Тема 5. Європейська система перезарахування кредитів - ects.

Характерні особливості ЕCTS.

Базові елементи системи:інформація, взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ECTS).

Основні документи ECTS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.

Загальні умови користування ECTS. Зобов’язання з боку навчального закладу.

Кредити ECTS:структура, призначення, зв’язок з академічним навантаженням студента. Особливості призначення і присвоєння кредитів ECTS.

Координатори ECTS:університетський координатор, факультет­ський координатор.

Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту.

Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу.

Шкала оцінювання ECTS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ECTS.

Європейська система накопичення і перезарахування кредитів (ects-єспк)

СИСТЕМА КРЕДИТІВ І КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА

Кредити ECTS і кредитно-модульна система

Запровадження кредитної системи, подібної до ECTS, є одним з ключових питань Болонського процесу. Зауважимо, що кредитна система, як система виміру навчального навантаження, та кредит­но-модульна система організації навчального процесу - зовсім не синоніми. Якщо кредитно-модульна система організації навчально­го процес) потребує докорінної перебудови організаційних засад навчання, то кредитна система оцінювання трудомісткості навчання може існувати і в межах традиційної лекційно-семінарської систе­ми організації навчального процесу. На наш погляд, перебудова ор­ганізаційних засад навчального процесу має здійснюватися дуже обережно, поступово, особливо у технічній освіті. Стосовно системи кредитів існують Вказівки, які вже були опублі­ковані у вітчизняних джерелах [9, 10J. Система ECTS з погляду розробників цієї системи (europa - education and training_ects http://europa.eu.inf comm/education/poJicies/rec_qua1 /recognition/in_en. html) стисло може бути охарактеризована таким чином.

Що таке система кредитів?

Система кредитів це систематичний спосіб опису освітньої програми за допомогою присвоєння кредитів кожному її компонен­ту. Визначення кредитів в системі вищої освіти може базуватися на різних параметрах, типу навантаження студента, результатів на­вчання і обсягу аудиторного навантаження. Що таке ECTS?

Європейська система переведення і накопичення кредитів (ECTS) - система, яка розроблена в інтересах студентів і базується на визначенні навантаження студентів, необхідного для досягнення цілей про! рами. Необхідно здійснювати уточнення цих цілей, а са­ме результатів навчання і набутих умінь. Як була розроблена ECTS?

ECTS було розроблено у 1989 році в рамках програми Erasmus, що в даний час є частиною програми Socrates. ECTS - єдина успіш­но протестована система кредитів, використовувана по всій Європі.

Спочатку ECTS призначалася тільки для переведення кредитів. Си­стема сприяла заліку освіти, що була здобута за кордоном, і, таким чином, підвищувала якість і кількість мобільних студентів в Європі. Останнім часом ECTS перетворюється на систему накопичення, яку запроваджують по всій Європі на інституційному. регіональному і національному рівнях. Це одна з ключових цілей Болонської декла­рації 1999 року. Навіщо потрібна ECTS?

ECTS спрощує розуміння і порівняння навчальних програм для ' всіх студентів (вітчизняних і іноземних). ECTS стимулює мобіль­ність і академічне визнання. Вона допомагає університетам організувати і переглядати їх навчальні програми. ECTS може бути ви­користана для різних програм і форм навчання. Ця система робить здобуття вищої освіти в Європі привабливішим для студентів з інших континентів.

Які головні особливості ECTS?

• ECTS базується на угоді про те, що 60 кредитів складають нава­нтаження студента очної форми навчання впродовж академіч­ного року. В більшості випадків навантаження студента очної форми навчання в Європі дорівнює 36/40 тижням в рік, і в цих випадках один кредит дорівнює 24-30 робочим годинам. Наван­таження означає приблизний час, який потрібно середньому студенту для досягнення необхідних результатів навчання.

• Кредит це також спосіб перевести в кількісне відношення ре­зультати навчання. Останні є комплексом умінь, що означають, що повинен знати, розуміти і бути здатним зробити студент піс­ля завершення навчання, незалежно від його тривалості. ECTS кредити можуть бути отримані тільки після завершення необ­хідної роботи і відповідного оцінювання досягнутих результатів навчання.

• Розподіл ECTS кредитів ґрунтується на офіційній тривалості ци­клу програми навчання. Загальне навантаження, необхідне для здобуття ступеня бакалавра, яке вимагає 3-4 роки навчання, до­рівнює 180-240 кредитам,

• Навантаження студентів в ECTS включає час, що проводиться за слуханням лекцій, семінарів, самостійного навчання, підготовки і складання іспитів і т.д.

