3 Відповідно до наведених завдань необхідно оцінити плив фактів на істотність фінансової звітності і окремих статей обліку.

Студент повинен ознайомитися з завданням, визначити помилки і оцінити наслідки впливу на достовірність аудиторської звітності.

Під час виконання практичного завдання необхідно користуватися законодавчими актами, нормативними документами.

Під час виконання завдання необхідно:

1 Отримати докази.

Основною, найбільш важливою, відповідальною й трудомісткою частиною роботи аудитора є підготовка аудиторських доказів по всіх об'єктах контролю.

На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку й вірогідності фінансової звітності..

Обсяг і перелік аудиторських процедур, які необхідно виконати для збору аудиторських доказів вказуються в програмі аудиту по окремих об'єктах обліку.

Збір аудиторських доказів повинен провадитися відповідно до діючого Закону України «Про аудиторську діяльність» і мыжнародними нормативами:

Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором у ході перевірки самостійно, від клієнта, третіх осіб або результат її аналізу, що дозволяє зробити висновок і виразити власну думку по предмет перевірки.

Аудиторські докази бувають:

-прямі;

-непрямі;

-основні;

-другорядні.

Прямі докази. Об'єктивна й повна характеристика об'єкта в процесі перевірки. Це свідоцтво, підтверджуване первинними документами й обліковими регістрами (наприклад, факт наявності недостачі підтверджується інвентаризаційним описом і порівнювальною відомістю).

Прямі свідоцтва представляють матеріальні джерела, під якими маються на увазі: документи й натурні об'єкти.

Нематеріальні джерела. До них ставляться моментні явища, підприємства, організації й громадян, що підтримують зв'язок з контрольованим підприємством і привабливими даними, що представляють інтерес для аудиторів.

За документальним значенням перевіряються документи, що, підрозділяються на чотири групи:

-первинні;

-зведені;

-неофіційні;

-допоміжні.

Натурні об'єкти дозволяють визначити кількість запасів, їх якість, умови зберігання, ступінь використання й інші параметри, необхідні для виявлення реальності документальних даних,. а також для одержання даних, відсутніх у документах.

Побічні докази. Це докази, що не мають прямого відношення до об’єкту перевірки, але будь як можуть її підтвердити.

Основні докази. Це ті докази, які отримані аудитором у процесі проведення перевірки.

Ознайомлення з матеріалами попередніх перевірок і результатами проведення внутрішньогосподарського контролю є другорядним доказом правильності ведення бухгалтерського обліку й вірогідності даних бухгалтерської звітності.

З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність.

Формальна перевірка дає можливість переконатися в заповненні всіх реквізитів документів, які забезпечують його юридичну чинність.

Арифметичний контроль підтверджує правильність кількісних і вартісних показників, які втримуються в документах.

За змістом. Перевірка пов'язана з оцінкою законності й істотності господарських операцій.

Аналіз. Основна ідея в тім, що відхилення від очікуваних або відомих взаємозв'язків між показниками звітності, зміна тенденції показників може бути результатом помилки.

На найбільш високому рівні логічного осмислення взаємозв'язку між фактами, показниками, документами базується зустрічна перевірка, оскільки з її допомогою можуть бути виявлені помилки й обман.

Аналітичні процедури. Це аналіз і оцінка отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників економічного суб'єкта, що перевіряється, з метою виявлення незвичайних і невірно відбитих у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також з'ясування причин помилок і перекручувань.

Типові види аналітичних процедур:

-зіставлення залишків по рахунках за різні періоди;

-зіставлення показників бухгалтерської звітності із суміжними (плановими) показниками;

-оцінка співвідношень між різними статтями звітності й зіставлення їх з даними попередніх періодів;

-зіставлення фінансових показників діяльності економічного суб'єкта із середніми показниками відповідної галузі економіки;

-зіставлення фінансової інформації й нефінансової (відомостей про діяльність економічного суб'єкта, не відображеної прямо в системі його бухгалтерського обліку).

Для одержання доказів аудитор повинен застосувати прийоми аудиту, які згруповані в три групи:

- визначення стану об’єкту в натуральному виді;

-співставлення;

-оцінка.

Після вивчення поставленого завдання необхідно оцінити наслідки помилки і вплив їх на достовірність фінансової звітності.

За результатом виконання завдання необхідно скласти аудиторський висновок.

Основні елементи й структура аудиторського висновку