- •Стратегічний менеджмент - Кіндрацька:1.1. Концепція управління організацією
- •1.2. Еволюція системи управління організацією
- •1.2.1. Основні етапи розвитку менеджменту в зарубіжних корпораціях
- •1.2.2. Розвиток вітчизняного управління підприємствами
- •1.3. Сутність і структура системи стратегічного менеджменту
- •1.3.1. Поняття стратегічного менеджменту
- •1.3.2. Елементи системи стратегічного менеджменту
- •1.3.3. Стадії процесу стратегічного управління
- •1.4. Особливості стратегічного менеджменту в сучасних умовах
- •1.4.1. Основні риси сучасної системи менеджменту
- •1.4.2. Доцільність і можливості розроблення стратегії організації
- •2.1. Роль планування в різних управлінських системах
- •2.2. Процес планування стратегії організації
- •2.3. Стадії розроблення загальної стратегії
- •2.4. Особливості формування бізнес-стратегії
- •2.5. Організування розроблення стратегії
- •3.1. Формулювання та характеристика елементів місії
- •3.2. Поняття, види та принципи формулювання цілей організації
- •3.3. Процес визначення цілей
- •3.4. Організування формування цілей
- •4.1. Методичний підхід до діагностики середовища
- •4.2. Попереднє дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища організації
- •4.2.1. Аналіз макрооточення
- •4.2.2. Аналіз безпосереднього оточення
- •4.2.3. Аналіз внутрішнього середовища
- •4.3. Методи ситуаційного аналізу
- •4.4. Прогнозування тенденцій зміни середовища організації
- •4.5. Інформаційне забезпечення аналізу середовища
- •5.1. Стратегічна сегментація ринку
- •5.2. Оцінка привабливості ринку
- •5.2.1. Метод оцінки перспектив сзг за критерієм "зростання ринку"
- •5.2.2. Багатокритеріальний метод оцінки привабливості ринку
- •5.3. Аналіз стратегічного потенціалу організації
- •5.4. Оцінка конкурентоспроможності організації
- •5.4.1. Аналіз позиції організації в конкурентній боротьбі за методом конкурентних переваг
- •5.4.2. Визначення конкурентного статусу організації за відносними показниками
- •5.4.3. Інформаційне забезпечення конкурентного аналізу
- •6.1. Методи генерації й аналізу альтернатив на бізнес-рівні
- •6.1.2. Модель "життєвий цикл попиту"
- •6.1.3. Метод pims
- •6.1.4. Модель "товар — ринок"
- •6.1.5. Модель м. Портера
- •6.2. Методи портфельного аналізу організації
- •6.2.1. Характеристика й основні етапи аналізу господарського портфеля
- •6.2.2. Аналіз темпів приросту та частки ринку за методом Бостонської консалтингової групи
- •6.2.3. Побудова матриці "привабливість — конкурентоспроможність", її переваги та недоліки
- •6.2.4. Аналіз галузевої привабливості — конкурентоспроможності за методом "Шелл"—dpm
- •6.2.5. Дослідження результатів портфельного аналізу
- •7.1. Типи стратегій організації
- •7.1.1. Типологія загальних стратегій
- •7.1.2. Основні класифікації конкурентних стратегій
- •7.2. Перегляд стратегічних альтернатив і вибір стратегії
- •7.2.1. Методи перегляду альтернативних стратегій
- •7.2.2. Основні чинники вибору стратеги
- •7.2.3. Принципи розроблення успішних стратегій
- •7.3. Оцінка вибраної стратегії
- •8.1. Розроблення стратегічного плану
- •8.2. Зміни на стадії реалізації стратегії
- •8.2.1. Завдання та рівні стратегічних змін
- •8.2.2. Організаційна структура як об'єкт стратегічних змін
- •8.2.3. Зміни в організаційній культурі
- •8.2.4. Типи стратегічних змін
- •8.2.5. Впровадження стратегічних змін в організації
- •.3. Контроль реалізації стратегічного плану
2.2. Процес планування стратегії організації
У сучасних теоріях планування трактують як одну з функцій управління (в класичній теорії управління), як вибір однієї з декількох альтернатив в умовах невизначеності (концепція прийняття рішень у вузькому, кібернетичному розумінні) і з позицій поведінки товаровиробника, зумовленої впливом різних зовнішніх і внутрішніх чинників (поведінкова концепція прийняття рішень). Класики науки управління розглядали планування як передбачення майбутнього (саме так його трактували А. Файоль, Л. Г'юлік, Л. Урвік). Однак планування — це не тільки вміння скласти образ майбутнього, але й передбачити будь-які несподівані ситуації, які можуть