• Кредити розподіляються по всіх освітніх компонентах програми навчання (модулі, дисципліни, стажування, дипломна робота тощо) і відображають кількість роботи, необхідної для виконан­ня кожного компоненту у зв'язку із загальною кількістю необ­хідної роботи для завершення повного року навчання в даній програмі.

• Успішність студента характеризують локальними / національними оцінками. Бажаними, особливо для випадку переведення креди­тів, є додаткові ECTS оцінки. Оцінна шкала ECTS ранжирує студентів на статистичній основі. Розподіл оцінок між студента­ми, що одержали по курсу оцінку вище незадовільної, виглядає таким чином:

А - кращі 10%

В - наступні за ними 25%

С - наступні за ними 30%

D - наступні за ними 25%

Е - наступні за ними 10%

Для неуспішних студентів ставляться оцінки FX і F. Між ними існує різниця, яка полягає в тому, що FX означає: не "виконав якусь частину роботи, необхідної для здобуття оцінки вище незадовіль­ної", a F: "не виконав всю необхідну роботу". Включення оцінок FX і F в Розшифровку Оцінок не f обов'язковим. Які документи є основними для ECTS?

• Поточний Інформаційний пакет / Каталог дисциплін закладу освіти на двох мовах (або тільки на англійській для програм, що викладаються на цій мові) розміщується в Інтернеті та/або пуб­лікується в твердій копії в одному буклеті або більшій кількості буклетів. Інформаційний пакет/ Каталог дисциплін повинен міс­тити документ, яка дозволяє іноземним студентам одержувати інформацію, що цікавить його.

• Угода про навчання, що містить список дисциплін, які вивчати­ме студент, узгоджений з відповідальним відділом навчального закладу, де студент проходитиме навчання. У разі виникнення потреби в переведенні кредиту Угода про Навчання повинна уз­годжуватися між студентом, старим і новим закладами перед ві­д'їздом студента до нового закладу, і оновлюватися по мірі ви­никнення змін.

• Розшифровка оцінок {Академічна довідна) відображає успіш­ність студента, показуючи список дисциплін, які він вивчав, отримані кредити і локальні оцінки (можливо, і оцінки ECTS). У разі переведення кредиту Розшифровка оцінок видається перед від'їздом студенту, що відбуває, його закладом освіти, а іншим закладом - студенту, що прибуває на навчання, в кінці його пе­ріоду навчання.

Як отримати акредитацію ECTS?

• Акредитація (присудження лейбла) ECTS здійснюється у від­ношенні до закладів освіти, що правильно оформили заявку за всіма програмами першого та другого циклів. Ця акредитація підвищить рейтинг Вузу як надійного партнера в рамках євро­пейської і міжнародної кооперації.

• Критеріями акредитації будуть: Інформаційний пакет (он-лайн-копія або тверда копія у вигляді одного або більшої кілько­сті буклетів) двома мовами (або тільки англійською для програм, що викладаються на цій мові), використання кредитів ECTS, зразки Угод про навчання, Розшифровка оцінок і докази наяв­ності акредитації високого рівня.

Форма заявки опублікована на веб-сторінці: web site of the Socrates. Leonardo & Youth TAO (http://www3.socieoyouth.be/servlet/page?_pageid= 55,61 &_dad=slyportal&_schema=SLYPORTAL)

• Останній термін подачі заявок - 1 листопада щорічно. Акреди­тація буде дійсною впродовж трьох академічних років. Список закладів освіти, що мають акредитацію ECTS, публікується на веб-сторінці Europa.Позитивно, що країни Європи ведуть активний пошук основних механізмів для міжуніверситетськоі' кооперації і співпраці та взаємно­го визнання підготовки фахівців у вищих закладах освіти.

Така взаємодія не лише збагачуватиме вищу школу у кожній євро­пейській державі, а й вирівнюватиме якість вищої освіти, слугуватиме засобом кращого порозуміння між народами різних країн, зміцнення добросусідських взаємовідносин, ствердженню миролюбності на кон­тиненті.

