орг. химия / lex. 13
.pdf
м
а
кам'яновугільної смоли, але наразі практично весь промисловий обсяг піридину виробляється синтетично, – взаємодією оцтового альдегіду, формальдегіду та аміаку. В наш
час піридин і його гомологи добувають з кам'яновугільної смоли і синтетично, оскільки |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
вміст піридинових основ у кам'яновугільній смолі незначний (менше 0,1 %). Піридин, |
|||||||||||||||||||||||||||||||
наприклад, добувають піролізом суміші ацетилену з синильною кислотою: |
|
т |
а |
м |
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
д |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гомологи піридину синтезують конденсацією карбонільних |
усполук з аміаком. Так, при |
||||||||||||||||||||||||||||||
нагріванні акролеїну з аміаком утворюється β-піколін, а з оцтовогот |
альдегіду і аміаку – 2- |
||||||||||||||||||||||||||||||
метил-5-етилпіридин: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
C2H5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+NH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
+NH3 |
|
|
|
4H3C |
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
2H2C |
|
CH |
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H |
- 4H2O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
H |
-2H2O |
|
N |
|
|
, |
|
|
|
|
я |
|
|
|
|
|
N |
|
|
CH3 |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Піридин і його |
гомологи |
називають |
піридиновимин |
основами. Піридин чудовий |
|||||||||||||||||||||||||||
розчинник, особливо |
для процесів |
за участю |
н |
неорганічних |
солей та |
|
для |
екстракції |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
антибіотиків. Однак головним чином піридин є сировиною для виробництва лікарських |
|||||||||||||||||||||||||||||||
засобів, гербіцидів, інсектицидів та інших агрохімічних препаратів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
Піридинові основи |
містяться |
в продуктах |
а |
|
|
|
перегонки |
кам'яного |
вугілля, торфу, |
||||||||||||||||||||||
сухої |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
деревини, кісток тварин та інших органічних матеріалів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
Структура піридину дуже |
подібна |
|
дос |
структури |
бензолу. Встановлено, що |
|
молекула |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
піридину, як і молекула бензолу, плоска. Проте піридинове ядро, на відміну від бензольного, |
|||||||||||||||||||||||||||||||
не є рівностороннім шестикутником, тому що довжина зв'язків С–С (0,139 нм) і С–N (0,134 |
|||||||||||||||||||||||||||||||
нм) у молекулі піридину не однакова. Крім того, азот більш електронегативний, ніж вуглець,
хмарку, що обумовлює велику стійкість піридину. Подібно до бензолу піридин важко
і молекула піридину, на відміну від молекули бензолу, полярна. Вектор дипольного моменту |
||
|
о |
|
напрямлений у молекулі піридину від ядра до атома азоту. |
||
Як і бензол, він містить шістьк |
π |
-електронів, які утворюють загальну π-електронну |
и |
|
|
окислюється; водні піридинового ядра здатні заміщуватися нітрогрупою, сульфогрупою і |
|
галогенами, хоча ці реакціїв |
йдуть значно важче, ніж з бензолом; на відміну від бензолу він |
дуже важко нітрується. |
|
|
Фізичні і хімічні властивості. Піридин і його найближчі гомологи – безбарвні рідини з |
|||
|
|
|
|
я |
неприємним запахом, розчинні у воді, досить отруйні. Температура кипіння піридину |
||||
дорівнює 115,6°С, тобто дещо вища, ніж бензолу. |
||||
|
|
|
л |
|
|
УФ-спектри піридину і бензолу дуже подібні. Так, бензол має смуги поглинання при 179 |
|||
нм (інтенсивна),д200 нм (середня) і 255 нм (слабка), а піридин має максимуми поглинання |
||||
при 170 нм (інтенсивний), 200 і 250 нм. |
||||
|
Піридин, як і бензол, має замкнену електронну систему із секстету π-електронів. Завдяки |
|||
|
|
л |
|
|
ньому він має ароматичні властивості і вступає, як і бензол, у реакції заміщення і |
||||
приєднанняа . |
|
|||
|
і |
|
|
|
|
Атом азоту в молекулі піридину, на відміну від піролу, виявляє негативні як |
|||
індукційнийр |
, так і мезомерний ефекти (–I-і –М-ефекти). Підтвердженням цього є більший |
|||
дипольний момент піридину порівняно з дипольним моментом піперидину. |
||||
е |
Внаслідок –І- і –М-ефектів електронна густина в піридиновому ядрі стає меншою, ніж у |
|||
тбензольному. Тому піридин значно важче, ніж бензол, вступає в реакції електрофільного |
||||
заміщення і, на відміну від бензолу, вступає також у реакції нуклеофільного заміщення.
