Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
орг. химия / lex. 1.pdf
Скачиваний:
40
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
853.68 Кб
Скачать

м

а

бром-2,6-диметилнітробензені, де через вплив двох метильних груп нітрогрупа не може бути

розташована в одній площині з кільцем бензену:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м

и

-

 

 

 

 

-

 

 

 

O

 

 

 

 

 

O N O

O N

 

 

 

 

 

 

 

+

 

 

+

 

 

 

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

CH3

 

 

 

 

CH3

 

 

н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Br

 

 

Br

 

 

 

 

е

 

 

 

 

Відсутність спряження значно зменшує ефективність нітрогрупитв стабілізації

перехідної структури при реакціях SN, оскільки може проявлятися тільки її індукційний

вплив.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у

 

 

 

 

 

ІЗОМЕРІЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У 1823 р. Ю. Лібіх встановив, що склад срібної солі гримучої кислоти АgCNO тотожний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

т

 

 

 

 

аргентуму.

складу, добутому в 1822 р. Велером і різко відмінного від неї ізоціановокислогод

Незабаром були виявлені й інші сполуки з

однаковим

 

с

 

 

 

 

 

складом і

кількісним і якісним

однаковою молекулярною масою, але з різними фізичними і хімічними властивостями. За

пропозицією І. Берцеліуса це явище у 1830 р. було названо ізомерією, а сполуки – ізомерами.

 

я

Протягом кількох десятиліть явище ізомерії лишалося нез’ясованим: пояснення його стало

н

 

можливим лише після створення О.М. Бутлеровим теорії хімічної будови. За теорією хімічної

будови, причина ізомерії полягає в тому, що в ізомерних речовинах атоми сполучені в різному

порядку.

а

н

 

Явище ізомерії дуже поширене серед органічних сполук і є однією з основних причин

різноманітності й чисельності органічних сполук. Відомі два основних її види: структурна й

просторова (стереоізомерія).

т

 

Структурна ізомерія обумовлена різним порядком зв’язків атомів у молекулі. Розрізняють кілька різновидностей структурної ізомерії: ізомерія скелету, ізомерія положення та ін. Ізомерія скелету залежить від порядку зв’язування карбонових атомів, які утворюють

скелет молекули, наприклад:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

р

 

 

 

 

с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

о

 

 

 

 

CHи 3

 

 

 

 

 

 

CH3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH3

 

 

CH2

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

к

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH3

 

CH

 

 

 

 

CH3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

н-бутан

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ізобутан

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в

 

CH

 

 

 

CH3

 

 

 

CH2

 

 

 

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H2C

 

 

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

метилциклопропани

 

циклобутан

 

 

 

 

Ізомерія положення полягає в тому, що при однаковому карбоновому скелеті

функціональні групи можуть займати різне положення в молекулі, наприклад:

 

 

 

 

 

л

я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH3

 

 

 

CH

 

 

 

CH3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH3

 

CH2

 

 

CH2

 

OH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

OH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

пропіловий спирт

 

ізопропіловий спирт

 

 

Ізомерія скелету і положення можуть

зустрічатися

одночасно. Так, бутанол-1 і 2 -

метилпропанол-2дє ізомерами скелету і положення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

іа

л

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH3

 

 

 

 

 

CH3

 

CH2

 

 

CH2

 

 

 

CH2

 

 

OH

CH3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C

 

CH3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

OH

т

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

бутанол-1

 

 

 

 

 

2-метилпропанол-2

 

Структурна ізомерія залежить також від характеру функціональних груп. Прикладом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H

 

 

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

можуть бути оцтовий альдегід і оксид етилену

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

H2C

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH3

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

оцтовий альдегід

 

оксид етилену

 

 

м

а

Часто структурна ізомерія обумовлюється характером функціональних груп і порядком зв’язку карбонових атомів, наприклад:

CH3

 

CH2

 

OH

CH3

 

O

 

CH3

 

 

 

и

 

 

 

 

 

 

 

етиловий спирт

диметиловий ефір

 

 

 

Особливим випадком структурної ізомерії є рівноважна динамічна ізомерія (таутомерія),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м