Уніфікація підходів до розвитку вищої школи в європейських країнах допускається до такого рівня, щоб не загострювати супереч­ностей між усталеними традиціями університетської освіти у тій чи іншій країні і пропонованими інтеграційними заходами, між національними особливостями у змісті освіти, методах і методиках викладання, намаганням об'єднати навчальні заклади єдиною систе­мою ECTS. Працюючи над удосконаленням ECTS, намагаючись пе­ретворити її у всеєвропейську систему накопичення і зарахування кредитів, європейське співтовариство вважає, що «вона повинна бути неагресивною, захищати місцеву і національну автономії...» [9, с.54].

Таким чином, країни-учасниці Болонського процесу поставили перед собою нелегке завдання: об'єднати в єдиному освітньому про­сторі навчальні системи країн Європи, зберігати 'їхню національну са­мобутність, історичні традиції та автономію.

Система ECTS включає такі основні елементи:

• інформаційний пакет;

• угоду про навчання;

• систему оцінювання.

Наявність названих трьох основних документів забезпечує про­зорість і відкритість систем вищої освіти європейських країн, створює освітньо-правове поле ддя їхнього зближення і взаємозбагачення, а відтак і для інтегративної взаємодії. Створюючи єдину зону вищої освіти, європейське співтовариство ставить перед собою тактичні і стратегічні цілі.

До тактичних, на наш погляд, можна віднести:

• об'єднання зусиль для удосконалення власних навчальних сис­тем, пошук можливостей для уніфікації освітніх компонентів і ство­рення всеєвропейської системи навчання;

• поширення і розвиток демократичних ідей в освітньому про­сторі Європи;

• підвищення якості вищої освіти, підтягування результативності підготовки фахівців до рівня кращих європейських університетів;

• забезпечення мобільності студентів і викладачів, випускників вищих закладів освіти, взаємовизнання дипломів про вищу освіту;

• створення умов для кращого працевлаштування фахівців з ви­щою освітою.

Основні стратегічні цілі:

• досягнення більшого порозуміння, мирного співіснування і тіснішої співпраці між молодіжними організаціями, студентськими колективами й європейськими країнами загалом;

• підготовка майбутнього для зміцнення економічної могутності країн Європейського Союзу;

• досягнення вищого ступеня конкурентоспроможності з однією із наймогутніших світових країн, якою є США.

Розуміючи, що система ECTS повинна притягувати, а не відштов­хувати інші країни, її укладачі пропонують надзвичайно демократичні умови: ECTS жодним чином не регулює зміст, структуру чи еквіва­лентність навчальних програм [9, с.23].

В експериментальному режимі можна погодитися з такою умо­вою. Однак, якщо навчальні плани, а потім і навчальні програми, суттєво відрізнятимуться, то за допомогою яких механізмів забезпечу­ватиметься мобільність студентів? Уявімо собі, шо студент, закінчив­ши два курси в Україні, вирішив продовжити навчання у Берлінсько­му університеті, в якому навчальний план на 60% інший. З одного боку, студент, подолавши в Україні 120 кредитів, виконав норму системи ECTS і має право претендувати на III курс навчання у Берліні за тим же напрямом. З іншого боку, для продовження навчання в Берліні йому потрібно доздати 60 % навчальних дисциплін, які не вивчалися в Україні, що не є посильним.

Кредити ECTS дають змогу порівнювати обсяг навчального на­вантаження (трудомісткість навчального процесу) і жодним чином не визначають якісних показників (змісту навчального плану і навчальних програм). Тому для повнішого забезпечення мобільності студентів потрібно, удосконалюючи ECTS, визначити інваріантну частину на­вчальних планів країн-учасниць Болонського процесу. З цією метою доцільно провести наукові дослідження, щоб визначитися, наскільки це реально і можливо. Наступним кроком у наближенні навчальних систем європейських країн могло б бути узгодження навчальних про­грам, хоча б з коефіцієнтом кореляції 0,7—0,8. Лише за таких умов кредити ECTS можуть стати «числовим еквівалентом оцінки» [9, с.23] і відносною мірою навчального навантаження студента [9, с.25].

Система ECTS делегує повноваження навчальному закладу прий­няти (і на яких засадах, з перезарахуванням чи доздачею екзаменів з тих чи інших дисциплін) чи не прийняти студента з іншого вищого за­кладу освіти. Проте, ця система повинна дати чітку правову основу для полегшення процедури зарахування студента в інший навчальний заклад. Це станеться лише тоді, коли навчальні плани і програми бу­дуть співвимірними, тобто корелювати з коефіцієнтом 0,7—0,8.