виникнути в перспективі, і знайти шляхи їхнього подолання. Організація не може повністю усунути ризик у своїй діяльності, але має бути спроможною управляти ним шляхом ефективного передбачення. Сутність процесу стратегічного планування зводиться до розроблення стратегії організації і за своїм змістом є підсистемою стратегічного менеджменту. Загалом процес планування і реалізації стратегії організації є замкненим циклом з прямими (від розроблення стратегії та формування тактичних планів до реалізації й контролю) і зворотними (від визначення результатів виконання до коригування плану) зв'язками. Стадії впровадження стратегії та контролю за результатами не належать безпосередньо до процесу планування, хоч і є передумовами для коригування розробленої або формування нової стратегії. Процес стратегічного планування для кожної організації є унікальним явищем, тому що залежить від багатьох чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Основні стадії розроблення стратегії є доволі уніфікованими для конкретного об'єкта управління. Розбіжності, які існують у поглядах деяких теоретиків і практиків, стосуються здебільшого послідовності здійснення окремих стадій та їхнього змісту. Залежно від обраного об'єкта стратегічного управління розрізняють: загальну стратегію, бізнес-стратегію, функціональні й операційні стратегії. Загальна стратегія — стратегія багатогалузевої організації, її ще називають корпоративною або портфельною, тому що вона визначає рівень і характер інвестицій організації, обсяги вкладення капіталу, тобто формує певний склад і структуру інвестиційного портфеля організації. Відповідальними за розроблення такої стратегії є керівники вищого рівня, а кінцеві рішення ухвалює рада директорів (правління). Бізнес-стратегія — стратегія незалежної вузькоспеціалізованої організації або самостійного господарського підрозділу в межах диверсифікованої організації. У випадку, коли організація спеціалізується на одному виді діяльності, бізнес-стратегія формується як частина загальної. Якщо ж організація має декілька самостійних підрозділів, то для кожного з них розробляється конкретна бізнес-стратегія. Відповідальними за формування цієї стратегії є генеральні директори або керівники підрозділів, а рішення переважно приймає корпоративне керівництво чи рада директорів. Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального підрозділу організації (маркетингова, виробнича, фінансова, кадрова та інноваційна стратегії). Призначення функціональних стратегій — забезпечити виконання завдань, сформульованих на корпоративному та бізнес-рівнях, з максимальною ефективністю, їхньою головною відмінністю від корпоративних і бізнес-стратегій є внутрішня спрямованість. Відповідають за формування такої стратегії керівники певного підрозділу. Операційні стратегії є подальшою конкретизацією стратегічних ініціатив і підходів до керівництва основними оперативними одиницями при виконанні щоденних оперативних завдань. Головна відповідальність за розроблення операційних стратегій покладена на керівників нижчого рівня, пропозиції яких повинні розглядати і приймати керівники вищого рівня. Для диверсифікованої організації система планування послідовно відображає всі напрями діяльності на корпоративному рівні, на рівні окремих господарських одиниць, функціональних і оперативних підрозділів. Цей процес ускладнюється тоді, коли відбувається не тільки децентралізована реалізація стратегії, як це було за умови централізованого її розроблення, але й самостійне формування стратегії структурними підрозділами. Складність розроблення тієї чи іншої стратегії визначається змістом кожної стадії, яка вимагає проведення великого обсягу досліджень і аналізу результатів, а також надзвичайної гнучкості та управлінської майстерності. Учасники цього процесу не просто виконують закріплені за ними функції, а діють творчо й здатні до зміни характеру дій відповідно до обставин. Отже, стратегію організації можна розглядати як сукупність вищеперелічених видів стратегій, сформованих на різних рівнях організаційної ієрархії й об'єднаних в єдину систему.