 

яка полягає в тому, що речовина може існувати в двох або більше ізомерних формах, які легко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

т

а

 

 

переходять одна в одну і перебувають у рухомій рівновазі. Так, ацетооцтовий ефір існує у вигляді рівноважної суміші молекул двох видів:

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

CH3

 

C

 

CH

 

C

O

н

CH3

 

C

 

CH2

 

C

 

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C2H5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

 

 

O C2H5

 

 

 

OH

 

 

 

 

 

 

 

 

е

 

 

Іноді розрізняють ще одну різновидність структурної ізомерії – такд звану метамерію, яка

полягає в тому, що з одним з багатовалентних атомів (Оксиген, нітроген та ін.) можуть бути

зв’язані радикали різного складу і будови, наприклад:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у

 

 

CH

 

 

O

 

C H

C

H

 

 

O

 

 

 

C H

 

 

 

3

 

 

 

 

 

3 7

 

2

 

5

 

 

 

 

 

 

 

 

2

т5

метилпропіловий ефір

 

 

діетиловий ефір

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH3

C

H

 

NH

 

 

C H

CH3

 

 

 

NH

 

 

CH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

5

н

 

 

я

 

 

 

 

2

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

метилізопропіламін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

діетиламін

 

Просторова ізомерія обумовлена різним розташуваннямн

атомів у просторі при однаковій

послідовності або порядку їх зв’язку в молекулі. Розрізняють дві різновидності просторової

ізомерії: геометричну і оптичну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інші види ізомерії будуть розглянуті даліт, в конкретних класах органічних сполук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ РЕАКЦІЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реакції органічних речовин класифікуютьи

за напрямком перебігу та за їх механізмами.

Реакції заміщення, або S-реакції – це елементарні або багатостадійні реакції, в яких один

 

 

 

 

 

 

 

 

р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

атом або група атомів у молекулі заміщуються іншим атомом або групою атомів. Наприклад:

 

 

 

 

 

 

CH

4

+ Br

 

 

CH

Br + HB

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

к

о

2

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CHCl2 + POCl3

CH3

 

и

 

C

 

+ HNO3

 

 

CH3

 

 

 

 

 

 

 

H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

Реакції приєднання, або А-реакції такі хімічні реакції, в результаті яких з двох або трьох

в

 

 

 

 

один

продукт реакції.

В

результаті реакцій приєднання

реагуючих молекул утворюється

утворюються два нових хімічних зв'язки і зменшується кратність зв'язку в одного з реагентів.

Наприклад:

 

 

 

л

 

я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H2C

 

 

CH2 + HOH

 

 

H3C

 

 

 

 

CH2OH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливий тип реакцій приєднання становлять реакції полімеризації, наприклад:

 

 

 

 

л

д

nCH2

 

 

 

CH

...

 

 

CH2

 

 

 

CH

 

 

CH2

 

 

 

 

CH

 

CH2

 

 

 

CH

...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Cl

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Cl

 

 

Cl

 

Cl

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

та поліконденсації, наприклад:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

е

р

іа

 

 

 

 

OH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

OH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

OH

 

 

 

 

т

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

 

 

 

...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

 

CH2

 

...

 

(n + 1)

 

 

 

 

 

+ nH

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-nH2O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перегрупування – це реакції,

у яких

відбувається

 

зміна тих

частин молекули, яких

 

 

реагенти безпосередньо не торкаються. Перегрупування супроводяться зміною порядку сполучення атомів у молекулі. Наприклад, ізомеризація 1-бромпропану в 2-бромпропан:

м

а

що любить електрони), або електрофільні реагенти – це частинки, які мають повний або

 

 

 

CH3

 

 

CH2

 

CH2

 

 

 

 

 

Br

 

 

 

CH3

 

 

 

 

 

CH

 

 

 

CH3

 

 

 

и

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Br

 

 

 

 

 

 

 

 

Реакції відщеплення, або Е-реакції – зворотні реакціям приєднання. Наприклад:

 

 

 

 

 

CH2

 

 

 

 

CH2 + Zn

 

 

 

 

to

 

CH2

 

CH2

+ ZnBr2

 

 

м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Br

 

 

 

Br

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У ході цих реакцій відбувається руйнування хімічних зв’язків і утворенняа

нових.

