План самостійної роботи з вивчення дисципліни "правове регулювання підприємницької діяльності" Тема 1. Поняття підприємницької діяльності

Поняття підприємницької діяльності у законодавстві України та науці.

Поняття підприємництва у зарубіжному праві.

Ознаки підприємництва та види підприємницької діяльності.

Законодавство України про підприємництво.

Правове регулю­вання підприємницької діяльності за Господарським кодексом України 2003 р.

Література [1,2, 60,62,91,92,98]

Методичні вказівки:

При розкритті першого питання необхідно звернути увагу на те, що підприємництво є одним із різновидів творчої, пошукової, ризикової соціальної діяльності і в більшості країн світу з ринковою економікою вважається одним із найпрестижніших. Адже саме цей вид діяльності у відповідних умовах найкращим чином виявляє людську суть, допомагає прояву працівника як особистості. Підприємництву властивий більш індивідуальний характер, високий ступінь стимулювання співробітників, що призводить до більш повної реалізації потенціалу кожного з них. Здійснюючи самостійну підприємницьку діяльність, працівник значно зростає як людина: він росте і професійно і інтелектуально. І це має цілком реальні позитивні наслідки для всього суспільства. Історія доводить, що підняти економіку, інші сфери буття до високого рівня розвитку можливо переважно через прояв членами цього суспільства їх господарської ініціативи.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Слід пам’ятати, що визначення поняття підприємництва має не тільки важливе теоретичне, але й практичне значення, оскільки значна частина норм законодавства стосується лише такого роду діяльності. Особливого значення це набуває при застосуванні імперативних норм, враховуючи ті, що регламентують санкції за порушення законодавства про підприємництво.

Для того щоб відповісти на запитання, чи є вказана діяльність підприємницькою, необхідно проаналізувати поняття „підприємницька діяльність”. При визначенні поняття „підприємництво” необхідно виходити з теоретичної економічної основи, що пояснює його сутність.

Підприємництво стало темою дискусій і аналізу у XVIII ст. й привертало інтерес економістів у XIX ст., коли у світі почали вживатися як синоніми або тісно пов’язані поняття „підприємництво”, „вільні підприємства” і „капіталізм”. Учені поступово почали визнавати, що підприємці є провідниками прогресивних змін, забезпечуючи творчі інноваційні ідеї для комерційних підприємств і допомагаючи комерційним фірмам розвиватися і ставати прибутковими.

Класична економічна теорія при визначенні підприємництва концентрується на питаннях вилучення максимального прибутку з ресурсів і Досягнення рівноваги.

Нетрадиційна економічна теорія пояснює сутність підприємництва з позицій економічної теорії динамічної нерівноваги. Так, основоположник цієї теорії Йозеф Шумпетер стверджував, що „нормою” здорової економіки є не рівновага або оптимізація, а динамічна нерівновага, спричинена діяльністю новатора-підприємця, яка спрямована на створення нового споживчого попиту, на поліпшеними чогось іншого, відмінного від попереднього, що забезпечує потреби.

Таким чином, при визначенні теоретичної основи підприємництва чимало провідних економістів світу концентрують увагу на підприємництві як процесі, який має інноваційний характер, відбувається постійно і цілеспрямовано. Такий підхід до розуміння підприємництва є найбільш виправданим (порівняно з іншими поясненнями сутності і важливості підприємництва), оскільки дає змогу підкреслити динаміку підприємництва як діяльності.

Розвиток процесу наукового осмислення підприємництва пройшов „три хвилі” у розвитку теорії підприємницької функції. „Перша хвиля”, яка виникла у XVIII ст., була пов’язана з концентрацією уваги на несенні підприємцем ризику (Р. Кантільон, Й. Тюнен, Г. Мангольдт, Ф. Найт). „Друга хвиля” у науковому осмисленні підприємництва пов’язана з виділенням інноваційності як основної характерної риси (Й. Шумпетер). „Третя хвиля” пов’язана з обґрунтуванням поліфункціональної моделі підприємництва і відрізняється концентруванням уваги на особистих якостях підприємця (Л. Мізек, Ф.Хайєк, І. Кирцнер). Сучасний етап розвитку теорії підприємницької функції відносять до „четвертої хвилі”, виникнення якої пов’язується з перенесенням акценту на управлінський аспект в аналізі дії підприємця, у тому числі внутрішньофірмовому підприємництву. Студент-заочних повинен детально опрацювати всі наукові течії розуміння підприємництва.