м
а
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
Реакції заміщення. Атоми водню піридинового ядра можуть заміщуватись як |
|||||||||||
електрофільними, так і нуклеофільними частинками. |
|
|
|
|
|
|
|
м |
|
||
Електрофільне заміщення. В піридиновому ядрі |
розподіл електронної густини під |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
впливом гетероатома азоту стає нерівномірним, і в 2, 4 і 6-положеннях електронна густина |
|||||||||||
знижується. |
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
|
Тому реакції електрофільного заміщення для піридину відбуваються переважно в 3- |
|||||||||||
положення. |
Е |
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Піридин досить важко і в жорстких умовах вступає в SЕ-реакції, а в реакцію ацилування |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
за методом Фріделя-Крафтса зовсім не вступає (подібно до нітробензолу). Низька активність |
|||||||||||
піридинового ядра до S -реакцій зумовлена не тільки –І- і –М-ефектами атома азоту, а також |
|||||||||||
і тим, що |
при SЕ-реакціях електрофіл Е+ спочатку |
утворює |
|
д |
|
|
|
|
|
|
|
комплекс. |
|
|
|
у |
|
А це приводить до ще |
|||||
У результаті на атомі азоту виникає позитивний заряд. |
|||||||||||
сильнішого зміщення π-електронної густини ароматичного секстету піридинового ядра до
атома азоту і до ще бі льшого пониження активності цього ядра до SЕ-реакцій. Аналогічна |
|
с |
|
інактивація піридинового циклу відбувається і при наявності сильних кислот, кислот Льюїса, |
|
які також атакують атом азоту піридину і утворюють на ньому електропозитивнийт |
центр. |
Піридин бромується тільки при сильному нагріванні і утворює при |
цьому 3- |
бромпіридин. Сульфування піридину також здійснюється під час тривалого нагрівання його
з 20 %-м олеумом при наявності каталізатора (солі Hg2+). При цьому утворюється 3-піридин- |
|||||||||||||||||||||||
сульфокислота (вихід ~70%). Нітрування піридину відбуваєтьсяя |
під час його нагрівання з |
||||||||||||||||||||||
сумішшю селітри з концентрованою Н2SO4 і призводить до утворення з невисоким виходом |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
(~20 %) 3-нітропіридину, який при відновленні може перетворюватись у 3-амінопіридин: |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
SO3H |
|
|
|
|
|
|
|
т |
а |
н |
|
|
|
Br |
|
|
||||
|
|
|
H2SO4 + SO3 (олеум) |
|
+ |
|
Br2 |
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
N |
|
|
|
|
|
|
|
|
δ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
O |
AlCl3 |
|
+ |
|
|
|
|
|
|
N |
NO2 |
|
NH2 |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
реакція |
|
H3C C |
Cl |
|
δ |
|
|
N |
δ |
KNO3 + H2SO4 |
|
|
|
6H |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
не відбувається |
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Нуклеофільне заміщення. Зменшенняи |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
N |
|
|
|
N |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
електронної густини піридинового ядра полегшує |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
нуклеофільне заміщення в ньому. Тому піридин, на відміну від бензолу, досить легко реагує |
||||||||||||||||||||||||||||
|
з нуклеофільними реагентами. Нуклеофільне заміщення (SN-реакції) здійснюється в |
||||||||||||||||||||||||||||
|
положення 2, 4 і 6 піридиновогоо |
|
ядра, в яких електронна густина найменша. Реакційна |
||||||||||||||||||||||||||
|
здатність піридину в SN-реакціях настільки висока, що під час їх перебігу в піридиновому |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ядрі заміщується гідрид-аніон :Н-. Найважливішими SN-реакціями піридину є його взаємодія |
||||||||||||||||||||||||||||
|
з амідом натрію і з порошкоподібними |
КОН. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
Піридин при нагріванні з амідом натрію утворює 2-амінопіридин (Тпл = 57°С, реакція |
||||||||||||||||||||||||||||
|
Чичибабіна): |
л |
я |
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
NaNH2 |
|
|
|
|
|
|
|
NH3 |
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
N |
|
|
|
|
|
|
N |
|
|
NHNa |
|
N |
|
NH2 . |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
При нагріванні піридину з порошкоподібним КОН при 250 – 300°С утворюється 2- |
||||||||||||||||||||||||||||
|
оксипіридин (О.дЄ. Чичибабін): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
л |
|
|
|
|
|
|
|
+ KOH |
|
|
|
|
|
|
+ H2O |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
- KOH |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
N |
|
|
|
- H2 |
N |
|
|
|
|
N |
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
OK |
|
|
|
OH |
||||||||||||||
|
Отжеа, висока електронегативність атома |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
азоту зумовлює малу реакційну здатність |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
і |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
піридину в реакціях електрофільного заміщення і високу активність у реакціях |
||||||||||||||||||||||||||||
|
