Шпори / Психологія (усё)
.docxПсихологія – це наука про психіку і психічну діяльність про людину або групу людей.
Нервова система поділяється на:
-
центральну;
-
периферичну;
-
вегетативну.
Функції НС:
1) Взаємодії організму з зовнішнім середовищем.
2) Об’єднання і регулювання роботи внутрішніх органів.
Рефлекс – це певні закономірні реакції організму у відповідь на дію будь-якого внутрішнього або зовнішнього подразника.
Види рефлексів:
-
безумовний (вроджений);
-
умовний (сформований у певних умовах).
Психіка – це внутрішній світ особистості, який виникає в результаті взаємодії людини з оточуючим світом в процесі активного відображення цього світу у вигляді образів, думок, почуттів і вчинків.
Умови встановлення психіки:
1) Людське суспільство.
2) Активна трудова діяльність.
3) Розвиток мови, абстрактного мислення і свідомості.
4) Високоорганізованість, нормально функціонуючий мозок і нервова система.
Основні форми прояву психіки людини:
психічні процеси:
-
пізнавальні;
-
емоційні;
-
вольові;
психічні стани:
-
підйом;
-
занепад;
-
упевненість;
-
апатія;
психічні властивості:
-
спрямованість;
-
темперамент;
-
характер;
-
здібності.
Психіка виконує наступні функції:
-
когнітивна (пізнавальна);
-
комунікативна (спілкування);
-
регулятивна.
Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.
Основними характеристиками свідомості є:
1) Відображення навколишнього світу.
2) Розрізнення суб’єкта і об’єкта.
3) Забезпечення ціле утворюючої діяльності людини.
4) Наявність емоційно-оцінних ставлень до всього.
Форми самосвідомості:
-
пізнавальна (самокритика, самоаналіз, самопочуття);
-
емоційна (самолюбство, скромність, гордість);
-
вольова (стриманість, самоконтроль, дисципліна).
Військова психологія – це галузь психології, яка вивчає закономірність психічної діяльності людей і колективів в умовах військової служби і бою.
Предметом військової психології є психіка в/сл., психологія військового колективу і військової діяльності.
Об’єктом військової психології є конкретна особистість - військовослужбовець.
Основні методи психології:
-
бесіда;
-
спостереження;
-
аналіз результатів діяльності;
-
анкетування;
-
узагальнення незалежних характеристик;
-
експеримент.
Психологічно пізнавальні процеси:
-
відчуття - сприйняття
-
увага - пам'ять
-
мислення - мовлення
-
уява
Відчуття – це психічний процес, який полягає у відображенні свідомості людини, окремих властивостей, якостей, предметів, явищ.
Види відчуттів:
1) ексцеросептивні
-
контактні
-
дискантні
2) інтероцептивні
3) пропріоцептивні
Відчуття за видом аналізатора поділяють:
-
зорові - статичні
-
слухові - кінестетичні
-
нюхові - температурні
-
смакові - больові
-
дотикові - органічні
-
вібраційні
Шляхи розвитку відчуттів:
-
розширення знань про форми чуття
-
навчально-бойові тренування із застосуванням зброї та військової техніки;
-
фізичне загартування організму
Аналізатор – це орган чуття з відповідною діяльністю мозку і нервовими шляхами, що її дублюють
Будова аналізатора:
-
периферичний відділ
-
передаючий відділ
-
центральний відділ
Сприйняття – це психічний процес, який полягає в цілісному відображенні в свідомості людини предметів, явищ навколишнього світу, що діють на аналізатори
Особливості сприйняття:
-
цілісність
-
предметність
-
осмисленість
-
константність
-
вибірковість
Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості на певному предметі чи явищі, що становить інтерес
Види уваги
-
мимовільна
-
довільна
-
послідовна
Властивості уваги
-
обсяг
-
розподіл
-
стійкість
Пам'ять – це психічний процес запам’ятовування, збереження і відтворення колишнього досвіду
Пам'ять складається з 3 процесів:
-
запам’ятовування, або зберігання інформації
-
збереження або утримання інформації
-
відтворення інформації
Види пам’яті:
-
за тривалістю зберігання:
-
миттєва
-
тривала
-
короткочасна
-
оперативна
-
за характером запам’ятовування:
-
рухова
-
емоційна
-
наглядно-образна
-
словесно-логічна
-
за засобом вольової регуляції:
-
довільна
-
мимовільна
Емоції – це психічне відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту, явищ, ситуацій зумовленого їх об’єктивних властивостей до потреб суб’єкта.
Функції емоцій:
-
експресивна - стимулююча
-
регулятивна - комунікативна
-
оцінювальна - інформативна
-
організуюча - направляюча
Рівні емоцій:
-
відсутність емоцій
-
настрій
-
емоційні реакції малої сили
-
емоційні реакції великої сили
-
афект
Форми емоційних переживань:
задоволення збудження розрядка
Напруження спокій незадоволення
Почуття – це одна з основних форм переживань людиною свого ставлення до явищ дійсності
Настрій – це більш або менш тривалий емоційний стан, який забарвлює всі інші забарвлення і діяльність людини.