Наукові визначення поняття „підприємництво” містяться як в економічній, так і в юридичній літературі, і почасти вони мають істотні розбіжності. У деяких визначеннях поняття „підприємництво”, пропонованих економістами, на перше місце висувається одна з його ознак. Так, вважається, що підприємництво – це діяльність, спрямована на максимілізацію прибутку, зміст якої полягає в задоволенні його шляхом продажу продуктів і послуг як сі шару. Схожим з наведеним є визначення підприємницької діяльності як всякої діяльності, що ставить за мету одержання прибутку за рахунок залучення власних коштів, або опосередкованої участі у такій діяльності шляхом вкладення у діло власного капіталу.

Під підприємництвом також розуміють діяльність, яка здійснюється приватними особами, підприємствами та організаціями щодо виробництва, надання послуг, надбання та продажу товарів у обмін на інші товари або гроші до взаємної вигоди зацікавлених осіб, підприємств та організацій.

Перевагою цих визначень можна вважати зазначену в них рису підприємництва – спрямованість на одержання прибутку, однак вони не позбавлені й істотного недоліку – в них не відбиті інші необхідні ознаки підприємницької діяльності (систематичність, самостійність, ініціативність тощо), без яких діяльність, спрямована на одержання прибутку, не може вважатися підприємницькою. У цьому плані більш вдалими вважаються визначення поняття „підприємництво”, де ці ознаки названі. Це, наприклад, наступне визначення: „Підприємництво – це самостійна, ініціативна, постійна діяльність у сфері виробництва, надання послуг і торгівлі, що здійснюється на власний страх і ризик з метою отримання прибутку”.

Цікавими вважаємо визначення підприємництва, де підкреслено його творчий, інноваційний характер, наприклад, таке визначення; „Підприємництво – творча діяльність ділових людей, спрямована на пошук нових сфер застосування капіталу, створення нових та удосконалення існуючих продуктів, виробництв, організацій, розвиток власних переваг та ефективне використання різних можливостей для одержання прибутку”.

Студенту необхідно звернути увагу на те, що недоліком деяких визначень (особливо тих, що подаються у довідниках і енциклопедіях) є те, що в них, в основному, цитується законодавче визначення поняття підприємництва з усіма його недоліками. Наприклад, такі: „підприємництво – ініціативна, самостійна діяльність громадян, спрямована на одержання прибутку або особистого доходу”; „підприємництво – ініціативна самостійна діяльність громадян і їх об’єднань, спрямована на отримання прибутку або особистого доходу, і здійснювана від свого імені, на свій ризик, під свою відповідальність або від імені і під юридичну відповідальність юридичної особи”. Незважаючи на відмінність цих визначень, у них відбивається не тільки недоліки щодо легального визначення підприємництва, а й необґрунтовано поповнення цього поняття за рахунок доповнення ознаки спрямованості на одержання громадянами особистого доходу.

Для наукового визначення поняття „підприємницька діяльність” необхідно проаналізувати такі суттєві її аспекти:

1) ознаки підприємницької діяльності;

2) її родову належність та видову диференціацію;

3) особливості характеристики суб’єктів цієї діяльності.

У розробці наукового визначення поняття підприємницької діяльності не можна орієнтуватися тільки на існуючу законодавчу дефініцію, а потрібно формувати перспективну модель. Наукове визначення має не тільки враховувати законодавчо закріплене визначення, а й, передусім, оцінювати адекватність легального поняття існуючим правовим відносинам і прогнозувати перспективи його законодавчого розвитку, тобто конструювати дефініцію, підпорядковану меті вдосконалення законодавства про підприємництво.

У зарубіжній літературі для визначення поняття „підприємництво” протягом останніх десятиліть використовувалося безліч найрізноманітніших термінів і позначень.