нуклеофільного заміщення. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Реакції приєднання. Піридин, подібно до бензолу, може приєднувати водень. Проте, на |
||||||||||||||||||||||||||||
т |
відмінуе |
від бензолу, він гідрується воднем у момент |
виділення (гідрування за методом |
||||||||||||||||||||||||||
О.М. Вишнеградського) і перетворюється при цьому на гексагідропіридин (піперидин, Ткип
= 106 °С):
м
а
|
|
|
|
|
|
|
6H |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
N |
N |
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
|||||
Піперидин – рідина з характерним запахом, виявляє сильні основні властивості. |
|||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||
Реакції |
окислення. |
Піридинове ядро, подібно |
до |
бензольного, |
стійке до |
окислення. |
|||||||||||||||||
Піридин, як |
і бензол, |
не знебарвлює розчин КМnO4, |
а β-піколін, |
подібно |
м |
|
|||||||||||||||||
до толуолу, |
|||||||||||||||||||||||
окислюється КМnO4 до β-піридинкарбонової, або нікотинової кислоти: |
н |
т |
а |
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
COOH |
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
KMnO4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
N |
N |
|
|
|
|
|
||||||||||||||
Основні властивості. Піридин завдяки вільній парі електронів наеатомі азоту виявляє |
|||||||||||||||||||||||
слабкі основні властивості. Основні властивості піридину сильніші, ніж аніліну, але набагато |
|||||||||||||||||||||||
слабкіші, ніж піперидину (гексагідропіридину) і аліфатичних амінів.д |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
амінами пов'язане з тим, що у піридину пара електронів атома азоту, яка зумовлює ці
Послаблення основних властивостей піридину порівняно з піперидином і аліфатичними |
||
|
т |
у |
2 |
|
|
властивості, знаходиться на sp -орбіталі і утримується азотом сильніше, ніж пара електронів |
|
атома азоту у піперидину і аліфатичних амінів, яка в цих сполукахс |
перебуває на sр3-орбіталі. |
електронів атома азоту з π-електронною орбіталлю бензольногон я ядра. У піридину вільна пара електронів атома азоту в такого виду спряження не вступає. Тому основні властивості піридину сильніші, ніж аніліну. Разом з тим основні властивості піридину значно сильніші,
Послаблення основних властивостей аніліну викликане р,π-спряженням вільної пари
ніж піролу, оскільки у піролу пара електронів атома азоту спряжена з π-електронами С=С- |
|||
|
|
н |
|
зв'язків циклу і бере участь в утворенні секстету |
π-едектронів пірольного ядра. Внаслідок |
||
цього в молекулі піролу на атомі азоту немає такоїа |
електронної пари, як у піридину, і пірол, |
||
приєднуючи протон кислоти, одночасно втрачаєт |
ароматичність ядра. |
||
Основні властивості піридин виявляє в реакції з водою, при взаємодії з кислотами, |
|||
и |
с |
|
|
такими, як соляна, бромистоводнева, сірчана та ін., з якими він легко утворює солі. З водою
піридин утворює гідроксид піридинію. У зв'язку з цим піридин, на відміну від бензолу, легко |
|||
|
|
о |
|
розчиняється у воді. Водний розчин піридину спричинює посиніння червоного лакмусового |
|||
|
к |
|
|
папірця, а при добавлянні до цього розчинур |
солей заліза випадає осад гідроксиду заліза, що |
||
и |
|
|
|
також підтверджує основний характер водного розчину піридину. |
|||
Біологічне і фармакологічне значення похідних піридину. Багато похідних піридину є |
|||
|
в |
|
|
фізіологічно активними речовинами. Наприклад, вітамін РР (В5), або нікотинамід, є амідом |
|||
β-піридинкарбонової (нікотинової) кислоти. Цей вітамін |
запобігає розвитку |
пелагри і є |
|
я |
6 |
ферментів, що |
каталізують |
складовою частиною |
небілкових компонентів ряду |
||
окислювально-відновні процеси в організмах. Похідне цієї ж кислоти – її діетиламід під назвою кордіамін використовують як засіб, що збуджує серцеву діяльність. Ядро піридину
складає основу |
д |
вітавміну |
В . Вітамін |
B6 – загальна |
назва трьох речовин: піридоксина, |
пірідоксаля, піридоксаміна, а також їх фосфатів, серед яких найбільш важливий |
|||||
пірідоксальфосфат.лЕфір |
піридоксалю |
з фосфорною |
кислотою входить до складу ряду |
||
|
ферментів, які каталізують перебіг окремих груп реакцій перетворення амінокислот в |
|||
|
організмі, а також біосинтез пуринових основ та гемоглобіну. |
|||
|
|
а |
|
|
|
Ядро гідрованого піридину (піперидину) входить до складу деяких алкалоїдів, зокрема |
|||
|
алкалоїду перцюл |
– піперину (від лат. рурег – перець), алкалоїду рослини болиголова – |
||
|
коніїну та інших. |
|
||
|
Групаі |
індолу. Індол, або бензопірол, являє собою конденсовану систему, яка |
||
|
е |
|
|
|
т |
складається з ядер бензолу і піролу. |
|||
Індолр |
досить поширений у природі, міститься в запашному маслі жасмину і деяких |
|||
інших квітів, кам’яновугільному дьогті, фекаліях. Вперше індол був добутий у 1865 p. німецьким хіміком А. Байєром при сухій перегонці індиго в присутності цинкового пилу, звідки і дістав свою назву. Синтетично індол можна добути за методом О.Є. Чичибабіна, розробленим у 1915 p., пропусканням пари аніліну з ацетиленом через трубку, нагріту до
600 – 700°С.
