Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політична економія. Конспект лекцій.doc
Скачиваний:
33
Добавлен:
08.06.2015
Размер:
547.33 Кб
Скачать

1. З історії розвитку капіталістичної економіки: Капітал, наймана робоча сила: сутність експлуатації

Капіталістична економіка починає розвиватись з розвитком товарно-грошових відносин, коли виробництва і отримання прибутку основується на використанні капіталу для організації виробництва і найманій робочій силі. Капітал авансований поділяється на постійний капітал і змінний капітал

(К = с + v - формула загальної вартості авансового капіталу. Частина капіталу, яка виступає у формі засобів виробництва – це постійний капітал (с), інша частина, що витрачається на купівлю робочої сили - це змінний капітал (v)).

У ході капіталістичного виробництва створюється продукція:

W = c + v + m - формула вартості товару, де с - засоби виробництва, v – витрати на робочу силу, m - додаткова вартість. Витрати на робочу силу повертається до робітника у формі заробітної плати, а додаткова вартість складає основу прибутку капіталіста. Додаткова вартість створюється робітником і її присвоєння складає основу капіталістичної експлуатації.

m’ = m/v * 100% - відношення додаткової вартості до змінного капіталу є нормою додаткової вартості (m’). Ця формула показує ступінь експлуатації робітників. Отже, для капіталіста робітник стає товаром, споживча вартість якого – створення прибутку.

2. Економічна система монополістичного капіталізму

Уже в ХІХ столітті країни в країнах з ринковою економікою розвивається монопольне виробництво. Монополії – це об’єднання підприємств в єдину економічну систему, які забезпечують виробництво значної кількості або більшості товару, що дає їм право диктувати свої ціни і умови реалізації на ринку. Історичними формами монополії були такі:

Картель - організаційно-виробнича одиниця або форма монополій, при якій зберігалася фінансова, підприємницька, комерційна самостійність, а підприємці домовлялися між собою про розподіл ринку і ціни на товари і сировину;

Синдикат - одна з форм монополії, об’єднання підприємств, в якому розподіл замовлень на покупку сировини і реалізацію продукції здійснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган;

Трест - організаційно-виробнича одиниця або форма монополій, при якій всі об’єднані підприємства втрачають свою комерційну і виробничу самостійність, підкоряючись єдиному контролю;

Концерн - форма об’єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі для здійснення спільної діяльності на основі акціонування.

На початку ХХ століття починають утворюватись міжнародні монополії. Поступово-монополізований капітал охоплює усі сфери економічної діяльності.

3. Монополії та олігополії

На сучасному етапі монополії зберігають свою впливовість. Особливо активно розвиваються корпорації - акціонерні компанії, у яких на основі централізації капіталів і заощаджень найманих працівників здійснюється колективне привласнення результатів виробничої діяльності залежно від величини отриманих на внесені кошти акцій.

В умовах панування монополій встановлюються насамперед монопольно високі і монопольно низькі ціни. Монопольно високу ціну встановлює товаровиробник, який є монополістом у виробництві і на ринку, обмежує конкуренцію, порушує права споживачів і отримує внаслідок цього високі прибутки.

Монопольно низьку ціну встановлює товаровиробник під тиском монополістів. Такого тиску зазнають дрібні та середні фірми при укладанні контрактів з монополіями, дрібні фермери від транспортних і промислових компаній при доставці сільськогосподарської продукції на ринок та під час її переробки.

Монопольно високі ціни призводять до зменшення платоспроможного попиту населення, “притягують” конкурентів, тому монополії повинні постійно шукати оптимальне співвідношення між кількістю реалізованої продукції та ціною, яка дає змогу привласнити максимальний прибуток.

Коли на ринку панують декілька олігополій, переважно застосовується практика “лідерства в цінах”. Щоб уникнути виснажливої конкурентної боротьби, наймогутніша компанія встановлює ціни на свої товари або послуги, а решта олігополістів за спільної мовчазної згоди встановлюють таку саму або дещо нижчу ціну (залежно від якості товару, термінів гарантійного обслуговування тощо).