В одних з них підкреслюється взаємозв’язок підприємництва і суспільства. Так, на думку американського вченого Артура Коуела, підприємництво є містком між суспільством у цілому і орієнтованими на одержання прибутку інститутами, заснованими для отримання вигод і найповнішого задоволення їхніх економічних потреб. В інших визначеннях підприємництво розглядається як тип поведінки, що, на думку Альберта Шапіро, включає ініціативне прийняття рішень, організацію або реорганізацію економічних механізмів і прийняття на себе ризику поразки.

Варто звернути увагу на те, що чимало визначень у зарубіжній літературі підкреслюють багатозначність поняття „підприємництво”. Зокрема, стверджується, що підприємництво має, принаймні, два значення. Одне – процес виробництва, матеріальний, технологічний процес. Інше значення означає систему приватних підприємств і мету вилучення прибутку, тобто законодавчий і соціальний процес. Поняття „бізнес” використовується в іншому значенні, як приватний, спрямований на отримання прибутку інститут економіки.

Підприємництво визначається як динамічний процес створення прибуткового добробуту фізичними особами, що враховують основні ризики; людський творчий акт, застосування енергії, ініціативності і створення підприємства або організації, що потребує бажання ризикувати і робити все можливе, щоб зменшити ризик поразки. У цих визначеннях підкреслюється динамічний і ризиковий характер підприємництва.

Одне із найсучасніших визначень підприємництва американськими ученими Дональдом Куратко і Річардом Ходжетсом містить характеристику підприємництва як процесу інновації та створення нового ризикового підприємства шляхом використання чотирьох основних величин – особистості, оточення, організації та процесу.

Таким чином, підприємництво в зарубіжній економічній літературі за останні декілька десятиліть тлумачиться багатозначно і позначається і як „творчий акт”, і як „динамічний процес” тощо. Незважаючи на привабливість визначення підприємництва як процесу, воно не може бути покладено в основу законодавчого визначення підприємницької діяльності, зважаючи на його узагальненість і брак низки специфічних рис підприємництва, що дають змогу відрізнити його від інших видів діяльності.

Ознаки) підприємницької діяльності (підприємництва)

1. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця (ст. 45 ГК України). Також фізичні особи мають можливість зареєструватись як громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності і провадити таким чином діяльність без створення організації.

По-друге, зважаючи на передбачений ч. 1 ст. 44 ГК України принцип вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, підприємці мають право здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать законодавству.

2. Підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов’язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов’язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності (наприклад, зобов’язань зі сплати податків).

3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Проте чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено. В літературі висловлюється думка про можливість застосування в цьому разі Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 24-93 «Про податок на промисел», за змістом ст. 1 якого систематичним вважається продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів, який здійснюється більше чотирьох разів протягом календарного року1. Хоча і цей кількісний критерій є дещо умовним, адже, наприклад, за положеннями кримінального права систематичною діяльністю вважається така, що відбувалася три і більше разів.

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Тобто суб’єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності. Підтвердженням цього є положення ЦК України, що встановлюють самостійну відповідальність фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності (ст. 52) та юридичної особи (ст. 96) за зобов’язаннями, пов’язаними з їх підприємницькою діяльністю. За загальними правилами ч. З ст. 96 цього Кодексу учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Тобто законодавство розрізняє відповідальність юридичної особи за наслідки своєї господарської діяльності (ризик) і відповідальність її засновника із винятками, передбаченими законодавством.

5. Підприємництво є господарською діяльністю. Це означає, що, незважаючи на свою специфіку, підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».

Згідно зі ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

6. Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями). Іншими словами, підприємницька діяльність провадиться фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Це означає, що підприємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, так І фізичні особи, які набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності за правилами Закону України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються економічні й соціальні результати.

Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і соціальної сфери. Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків. Водночас ринкова переорієнтація спричиняє і нові проблеми. Наприклад, поширюються тіньові операції, які, як правило, супроводжуються уникненням від оподаткування, дефіцитністю державного бюджету, дестабілізуючи тим самим офіційну економіку. Через поширення цієї негативної тенденції гальмуються соціальні програми, поглиблюється майнове розшарування населення, ідейно-політичне протистояння в суспільстві.