|
|
а |
м |
и |
н |
т |
|
||
|
|
|||
|
|
|
||
|
|
|
|
м
а
Індол – блискучі листочки. За хімічними властивостями індол дуже подібний до піролу: |
|||
|
|
|
н |
забарвлює в червоний колір соснову тріску, змочену соляною кислотою, швидко темнішає на |
|||
|
|
н |
|
повітрі внаслідок окислення, осмолюється кислотами. яІндол майже не виявляє основного |
|||
характеру; навпаки, атом водню, зв’язаний з азотом, може заміщуватися на метал, наприклад |
|||
при сплавленні з лугами. |
а |
|
|
|
|
|
|
Індол застосовують у парфумерії для надання одеколонам освіжаючого квіткового |
|||
запаху. Індольне ядро лежить в основі індиго і індигоїдних барвників, а також входить до |
|||||
складу деяких алкалоїдів, наприклад |
|
с |
|
||
стрихніну. Похідні індолу містять замісники як у |
|||||
бензольному, так і в пірольному ядрі. |
и |
|
т |
||
Багато похідних індолу, наприклад скатол, триптофан, гетероауксин та ін., мають велике |
|||||
біологічне значення. |
о |
р |
|
|
|
|
|
|
|
||
Скатол, або 3-метиліндол, утворюється в кишечнику внаслідок розкладу триптофану |
|||||
який входить до складу білкових речовин. Запах фекалій обумовлений головним чином |
|
вмістом у ньому скатолу. |
к |
|
|
Триптофан, або α-аміно-β-індолілпропіонова кислота, входить до складу багатьох |
|
|
білків. В організмі деяких тварин він є вихідною речовиною для синтезу вітаміну РР – |
||||||
|
нікотинової кислоти. |
в |
|
||||
|
Гетероауксин, або β-індолілоцтоваи |
кислота, зустрічається в розчинах. Вона утворюється |
|||||
|
також мікроорганізмами – дріжджами, пліснявими грибками, бактеріями. Гетероауксин |
||||||
|
застосовують як стимулятор росту рослин. |
||||||
|
|
|
|
|
л |
|
|
|
Група хіноліну. Хінолін належить до гетероциклів з конденсованою системою з ядра |
||||||
|
|
|
|
д |
|
|
|
|
бензолу і ядра піридинуя: |
|
|
||||
|
|
і |
л |
|
|
9 7 |
|
|
Хінолін – органічна речовина, ароматична гетероциклічна сполука. Молекула |
||||||
|
складається з двох конденсованих ароматичних шестичленних кілець – бензольного та |
||||||
|
піридиновогоа |
. Брутто-формула C H N. Хінолін може розглядатися як молекула нафталіну у |
|||||
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
якій один з вуглеців заміщено на азот. Хінолін – безбарвна, гігроскопічна рідина. |
||||||
т |
Ур |
вільній формі хінолін у природі не зустрічається. Проте хінолінове ядро входить до |
|||||
складу багатьох алкалоїдів. |
|
||||||
Методи добування: |
|
|
|||||
Синтез Скраупа. Синтез хіноліну з аніліну та гліцерину: |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
м |
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
Синтез Кнора – циклізація β -кетоаніліду в 2-гідроксихінодін в присутності сірчаної |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
кислоти: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у |
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
Синтез Комба – конденсація незаміщеного аніліну зβ |
|
|
|
що протікає через |
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
-дикетоном, |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
основу Шифа та дає хінолін після циклізації в кислому середовищі: |
д |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Деякі похідні хіноліну є алкалоїдами. Більшість з них в клітинах синтезується виходячи |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
з триптофану: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
Він міститься в кам’яновугільній смолі і кістковому маслі. Синтетично хінолін та його |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
гомологи |
добувають |
|
синтезом |
|
и |
|
– |
нагріванням |
суміші |
|
гліцерину, |
аніліну, |
||||||||||||||
|
|
|
|
Скраупа |
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
нітробензолу і сірчаної кислоти. |
р |
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
Фізичні властивості. За нормальних умов хінолін – безбарвна рідина (Тк=237,2 °C, |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Тпл = –14,8 °C., з високим показником заломлення світла (1,6262 при 21°Cλ=589і |
нм |
. |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Густина 1,10 г/см3. Хінолін діамагнітний. Дипольний момент молекули хіноліну 2,29 D. На |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
противагу піридину, хінолін погано розчиняється у воді (6г/л при 20 °C). З органічними |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
розчинниками (етанол, ацетон, вуглеводио |
) хінолін змішується повністю. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Хімічні властивості. Хінолінк |
– слабка основа. Він протонується сильними кислотами |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
