватися на виробництві тих або інших видів продукції та їх взаємному обміні.

Участь у міжнародному поділі праці стає умовою формування сучасної народногосподарської структури, яка повинна забезпе­чити оптимальний розвиток вітчизняного виробництва і більш повне задоволення потреб суспільства та його членів.

Країни Східної Європи (країни з перехідною до ринку еко­номікою) можуть претендувати на участь у глобальному та кон­тинентальному поділі праці, передусім, на основі використання таких факторів: геополітичного становища "моста" між Захід­ною Європою та азіатським континентом, наявності дешевої та відносно освіченої робочої сили, сільськогосподарських ресурсів та рекреаційно-туристичних можливостей, потенційно ємного ринку товарів та послуг, спільного географічного та економічно­го простору.

Економіка, яка перебуває у стані економічної трансформації, повинна виконати двоєдину задачу:

1. Здійснити реструктуризацію національної економічної системи із урахуванням внутрішніх можливостей.

2. Вийти на світові ринки на основі вико­ристання потенційних конкурентних переваг. Зовнішній сектор є результатом впливу існуючої національної економічної структу­ри, а також основних тенденцій розвитку, властивих світовому господарству.

3. Зовнішньоекономічні відносини та проблеми інтеграції України у світове господарство. Україна і СОТ

Структура зовнішньоекономічного сектора України представ­ляє собою сьогодні конгломерат залишків структури, що існува­ла за радянських часів та нових форм міжнародних економічних відносин.

Особливе значення для регулювання зовнішньоекономічної діяльності має укладення міждержавних двох- або багатосторон­ніх угод із іншими країнами та міжнародними організаціями сто­совно вирішення певних суперечностей і сприяння встановленню контактів українських партнерів із зарубіжними: митні, валютні, платіжні, тарифні угоди, угоди стосовно уникнення подвійного оподаткування тощо.

Цілі зовнішньоторговельної політики в умовах трансформації директивної економіки в ринкову систему повинні бути підпо­рядковані цілям структурної політики. До них можна віднести:

по-перше, пошук нових ринків збуту;

по-друге, перехід від хаотичності зовнішньоторго­вельних контактів до довгострокових і стабільних торговельно-економічних відносин;

по-третє, розвиток зовнішнього сектора з урахуванням еколо­гічного фактора та створення системи експортного страхування.

Наприкінці 90-х Україна провела значну роботу щодо присто­сування свого механізму митного регулювання до вимог ГАТТ/СОТ. Зокрема було визнано мито як основний регулятор зовнішньої торгівлі і необхідність зменшення інших засобів регу­лювання. Систематизований перелік ставок мит, якими обклада­ються товари, що ввозяться на територію України або вивозять­ся за її межі, утворює Єдиний митний тариф. В 2001 р. було вве­дено новий Єдиний митний тариф, який створений на основі су­часної Гармонізованої системи опису і кодування товарів у версії 1996 р., яку покладено в основу Української класифікації товарів (УКТЗЕД).

З прийняттям нового Єдиного митного тарифу в Україні запро­ваджено цілісну систему зовнішньоторговельного оподаткування товарів і створено умови для приєднання країни до СОТ. В Україні використовуються всі види мит: експортні, імпортні, транзитні.

Крім мит в Україні використовуються нетарифні інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності. До основних з них належать ліцензування та квотування. Ліцензування - це надання дозволу на здійснення зовнішньоторговельних операцій. За чин­ним українським законодавством, ліцензуванню підлягає імпорт хімічних засобів захисту рослин, фармацевтичні препарати, косме­тичні препарати та засоби особистої гігієни тощо. Квотування - це визначення державою певних обсягів експорту або імпорту то­варів. Так, експортні квоти встановлено для країн-членів ЄС по 29 товарних групах, для США - по 4 товарних групах.

Враховуючи жорстку конкурентну боротьбу на світових рин­ках, вкрай важливим є стимулювання експортної діяльності мало­го бізнесу. Доцільно було б надання на цьому шляху малим підпри­ємствам податкових пільг.

Ще одним важливим інструментом державного впливу на розви­ток зовнішньоторговельних зв'язків є надання кредитів та суб­сидій. Кредитування експортно-імпортних операцій, великих будівельних проектів є невід'ємною частиною міжнародної діло­вої практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.

На сьогодні в Україні ще не діє цілеспрямована політика стосовно розвитку перспективних експортних вироб­ництв та підтримки національних експортерів.

Формуючи відкриту економічну систему Україна постійно бу­де відчувати на собі зростаючий вплив загальних тенденцій світо­вого розвитку, в тому числі й таких, які можуть привести до нега­тивних наслідків. До цього часу міжнародне співтовариство не створило ефективної системи захисту інтересів країн, що розвива­ються, країн з середнім рівнем розвитку, які потребують певних преференційних (пільгових) умов для зовнішньоекономічних кон­тактів. Україна на початку XXI ст. перебуває, на жаль, серед аут­сайдерів. Тому в системі управління та організації зовнішньоеко­номічних зв'язків нашої країни необхідно передбачити такі принципи та механізми, які б давали можливість брати участь не тільки в регіональному, а й у світовому поділі праці, шукати нові ринки товарів, диверсифікувати дже­рела отримання сировини, енергії, палива, продовольчих товарів, активно використовувати переваги міжнародного обміну.

Література:

1. Економічний словник довідник (за ред. С.В.Мочерного) Київ, 1995.

2. Калина А. В., Осокина В. В. Економическая теория и практика хозяйствования. Киев, 1998.

3. Макконнел К.Р., Брю С.Л., Экономика: принцыпы, проблемы и политика, К, 1993.

4. Основи економічної теорії, підручник: У 2 кн. ( за ред. Ю. В. Ніколенка. - К, 1998.

5. Основи економічної теорії: політ економічний аспект (за ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка) Київ 1994.

6. Самуельсон, Экономика, Севастополь, 1995г.

7. Економічна теорія, за ред.. Є. М. Воробйова, Київ – Харків, 2003 р

Теми рефератів (по розділам самостійного вивчення):

1. Економічна політика держави.

2. Людський фактор і гуманізація виробництва.

3. Особливості науково – технічної революції ХХ століття.

4. Особливості розподілу доходів виробництва між державою і підприємством.

5. Рентні доходи і орендна плата.

6. Фінансово – кредитна система макроекономічного регулювання.

7. Антиінфляційна економічна політика.

8. Особливості економічних відносин країн, що розвиваються.

9. Економічний устрій в перехідний період країн пострадянської доби.