Причини позитивного настрою:
1) Навколишня природа.
2) Події
3) Люди (окремі чи група)
4) Діяльність чи її результати
5) Стан здоров’я
Афект – це короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна реакція.
Стрес – це емоційний стан зумовлений ситуаціями надто сильного напруження, загрожує фізичним і розумовим напруженням, страхом, потребою швидко приймати відповідальне рішення.
Чинники сили впливу стресового подразнення:
-
реальна загроза життю;
-
інтенсивність бойової напруженості;
-
психічний стан;
-
досвід діяльності у критичній ситуації.
Страх – це емоція, що виникає в ситуаціях загрози в біологічному або соціальному існуванні в/сл. І спрямована на джерела справжньої або умовної небезпеки.
Наслідки страху:
-
депресивний стан;
-
неспокій;
-
прагнення уникнути неприємної ситуації;
-
інколи паралізація ситуації;
-
виникнення вегетативної дискунсії і своєрідного виразу обличчя.
Прутрація – це емоційний стан в/сл., що виникає в наслідок непереборної перешкоди на шляху до задоволення потреби.
Вольова дія – це свідома цілеспрямована дія людини з метою подолання зовнішніх та внутрішніх перешкод за допомогою вольових зусиль.
Воля – це здатність людини контролювати свою діяльність для досягнення важкодоступної мети, наполегливість у здійснені початкових поведінкових актів в подоланні перешкод, які виникли на її шляху.
Функції вольової дії:
-
спонукальна;
-
гальмівна.
Етапи вольового акту:
1) Постановка мети.
2) Вибір засобів її досягнення.
3) Прийняття рішення і його виконання.
4) Аналіз виконаної дії.
Сила волі – передумова успіхів у навчанні, роботі і бою.
Умови розвитку сили волі:
-
систематичне тренування у подоланні труднощів;
-
постановка привабливої особисто значущої і соціально – корисної мети
-
обов’язкове здійснення прийнятих рішень.
Вольові якості:
Базові вольові якості:
-
сила волі;
-
наполегливість;
-
витримка.
Характерологічні:
-
рішучість; - самообладання;
-
сумлінність - впевненість в собі.
Емоційно-вольова стійкість – це психічний стан, який полягає систематичному подоланні емоційного збудження, - це здатність людини стабілізувати свої почуття в різних небезпечних ситуаціях, контролювати свою поведінку та керувати власними діями.
Психічний стан – це складні динамічні утворення, які визначають своєрідність психічної діяльності особистості на даному відрізку часу.
Індивід – це одиночна природна істота представленим виду гомосапіенс (людина розумна) з притаманними лише їй природними особливостями.
Особистість – це конкретна людина яка є представником первинної спільноти, усвідомлює своє відношення до оточуючого світу, займається певним видом діяльності і наділена індивідуально психологічними особливостями.
Здібності – це індивідуально стійкі властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності.
Темперамент – містить у собі якості від яких залежить реакції людини на інших людей і соціальні обставини.
Характер – містить якості, що визначають вчинки людини відносно інших людей.
Мотивація – це сукупність спонукань до діяльності.
Соціальні установки – переконання і відносини людей.
Особистість формується в процесі активної взаємодії з оточуючим світом, яка стає можливою завдяки діяльності та спілкуванню.
Потреба – це необхідність людини в чомусь, яка визначає її залежність від конкретних умов існування.
Характеристика потреб людини:
-
сила;
-
періодичність виникнення;
-
спосіб задоволення.
Види потреб:
-
фізіологічні;
-
потреби в безпеці;
-
потреби в коханні;
-
потреби в престижі;
-
потреби в само актуалізації
Темперамент - це сукупність найбільш стійких індивідуально-психологічних особистостей воїна, які проявляються в динаміці його поведінки і діяльності.
Типологія темпераментів:
-
переважання крові (сангвіс);
-
переважання слизу (флегма);
-
переважання жовчі (хом);
-
переважання чорної жовчі (меланахом)
Екстраверсія – це направлення особистості на оточуючих людей та подій.
Інтроверсія – це поняття синонімічне стурбованості, виявляється в емоційній не стійкості, напруженні, емоційній збудливості, направленості особистості на внутрішні переживання.
Сильний |
Слабкий |
||
врівноваж-жений |
не врівноважений |
||
рухливий |
інертний |
не стриманий |
емоц. не стійкий |
жвавий |
спокійний |
холерик |
меланхолік |
сангвінік |
флегматик |
|
|
Сангвіник
Сильні якості: цілеспрямованість, наполегливість, легка адаптація до нової обстановки, уміння чітко та впевнено діяти в новій обстановки, гнучкість розуму і зосередженість уваги.
Слабкі якості:
формальне відношення до своїх обов’язків при втраті інтересів до служби, упертість і дратівливість у відповідь на критику, необачність і безтурботність в небезпечних ситуаціях.