Можливі два головних типи розриву ковалентних зв'язків:

гомолітичний і гетеролітичний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

т

 

 

 

Розглянемо їх на прикладі ковалентно побудованої органічної сполуки R3C–X, де R можуть

бути, наприклад, вуглеводневі радикали або інші різноманітні частини органічноїн

молекули, а

Х – атоми Н, Сl,

Вr, J, ОН,

NO2 або атоми Карбону інших хімічних груп. Реакції розриву

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

е

 

 

 

 

супроводжуються в основному поглинанням теплоти і збільшенням об'єму системи, а реакції

утворення нових зв’язків – виділенням теплоти і зменшенням об'єму.

д

 

 

 

 

 

 

Гомолітичні

реакції.

Гомолітичними

 

називають

реакції,

які

супроводжуються

гомолітичним розривом хімічних зв’язків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у

 

 

 

 

 

 

 

При гомолітичному розриві зв'язку С–Х у молекулах R3C–Xт

 

відбувається “симетричне”

роз'єднання пари електронів ковалентного зв'язку так,

що один електрон залишається біля

атома Карбону, а другий переходить до частинки X:

 

 

 

 

 

 

с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R C

 

 

X

 

 

 

 

 

 

R C

+

X

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

н

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частинки або атоми (X може бути атом), які утворилися при цьому і мають по одному

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

неспареному електрону, називають вільними радикалами. Отже, радикал – це частина

молекули, яка має неспарений електрон, але не маєа

заряду, наприклад, радикал метил Н3С.

За напрямком перебігу гомолітичними

тможуть бути реакції заміщення (SR)

і реакції

приєднання (AR).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гетеролітичні реакції. Гетеролітичними називають реакції, які супроводжуються

гетеролітичним розривом хімічних зв'язків.

Гетеролітичний,

 

або

іонний,

розрив

σ-зв’язку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

и

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

відбувається “несиметрично”. При цьому в молекулі R3С–Х розрив σ-зв’язку С–Х може

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

відбуватися з переходом пари електронів до атома Карбону або до частинки X. Якщо пара

електронів перейшла до X, то утворюється карбкатіон R3C+, а якщо до Карбонового атома, то

утворюється карбаніон R3C-:

и

к

 

о

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в

 

 

 

R

C

X

 

 

 

 

 

R3C+ + X-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

C

X

 

 

 

 

R3C- + X+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карбкатіони є найсильнішими електрофілами. Електрофіли (від лат. Electrophilic – той,

 

л

я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

частковий позитивний заряд (вакантну зв'язуючу орбіталь або дефіцит електронів) і тому є

акцепторами електронів. Молекули електрофільних реагентів у процесі реакції можуть також

генерувати електрофільні частинки. До електрофільних реагентів крім карбкатіонів R3С+

відносять катіонид

Н+, Сl+, Вг+, J+, NO2+ та ін. Електрофіли вступають у реакції заміщення і

приєднання (SE- і АR-реакції). Наприклад:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і

а

л

 

C6H6 + NO2+

 

 

C6H5

 

NO2 + H+;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H2C

 

 

CH2 + H+

 

H3C

 

 

CH2+ + Cl-

 

H3C

 

CH2

 

Cl

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карбаніони – це органічні аніони, які мають парне число електронів або вільну пару

електронівр

на тривалентному атомі

Карбону. Карбаніони є

одними з найсильніших

т

е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нуклеофілів. Нуклеофіли (від лат. Nucleophilic – той, що любить ядро), або нуклеофільні реагенти, – аніони або молекули з вільними парами електронів, які мають спорідненість до електрофілів або до позитивно зарядженого центра субстрату і намагаються з ним сполучитися. Нуклеофільними реагентами є основи Льюїса, серед яких крім карбаніопів R3С-

м

а

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

и

найчастіше трапляються аніони Н3СО-, С2H5О-, С6Н5О-, НО-, СN-, NН2-, Н3ССОО-, І-, СІ-, F- та

ін., нейтральні молекули з вільними парами електронів.

