Шпори / Соціологія (все)

Соціологія - це наука, про закономірності та становлення соціально-психологічної реальності, її структуру, механізм розвитку та функціонування.

Методи соц.-психології:

- збору інформації

- обробки інформації.

Методи дослідження у соц.-психології:

- спостереження

- експеримент

Метод спостереження передбачає цілеспрямоване фіксування тих явищ, які цікавлять дослідника з метою їх наступного аналізу та використання для потреб практичної діяльності.

Спосіб спостереження - визначається завданням, об’єктом, ситуацією і характером взаємодії між спостерігачем та об’єктом спостереження.

Розрізняють:

- включне - означає, що експериментатор сам на певний час стає членом тієї групи, яка є об'єктом його спостереження.

- невключне - дослідник не належить до учасників групи.

- відкрите - коли піддослідні знають про те, що за ними спостерігають за їх діяльністю

- приховане - коли піддослідні не підозрюють, що хтось спостерігає за їх діяльністю.

- природне - це вивчення реальних соціальних процесів і явищ.

- лабораторне - дослідження явищ в експериментальних умовах

Експеримент - це організована дослідником взаємодія між піддослідним, або групою піддослідних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних від яких вона залежить.

Опитування - це метод збору певної інформації, який ґрунтується на безпосередній (бесіда або інтерв'ю) чи опосередкованій (анкета) соц.- психологічній взаємодії дослідника та опитуваного (респондента).

Різновиди опитування:

1) Групове, індивідуальне

2) Основне, заочне.

3) Усне, письмове.

Бесіда - це метод одержання інформації за допомогою вербальної комунікації в ході вільного діалогу між дослідником та піддослідним на певну тему.

Інтерв’ю - це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди журналіста з респондентом.

Колектив - 1) це сукупність людей, які об’єднані загальною суспільно-корисною метою.

2) механізм поєднання особистостей.

Ознаки колективу:

- стійкість групи, відносно тривалості існування групи

- наявність єдиних суспільно - корисних цілей і завдань

- наявність організаційної структури органів управління та керівництва

- підпорядкованість всіх членів колективу єдиним нормам поведінки і діяльності.

Група - це сукупність людей, які мають пені загальні, об’єктивно існуючі характеристики та властивості.

Реальна група - це сукупність взаємодіючих людей, задля досягнення цілі, спільнота яка об’єктивно виступає як суб’єкт дії.

Малі групи - форма соціальної організованості (відділення, група товаришів, сім’я, клас). Їх називають первинними. Основна відмінна ознака від решти груп - здійснення постійного міжособистісного спілкування.

В середніх групах також кожен знає іншого члена групи і поки що зберігається безпосередній особистий характер спілкування всіх членів групи, але вже з уповноваженими представниками групи.

У великих групах відсутній не тільки безпосередній особистий контакт всіх членів групи, а і контакти з уповноваженими особами набувають багатощаблевого характеру.

Соціологія, Спосіб спостереження, Експеримент, Опитування, Бесіда, Інтерв’ю, Колектив, Група, Реальна група, Малі групи

Військовий колектив - це високоорганізована спільність в/сл., яка призначена для захисту незалежності і територіальної цілісності держави та характеризується єдністю моралі, військового обов'язку, єдності колективу.

Військові колективи поділяються:

- первинні (відділення,екіпажі);

- вторинні (рота та їх рівні);

- основні (частина, корабель);

- загальні (з’єднання);

- сукупні (види, роди військ, оперативні командування).

Стадії розвитку колективу:

1) Соціальна єдність (становлення)

2) Військове товариство (розвиток)

3) Соціальна зрілість.

Військове товариство - це певні відношення між в/сл що складаються в умовах військової служби для яких характерний дуже високий ступінь соціальності, довіри, взаємодопомого та братерства.

Психологія військового колективу - це система соціально-психологічних явищ які виникають в процесі розвитку і функціонування колективу.