по азоту утворюючи солі (скажімо гідрохлорид (C9H7N•HCl). З кислотами Льюіса утворює |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
продукти приєднання |
я |
(аналогічно піридину). Атом азоту має sp |
2 |
гібридизацію й проявляє |
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
відповідні |
властивості |
"піридинового |
|
азоту". |
Ароматична |
система |
хіноліну |
|
збіднена |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
електронами порівняно з аналогічною 10 π-системою нафталіну. Він важче вступає в реакції |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
електрофільного заміщення та окислення, які переважно протікають в бензольному ядрі. |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Натомість реакції нуклеофільного заміщення характерні для позицій 2 та 4 піридинового |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
ядра. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Електрофільне заміщення. |
Мезомерні |
структуриσ |
-комплексу |
|
при елетрофільному |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
л |
в позиції 5- та 6 (E = Електрофіл). Червоним позначено структури, де |
||||||||||||||||||||||
|
|
|
заміщенні хінолінуд |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
іа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
порушено обидів π-системи: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
а |
т |
е |
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
м |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
Піридинове кільце хіноліну дезактивоване, електрофільне заміщення протікає в |
||||||
положення 5 та 8 бензольного ядра: |
|
|
|
|
м |
|
|
|
н |
т |
а |
|
|
|
е |
|
|
|||
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
||
Сульфування олеумом при помірних температурах (90°С) відбувається у позицію 8 (і |
||||||
частково 5), оскільки перехідний стан має нижчу енергію (кінетичний контроль реакції). |
||||||
Натомість при температурі 250 – 300 °C утворюється термодинамічно стабільніший ізомер
заміщений по позиції 6. Відносно чистий продукт сульфування по позиції 5 можна отримати |
||||||||
проводячи реакцію в присутності сульфату ртуті (ІІ). |
|
|
|
д |
жорстких |
умов. |
||
Галогенування |
хіноліну молекулярними |
галогенами |
|
потребує |
||||
|
|
|
|
|
у |
|
|
|
Бромування в сірчаній кислоті дає 5- та 8-бромхінолін. Виходячи з гідроброміду хіноліну |
||||||||
можна провести заміщення по позиції 3. |
|
я |
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Нуклеофільне |
заміщення. Мезомерні |
структури с |
перехідних |
комплексів |
при |
|||
нуклеофільному заміщенні хіноліну в різні позиції: |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
Багато |
реакцій |
нуклеофільного |
|
и |
|
хіноліну протікають аналогічно |
реакціям |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
піридину, переважно в електронно-дефіцитне положення 2 піридинового кільця. Реакція |
||||||||||||||
|
|
|
Чичибабіна (амінування за допомогою аміду калію в рідкому аміаку) протікає в α-положення |
||||||||||||||
|
|
|
до азоту. При збільшенні температури реакції до, відбувається ізомеризація в |
||||||||||||||
|
|
|
термодинамічно більш стабільний 4-заміщений продукт. Така сама закономірність і для |
||||||||||||||
|
|
|
літіювання (2- термодинамічний контроль 4- кінетичний контроль). |
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
проалкільований бутиллітієм; утворений продукт |
|||||
|
|
|
|
Хінолін може бути напрямуо |
|
||||||||||||
|
|
|
приєднання по позиції 2 гідролізуєтьсяк |
водою та легко ароматизується (дегідрується) |
|||||||||||||
|
|
|
нітробензолом. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
Окислення та відновлення. Хінолін можна окислити парабензойною кислотою в N- |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
я |
-оксиду). |
|
Бензольне |
ядро |
багатше |
π-електронами |
й легше |
|
|
|
|
оксид (аналог піридин-Nв |
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
окислюється. Так при дії KMnO4 (перманганат калію) утворюється хінолінова кислота, MnO2 |
||||||||||||||
|
|
|
чи азотна |
кислота |
дають |
той же продукт. Озоноліз |
хіноліну |
призводить до |
утворення |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
д |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
піридин-2,3-діальдегіду, який може бути окиснено використовуючи пероксид водню в |
||||||||||||||
|
|
|
хінолінову кислоту: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
р |
іа |
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
а |
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