 

 

 

 

 

м

 

Нуклеофіли найчастіше вступають у реакції заміщення (SN-реакції). Наприклад:

 

 

 

δ+

δ

 

 

 

 

а

 

 

 

H3C

 

CH2

 

Br + C2H5O Na+

 

C2H5

 

O

 

C2H5

+ NaBr

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

 

 

 

н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасна класифікація органічних сполук базується на теорії хімічної будови. В основу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

е

 

 

 

 

 

класифікації покладено особливості будови карбонового ланцюга вуглеводнівт, оскільки вони

прості за складом. Крім того, сполук Карбону і Гідрогену відомо найбільше і в більшості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д

відомих органічних речовин вуглеводневі радикали складають головну частину молекули

(нециклічні і циклічні) (рис.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

органічні сполуки

 

 

 

с

т

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нециклічні

 

 

 

 

 

 

 

 

циклічні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

насичені

ненасичені

 

 

 

н

 

 

 

 

 

гетероциклічні

 

карбоциклічні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

аліциклічні

 

 

ароматичні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5. Класифікація органічних сполук.

 

 

 

 

 

Органічні сполуки залежно

 

 

 

 

т

 

будови поділяють також на класи. Класи

від складу і

 

органічних сполук одержують при заміні атомів Гідрогену в молекулах вуглеводнів на інші

атоми або

групи атомів,

так звані функціональні групи.

Вони визначають типові хімічні

властивості

сполук цих

 

 

 

и

 

 

органічних речовин входять такі

класів. Найчастіше до складу

функціональні групи:

 

 

р

 

с

 

а) з Оксигеном: –OH (гідроксильна), –COOH (карбоксильна), =C=O (карбонільна) та ін;

б) з Нітрогеном: –NH2 (аміногрупа), –CN (нітрильна), – NO2 (нітрогрупа) та ін.;

в) з Сульфуром: –SO3H (сульфогрупа), –SH (сульфгідрильна) та ін;

г) з галогенами: (F, Cl, Br, J).

 

 

 

 

 

 

 

 

и

 

 

 

 

 

Вивчення умов і методів проведенняо

, а також механізмів реакцій органічних сполук

 

 

в

 

 

 

 

 

 

становить основний зміст даногоккурсу органічної хімії.

 

Питання номенклатури органічних сполук, як правило, викладаються у всіх підручниках

органічної хімії, тому ми свідомо опускаємо розгляд цього матеріалу, звертаючи увагу на те, що у всіх випадках написання рівнянь реакцій вихідні й сполуки, що утворюються,

забезпечуються відповідними назвами. Ці назви зі знанням основ номенклатури дозволять

кожному самостійно вирішити питання, пов'язані з номенклатурою органічних сполук.

 

 

 

 

 

я

 

 

Вивчення органічної хімії починають як звичайно з аліфатичного ряду й з найбільш

простого класу речовин – вуглеводнів.

 

 

 

 

л

 

 

 

ОСНОВНІдПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

 

 

Ангстрем (A). Міра довжини, що дорівнює 10-10м, або 0,1 нм.

 

 

Ангулярна будова. Будова молекули, коли кут між зв’язками А –В–С складає менше

 

о

 

 

л

 

180 С. Тобто молекула має не лінійну, а кутову будову.

 

 

Аніона

. Негативно заряджений йон. Частка, в якій кількість електронів навколо ядра

 

 

і

 

 

перевищує кількість протонів в ядрі.

 

 

Асиметричний центр. (Див. хіральний центр).

 

 

р

 

 

 

 

 

Атомна орбіталь (АО). Одноелектронна хвильова функція атома, яка може бути

описанае

трьома квантовими числами (головним, азимутальни і магнітним). На кожній атомній

орбіталі можна розмістити два електрони з різними спінами. Атомні орбіталі можуть бути

т

 

 

 

 

 

різної форми. Найбільш важливими атомними орбіталями є 1s-, 2s- і 2p-орбіталі.

