- •ВСТУП. КОРОТКИЙ ОГЛЯД ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ
- •ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ БУДОВИ І ВЛАСТИВОСТЕЙ
- •ТЕОРІЯ ХІМІЧНОЇ БУДОВИ О.М. БУТЛЕРОВА
- •ВИВЧЕННЯ БУДОВИ І ВЛАСТИВОСТЕЙ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК
- •ТЕОРІЯ НАПРЯМЛЕНИХ ВАЛЕНТНОСТЕЙ
- •ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗМІЩЕНЬ
- •ІЗОМЕРІЯ
- •КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ РЕАКЦІЙ
- •КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК
м
а
бром-2,6-диметилнітробензені, де через вплив двох метильних груп нітрогрупа не може бути
розташована в одній площині з кільцем бензену: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
м |
и |
||||
- |
|
|
|
|
- |
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
|||
O N O |
O N |
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
+ |
|
|
+ |
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
||||
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
CH3 |
|
|
н |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Br |
|
|
Br |
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
||
Відсутність спряження значно зменшує ефективність нітрогрупитв стабілізації |
|||||||||||||||||
перехідної структури при реакціях SN, оскільки може проявлятися тільки її індукційний |
|||||||||||||||||
вплив. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у |
|
|
|
|
|
ІЗОМЕРІЯ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
У 1823 р. Ю. Лібіх встановив, що склад срібної солі гримучої кислоти АgCNO тотожний |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
|
аргентуму. |
|
складу, добутому в 1822 р. Велером і різко відмінного від неї ізоціановокислогод |
|||||||||||||||||
Незабаром були виявлені й інші сполуки з |
однаковим |
|
с |
|
|
|
|
|
складом і |
||||||||
кількісним і якісним |
|||||||||||||||||
однаковою молекулярною масою, але з різними фізичними і хімічними властивостями. За
пропозицією І. Берцеліуса це явище у 1830 р. було названо ізомерією, а сполуки – ізомерами. |
|
|
я |
Протягом кількох десятиліть явище ізомерії лишалося нез’ясованим: пояснення його стало |
|
н |
|
можливим лише після створення О.М. Бутлеровим теорії хімічної будови. За теорією хімічної |
|
будови, причина ізомерії полягає в тому, що в ізомерних речовинах атоми сполучені в різному |
||
порядку. |
а |
н |
|
||
Явище ізомерії дуже поширене серед органічних сполук і є однією з основних причин |
||
різноманітності й чисельності органічних сполук. Відомі два основних її види: структурна й |
|
просторова (стереоізомерія). |
т |
|
|
Структурна ізомерія обумовлена різним порядком зв’язків атомів у молекулі. Розрізняють кілька різновидностей структурної ізомерії: ізомерія скелету, ізомерія положення та ін. Ізомерія скелету залежить від порядку зв’язування карбонових атомів, які утворюють
скелет молекули, наприклад: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
о |
|
|
|
|
CHи 3 |
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
CH2 |
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
CH |
|
|
|
|
CH3 |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н-бутан |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ізобутан |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в |
|
CH |
|
|
|
CH3 |
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
метилциклопропани |
|
циклобутан |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Ізомерія положення полягає в тому, що при однаковому карбоновому скелеті |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
функціональні групи можуть займати різне положення в молекулі, наприклад: |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
л |
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
CH |
|
|
|
CH3 |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
CH2 |
|
|
CH2 |
|
OH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
OH |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
пропіловий спирт |
|
ізопропіловий спирт |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Ізомерія скелету і положення можуть |
зустрічатися |
одночасно. Так, бутанол-1 і 2 - |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
метилпропанол-2дє ізомерами скелету і положення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
іа |
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
||
|
|
|
|
|
CH3 |
|
CH2 |
|
|
CH2 |
|
|
|
CH2 |
|
|
OH |
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
CH3 |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
OH |
|||
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
бутанол-1 |
|
|
|
|
|
2-метилпропанол-2 |
||||||||||||||||||||||||||||
|
Структурна ізомерія залежить також від характеру функціональних груп. Прикладом |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
можуть бути оцтовий альдегід і оксид етилену |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
O |
|
H2C |
|
CH2 |
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
оцтовий альдегід |
|
оксид етилену |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
м
а