Оптимальна інтеграція навчальних планів і програм вищих на­вчальних закладів країн Болонського процесу з кожним роком все більше актуалізуватиметься. Свідченням того є подальший розвиток системи ECTS і перетворення її у всеоб'єднувальну всеевропейську систему накопичення і зарахування кредитів (ЄСПК). Вирішальним у створенні такої системи є «узгодженість національних освітніх струк­тур, вивчення подібностей між навчальними предметами» і досягнен­ня шляхом дослідження спільних результатів навчання з п'яти ака­демічних дисциплін [9, с54].

Таким чином, завдання оптимальної уніфікації навчальних планів і програм необхідно вирішувати в експериментальному плані.

Першочергово слід узгодити кількісні кредитні показники, щоб не вводити коефіцієнта переходу від української до європейської кредитних систем. Оскільки в системі ECTS на один кредит припадає 25—30 годин повного навчального навантаження (60 кредитів на рік), а в Україні — 54 години (35 кредитів на рік), то коефіцієнт переходу зарахування кредитів від української до системи ECTS дорівнюватиме k • (60:35)= 12:7.Однак в Україні тривалість повного навчального навантаження студента завищена (7560 годин на бакалавраті, в європейськихкраїнах 6000—7200 годин). Під час визначення кількості годин, що припадає на 1 кредит, вважалося, що студенти навчатимуться 6 днів протягом тижня по 9 годин щодня. Такий підхід досить дис­кримінаційний. В європейських країнах робочий час студента до­рівнює робочому тижню робітника. Тобто в наших умовах при 30-го-динному і 5-денному робочому тижневі загальний обсяг аудиторного

навчального навантаження студента міг би становити при:

• 36-тижневих (протягом року) академічних заняттях: 36 • 30 • 4 = 4320 годин для бакалаврату;

• 32-тижневих (протягом року) академічних заняттях: 32 • 30 • 4 = 3840 годин для бакалаврату.

Враховуючи національно-обрядову специфіку календаря, Міні­стерству освіти і науки України потрібно затвердити для всіх ВНЗ єдині схеми навчального року:

• 36 навчальних тижнів: 1 вересня – 30 грудня («17,5 тижнів), 10 лютого – 15 червня («17,5 тижнів);

• 32 навчальних тижнів: 1 вересня - 21 грудня (16 тижнів); 7 лю­того - 31 травня (16 тижнів), кращою (враховуючи обрядово-кален­дарні свята, спеку у червні тощо), на наш погляд, є друга. Тоді для ба­калаврату аудиторне навчальне навантаження складатиме 3840 годин. а повне – 60 • 27 • 4 = 6480 годин, тобто час аудиторного навчаннязменшиться на 480 годин і становитиме 26-27 годин на тиждень прк нинішньому 36-тижневому навчальному році.

Таким чином, щоб не вводити коефіцієнта переходу від ук­раїнської системи до системи ECTS, не планувати навчання студентіву суботні дні та не виходити за межі 8-годинного робочого тижня, Міністерству освіти і науки України потрібно:

• затвердити єдину кількість аудиторних навчальних тижнів (на­приклад, 32) і єдині терміни навчання: 1.06-21.12 і 7.02 -31.05;

• зменшити вдвічі тривалість кредиту (1 кредит = 27 годин);

• затвердити повне навчальне навантаження студента у таких розмірах:

6480 годин – бакалаврат, 1620 годин – магістерська підготовка, з них відповідно 3840 і 960 годин аудиторного навчання. Тобто для що­денної самостійної роботи студентів, підготовки і складання екза­менів, захисту курсових робіт і різних видів практик залишається 2640 годин для бакалаврату і 660 годин — для магістерської підготовки.

Затвердження цих нормативів дасть змогу, з одного боку, без пе­ревідних коефіцієнтів працювати в освітньо-правовому полі ECTS, а з іншого – довести повне навчальне навантаження студента до євро­пейських вимог. Уніфікація термінів академічного навчання сту­дентів, введення інших пропозицій полегшать мобільність студентів в Україні, що дає можливість, створивши всеукраїнську модель, макси­мально підготуватися до входження у європейський освітній простір.