Ахіральна молекула. Молекула, що суміщається зі своїм дзеркальним відображенням.

м

а

Така молекула симетрична (має певні елементи симетрії).

 

 

 

 

 

 

 

и

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Валентні електрони. Зовнішні електрони атома, що беруть участь у хімічних реакціях.

Водневий

зв’язок.

Зв’язок між

двома

електронегативними

атомами

м

 

атом

через

Гідрогену. Водневий зв’язок між двома фрагментами однієї молекули

а

називається

 

внутрішньомолекулярним

водневим

зв’язком, між

двома

різними

молекулами

міжмолекулярним водневим зв’язком.

 

 

 

 

 

н

т

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гетероатом. Атом, відмінний від Карбону, що бере участь в утворенні ланцюга або

циклу.

 

 

 

 

 

 

 

 

е

 

 

 

 

 

 

 

Гібридна орбіталь.

Атомна орбіталь, яка має характеристики, що відрізняються від

характеристик s-, p-,

d-

або

f-орбіталей. Усі

гібридні

орбіталі

можуть

розглядатися

як

«суміші» двох

або

більше

типів

простих

 

 

д

орбіталей

в

 

різних

негібридизованих

 

співвідношеннях. Найбільш поширеним типом гібридних орбіталей служать sp-, sp2- і sp3орбіталі. Гібридні орбіталі притаманні тільки атомам у молекулах, а не окремим атомам.

Делокалізація. В органічній хімії означає, що π-електронна густина не локалізована між

 

 

 

с

 

 

двома сусідніми р-орбіталями, а розподілена по всій π-електроннійусистемі.

 

Діастереомери. Дві або декілька молекул, що є

тстереоізомерами, але не є

енантіомерами. Вони мають два і більше хіральних центрів і відрізняються між собою

конфігурацією одного або декількох центрів

(але не всіх

хіральних центрів, бо

в цьому

випадку це будуть енантіомери!).

н

н

 

 

 

 

 

 

 

Довжина зв’язку. Середня відстань між ядрами двохя

атомів, що зв’язані ковалентним

зв’язком. Вимірюється в ангстремах або нанометрах.

 

 

 

 

Електронегативність. Здатність атома

елемента притягувати свої власні

зовнішні

електрони і електрони хімічних зв’язків. Для оцінки електронегативності елементів

найчастіше використовується шкала Л.Полінга.

 

 

Електроноакцепторність. Здатність

с

атомаа

чи групи атомів викликати зміщення

 

 

и

 

 

 

 

електронів хімічних зв’язків до себе. Як і в попередньомут

випадку, розрізняють два механізми

прояву електроноакцепторності.

р

 

 

 

 

 

Електронодонорність. Здатність атома чи групи атомів викликати зміщення електронів

хімічних зв’язків від себе до сусідніх атомів. У залежності від того, електрони яких зв’язків (σ- чи π- ) зміщуються, розрізняють два механізми – індукційний і мезомерний.

 

Енантіомери. Оптичні антиподи. Стереоізомери, що несумісні із своїми дзеркальними

зображеннями. Мають однакові фізичні і хімічні властивості, але різний знак обертання

площини поляризованого світла.

о

 

Енергія зв’язку.

 

 

 

к

 

 

Середня величина енергії, яка необхідна для гомолітичного розриву

певного типу зв’язку.

 

 

и

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Замісник. Атом чи група атомів, що заміщує атом Гідрогену в молекулах органічних

сполук.

 

 

 

в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зв’язуюча орбіталь. Молекулярна орбіталь, енергія якої нижча, ніж енергія попередніх

атомних орбіталей.

 

я

 

 

 

 

 

Індуктомерний ефект. Додаткове зміщення електронів внаслідок зміни оточуючого

середовища. Проявляєтьсял

 

під час хімічних реакцій під впливом полярних властивостей

розчинника, агента чи інших факторів. Відображує здатність молекули до поляризації.

 

 

д

 

 

 

 

 

 

 

Індукційний ефект. Здатність атома чи групи атомів викликати зміщення електронівσ -

зв’язків внаслідок різниці електронегативностей атомів.