м |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
м
а
|
|
и |
У залежності від умов реакції можна селективно прогідрувати як бензольне так і |
||
піридинове кільце хіноліну. Водень в метанолі на платиновому каталізаторі відновлює |
||
|
м |
|
піридинове ядро. Це ж кільце гідрується ціаноборгідридом натрію, боргідридом натрію, |
||
а |
|
|
боргідридом цинку в присутності хлориду нікелю (ІІ). Селективне гідрування бензольного |
||
ядра можливе в сильнокислому середовищі (H2/Pt). (або TFA/PtO2/H2) При дещо жорсткіших |
|
|
т |
умовах і тривалішому п роведенні реакції можна досягти повного гідрування подвійних |
|
н |
|
зв'язків. Літійалюмогідрид може відновити хінолін до 1,2-дигідрохіноліну. В той же час |
|
обробка літієм в рідкому аміакові дає 1,4- та/чи 3,4-дигідрохінолін. Останні сполуки легко |
||||||
вступають в подальші реакції та ізомеризуються: |
|
|
|
|
д |
е |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
т |
у |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Хінолінова циклічна система значно поширена в природі. Хіноліновий кістяк протягом |
||||||
|
н |
|
|
|
|
|
тривалого часу був основою для пошуку синтетичних противомалярійних препаратів. Один з |
||||||
таких препаратів – хлорохін. Ціанінові барвники також |
складають значну частку в |
|||||
а |
|
|
|
Вони застосовуються для |
||
комерційній продукції на основі хінолінової сировини. |
|
|||||
сенсибілізації фотографічних емульсій до червоних і інфрачервоних променів, що не діють
на бромисте срібло без сенсибілізації. Найпростішим барвником цього типу є етиловий |
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
червоний. Тетрагідропохідна оксамніхін використовується для боротьби із шистосомою, що |
|||||||||||||||||||||
служить основною причиною захворюваннят |
в тропічних регіонах. На основі синтезу |
||||||||||||||||||||
похідних |
хіноліну з ізатину, |
можна |
одержати |
багато |
інших |
хіміко-фармацевтичних |
|||||||||||||||
препаратів. 8 |
|
оксихінолін (оксин) |
р |
широко використовується |
в |
аналітичній хімії |
для |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
о |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
виявлення багатьох металів, що дають зиними внутрішньокомплексні солі оксинати (хелати) |
|||||||||||||||||||||
за рахунок участі вільної пари електронів азоту, а також як дезинфікуючі засоби (хіназол), 5- |
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
к |
|
|
|
|
застосовується |
для |
боротьби з кишковими |
||||
хлор-7-йод-8-оксихінолін (ентеросептол) |
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
захворюваннями. Він настільки повно зв'язує іонний кобальт (кобаламіну – вітаміну B12), що |
|||||||||||||||||||||
вижити |
|
бактерії |
не |
можуть. |
Хінолін |
часто |
використовується в |
лабораторії в якості |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
висококиплячого основного розчинника. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
Шестичленні гетероцикли з двома гетероатомами |
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
З цієї групи сполук винятково важливе значення має піримідин, який являє собою |
||||||||||||||||||||
безбарвну речовину, |
добре розчинну у воді. Піримідин у складі своєї молекули містить два |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
атоми азоту, які розміщені один відносно одного в положеннях 1 і 3: |
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
д |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Піримідин – ароматична гетероциклічна сполука з секстетом π-електронів, два з яких є |
||||||||||||||||||||
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р-електронами атомів азоту. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
Піримідинл |
має велике біологічне значення, оскільки бере участь у побудові небілкових |
|||||||||||||||||||
компонентів ряду ферментів, вітаміну В1 |
а також нуклеїнових кислот – речовин, які |
||||||||||||||||||||
відповідаютьі |
за |
збереження |
спадкових |
ознак і |
передачу |
їх |
за |
потомством. У складі |
|||||||||||||
е |
|
|
кислот |
|
піримідин |
знаходиться |
у |
вигляді |
окси- |
та амінопохідних |
– |
||||||||||
нуклеїнових |
|
||||||||||||||||||||
т |
|
|
|
|
основ: цитозину, урацилу і тиміну, які можуть існувати як у лактамній, так і в |
||||||||||||||||
піримідиновихр |
|||||||||||||||||||||
лактимній формі (лактим-лактамна таутомерія). |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
Конденсовані системи гетероциклів. |
До конденсованих гетероциклів належать такі |
|||||||||||||||||||
