- •Стратегічний менеджмент - Кіндрацька:1.1. Концепція управління організацією
- •1.2. Еволюція системи управління організацією
- •1.2.1. Основні етапи розвитку менеджменту в зарубіжних корпораціях
- •1.2.2. Розвиток вітчизняного управління підприємствами
- •1.3. Сутність і структура системи стратегічного менеджменту
- •1.3.1. Поняття стратегічного менеджменту
- •1.3.2. Елементи системи стратегічного менеджменту
- •1.3.3. Стадії процесу стратегічного управління
- •1.4. Особливості стратегічного менеджменту в сучасних умовах
- •1.4.1. Основні риси сучасної системи менеджменту
- •1.4.2. Доцільність і можливості розроблення стратегії організації
- •2.1. Роль планування в різних управлінських системах
- •2.2. Процес планування стратегії організації
- •2.3. Стадії розроблення загальної стратегії
- •2.4. Особливості формування бізнес-стратегії
- •2.5. Організування розроблення стратегії
- •3.1. Формулювання та характеристика елементів місії
- •3.2. Поняття, види та принципи формулювання цілей організації
- •3.3. Процес визначення цілей
- •3.4. Організування формування цілей
- •4.1. Методичний підхід до діагностики середовища
- •4.2. Попереднє дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища організації
- •4.2.1. Аналіз макрооточення
- •4.2.2. Аналіз безпосереднього оточення
- •4.2.3. Аналіз внутрішнього середовища
- •4.3. Методи ситуаційного аналізу
- •4.4. Прогнозування тенденцій зміни середовища організації
- •4.5. Інформаційне забезпечення аналізу середовища
- •5.1. Стратегічна сегментація ринку
- •5.2. Оцінка привабливості ринку
- •5.2.1. Метод оцінки перспектив сзг за критерієм "зростання ринку"
- •5.2.2. Багатокритеріальний метод оцінки привабливості ринку
- •5.3. Аналіз стратегічного потенціалу організації
- •5.4. Оцінка конкурентоспроможності організації
- •5.4.1. Аналіз позиції організації в конкурентній боротьбі за методом конкурентних переваг
- •5.4.2. Визначення конкурентного статусу організації за відносними показниками
- •5.4.3. Інформаційне забезпечення конкурентного аналізу
- •6.1. Методи генерації й аналізу альтернатив на бізнес-рівні
- •6.1.2. Модель "життєвий цикл попиту"
- •6.1.3. Метод pims
- •6.1.4. Модель "товар — ринок"
- •6.1.5. Модель м. Портера
- •6.2. Методи портфельного аналізу організації
- •6.2.1. Характеристика й основні етапи аналізу господарського портфеля
- •6.2.2. Аналіз темпів приросту та частки ринку за методом Бостонської консалтингової групи
- •6.2.3. Побудова матриці "привабливість — конкурентоспроможність", її переваги та недоліки
- •6.2.4. Аналіз галузевої привабливості — конкурентоспроможності за методом "Шелл"—dpm
- •6.2.5. Дослідження результатів портфельного аналізу
- •7.1. Типи стратегій організації
- •7.1.1. Типологія загальних стратегій
- •7.1.2. Основні класифікації конкурентних стратегій
- •7.2. Перегляд стратегічних альтернатив і вибір стратегії
- •7.2.1. Методи перегляду альтернативних стратегій
- •7.2.2. Основні чинники вибору стратеги
- •7.2.3. Принципи розроблення успішних стратегій
- •7.3. Оцінка вибраної стратегії
- •8.1. Розроблення стратегічного плану
- •8.2. Зміни на стадії реалізації стратегії
- •8.2.1. Завдання та рівні стратегічних змін
- •8.2.2. Організаційна структура як об'єкт стратегічних змін
- •8.2.3. Зміни в організаційній культурі
- •8.2.4. Типи стратегічних змін
- •8.2.5. Впровадження стратегічних змін в організації
- •.3. Контроль реалізації стратегічного плану
4.5. Інформаційне забезпечення аналізу середовища
Для результативного вивчення стану компонент середовища організації слід створити спеціальну систему відстеження, основними методами якої є: аналіз матеріалів, опублікованих у книгах, журналах та інших інформаційних виданнях; участь у професійних конференціях, аналіз досвіду діяльності різних організацій; вивчення думки працівників організації, покупців і постачальників; проведення зборів і нарад з метою обговорення деяких актуальних питань тощо (рис. 4.5). Отже, необхідну інформацію можна поділити на первинні дані, одержані під час спеціально проведених досліджень, і вторинні, отримані з внутрішніх і зовнішніх джерел. Збирання вторинної інформації здебільшого передує збиранню первинної. Вторинна інформація дає змогу досліднику глибше ознайомитися з ситуацією, з тенденціями зміни тощо. Однак при цьому можливі певна неузгодженість показників, різний рівень новизни інформації, проблема оцінки її достовірності. Зовнішню інформацію можна поділити на офіційно опубліковану, яка доступна для всіх, t так звану синдикативну, яка призначена для певних споживачів і є платною. Збирають і обробляють первинну інформацію спеціальні інформаційно-консультаційні організації. Недоліками синдикативних даних є те, що споживачі практично не впливають на технологію