Для забезпечення мобільності студентів і викладачів в Європі не­обхідно добре знати хоча б одну іноземну мову. Нинішні ор­ганізаційно-педагогічні і науково-методичні основи вивчення інозем­них мов у ВНЗ не створюють необхідних можливостей для оволодіння іноземними мовами хоча б для половини випускників. Пояснення та­кого становища можна знайти у попередніх середніх навчальних за­кладах. Однак, і для студентів, які навчалися у спеціалізованих шко­лах, не створені всі умови у ВНЗ, щоб протягом п'яти років навчання поглиблювати знання іноземних мов. В умовах європейської інтег­рації рівень володіння випускниками хоча б однією іноземною мовою входить до якісних показників вищої освіти в Україні. І чим більше відсотків випускників університету знатиме іноземні мови, тим ви­щим буде його рейтинг.

Для досягнення цієї вимоги вищі навчальні заклади повинні, з од­ного боку, прикладати чималі зусилля для поліпшення вивчення іно­земних мов у школах (пропонувати інноваційні високоефективні ме­тодики навчання, залучати до своєї структури якомога більше гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл, повністю забезпечувати потреби шкіл у вчителях іноземних мов тощо), а з іншого – докорінно змінити організаційно-педагогічні засади вивчення іноземних мов: по-перше, потрібно для усіх студентів, які бажають поглиблювати знання іноземних мов і мають для цього підстави, ввести на III-V кур­сах у вибіркову частину навчального плану хоча б 4 тижневі години для іноземної мови.

По-друге, в межах виділених кредитів перерозподілити час на аудиторне вивчення іноземної мови і самостійну роботу студента таким чином, щоб на І-II курсах виділялося 4 аудиторні тижневі години на іноземну мову.

По-третє, враховуючи, що за тим чим іншим напрямом підготов­ки навчається 3-6 груп і на І-II курсах вони можуть навчатися за єдиними планами, можна формувати диференційовано гомогенні групи за рівнем знання іноземної мови. Диференційоване вивчення іноземної мови протягом двох років уможливить не лише організува­ти навчання з сильними підгрупами в оптимальному темпі, а й дасть змогу краще навчати й слабших, особливо тих, які відстають з об'єктивних причин.

По-четверте, доцільно найважливіші навчальні дисципліни з цик­лу професійної підготовки вивчати вдруге, у стислій формі, інозем­ною мовою.

По-п'яте, варто широко практикувати спільні з іноземними сту­дентами табори літнього відпочинку зі спілкуванням іноземною мо­вою. І, насамкінець, потрібно розгорнути широкомасштабні дослід­ження з напрацювання і впровадження інтерактивних методик навчання іноземної мови.

Безумовно, розв'язання окреслених завдань дасть змогу піднести на вищий рівень знання іноземної мови майбутніми фахівцями і най­краще сприятиме мобільності студентів і викладачів.

У системі ECTS важливо правильно визначити кількість кредитів (повного навчального навантаження студента) з кожної навчальної дисципліни, затвердивши систему об'єктивних критеріїв. У поло­женні про європейську систему перезарахування кредитів рекомен­дується дотримуватися таких вимог під час присвоєння кредитів на­вчальним дисциплінам:

• кредити ECTS розподіляти за принципом «від найбільшого до найменшого»;

• уникати використання дробових чисел за винятком 0,5;

• забезпечити цілісний підхід до розподілення кредитів між схо­жими програмами навчання;

• кредити призначаються дисциплінам інваріантної і варіативної частин плану, екзаменам, курсовим і дипломним роботам, різним ви­дам практик;

• між кредитами ECTS й складністю навчального курсу (дис­ципліни) немає жодного зв'язку;

• кредити ECTS взаємопов'язані з кількістю аудиторних годин, проте не впливають на розподіл аудиторних годин на лекційні і прак­тичні (семінарські) заняття;

• одна і та ж навчальна дисципліна залежно від напряму підготов­ки фахівця може мати різну кількість кредитів;

• кредити ECTS потрібно розподіляти, виходячи з офіційної три­валості навчання (наприклад, в Україні для бакалаврату - 7560 годин);

• кредити ECTS присвоюються лише студентам, які одержали по­зитивну оцінку під час складання екзамену (письмово чи усно) або модульного оцінювання;

• загальна кількість кредитів на один курс фіксована і однакова для всіх студентів;

• для консультування студентів щодо системи ECTS признача­ються координатори від навчального закладу і кожного факультету [9, с.24-29].

