Розділ 2. Найпоширеніші види контролю знань та вмінь учнів при вивченні географії у школі

2.1. Способи та прийоми контролю навчальних досягнень учнів з географії

Для активізації навчально-пізнавальної діяльності, підвищення інтересу до навчання географії та поліпшення успішності школярів використовують різноманітні прийоми перевірки й оцінювання рівня сформованості знань, умінь і навичок. Ці прийоми контролю навчальних досягнень передбачають поєднання різних способів і організаційних форм контролю,з урахуванням його дидактичних видів, на основі застосування різноманітних засобів навчання та безпосередньо диференціюються на:

• прийом усного індивідуального контролю, який ґрунтується на опитуванні, що дає можливість з’ясувати рівень географічних знань і вмінь кожного учня на основі його усної відповіді на розгорнуте запитання;

• прийом усного фронтального контролю, який теж засновано на опитуванні, що допомагає виявити рівень знань і вмінь вже учнів усього класу чи значної їх частини за допомогою коротких, стислих запитань, які пропонуються усім учням одночасно і на які вони усно відповідають;

• прийом усного колективного контролю (взаємоконтролю), який хоч і уособлює опитування, але вже учнів учнями, тобто взаємоперевірку їхніх знань і вмінь з наступним оцінюванням відповідних результатів учителем;

• прийом письмового і графічно-знакового індивідуального контролю, застосування якого дає змогу виявити географічні навчальні досягнення кожного учня на основі результатів виконання письмових і графічно-знакових завдань, що відрізняються за змістом і обсягом;

• прийом письмового й графічно-знакового фронтального контролю,: використання якого уможливлює виявлення рівня знань і вмінь учнів усього класу чи значної їх частини на основі результатів виконання письмових і графічно-знакових завдань, однакових за змістом і обсягом;

• прийом письмового і графічно-знакового диференційовано-групового контролю, що спрямований за змістом на визначення навчальних досягнень окремих груп учнів за допомогою різнорівневих письмових і графічно-знакових завдань, які вони обирають на власний розсуд;

• прийом нестандартного колективного контролю з його різновидами (колективна експрес-гра тощо);

• прийом тестового контролю;

• прийом комбінованого (ущільненого) контролю, який є варіаційним поєднанням різноманітних згаданих вище прийомів перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів;

• прийом комп’ютеризовано-інтегрованого контролю, застосування якого дає можливість об’єднувати як індивідуальну, фронтальну, диференційовано-групову й колективну форму контролю, так і комп’ютеризовувати будь-який із зазначених вище прийомів, у тому числі прийом комбінованого контролю.

Розглянемо деякі особливості з наведених прийомів контролю навчальних досягнень учнів з географії.

Так, традиційним і доволі ефективним є прийом усного індивідуального контролю у вигляді відповідного опитування учнів. Як правило, воно доводиться біля дошки та дає змогу найбільш ґрунтовно й всебічно визначити ступінь засвоєння кожним учнем достатньо значного за обсягом географічного матеріалу. Запитання і завдання, що використовують під час такого опитування, поділяють на основні, додаткові й допоміжні. Недоліком цього прийому контролю є те, що він потребує багато часу і вчитель може викликати до дошки лише 3-4-х учнів. Нестандартними різновидами усного індивідуального опитування учнів є так зване магнітофонне та тихе.

Прикладом основних запитань та завдань можуть бути такі:

1. Поясніть, чому утворюються дрібні форми рельєфу? Покажіть на карті райони з різновидами таких форм (6 клас).

2. Проаналізуйте вплив різних повітряних мас на формування клімату України, а також на погоду у різні пори року. Покажіть на карті напрями їх переміщення (8 клас).

Додаткові запитання чи завдання мають допомагати учням конкретизувати і доповнити їх основну відповідь. Прикладами можуть бути додаткові запитання чи завдання на зразок:

1. Чим дюни відрізняються від барханів?

2. Проілюструйте вплив атлантичних повітряних мас на клімат України за допомогою показників коефіцієнта зволоження. Допоміжні запитання чи завдання мають спрямувати учнів на правильну відповідь, допомагаючи пригадати плани географічних характеристик, навести потрібні приклади й факти, виправити помилки, яких вони припустилися, тощо.

Прикладом допоміжних запитань можуть бути такі:

1 Які форми рельєфу утворюються внаслідок дії тимчасових водних потоків?

2. Чому арктичні повітряні маси спричиняють на території України зниження температури узимку?