гетероциклічні системи, які складаються щонайменше з двох гетероциклічних ядер, сполучених між собою кількома спільними для обох ядер атомами. Серед таких сполук
м
а
особливе місце посідає пурин, відкритий у 1848 р. німецьким хіміком Е. Фішером: |
и |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
а |
м |
|
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пурин – ароматична гетероциклічна сполука, молекула якої складаєтьсян |
з |
двох |
|||||||
гетероциклів – піримідинового та імідазольного, в яких два атоми |
вуглецю |
(С4 |
і |
С5) є |
|||||
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
спільними. Делокалізована π-електронна система у його молекулі містить десять спряжених |
|||||||||
р-електронів (4п + 2, п = 2) два з яких є електронами атома азоту в положенні 9. |
|
|
|
|
|||||
|
|
|
д |
|
|
|
|
|
|
Пурин, як і піримідин, має основні властивості і утворює ряд похідних, серед яких слід |
|||||||||
|
|
у |
|
|
|
|
|
|
|
зазначити аденін (6-амінопурин) і гуанін (2-аміно-6-оксипурин). Аденін і гуанін називають |
|||||||||
пуриновими основами. Гуанін може існувати в лактамній ітлактимній формах (лактам- |
|||||||||
лактимна таутомерія). |
с |
|
|
урацилом, |
тиміном є |
||||
|
|
|
|||||||
Аденін і гуанін разом з піримідиновими основами цитозином, |
|||||||||
обов'язковими складовими частинами нуклеїнових кислот. Поряд з цим аденін бере участь у |
|
побудові небілкових компонентів ряду ферментів, а такожя |
аденозинтрифосфорної кислоти |
(АТФ) – переносника енергії в біохімічних реакціях і важливого фосфорилюючого реагенту. |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
Деякі похідні пурину, наприклад 6-меркаптопурин, який затримує і зменшує ділення |
|||||||||||||||||||||||||
клітин, застосовують у медицині для лікування гострихн |
і підгострих лейкозів. |
||||||||||||||||||||||||
Оксипохідні пурину, такі як: ксантин трапляється в рослинах. Так, він разом з кофеїном |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
міститься в чаї. У тваринних організмах ксантин знаходиться в крові, печінці, сечі; сечова |
|||||||||||||||||||||||||
кислота виділяється з сечею людей і деякихттварин. Велике значення в медичній практиці |
|||||||||||||||||||||||||
мають метильовані ксантини – теофілін, теобромін і кофеїн: |
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
O |
|
|
|
р |
|
|
и |
|
с |
|
|
|
|
|
O |
|
|
||||||
CH3 |
|
|
|
о |
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
N |
|
|
|
|
|
N |
CH3 |
|
|
|
|
|
|
N |
|||||||
|
N |
|
N |
HN |
|
|
|
N |
|
|
N |
|
|
N |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
O |
|
N |
|
|
|
N |
O |
|
N |
||||||||||||||||
|
O |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
CH3 |
H |
|
|
|
|
|
CH3 |
CH3 |
|
|
|
|
CH3 |
CH3 |
||||||||
теофілінк |
|
|
теобромін |
|
|
кофеїн |
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
Кофеїн збуджує різні відділи центральної нервової системи, підвищує працездатність |
|||||||||||||||||||||||||
поперечно-смугастих м'язів,иє сильним сечогінним засобом, підвищує збудливість і силу |
|||||||||||||||||||||||||
серцевих м'язів. Кофеїн міститься в листках чаю (~5 %), в зернах кофе (~ 1 %). |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Теобромін відкрив О.А. Воскресенський у 1842 р. Він міститься в бобах какао (~1,8 %) і |
|||||||||||||||||||||||||
в невеликій кількості – в листках чаю. Його застосовують при спазмах судин серця, набряках |
|||
|
|
я |
|
серцевого і ниркового походження. |
|
||
Теофілін міститься в листках чаю. Його застосовують як сечогінний препарат. |
|||
Алкалоїдамид |
л |
|
Алкалоїди |
|
|
||
називають азотисті речовини, головним чином рослинного походження, які |
|||
мають основні властивості і фізіологічно впливають на організм людини і тварин. Більшість |
|||
л |
|
|
|
іа |
|
|
|
алкалоїдів отруйна. Однак у невеликих дозах деякі з них застосовують у медицині як цінні |
|||
лікувальні препарати (хінін, морфін, кофеїн, стрихнін та ін.). Алкалоїди застосовують також |
|||
для боротьби з шкідниками сільського господарства, хворобами рослин і побутовими паразитами. За останні роки встановлено, що їх можна використовувати для посилення
|
ростових процесів. Алкалоїди дуже поширені в рослинному світі. Особливо багаті на них |
|
|
р |
|
|
сімейства рослин жовтецевих, макових, бобових, пасльонових, барвінкових та ін. Зараз у |
|
т |
лікувальнійе |
практиці і в медичній промисловості використовують понад 150 видів рослин. |
Більшість алкалоїдів є похідними піролідину, піридину, хіноліну, ізохіноліну, акридину, |
||
індолу, імідазолу, пурину та ін. Крім того, є алкалоїди, в основі яких лежить вуглецевоазотний скелет з відкритим ланцюгом. Але їх порівняно небагато.