Отже підприємництво має позитивні і окремі негативні наслідки, що разом здатні суттєво впливати на розвиток суспільства і історичний досвід доводить, що за наявності якісної правової бази шлях ринкової організації економіки є найбільш ефективним і перспективним для досягнення суспільного прогресу.

8. Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання прибутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця мета, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб’єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності1. За цією ж ознакою підприємницька діяльність відмежовується від розглянутого нами вище поняття господарської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за основну мету.

При опрацюванні даного питання варто звернути увагу на те, що розмежування підприємницької діяльності за видами має здебільшого теоретичний, до того ж - неофіційний, характер. Тому допускається застосування різних ознак і, відповідно, Критеріїв та видів підприємницької діяльності.

За ознакою предмета діяльності учасників відповідних правовідносин підприємницьку діяльність можна класифікувати на:

1. Виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція.

2. Невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої виділяється:

• діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконання ремонтних робіт, надання інформаційних послуг, здійснення транспортних перевезень);

• діяльність із зайняття торгівлею;

• інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фінансовому ринку.

За ознакою суб’єкта - учасника відповідних правовідносин підприємницька діяльність поділяється на:

1. Підприємництво без створення юридичної особи (просте). Воно здійснюється фізичними особами, що набули в установленому порядку статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

2. Підприємництво зі створенням юридичної особи (складне).

Залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємницькою діяльністю останню можна поділити на:

1. Вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповноважених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом «дозволено все, що не заборонено законом»2. При цьому, наприклад, державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки здійснюється за заявочним принципом. У той же час виготовлення печатки суб’єктом підприємницької діяльності вимагає дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяльності.

3. Дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановленими законодавством, які, в свою чергу, можна поділити на:

• обмеження, пов’язані з організаційно-правовою формою підприємців (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ «Про підприємництво» проведення ломбардних операцій може здійснюватися повними товариствами);

• обмеження, пов’язані з формою власності суб’єкта підприємництва (наприклад, діяльність, пов’язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);

• обмеження, пов’язані з необхідністю придбання ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, міститься у ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-ІП «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

• обмеження діяльності, пов’язані із необхідністю придбання патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також порядок патентування визначається Законом України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»).

Класифікувати підприємницьку діяльність можна також за ознакою законності її здійснення на легальну та тіньову, а також за іншими ознаками.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Завдання 1. Дайте відповіді на питання.

1. Як ви розумієте сутність підприємництва в економічній теорії?

2. Як визначається поняття „підприємництво” в зарубіжній літературі?

3. Де є легальне визначення підприємництва в Україні?

4. Чи є ідентичними поняття „підприємництво” та „бізнес”?

5. Назвіть ознаки підприємництва.

6. Що означає та в чому виявляється ініціативність та самостійність підприємницької діяльності?

7. Охарактеризуйте інновацію як ознаку підприємництва.

8. Що таке систематичність як ознака підприємництва?

9. Що таке підприємницький ризик?

10. Охарактеризуйте цільову спрямованість на одержання прибутку як ознаку підприємництва.

11. Чи є мета одержання прибутку єдиною метою підприємницької діяльності?

12. Охарактеризуйте самостійну юридичну відповідальність як ознаку підприємництва.

13. Що таке соціальна відповідальність підприємців?

14. Які основні вимоги соціальної відповідальності підприємців у сучасному суспільстві?

15. Що ви розумієте під етикою підприємців?

16. Яка роль кодексів поведінки, відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності?

17. До якого виду діяльності належить підприємницька діяльність?

18. За якими критеріями та на які види поділяється підприємництво?

19. Сформулюйте визначення поняття „підприємницька діяльність”.

Завдання 2. Чи можна назвати підприємницькою таку діяльність?

а) громадянин будує будинок сусіду за винагороду;

б) громадянин купив акції акціонерного товариства з метою одержання дивідендів;

в) некомерційне підприємство продає надлишки майна, що знаходиться у нього на балансі.