Поширеним є і прийом усного фронтального контролю, який, зрозуміло, ґрунтується на усному фронтальному опитуванні. Воно дає можливість виявити географічні знання та вміння за допомогою стислих запитань чи завдань. На відміну від усного індивідуального опитування, цей спосіб перевірки й оцінювання розвиває вміння учнів висловлювати свої думки найбільш точно та лаконічно. Прикладом запитань і завдань усної фронтальної перевірки можуть бути такі

(6 клас):

1. Що називають вітром?

2. Чому дме вітер?

3. Від чого залежить сила вітру?

4. Як визначити напрямок вітру?

5. За допомогою якого приладу та як визначити напрямок і силу вітру?

6. Які вітри ми називаємо бризами?

7. Чим відрізняється денний бриз від нічного?

8. Які вітри називають мусонами?

9. Чому мусони двічі на рік змінюють напрямок?

10. Для чого слід спостерігати за силою й напрямком вітру?

11. Вітри якого напрямку переважають у нашій місцевості взимку?

12. Зробіть висновок щодо значення вітру в природі.

Прийом усного колективного контролю (взаємоконтролю) застосовується після завершення вивчення тематичного блоку географічного навчального матеріалу на уроці тематичного контролю і корекції навчальних досягнень учнів. Контрольні запитання і завдання пропонуються учням заздалегідь - на перших уроках тематичного блоку. На початку контрольного уроку учні мають самостійно обрати рівень перевірки й оцінювання їхніх навчальних досягнень (високий - 10-12 балів; достатній - 7-9 балів чи середній - 4-6 балів) і, відповідно, зайняти місця першого, другого чи третього ряду парт. Різновидом прийому усного колективного взаємоконтролю є прийом усного диференційовано-групового взаємо-контролю, який спрямовано на визначення навчальних досягнень окремих груп учнів за допомогою контрольних різнорівневих усних запитань і завдань, що колективно обговорюються у групах в обмежені строки.

Прийом письмового контролю застосовується тоді, коли вчитель хоче перевірити знання всіх учнів. Позитивною стороною цього методу є те, що він дозволяє при порівняно малій затраті часу (10-20 хвилин) перевірити знання всього класу, встановити як учні володіють навичками письмової мови, як вони вміють працювати з контурними картами, чи правильно пишуть географічні назви і терміни.

Письмовий контроль має велику перевагу перед іншими формами і методами: дозволяє в повній мірі знаходити індивідуальний підхід до учнів. Також цей метод має негативні сторони: не має контакту учня з учителем; якщо учень не закінчив роботу (Чому? Не знає матеріалу, чи не вспів?); не можна змінити формулювання питання.

Письмовий контроль можна проводити як по матеріалу, що вивчається на даний момент, так і за крупними розділами і темами. Широке розповсюдження отримали картки із завданням та питаннями. Зміст карток може бути найрізноманітнішим. Учням можна пропонувати різні завдання – аналітичні, описові, графічні, розрахункові, тестові, вимірні (у вигляді кросвордів, географічних ігор, вікторин), завдання підвищеної складності і більш прості. Крім завдань картка може нести доповнюючу інформацію, включати в себе алгоритм виконання завдання, коментарії.

Письмове опитування може бути організовано на різних етапах уроку, але частіше всього проводиться під час усного контролю. Вчитель роздає картки 5-6 учням і доти в класі йде усне опитування, ці учні виконують завдання.

Фронтальний письмовий контроль дає можливість перевірити та узагальнити знання учнів усього класу за широким колом питань, дозволяє вчителю виявити загальну картину засвоєння класом визначних тем курсу, своєчасно виявити типові недоліки в засвоєнні понять, у написанні географічних назв та у вмінні письмово виражати географічні знання.

Задачі фронтального письмового контролю: перевірка, систематизація та узагальнення знань учнів по розділу курсу, що вивчається; закріплення вмінь та навичок. Учні відповідають на питання узагальненого характеру, достатньо широкі за своїм обсягом, та спрямовані на самостійний аналіз матеріалу, що вивчався. При цьому учням можна користуватись підручником, довідником, атласом та іншими посібниками. Відповіді на такі запитання можна знайти, якщо передивитись цілий ряд параграфів книги. Такий тип контролю проводиться в тому випадку, якщо учні знають матеріал та вміють користуватись підручником – це завдання, що перевіряють вміння та навички учнів:

1. Завдання по нанесенню об’єктів на контурну карту, що перевіряють знання географічної номенклатури та вміння визначати місцеположення об’єктів на карті.