|
|
|
|
|
Алкалоїди |
|
утворюють |
|
|
характерні |
|
|
осади |
|
|
з |
|
|
|
|
|
|
и |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
фосфорномолібденовою, |
||||||||||||||||||||
|
|
|
фосфорновольфрамовою, пікриновою кислотами, таніном, розчином йоду в йодистому калії |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
та |
|
деякими іншими |
реактивами. |
Останні |
використовують |
для |
попередніх |
|
м |
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
|
|
рослин на вміст у них алкалоїдів. Багато алкалоїдів дають з сірчаною, азотною та іншими |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
реактивами характерні кольорові реакції. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
Коніїн міститься в болиголові, головним чином у плодах і насінні. |
|
н |
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
Нікотин за хімічною будовою являє собою 1-метил-5-піридилпіролідин. Міститься |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
нікотин у листі і насінні різних видів тютюн; |
у вигляді сполуки з яблучною і лимонною |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
|
кислотами. У вільному стані – безбарвна оліїста рідина з неприємним характерним запахом. |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
На повітрі внаслідок окислення він швидко жовтіє. |
|
|
|
|
д |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
Нікотин добре розчиняється у воді і органічних розчинниках; водні розчини природного |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
нікотину обертають площину поляризації світла вліво. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
Нікотин – один з найотруйніших алкалоїдів. Добувають його з відходів тютюнових |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
фабрик. |
Водні |
екстракти, які |
містять |
нікотин, |
застосовують як |
інсектицидний засіб для |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
боротьби з комахами – шкідниками сільського господарства. |
с |
у |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
Анабазин, ізомер нікотину – безбарвна рідина, дуже отруйнат |
. Як і нікотин, його |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
застосовують у сільському господарстві як найсильніший інсектицидний засіб для боротьби |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
з шкідниками рослин. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
Хінін. З природних сполук, які містять у своїй молекулі хінолінове ядро, найціннішими є |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
хінні алкалоїди, серед яких особливо важливе місце займаєя |
хінін. Добувають лише з кори |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
хінного дерева. Він є ефективним засобом при лікуванні малярії. У медицині його |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
застосовують у вигляді хлористоводневої або сірчанокислої солей. |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
Морфін – головний алкалоїд опію, в якому міститься його близько 10%. Опійний мак – |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
сировину для добування морфіну – широко культивують у всьому світі. Уже понад століття |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
морфін |
застосовують |
|
у медицині |
як |
|
с |
|
|
|
|
болезаспокійливий |
засіб. |
Синтез |
||||||||||||||||
|
|
|
|
найефективнішийа |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
морфіну здійснений лише в 1952 p. |
|
и |
|
т |
температурою |
плавлення 110–111°; |
легко |
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
Акридин |
– |
блідо-жовті |
кристали з |
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
розчиняється в більшості органічних розчинників. Він є інгібітором корозії металів.. |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Використовується як сировина для виробництва фарбників і лікарських препаратів. Акридин |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
і |
багато інших |
|
|
|
|
|
о |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
акридинів мають антисептичні властивості, наприклад профлавін. Ці |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
речовини зв'язуються з ДНК і РНК завдяки своєй здатності до інтеркаляції. Барвник акридин |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
оранжевий (3,6-діметиламіноакридин) – специфічний до нуклеїнових кислот барвник, що |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
використовується для визначення стадії клітинного циклу. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Акридинові барвники застосовують для фарбування шовку, бавовни і шкіри в жовті та |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
оранжеві кольори. Найважливішими з них є акридиновий оранжевий Р, основний жовтий З, |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
бензофлавін, фосфін Н. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
л |
д |
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
іа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
а |
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
м |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