збирання та результати, а стандартизовані дані можуть бути також доступними і для конкурентів, які діють у цій галузі. Під час стратегічної діагностики середовища організації використовують такі основні способи формування бази даних, як: сканування (пошук вже сформованої, тобто ретроспективної інформації), моніторинг (відстеження поточної інформації, яка з'являється) і прогнозування (створення інформації про майбутній стан середовища). Для цього проводять кількісні та якісні дослідження. Кількісні дослідження — це різноманітні способи збирання інформації, які ґрунтуються на використанні структурованих (всі опитувані відповідають на одні й ті ж запитання) або неструктурованих (інтерв'юер задає наступні запитання залежно від отриманої відповіді) запитань закритого типу, результати яких обробляються за допомогою впорядкованих кількісних процедур. Інформацію від респондентів під час проведення опитувань збирають такими трьома способами: респондентам задають запитання, відповіді на які фіксуються інтерв'юерами; запитання задають за допомогою комп'ютера; респонденти самостійно заповнюють анкети. Якісні дослідження передбачають збирання, аналіз та інтерпретацію інформації внаслідок спостереження за діяльністю і висловленими думками людей. Спостереження та висновки мають якісний характер і здійснюються в нестандартній формі. До методів якісних досліджень належать спостереження, фокус-групи, глибинні інтерв'ю, аналіз протоколів тощо. Спостереження — це метод отримання первинної інформації про конкретний об'єкт шляхом дослідження вибраних груп людей, дій і ситуацій. Цей метод може передбачати пряме чи непряме, відкрите чи закрите спостереження, яке здійснюють конкретний виконавець або спеціальні технічні засоби. Метод фокус-групи передбачає формування групи в кількості 8—12 учасників за принципом гомогенності їхнього складу та проведення дискусії з меток/генерації ідей, ознайомлення з запитами споживачів, вивчення реакції на певні дії, як ось рекламу тощо. Глибинне інтерв'ю полягає в послідовному задаванні кваліфікованим інтерв'юером респонденту зондуючих запитань з метою визначити, чому члени групи поводять себе відповідним чином, або що вони думають про певну проблему. Водночас інтерв'юер обов'язково має з'ясувати причини та мотиви саме такої відповіді респондента. Найскладнішим виявляється підсумовування результатів опитувань індивідумів. Аналіз протоколу передбачає присутність респондента при прийнятті певного рішення, при цьому він повинен словесно описати аргументи, якими керувався, приймаючи рішення. У конкретній організації потрібну інформацію за певними напрямами переважно збирає відповідна служба, але координує і контролює цей процес вище керівництво. Частину інформації керівник отримує самостійно, маючи можливість входити в різноманітні інформаційні канали. Вважають, що близько 90 % потрібної інформації отримують з легальних джерел, хоч іноді використовують особливі джерела — нелегальні. У більшості випадків можливість добути інформацію, якої нема у конкурентів, або випередити їх забезпечує організації стратегічну перевагу. Таку інформацію називають "м'якою", наприклад дані, отримані від працівників відділу збуту, спеціалістів з техобслуговування, посередників, постачальників, споживачів тощо. Слід зазначити, що невелика організація може й не мати коштів чи персоналу для проведення такого глибокого аналізу, однак незалежно від рівня аналізу, важливість комунікативної функції неможливо переоцінити. Якщо ж зібрану інформацію не використовують у формуванні стратегії, або її подають у непридатній для подальшого використання формі, то кошти й час затрачені даремно. Вище керівництво має стимулювати зусилля підлеглих, вимагаючи поглибленого об'єктивного аналізу середовища організації. Адже один з постулатів менеджменту звучить так: "Проблеми, які висуває перед організацією зовнішнє середовище, визначають оптимальну модель її поведінки"
РОЗДІЛ 5. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ РИНКУ Й ОРГАНІЗАЦІЇ
РОЗДІЛ 5. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ РИНКУ Й ОРГАНІЗАЦІЇ Привабливість конкретного сегмента кількісно оцінюють за потенціалом ринку, а також тривалістю його існування. Рівень привабливості ринку для певної організації залежить від її конкурентоспроможності, тобто здатності задовольняти потреби споживача краще, ніж конкуренти. Визначати конкурентоспроможність організації можна різними методами, які відрізняються за процедурою проведення, рівнем об'єктивності оцінки тощо. Перед організацією, яка здійснила ефективну сегментацію й об'єктивно оцінила потенціал ринку та свій власний, стоїть не менш відповідальне завдання — вибрати той сегмент, на якому вона буде концентрувати свої зусилля в майбутньому.