2. Вимірні роботи по карті (визначення координат, вимірювання відстаней).

3. Завдання по читанню карти (перевіряється вміння складати різноманітні географічні характеристики та описи на основі карт атласу).

4. Завдання географічного характеру по складанню схем та схематичних рисунків, картосхем, таблиць.

5. Завдання по аналізу статистичного матеріалу, по складанню статистичних таблиць.

Короткочасні письмові контрольні роботи:

• Топографічний диктант

• Картографічний диктант

• Географічний диктант

Роботи при такому типу перевірки даються частіше всього в двох варіантах: близьких за типами та більш чи менш однакових за складністю.

Письмові роботи даються учням не тільки в класі, але і як домашнє завдання у такому вигляді: рішення задач та деякі види графічних робіт, наприклад, з контурними картами.

Географічний диктант допомагає в систематизації знань. На географічний диктант відводиться 15-20 хвилин, тому запитання та завдання повинні бути такими, що потребують короткої відповіді. Цей прийом контролю займає на уроці мало часу, дозволяє оцінити вчителю знання термінів. Приклад питань та завдань:

1) Назвіть найкрупнішу низовину Південної Америки.

2) Назвіть тепловий пояс, що знаходиться між тропіками.

3) Які ґрунти переважають в лісовій зоні?

4) Назвіть тип клімату Південного берега Криму.

5) Як називається рівнина, що має висоту менш 200 м над рівнем моря?

Прийом практичної перевірки знань. Цей метод дає можливість виявити та оцінити знання та вміння, застосовані до рішення практичних задач. Найбільш важливим в географії є вміння вести спостереження за природою, оформляти результати та робити на їх основі висновки. З метою контролю вмінь учнів орієнтуватися по карті, користуватися масштабом карти й глобуса вчитель застосовує контрольні вимірні завдання. Іноді перевірку знань корисно провести у вигляді рішення географічних задач.

Приклад практичної роботи.

Практична робота: визначення географічних координат.

Мета роботи: навчитися визначати по картам географічні координати.

Що потрібно згадати: географічну широту і довготу, географічні координати.

Для виконання практичної роботи вчитель пропонує учням наступні завдання:

Визначите географічні координати найпівденнішої точки материка Африка. Для виконання завдання ви можете використовувати: а) прийом визначення географічних координат точки (§13 с. 45 підручника Т.П. Герасимової); б) мал. 23 і 25 підручника). Форма виконання: а) запишіть географічні координати точки; б) позначте цю точку на контурній карті.

Якщо ви пливете строго на схід з точки з координатами 35° пд. ш., 22° сх. д., то на берег ви висадитесь в точці з координатами _______. Для виконання завдання користуйтеся одночасно мал. 23 і 25 підручника. Опишіть, які дії і в якій послідовності ви виконували. Форма виконання: а) запишіть географічні координати точки; океан; материк; б) виконайте завдання на контурній карті.

Якщо ви переміщуєтесь з точки з координатами 75° пн. ш., 100° сх. д. в точку з координатами 0° ш., 100° сх. д., то ви перетнете материк __________. Користуйтеся малюнками 23 і 25 підручника (2). Форма виконання: а) запишіть материк; б) на контурній карті відмітьте географічні координати точок, підпишіть материк, стрілкою позначте шлях переміщення.

Виконання даної практичної роботи сприяє формуванню в учнів вміння визначати географічні координати точок, розвиває самостійність.

Використання прийому письмового й графічно-знакового індиві-дуального контролю дає можливість повною мірою реалізувати індивідуальний підхід до учнів. Прийом полягає у тому, що учням роздають картки із запитаннями чи завданнями, на які вони мають дати письмову відповідь. Зміст карток може бути найрізноманітнішим - це описові, аналітичні зображувальні, графіко-діаграмні, табличні, картографічні (на контурних картах), розрахункові, вимірювальні й тестові завдання, а також завдання, що зацікавлюють (наприклад, кросворди). Крім запитань і завдань картки можуть мати додаткову інформацію (для розширення географічний знань учнів) і містити алгоритм виконання завдань, коментарі тощо. У такому разі вони виконують не тільки контрольну, а й дидактичну функції, що дуже важливо для учнів, які мають прогалини у знаннях з тієї чи іншої теми. У цілому такі картки, що виконують дидактичну чи контрольну функції, належать до роздавального дидактичного матеріалу.