 

Катіон.лПозитивно заряджений йон. Частка, в якій кількість електронів навколо ядра

менша за кількість протонів в ядрі.

 

 

 

а

зв’язок. Зв’язок між двома атомами за рахунок спільної електронної

 

Ковалентнийі

пари. Звичайно ковалентні зв’язки бувають як ζ-, так і π-типу.

 

Конфігураціяр

. Розташування в просторі атомів ближнього порядку.

 

Конформація. Певна геометрія молекули. Конформації однієї сполуки відрізняються

 

е

 

 

 

 

 

 

 

ступенем обертання навколо одного чи більше σ-зв’язків.

т

Копланарність.

Стан

молекули, при якому вісі симетрії р-орбіталей всіх атомів

 

взаємнопаралельні. Копланарні молекули, як правило, мають плоску будову.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

и

 

 

 

 

Кореляція. (Лат. correlatio). Взаємне відношення (в органічній хімії – взаємне

 

 

відношення між будовою і властивостями сполуки).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м

 

 

 

 

 

Кратний зв’язок. Зв’язок, що утворений більш ніж однією парою електронів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

Мезомерний ефект. Здатність атома чи групи атомів викликати зміщення електронів π-

 

 

зв’язків внаслідок спряження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

т

 

 

 

 

 

 

 

 

мезо-Форма. Ахіральний діастереомер (не має енантіомеру). Обидва хіральних центри

 

 

мають ідентичні замісники. Молекула має площину симетрії.

 

 

 

 

н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метамерія. Ізомерія положення гетероатома в межах одного класу органічних сполук.

 

 

 

 

Молекулярна орбіталь

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(МО). Орбіталь, що утворилась внаслідок взаємодії двох або

 

 

більше атомних

 

орбіталей.

Молекулярні

орбіталі

можуть

бути

трьох типів:

зв’язуючі,

 

 

незв’язуючі і розрихлюючі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Неподілена пара електронів. Пара валентних електронів, що містяться на одній

 

 

орбіталі і не беруть участь в утворенні хімічних зв’язків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оптична активність.

Здатність хіральних

молекул

обертати

площину

поляризації

 

 

світла.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с

у

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рацемічна модифікація. Рацемат. Зразок, що містить еквімолекулярніт

кількості обох

 

 

енантіомерів. Оптично недіяльна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розрихлююча

орбіталь. Молекулярна орбіталь, енергія

якої вища,

ніж енергія

 

 

попередніх атомних орбіталей.

 

 

 

 

 

н

н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Семіполярний зв’язок.

Взаємодія між атомами, якая

включає в себе як ковалентний

 

 

зв’язок, так і притягання між протилежними зарядами. Можна уявити, що він утворився за

 

 

рахунок того, що електронна пара (від незарядженого донора) переходить на вакантну

 

 

орбіталь (незарядженого акцептора).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стереоізомери.

Ізомери,

що мають

однакову послідовність сполучення

атомів, але

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

відрізняються розташуванням атомів у просторі (агеометричні ізомери і оптичні ізомери).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

и

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стеричні перешкоди. (Гр. στερεο). Просторовіт

перешкоди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Структура Льюїса. Зображення молекули (або йону),

при якому найбільш можливе

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

число атомів (за виключенням Гідрогену) одержує вісім зовнішніх електронів (октет).

 

 

 

 

Структурні

ізомери.

Ізомери, що мають

різну послідовність

сполучення

 

атомів у

 

 

молекулі.

 

 

 

 

 

 

к

о

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хіральна молекула. Молекула, яка не сумісна зі своїм дзеркальним відображенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

и

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вона може мати хіральний центр або інші хіральні фрагменти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хіральний центр. Найчастіше це атом Карбону в стані sp3-гібридизації, що має чотири

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

різних замісники. Але це можуть бути і атоми інших елементів у певному валентному стані.

 

 

Наявність хірального центру обумовлює оптичну активність сполуки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д

л

я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

л

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

іа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а

т

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соседние файлы в папке орг. химия