2 Розрахувати загальний аудиторський ризик, або його складові ризики.
Перед складанням загального плану й програми перевірки аудитор повинен оцінити надійність систем внутрішнього контролю й бухгалтерського обліку аудируємого обєкту, а також аудиторський ризик – імовірність формування невірної думки й відповідно складання неправильного висновку за результатами перевірки.
Аудитор розраховує рівень істотності – граничне значення припустимої помилки показників фінансової звітності – і визначає взаємозв'язок між рівнем істотності й аудиторським ризиком.
Чим вище рівень істотності, тим нижче рівень аудиторського ризику, і навпаки. Зворотна залежність між аудиторським ризиком і істотністю враховується аудитором при визначенні характеру обсягу процедур перевірки, строків проведення аудиту.
Загальний аудиторський ризик складається з наступних ризиків:
-власний ризик;
-ризик контролю;
-детекційний ризик або ризик невиявлення.
Власний ризик (СР)– це всі ризики які пов'язані з підприємницькою діяльністю клієнта, тобто всі помилки й неточності, які можуть бути допущені в результаті його фінансово-господарської діяльності.
Цей ризик залежить від впливу як зовнішніх так і внутрішніх факторів, які взаємозалежні й дають загальну характеристику діяльності підприємства.
Власний ризик підприємства оцінюється аудитором ще на підготовчій стадії аудиторської перевірки. Оцінюючи власний ризик, аудитор повинен ураховувати наступні основні фактори:
-характер бізнесу клієнта;
-чесність адміністрації;
-мотиви поводження клієнта;
-результати попереднього аудита;
-первісний і повторний аудит;
-взаємини з дочірніми й залежними фірмами;
-нетрадиційні операції;
-професіоналізм облікового персоналу;
-сальдо рахунків і величину сум по статтях звітності;
-кількість і склад операцій клієнта й т.д.
При оцінці власного ризику аудитор повинен звертати увагу на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерської звітності, таким чином ризик оцінюється на рівні фінансової звітності, але не може бути нижче 50%.
У випадку виявлення негативних факторів, що впливають на підприємницьку діяльність клієнта власний ризик підлягає переоцінці аудитором і може бути дорівнює 100%.
Ризик контролю (РК) – складається із двох ризиків:
Ризик бухгалтерського обліку
Ризик системи внутрішнього контролю
При визначенні величини ризику контролю аудитор повинен оцінити: надійність, ефективність і дієвість системи бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю підприємства клієнта.
Ризик контролю. Непевність у тім, істотна недостовірна інформація окремо або разом з іншою недостовірною інформацією може бути виявлена або вчасно попереджена системою внутрішнього контролю.
Під час установленя рівня ризику контролю нижче максимального рівня, тобто менш 100%, аудитор повинен виконати наступні дії:
-ознайомитися із системою внутрішнього контролю клієнта;
-на основі цього оцінити на скільки добре вона працює;
-ознакомитьтся із системою бухгалтерського обліку;
Ризик контролю не пропорційний ризику невиявлення, тоді як між ризиком контролю й кількістю підлягаючому збору свідоцтв існує пряма залежність.
Ризик системи внутрішнього контролю.
В основу оцінки ефективності дії системи внутрішнього контролю покладене припущення аудитора, що існуюча система внутрішнього контролю не може виявити допущені істотні помилки в системі бухгалтерського обліку, їх попередити, і запобігти.
Ефективність внутрішнього контролю не залежить від аудитора, він тільки оцінює систему внутрішнього контролю і її ефективність. Оцінка ризику неефективності внутрішнього контролю базується на вивченні його структури, а саме: контрольного середовища, облікової системи й контрольних процедур.
Ризик системи бухгалтерського облікуполягає в тому, що , можливо, будуть допущені помилки або обман у результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку й складанні фінансової звітності.
Аудитор має на увазі, що діюча система бухгалтерського обліку на підприємстві неефективна й не надійна.
Якщо суть бізнесу клієнта полягає в складних операціях і підрахунках, то це, як правило, призводить до помилок при обробці даних і в обліку операцій.
До операцій з підвищеним ризиком можна віднести:
-операції, вартість яких відображена в іноземній валюті;
-операції, які не відповідають меті підприємства (нетипові операції);
-операції зі спорідненими підприємствами - значні за розміром і незначні за характером;
-складні операції, які містять значний ризик помилок;
-операції, які створюють можливості для шахрайства.
Складними з точки зору ризику вважаються операції,. Які вимагають неочевидних записів, що важко простежуються. До них належать: взаємозаліки, особливо проведені посередником для ряду підприємств; бартер; лізинг; консигнація та ін.
Правила обліку зазначених операцій недостатньо регламентовані й часто змінюються.
Ризик невиявлення (ДР) – означає що істотні помилки можуть залишитися невиявленими в ході аудиторської перевірки. Тобто це та частка погрішності , що аудитор може собі дозволити при проведенні аудиторської перевірки при сформованих на підприємстві-клієнта системах обліку й внутрішнього контролю, при дотриманні умови якості проведення робіт і відповідності їх установленим аудиторським нормативам.
Це ризик невиявлення істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур, припускаючи що система внутрішньогосподарського контролю їх не змогла виявити й виправити.
Ризик виявлення є результатом проведення аудиторської перевірки, слідством виконаної аудиторської роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто він відображає ступінь якості перевірки, професійний рівень аудитора.
Ризик невиявлення визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. При низькому рівні ризику невиявлення аудитор не погоджується брати на себе великий ризик невиявлення помилок через недолік свідоцтв, тому в цьому випадку необхідно одержати велику кількість свідоцтв. Коли аудитор готовий взяти на себе великий ризик, свідоцтв потрібно менше.
На величину ризику невиявлення впливає фактор повторності перевірки. Якщо аудитор проводить перевірку в клієнта вже не в перший раз, то він краще знає особливості бізнесу і наявність «вузьких місць».
Якщо ж перевірка проходить у перший раз, то ризик невиявлення помилки аудитором більше високий.
Ризик того, що значимі помилки залишаться невиявленими при аудиті, може бути результатом окремих ризиків, пов'язаних із двома типами аудиторських тестів:
-ризик аналітичних процедур (РАП)-небезпека пропуску помилок при проведенні процедур аналізу;
-ризик тестування (РТ)-невірний підбор тестів, або ж ризик того що обрані тести не зможуть виявити істотні помилки.
Для оцінки аудиторського ризику застосовують факторну модель:
АР = ВР х РК х ДР
Видозмінена факторна модель аудиторського ризику:
Застереження Дж.Робертсона:
Перше застереження Друге застереження Третє застереження
;
.
;