Застосування прийому письмового і графічно-знакового фронтального контролю дає можливість визначити рівень географічних знань учнів з широкого кола питань, з’ясувати загальну ситуацію у засвоєнні клас певних тем курсу та своєчасно виявити типові недоліки у засвоєнні понять, умінь і навичок. На підставі результатів такого контролю учитель вносить корективи у навчальний процес з географії й організовує повторення тих питань, які засвоєно недостатньо.

Суть використання прийому письмового і графічно-знакового дифе- ренційовано-групового контролю полягає у тому, що вчитель формує запитання і завдання різного рівня складності, які учні можуть обирати для виконання відповідно до самооцінки власних умінь і навичок. При цьому важливо, щоб вони знали наперед, яку кількість балів вони можуть отримати, обираючи той чи інший набір контрольних випробувань.

Наразі набувають поширення і різновиди прийому нестандартного колективного контролю, зокрема такі, як експрес-змагання, громадський огляд знань тощо.

Упровадження застосування прийому комп’ютеризовано-інтегрова-ного контролю навчальних досягнень учнів є нагальною вимогою сьогодення, зважаючи й на те, що це застосування актуально модернізує будь-який з розглянутих вище прийомів контролю, у тому числі їх поєднання щодо будь-якої організаційної форми перевірки й оцінювання знань.

Прийоми контролю навчальних досягнень учнів з географії - це необмежена царина творчості вчителів-практиків. Важливо, щоб такі прийоми сприяли вдосконаленню різноманітних умінь учнів, а саме: стисло й лаконічно формулювати думку, грамотно й логічно її висловлювати, адекватно оцінювати власні знання і вміння, критично ставитись до себе, бути толерантними та об’єктивно оцінювати навчальні досягнення товаришів. Крім того, у процесі контролю вчителю важливо розвивати культуру мовлення Учнів в усній і письмовій формах і сприяти вдосконаленню їхніх практичних умінь і навичок.

 

2. Сутність та розповсюдження тестового контролю

На сьогодні у практиці навчання географії широко використовується прийом тестового контролю результатів навчання географії з його різними видами. Цей прийом є доволі універсальним, оскільки застосовується для всіх методів, видів і форм і більшості способів контролю знань учнів, а також як додатковий інструмент використання значного числа інших прийомів цього контролю.

Зокрема, учителі географії використовують тестові запитання і завдання для проведення попереднього, поточного, тематичного й підсумкового контролю знань, здебільшого створюючи їх самотужки. Утім, слід зазначити, що при цьому не завжди враховуються вимоги теорії тестування до проектування таких запитань і завдань, а отже, проблема аналізу витоків і теоретичних засад тестового контролю залишається актуальною.

У цілому тестування як експериментальний метод психодіагностики було запроваджено в емпіричних соціологічних дослідженнях, а також як метод вимірювання й оцінювання різних психологічних якостей, знань і станів індивіду.

Останнім часом тестова форма контролю в шкільній географії набула широкого поширення. Тести є важливим елементом шкільних підручників, посібників, робочих зошитів, практикумів. Педагогічні працівники різних категорій працюють над створенням спеціальний збірників, в яких визначені загальні підходи до тестування.

Термін «тест» викликає в людей різне уявлення. Більшість розуміє, що це питання з вибором однієї правильної відповіді, інші — форма гри, треті практикують це як переклад з англійської — «test» (іспит, випробування, контрольна робота). То що ж таке тест? Великий тлумачний словник сучасної української мови дає такі визначення цього поняття:

«Тест — це система формалізованих завдань, призначених для встановлення освітнього (кваліфікаційного) рівня особи. Письмовий екзамен або контрольна робота, що складається з багатьох запитань різного ступеня складності, на які необхідно дати конкретні короткі письмові відповіді, за якими визначається рівень знань учня» [ 1 ].

Питаннями розроблення тестів займається наука тестологія, яка може бути педагогічною, психологічною чи соціальною залежно від того, де застосовується і розвивається. Тестологія — галузь наукових досліджень, що займається вимірюванням та оцінюванням здібостей людини.

Термін «тест» вперше був введений американськими психологами Дж. Кеттеламі та В.Маккеоном («Розумові тести та виміри»). Засновником тестової діагностики вважається Дж. М. Кеттел, який започаткував традицію досліджень інтелекту випускників до вищих навчальних закладів, що і нині зберігається в американських університетах [3].