Холерик
Сильні якості: швидкість реакції, рухливість та енергійність у службовій діяльності, постійне прагнення до лідерства, комунікабельність
Слабкі якості: неврівноваженість, не стриманість, грубість і безтактність, самовпевненість і конфліктність
Флегматик
Сильні якості: надійність у службі, уміння терпіти та переносити втрати, вміння переносити емоційні перевантаження, безстрашність у складних умовах, стабільність у дружбі.
Слабкі якості: важкість у володінні знаннями та вміннями, не вміння швидко реагувати на команди та сигнали, випарки ліні та інертності.
Меланхолік
Сильні якості: сумлінність, ретельність, старанність, підвищене почуття відповідальності, чуйність, критичність і самокритичність.
Слабкі якості: мала ініціативність, песимізм, впертість.
Характер – це психічна властивість особистості, яка визначає її відношення до навколишнього середовища, праці, інших людей і самого себе.
Групи риси характеру:
-
моральні;
-
вольові;
-
емоційні;
-
інтелектуальні риси.
Види характеру щодо:
-
діяльності: діяльність, бездіяльність;
-
навколишнього світу: принциповий, без принциповий;
-
інших людей: товариський, замкнутий;
-
самого себе: альтруїст, егоїст
Якості характеру:
-
за змістовністю: цільний, суперечливий;
-
за силою: сильний, слабкий;
-
за стійкістю: стійкий, не стійкий
Основними психологічними умовами формування і розвитку характерові в/сл. є:
-
вивчення підлеглих
-
цілеспрямована виховна робота з підлеглими;
-
вибір серед товаришів по службі такої особи яка для воїна стала б прикладом;
-
психологічна та бойова підготовка;
-
заохочення мужніх вчинків;
-
статутна організація життєдіяльності воїна.
Здібності – це сукупність індивідуально-психологічних особливостей воїна, які забезпечують успіх у військовій діяльності легкістю і швидкістю оволодіння нею, та удосконаленням у ній.
Загальними називаються здібності людини які певною мірою виявляються у всіх сферах діяльності.
Спеціальними вважають такі здібності які виявляються лише у певних видах діяльності.
Ступені розвитку здібностей:
-
репродуктивний
-
творчий
Задатки – це певні природжені морфологічні і функціональні особливості воїна як природні передумови розвитку здібностей.
Рівні розвитку здібностей:
-
Обдарованість – це поєднання здібностей які дозволяють людині успішно займатися декількома видами діяльності та є передумовою творчих досягнень.
Типи індивідуальної обдарованості:
-
раціонально-мислительний;
-
образно-художній
-
раціонально-образний;
-
емоційно-почуттєвий.
-
Талант – це сукупність здібностей які дозволяють отримувати нові оригінальні, досконалі продукти діяльності, що особливо втілюються у певному виді діяльності;
-
Геніальність – це найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення.
Напрямки формування військово-професійних здібностей:
-
системою навчально-виховної роботи;
-
бойовою і гуманітарною підготовкою;
-
позитивна мотивація діяльності;
-
розвиток стійких військово-професійних інтересів;
-
орієнтування на потенційні здібності.
Психологічна підготовка – це система заходів щодо формування і розвитку у о/с психічної стійкості та готовності, здатність протистояти стресовим факторам бою, формування непохитної волі до перемоги, в рішучості та наполегливості в досягненні мети бойового завдання за будь-яких умов.
Психічна підготовка – це цілеспрямований і організований процес формування у воїнів емоцій, вольової стійкості до дій в бою, складних і небезпечних ситуацій при довготривалому, нервово-психологічному напруженні, при подоланні труднощів пов’язаних з виконанням військового обов’язку у мирний та воєнний час.
-
розвиток мотивації бойової діяльності
-
формування в в/сл. адекватної уяви про сучасний бій, його стресові фактори, розвиток психічної та психофізіологічної стійкості до них
-
створення внутрішніх джерел високої бойової активності
-
підвищення військово-професійної дієздатності всіх психічних і психологічних функцій в/сл.
-
накопичення досвіду дій в екстрених умовах
-
тренування психічних і психофізіологічних функцій у в/сл.
-
формування навичок і вмінь самоуправління поведінкою в бойових умовах
За змістом психологічна підготовка поділяється:
-
загальна
-
спеціальна
-
цільова
За часом психологічна підготовка поділяється
-
без попередня
-
попередня
Результатом психологічної підготовки є:
-
психологічна підготовленість – це система якостей, що надає змогу долати труднощі
-
психологічна готовність – це змобілізованість психіки, цілеспрямованість до дій, постанова на активне та рішуче ведення бойових дій у складних умовах суч. війни
Наслідком недостатньої психологічної підготовки є наявність таких чинників?
-
знижується активність дій
-
порушуються розумові процеси
-
порушуються рухові процеси
-
бойовий шок і бойова стомленість
-
негативні психічні реакції на небезпеку
-
розлади психіки провідною ознакою яких є фобія
Фобія – це психологічний страх, характерними основами якого є:
-
серцебиття
-
холодний піт
-
сухість в роті
-
тремтіння кінцівок
-
параліч кінцівок
-
заікання і німота