Колективна думка - це стан масової свідомості до суспільних подій, до діяльності груп, окремих особистостей та висловлює позицію схвалення або засудження.

Три етапи розвитку колективної думки:

- індивідуальність;

- індивідуально-груповий;

- груповий.

Колективний настрій - це складний загальний емоційний стан, сукупність співпереживань які значною мірою визначаються спрямованість, орієнтацію, характер психічних проявів як окремих в/сл. так і в цілому.

Колективні настрої - це емоційно-оцінювальна групова реакція колективу на поведінку людей, явищ,події та факти.

Колективний настрій може бути: позитивний або негативний.

Фактори, які впливають на колективний настрій:

- тривале фізичне та психологічне перевантаження;

- несприятливі кліматичні умови;

- нестача кисню;

- соціально-психологічні фактори:

*мета та задачі діяльності (їх відповідність відповідності інтересам в/сл.);

* умови життя та побуту;

* характер взаємостосунків у колективі

Колективні традиції - це певні правила норми і стереотипи поведінки і спілкування людей, які укорінилися у повсякденному житті колективу і дотриманні їх стало потрібно кожному його колективу.

Функції традицій:

- виховна;

- регулююча;

- емоційного задоволення;

Класифікація традицій:

- бойові;

- спортивна;

- побутові;

- службові.

Звичаї-це стереотипні форми масової поведінки що склалися в колективі і відтворюються протягом тривалого періоду.

Військовий колектив, (поділ, стадії розвитку психологія), Військове товариство, Колективна думка, Три етапи розвитку, Колективний настрій,

Колективні традиції, Функції, Класифікація традицій, Звичаї

Взаємостосунки – це взаємна позиція однієї особистості до іншої, позиція особистості до суспільства.

Міжособистісні взаємовідносини – внутрішньо колективні зв’язки, які обумовлені ідейною спільністю і взаємними оцінками діяльності.

Розрізняють ділові та особисті стосунки.

Стадії розвитку взаємостосунків:

• адаптація;

• індивідуалізація;

• інтеграція.

Сумісність – це оптимальне поєднання якості людей в процесі спілкування яке сприяє успіху виконання сумісних дій.

Соціально-психологічний клімат – це якісний аспект міжособистісних стосунків, що виявляються у сукупності внутрішніх умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності та всебічному розвитку.

Соціально-психологічний клімат – це сукупність якостей і процесів, які визначають самопочуття кожного члена колективу, ступінь задоволення ним соціальних потреб і переважаючи соціальний настрій колективу.

Фактори соц.-псих клімату:

- міжособистісні стосунки;

- міжособистісна сумісність;

- тип керування колективом;

- вплив адміністративних та інших організацій;

- характер і якість сумісної діяльності;

- своєчасне постачання та забезпечення о/с у всіх напрямках.

Функції соц-психологічного клімату:

- створює безсердні умови життєдіяльності особистості у групі;

- забезпечує зворотній зв’язок взаємодія особистості із соціальним оточенням;

- виступає фактором спільної діяльності;

- впливає на розвиток особистості;

- обумовлює психологічний стан.

Згуртованість – це узагальнений показник духовної єдності о/с, який характеризується одностайністю думках, спільними діями воїнів, які пов’язані спільною військовою діяльністю.

Три рівні згуртованості:

1) Емоційно-цінна єдність.

2) Предметно-цінна єдність.

3) Стійкість колективу до деструктивних впливів.

Взаємостосунки, Міжособистісні взаємовідносини, Стадії розвитку взаємостосунків, Сумісність, Соціально-психологічний клімат, Фактори, Функції соц-псих. клімату, Згуртованість, Три рівні згуртованості

Психологія військового управління - це спрямований вплив командира на особистість військовослужбовця, військовий колектив чи окремі соціально психологічні процеси з метою зміни їх стану чи надання їм нових якостей, які сприяють реалізації рішень та досягнення намічених цілей.

Керівництво - це вплив на особистість підлеглого та військовий з метою досягнення намічених цілей.

