1.3. Організація праці на підприємстві. Планування та формування персоналу
Організація праці на підприємстві покликана створювати нормальні для людини умови праці й одночасно системи праці, підвищуючі дохід підприємства. В основі формування оптимальних умов праці лежить вивчення трудового процесу, яке розвивається на основі досліджень динаміки продуктивності праці та аналізу затрат робочого часу. Складовою цього процесу є нормування праці [2, c.141-146]. Мета нормування – визначення необхідних затрат і результатів праці, встановлення співвідношення між чисельністю робітників різних груп та кількісю одиниць обладнання. Норми праці являються основою планування та організації виробництва, оплати праці, стимулювання росту його продуктивності.
Норми живої праці потрібні для організації праці як у масштабі всього суспільства, так і на окремих підприємствах. Вони потрібні також при встановленні завдань з економії праці, для зіставлення, аналізу та оцінки фактичних витрат праці порівняно з плановими.
Норми витрат праці потрібні також для правильної організації її оплати. Міркою кількості праці для кожного працівника є норма витрат праці. Нормування праці - необхідна умова і дуже важливий засіб наукової організації праці та виробництва.
Види норм. На підприємствах для нормування праці використовують нормативи та єдині норми: норми часу, трудомісткості операцій, виробітки, обслуговування, чисельності, керування.
Норма часу – тривалість робочого часу, необхідна для виготовлення одиниці продукції або виконання певного об’єму робіт. Норма часу зазвичай складається з двох частин:
норми підготовчо-заключного часу, яка встановлюється на всю задану кількість продукції и не залежить від її кількості;
норми штучного часу, яка включає оперативний час, час обслуговування робочого місця, час перерв, передбачених технологією та організацією виробництва.
Нч = tз + tд+ tоб+ tотл+ tпо+ tпз, де
Норма штучного часу:
Tш = tз+ tд+ tоб+ tотл+ tпо
tз- основний час; tд- допоміжний час; tоб- час обслуговування робочого місця; tотл- час на відпочинок та особисті потреби; tпо – час перерв по оргтехпричинам; tпз- підготовчо-заключний час.
Норма часу обслуговування робочого місця – час, який витрачається робітником на догляд за обладнанням та підтримкою робочого місця в нормальному стані.
Норма виробітку — це регламентований обсяг роботи (в штуках, тоннах тощо), який повинен бути виконаний за одиницю часу (за годину, зміну) у певних організаційно-технічних умовах одним або кількома виконавцями відповідної кваліфікації. Норма виробітку є величиною, оберненою до норми часу:
Нв = Fд/Нч, де
Fд – фактичний (діючий) фонд часу; Нч – норма часу.
Норма обслуговування — це встановлена кількість об'єктів (одиниць устаткування, виробничих площ, робітників та ін.), які повинні обслуговуватися одним або групою працівників протягом зміни (місяця).
Ноб = Fд/tоб
tоб – установлена норма часу на обслуговування одиниці обладнання, год.
Під нормою чисельності розуміють кількість працівників (робітників, ІТП, службовців), необхідних для виконання певного обсягу робіт. Норма чисельності застосовується для нормування праці, яка не має чіткої регламентації, а її обсяг змінюється протягом зміни, доби, місяця (деякі категорії допоміжних робітників та службовців) [3, c. 243-246].
Нормоване завдання — це встановлений склад і обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним або групою працівників за певний період часу (зміну, місяць). За своїм змістом ця норма витрат праці близька до норми виробітку.
Для нормування праці керівних працівників вдаються до різновиду норми обслуговування - норми керування. Це оптимальна кількість підпорядкованих працівників або структурних підрозділів, які повинні бути закріплені за керівником.
Норми тривалості, трудомісткості, чисельністі – норми затрат праці, норми виробітки та нормовані завдання – норми результатів праці. Норми обслуговування та керування відносять до характеристик організації трудового процесу та характеризують розміри робочих місць [2, c. 142-160].