1. Ринок, його структура і функції

Ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів.

Суспільне господарство, яке функціонує на цих засадах, нази­вають ринковою економікою, її антиподом є командна економіка, в якій діяльність господарюючих суб'єктів централізовано регулюються державою, народногосподарські пропорції формуються на базі директивних планів, а ціни встановлюються адміністра­тивним шляхом.

Якщо розглядати еволюцію ринку з точки зору суб'єктів рин­кових відносин, то ми побачимо, що спочатку це були виробники і споживачі товарної продукції. Потім, у міру його розвитку, активними учасниками ринкових відносин стають торговельні й фінансові посередники: комерційні агенти, брокери, дилери.

Названі суб'єкти, діючи на правах фізичних або юридичних осіб, відіграють всезростаючу роль у ринковій економіці, і не ви­падково. Ринок це складний механізм виявлення і уз­годження економічних інтересів. Саме цим і займаються посередники. Вони вивчають етап справ з пропону­ванням і попитом тих чи інших товарів, динаміку цін, встановлю­ють ділові контакти, прогнозують ринкову ситуацію тощо.

Функції ринку

Інформаційна функція. Через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно необхідну якість та асортимент цих товарів і послуг, які виробляються.

Регулююча функція. Орієнтуючись на ринкові ціни і намагаю­чись одержати максимальний прибуток, підприємці направляють свої кошти на випуск тих товарів, які користуються попитом. В результаті досягається відповідність між обсягом виробництва і суспільними потребами, формуються необхідні економічні про­порції.

Сануюча функція. Цю функцію ринок виконує тоді, коли за до­помогою конкуренції "очищає" суспільне виробництво від еко­номічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, "дає зелене світло" ефективнішим.

2. Сутність закону попиту і пропозиції. Механізм утворення ринкової ціни

У загальному вигляді попит це потреба в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існую­чими цінами.

Пропозиція - це сукупність товарів, які представлені на ринку. Його розмір визначається кількістю товарів, що пропону­ються для продажу в певний період часу за існуючими цінами.

Ринкова ціна - це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізня­ють ціни попиту, пропозиції і рівноваги. Під ціною попиту ро­зуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропозиції - граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропозиції.

Рух попиту об’єктивно регулюється законом попиту, в якому виявляється суперечність між ціною і величиною платоспроможного попиту населення. При цьому: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки – зниження ціни веде до його зростання.

Пропозиція стосується насамперед виробників, процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватися або зростати – цей процес тісно пов’язаний з певною масою товарів, що пропонуються споживачам. Причому, на відміну від закону попиту, існує прямий зв’язок – за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу.

Ринковий механізм, реагуючи на попит через зміну цін, забезпечує відповідну реакцію виробництва і пропозиції. Попит і пропозиція – дві протилежні сили, які викликають зростання і падіння ціни.