З нашої точки зору не з усіма вимогами до призначення кредитів навчальним дисциплінам можна погодитися. Зокрема, існує взаємо­зв'язок між складністю навчальної дисципліни і кількістю кредитів повного навчального навантаження, що їй присвоюється. Цей зв'язок не лише існує, а й має характер прямої пропорційності (к > 1), причо­му більш складні навчальні дисципліни потребують більшої кількості кредитів для організації їх засвоєння, а також більшого співвідношен­ня між годинами аудиторного навчання і самостійної роботи сту­дентів. Очевидно, що кількість кредитів навчальної дисципліни зале­жатиме і від її місця у навчальному плані підготовки фахівця (складає ядро професійної підготовки, слугує загальнокультурним чи національно-патріотичним цілям тощо).

Стосовно ж взаємозв'язку між кредитами ECTS і аудиторними го­динами, то на ньому можна й не акцентувати увагу, оскільки для практики навчання він не суттєвий. Більш важливою для організації ефективного навчального процесу є взаємодія між годинами са­мостійної роботи студента і аудиторного навчання в межах виділених кредитів для навчальної дисципліни. У цій взаємодії можна простежи­ти педагогічну закономірність під час укладання робочих навчальних планів: із збільшенням складності і трудності навчальної дисципліни зменшується співвідношення між часом самостійної роботи студента і аудиторного навчання в сукупності повного навчального наванта­ження і збільшується повне навчальне навантаження студента.

Удосконалюючи систему ECTS, країни-учасниці Болонського процесу поглиблюють розуміння кредиту. Зокрема, є намагання розрізняти різні рівні кредитів, які вказують на «складність, творчість і глибину навчання», а також на «зв'язок з навчальними стандартами». Зазначається, що «пояснення кредитів (використовуючи контекст на­вчальної програми: рівні, результати навчання, загальний час, систе­му оцінювання) сприяє точному поясненню і підтвердженню стан­дартів. Без таких визначень і зв'язків кредити залишаються необгрунтованими твердженнями про обсяг навчання» [9, с.57].

Таким чином, потребує ґрунтовного дослідження проблема взаємозв'язку між державними стандартами і процедурою призначен­ня кредитів. За допомогою логічних міркувань можна стверджувати, що державний стандарт визначатиме обсяг навчальної дисципліни (кількість елементів знань, їхню якісну характеристику), а обсяг на­вчальної дисципліни впливатиме на кількість призначених кредитів.

Система ЄСПК поглиблює поняття кредиту з врахуванням рівнів та типів навчальних дисциплін. Розрізняються такі рівні:

• «базовий рівень (вступ до курсу);

• середній рівень (спрямований на поглиблення базових знань);

• рівень підвищеної складності (спрямований на подальше роз­ширення досвіду);

• рівень спеціалізації (спрямований на розвиток знань та вмінь у певній галузі)» [9, с.67].

Визначаються такі типи навчальних дисциплін:

• «базові дисципліни (основна частина програм за спеціаль­ністю);

• допоміжні дисципліни (спрямовані на підтримку базових дис­циплін);

• додаткові дисципліни (курси за вибором та факультативи)» [9, с.67].

Українські освітньо-професійні програми поділяють навчальні дисципліни також на три цикли, проте дещо за іншим принципом (гу­манітарної, природничо-наукової і загальноекономічної, професійної підготовки), які в свою чергу заповнюються інваріантними і вибірко­вими дисциплінами. Поділ дисциплін за їхнім місцем і роллю у підго­товці фахівця, очевидно, не менш корисний. Саме такий поділ (ба­зові, допоміжні, додаткові) дає змогу краще визначати повне навчальне навантаження студента з тієї чи іншої дисципліни.

На наш погляд, доцільно розглядати різні рівні навчальних дис­циплін, які складають «ядро» підготовки фахівця. Залежно від освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки можна вивчати дис­ципліну за базовим рівнем (бакалавр), за рівнем підвищеної складності (магістр), за рівнем спеціалізації (аспірант). Тому у системі ЄСПК про­понується поглибити поняття кредиту, ввівши його різні рівні.