Вплив - це використання прихованої мотивації, або інших засобів за допомогою яких керівник може регулювати або змінювати поведінку підлеглих.

Авторитет - це соц.-психологічний вплив однієї людини на інших людей.

Лідер - це член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної специфічної і досить значущої для колективу ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей для найшвидшого і успішного досягнення спільної мети.

Лідерство - це психологічний вплив відношення домінування і підпорядкування, а також наслідування в системі міжособистісних відносин в групі.

Конфлікт - зіткнення особистостей в наслідок розбіжності, або несумісності їх потреб, мотивів, цілей, принципів,поглядів та поведінки.

Об’єктивні причини конфлікту - викликані складною проблемною ситуацією:

- недоліки в організації життєдіяльності особ. складу

- відсутність позитивного особистого прикладу командирів

- невизначеність завдань

- не найкращий розподіл особо. складу за посадами

- недостатня підготовленість, малодосвідченість окремих керівників

- недоліки в забезпеченні о.с. різними видами постачання

Суб’єктивні причини мають психологічну основу, вони там де є завади в досягненні особистих та групових цілей:

- відсутність свідомої дисципліни

- низька мотивація до військової служби

- психологічна несумісність

- недостатня моральна вихованість, яка виявляється в грубості та несправедливості

- порушення правил спілкування, низький рівень культури мовлення

- приниження власної гідності

- наявність негативних традицій

- відсутність найпростіших знань в психології

- відсутність особистого прикладу.

Поділ конфліктів за масштабами:

- внутрішньо-особистісний

- міжособистісний -

- між особистістю і групою

- між груповий

- між великими групами

Заходи профілактики конфліктів:

- робота, спрямована на покращення умов служби та побуту о.с., організацію життєдіяльності підрозділу

- інформування підлеглих про важливі питання профілактичної діяльності та її перспективи

Диспунція- це руйнівні наслідки.

Психологія військ. Управління, Керівництво, Вплив, Авторитет, Лідер, Лідерство, Конфлікт, причини конфлікту, Поділ конфліктів за масштабами,

Заходи профілактики конфліктів

Дисципліна - це дотримання певного порядку і правил, що встановлені законом (військовим статутом).

Дисциплінованість - це складна система відношень в/сл до оточуючого світу, яка включає в себе направленість особистості, характер, певний розвиток емоційно-вольової та інтелектуальної сфери, наявність відповідних знань, умінь та навичок.

Колективна дисципліна - це комплексне соц.-псих. стосунків, які визначають правильність вчинків більшості в/сл, а саме їх здатність якісно виконувати вимоги військових статутів та наказів командирів, успішно вирішувати навч.-бойові завдання та здатність культурно проводити дозвілля.

Прийоми впливу на о/с:

- моральна оцінка;

- похвала;

- прохання;

- обурення;

- схвалення;

- іронія.

Три групи ознак дисциплінованості:

1) Дисципліна виконання бойових задач.

2) Дисципліна навчання і внутрішнього порядку.

3) Дисципліна взаємовідносин і дозвілля в/сл.

Індивідуальна робота - це складова частина багатографного процесу навчання та виховання усіх категорій в/сл.

Індивідуально-виховна робота (ІВР) - це систематичний цілеспрямований вплив командирів та інших начальників на свідомість, почуття та поведінку конкретної особи з урахуванням її віку, соціальних, психологічних та інших особливостей, умов служби, побуту та відпочинку в інтересах її всебічного розвитку для успішного виконання військ обов’язку.

Функції ІВР:

1. Пізнавальна

2. Прогностична

3. Формуюча

4. Розвиваюча

5. Мобілізуюча

6. Стимулююча

7. Профілактична (попереджувальна)

ІВР поділяється на загальну, цільову і спеціальну.

Дисципліна, Дисциплінованість, Колективна дисципліна, Прийоми впливу на о/с, Три групи ознак дисциплінованості, Індивідуальна робота, Індивідуально-виховна робота, Функції ІВР