Тестовий контроль результатів навчання виконує певні дидактичні функції, до яких належать такі, як: навчально-пізнавальна, що виявляється під час підготовки до тестування та його проведення в результаті мобілізації інтелектуальних умінь учнів і зосередження уваги школярів на вже сформованих знаннях і вміннях з метою їх конкретизації й узагальнення; виховна, яка полягає у формуванні в учнів навичок концентрувати увагу, спрямовувати вольові зусилля на досягнення конкретної мети й адекватно оцінювати власні навчальні результати; перевіряюча, яка реалізується при перевірці рівня навчальних досягнень учнів на певному етапі навчального процесу; оцінювальна, що здійснюється в процесі оцінювання навчальних досягнень учнів шляхом переведення отриманих тестових числових показників; мотиваційно-орієнтувальна, що полягає у створенні в учнів умов на поліпшення результатів тестування.

У наші дні існує багато видів тестів, тому дати універсальне визначення для всіх цих видів неможливо.

Традиційний тест — це стандартизований метод діагностики рівня і структури підготовленості. В такому тесті всі відповідають на однакові завдання за однаковий час, в однакових умовах і з однаковими правилами оцінювання відповідей.

Навчальний тест — система завдань визначеного змісту, зростаючої складності, специфічної форми, що дає змогу якісно та ефективно вимірити рівень і оцінити структуру підготовленості учнів. Навчальний тест за своєю суттю є класичним видом традиційних тестів. Розрізняють нормативно-орієнтовані і критеріально-орієнтовані тести.

Нормативно-орієнтовані тести успішності передбачають зіставлення індивідуального результату тестування окремого учня з результатами учнів нормативної вибірки. Тестовий показник може бути описаний як середній, вищий або нижчий за середній. Оцінка, яку отримує учень за виконання такого тесту, не свідчить про ступінь засвоєння ним конкретних знань, умінь і навичок.

Критеріально-орієнтовані тести призначені для перевірки засвоєння учнями конкретних знань та умінь. Виконання кожним учнем такого тесту оцінюється шляхом порівняння його індивідуального результату з об’єктивним еталоном (критерієм): переліком конкретних знань і вмінь, якими мають оволодіти всі учні внаслідок вивчення певної теми або предмета в цілому. Якщо результати тестування свідчать, що багато учнів не оволоділи певним матеріалом, то вчителю необхідно ретельно проаналізувати процес навчання, виявити його слабкі місця, щоб внести корективи і ліквідувати недоліки. Водночас учень має можливість дізнатися, які знання і вміння він не засвоїв. Таким чином, критеріально-орієнтовані тести забезпечують діагностичний зворотний зв’язок, унаслідок чого вони мають більше практичне значення для вчителя, ніж нормативно-орієнтовані.

Тест з географії характеризується структурою, цілісністю, архі-тектурою, якістю результатів, предметною і логічною визначеністю змісту, науковою вірогідністю, репрезентативністю та формою подання матеріалу.

Головними складниками структури тесту з географії є:

• тестові завдання (під якими надалі розумітимуться усі види запитань, власне завдань, задач тощо, які застосовуються при тестовому контролі знань);

• правила виконання тестових завдань;

• оцінки (бали) за відповіді при виконанні кожного завдання;

• строк виконання тесту;

• способи інтерпретації тестових результатів.

Цілісність тесту з географії полягає у взаємозв’язку його завдань і їх належності до загального предметного чинника, що тестово вимірюється. Тобто, кожне завдання тесту виконує відведену йому роль, а тому жодне з них не може бути вилучене з тесту без втрати якості зазначеного вимірювання.

Архітектура тесту - це організація зв’язку його завдань між собою. Зрозуміло, що, з одного боку, кожне завдання має бути поєднано з іншими через загальний зміст і загальну варіацію тестових результатів. З іншого боку, у навчальному тесті завдання розташовуються і з огляду на міру зростання їх складності - від найпростіших до найскладніших, що і є головною архітектурною ознакою тесту.

Для упорядкування змісту тесту, за мірою складності виокремлюють такі різновиди тестових завдань, як ті, що спрямовано на:

• розпізнавання и відтворення географічних знань;

• застосування цих знань за відомим алгоритмом;

• визначення рівня сформованості географічних умінь;

• оперування географічними знаннями і вміннями у практичній діяльності, застосування географічних знань і вмінь на проблемному й творчому рівнях.