Заслуговує на увагу і запозичення система оцінювання ECTS хоча б з двох причин:

• не витримує критики з точки зору педагогічної науки збільшен­ня шкали оцінок до 12 у середній школі і залишення без змін шкали оцінок у вищій школі (за педагогічною закономірністю збільшення шкали оцінок залежить від співвідношення між освітнім і розвиваль-ним компонентами у навчанні, від посилення освітніх і введення кваліфікаційних цілей (підготовка фахівця чи лише загальноосвітня підготовка), а також від потреби більш точного оцінювання);

• введення семибальної шкали ECTS (А — «відмінно», В — «дуже добре», С — «добре», D — «задовільно», Е — «достатньо», FX — «неза­довільно» (потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік), F — «незадовільно» (необхідна серйозна подальша робота)) дасть змогу не лише збільшити точність оцінювання, а й спростить оформлення відповідних документів і процедуру переходу від однієї системи оціню­вання до іншої, а буквене оцінювання не ототожнюватиме оцінку з ви­ставленими балами за виконані завдання контрольної роботи.

Кредитна система значно ускладнюється, якщо доповнити її мо­дульною технологією навчання у широкому розумінні цього поняття.

Модульна навчальна технологія передбачає заміну семестрового екза­менаційного контролю модульним (за станом засвоєння логічно за­вершених частин навчального матеріалу), організацію засвоєння виз­начених знань з дотриманням психолого-педагогічних і кібер­нетичних вимог [23, с.46-47]. Якщо кредитна частина навчальної сис­теми забезпечує їй відкритість, прозорість, гнучкість і демокра­тичність, то модульність — створює студентам найбільш сприятливе поле для успішного і вчасного засвоєння обраних навчальних дис­циплін у кредитних вимірах.

СИСТЕМА КРЕДИТІВ І КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА

Кредити ECTS і кредитно-модульна система

Запровадження кредитної системи, подібної до ECTS, є одним з ключових питань Болонського процесу. Зауважимо, що кредитна система, як система виміру навчального навантаження, та кредит­но-модульна система організації навчального процесу - зовсім не синоніми. Якщо кредитно-модульна система організації навчально­го процес) потребус докорінної перебудови організаційних засад навчання, то кредитна система оцінювання трудомісткості навчання може існувати і в межах традиційної лекційно-семінарської систе­ми організації навчального процесу. На наш погляд, перебудова ор­ганізаційних засад навчального процесу має здійснюватися дуже обережно, поступово, особливо у технічній освіті. Стосовно системи кредитів існують Вказівки, які вже були опублі­ковані у вітчизняних джерелах [9, 10J. Система ECTS з погляду розробників цієї системи (europa - education and training_ects http://europa.eu.inf comm/education/poJicies/rec_qua1 /recognition/in_en. html) стисло може бути охарактеризована таким чином. Що таке система кредитів?

Система кредитів це систематичний спосіб опису освітньої програми за допомогою присвоєння кредитів кожному її компонен­ту. Визначення кредитів в системі вищої освіги може базуватися на різних параметрах, типу навантаження студента, результатів на­вчання і обсягу аудиторного навантаження. Що таке ECTS?

Європейська система переведення і накопичення кредитів (ECTS) - система, яка розроблена в інтересах студентів і базується на визначенні навантаження студентів, необхідного для досягнення цілей про! рами. Необхідно здійснювати уточнення цих цілей, а са­ме результатів навчання і набутих умінь. Як була розроблена ECTS?

ECTS було розроблено у 1989 році в рамках програми Erasmus, що в даний час є частиною програми Socrates. ECTS - єдина успіш­но протестована система кредитів, використовувана по всій Європі.

Спочатку ECTS призначалася тільки для переведення кредитів. Си­стема сприяла заліку освіти, що була здобута за кордоном, і, таким чином, підвищувала якість і кількість мобільних студентів в Європі. Останнім часом ECTS перетворюється на систему накопичення, яку запроваджують по всій Європі на інституційному. регіональному і національному рівнях. Це одна з ключових цілей Болонської декла­рації 1999 року. Навіщо потрібна ECTS?

ECTS спрощує розуміння і порівняння навчальних програм для ' всіх студентів (вітчизняних і іноземних). ECTS стимулює мобіль­ність і академічне визнання. Вона допомагає університетам організувати і переглядати їх навчальні програми. ECTS може бути ви­користана для різних програм і форм навчання. Ця система робить здобуття вищої освіти в Європі привабливішим для студентів з інших континентів.

Які головні особливості ECTS?

• ECTS базується на угоді про те, що 60 кредитів складають нава­нтаження студента очної форми навчання впродовж академіч­ного року. В більшості випадків навантаження студента очної форми навчання в Європі дорівнює 36/40 тижням в рік, і в цих випадках один кредит дорівнює 24-30 робочим годинам. Наван­таження означає приблизний час, який потрібно середньому студенту для досягнення необхідних результатів навчання.

• Кредит це також спосіб перевести в кількісне відношення ре­зультати навчання. Останні є комплексом умінь, що означають, що повинен знати, розуміти і бути здатним зробити студент піс­ля завершення навчання, незалежно від його тривалості. ECTS кредити можуть бути отримані тільки після завершення необ­хідної роботи і відповідного оцінювання досягнутих результатів навчання.

• Розподіл ECTS кредитів ґрунтується на офіційній тривалості ци­клу програми навчання. Загальне навантаження, необхідне для здобуття ступеня бакалавра, яке вимагає 3-4 роки навчання, до­рівнює 180-240 кредитам,

• Навантаження студентів в ECTS включає час, що проводиться за слуханням лекцій, семінарів, самостійного навчання, підготовки і складання іспитів і т.д.

• Кредити розподіляються по всіх освітніх компонентах програми навчання (модулі, дисципліни, стажування, дипломна робота тощо) і відображають кількість роботи, необхідної для виконан­ня кожного компоненту у зв'язку із загальною кількістю необ­хідної роботи для завершення повного року навчання в даній програмі.

• Успішність студента характеризують локальними / національними оцінками. Бажаними, особливо для випадку переведення креди­тів, є додаткові ECTS оцінки. Оцінна шкала ECTS ранжирує студентів на статистичній основі. Розподіл оцінок між студента­ми, що одержали по курсу оцінку вище незадовільної, виглядає таким чином:

А - кращі 10%

В - наступні за ними 25%

С - наступні за ними 30%

D - наступні за ними 25%

Е - наступні за ними 10%

Для неуспішних студентів ставляться оцінки FX і F. Між ними існує різниця, яка полягає в тому, що FX означає: не "виконав якусь частину роботи, необхідної для здобуття оцінки вище незадовіль­ної", a F: "не виконав всю необхідну роботу". Включення оцінок FX і F в Розшифровку Оцінок не f обов'язковим. Які документи є основними для ECTS?

• Поточний Інформаційний пакет І Каталог дисциплін закладу освіти на двох мовах (або тільки на англійській для програм, що викладаються на цій мові) розміщується в Інтернеті та/або пуб­лікується в твердій копії в одному буклеті або більшій кількості буклетів. Інформаційний пакет/ Каталог дисциплін повинен міс­тити документ, яка дозволяє іноземним студентам одержувати інформацію, що цікавить його.

• Угода про навчання, що містить список дисциплін, які вивчати­ме студент, узгоджений з відповідальним відділом навчального закладу, де студент проходитиме навчання. У разі виникнення потреби в переведенні кредигу Угода про Навчання повинна уз­годжуватися між студентом, старим і новим закладами перед ві­д'їздом студента до нового закладу, і оновлюватися по мірі ви­никнення змін.

• Розшифровка оцінок {Академічна довідна) відображає успіш­ність студента, показуючи список дисциплін, які він вивчав, отримані кредити і локальні оцінки (можливо, і оцінки ECTS). У разі переведення кредиту Розшифровка оцінок видається перед від'їздом студенту, що відбуває, його закладом освіти, а іншим закладом - студенту, що прибуває на навчання, в кінці його пе­ріоду навчання.

Як отримати акредитацію ECTS?

• Акредитація (присудження лейбла) ECTS здійснюється у від­ношенні до закладів освіти, що правильно оформили заявку за всіма програмами першого та другого циклів. Ця акредитація підвищить рейтинг Вузу як надійного партнера в рамках євро­пейської і міжнародної кооперації.

• Критеріями акредитації будуть: Інформаційний пакет (он-лайн-копія або тверда копія у вигляді одного або більшої кілько­сті буклетів) двома мовами (або тільки англійською для програм, що викладаються на цій мові), використання кредитів ECTS, зразки Угод про навчання, Розшифровка оцінок і докази наяв­ності акредитації високого рівня.

Форма заявки опублікована на веб-сторінці: web site of the Socrates. Leonardo & Youth TAO (http://www3.socieoyouth.be/servlet/page?_ pageid=55,61 &_dad=slyportal&_schema=SLYPORTAL)

• Останній термін подачі заявок - 1 листопада щорічно. Акреди­тація буде дійсною впродовж трьох академічних років. Список закладів освіти, що мають акредитацію ECTS, публікується на веб-сторінці Europa.