Часто структурна ізомерія обумовлюється характером функціональних груп і порядком зв’язку карбонових атомів, наприклад:
CH3 |
|
CH2 |
|
OH |
CH3 |
|
O |
|
CH3 |
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
етиловий спирт |
диметиловий ефір |
|
|
|
|||||||||
Особливим випадком структурної ізомерії є рівноважна динамічна ізомерія (таутомерія), |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
м |
|
яка полягає в тому, що речовина може існувати в двох або більше ізомерних формах, які легко |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
а |
|
|
переходять одна в одну і перебувають у рухомій рівновазі. Так, ацетооцтовий ефір існує у вигляді рівноважної суміші молекул двох видів:
|
|
|
|
|
|
|
|
O |
|
CH3 |
|
C |
|
CH |
|
C |
O |
н |
||||
CH3 |
|
C |
|
CH2 |
|
C |
|
|
|
|
O |
|||||||||||
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C2H5 |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
O |
|
|
|
O C2H5 |
|
|
|
OH |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
||||||||||||
Іноді розрізняють ще одну різновидність структурної ізомерії – такд звану метамерію, яка
полягає в тому, що з одним з багатовалентних атомів (Оксиген, нітроген та ін.) можуть бути |
||||||||||||||||||||||||||
зв’язані радикали різного складу і будови, наприклад: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у |
||||||||||||||||
|
|
CH |
|
|
O |
|
C H |
C |
H |
|
|
O |
|
|
|
C H |
||||||||||
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
3 7 |
|
2 |
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
т5 |
|||
метилпропіловий ефір |
|
|
діетиловий ефір |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
C |
H |
|
NH |
|
|
C H |
|||||||||
CH3 |
|
|
|
NH |
|
|
CH |
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
2 |
|
5 |
н |
|
|
я |
|
|
|
|
2 |
5 |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
метилізопропіламін |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
діетиламін |
|
|||||||||||||||||||
Просторова ізомерія обумовлена різним розташуваннямн |
атомів у просторі при однаковій |
|||||||||||||||||||||||||
послідовності або порядку їх зв’язку в молекулі. Розрізняють дві різновидності просторової |
||||||||||||||||||||||||||
ізомерії: геометричну і оптичну. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Інші види ізомерії будуть розглянуті даліт, в конкретних класах органічних сполук. |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ РЕАКЦІЙ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
Реакції органічних речовин класифікуютьи |
за напрямком перебігу та за їх механізмами. |
|||||||||||||||||||||||||
Реакції заміщення, або S-реакції – це елементарні або багатостадійні реакції, в яких один |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
атом або група атомів у молекулі заміщуються іншим атомом або групою атомів. Наприклад: |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
CH |
4 |
+ Br |
|
|
CH |
Br + HB |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
к |
о |
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CHCl2 + POCl3 |
|||||||||
CH3 |
|
и |
|
C |
|
+ HNO3 |
|
|
CH3 |
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
||
Реакції приєднання, або А-реакції такі хімічні реакції, в результаті яких з двох або трьох |
||||||||||||||||||||||||||
в |
|
|
|
|
один |
продукт реакції. |
В |
результаті реакцій приєднання |
||||||||||||||||||
реагуючих молекул утворюється |
||||||||||||||||||||||||||
утворюються два нових хімічних зв'язки і зменшується кратність зв'язку в одного з реагентів. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Наприклад: |
|
|
|
л |
|
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
CH2 + HOH |
|
|
H3C |
|
|
|
|
CH2OH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Особливий тип реакцій приєднання становлять реакції полімеризації, наприклад: |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
л |
д |
nCH2 |
|
|
|
CH |
... |
|
|
CH2 |
|
|
|
CH |
|
|
CH2 |
|
|
|
|
CH |
|
CH2 |
|
|
|
CH |
... |
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Cl |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Cl |
|
|
Cl |
|
Cl |
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та поліконденсації, наприклад: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
е |
р |
іа |
|
|
|
|
OH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
OH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
OH |
|
|
|
|
||||||||
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
... |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
... |
||||||||
|
(n + 1) |
|
|
|
|
|
+ nH |
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
-nH2O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Перегрупування – це реакції, |
у яких |
відбувається |
|
зміна тих |
частин молекули, яких |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
реагенти безпосередньо не торкаються. Перегрупування супроводяться зміною порядку сполучення атомів у молекулі. Наприклад, ізомеризація 1-бромпропану в 2-бромпропан:
м
а
що любить електрони), або електрофільні реагенти – це частинки, які мають повний або
|
|
|
CH3 |
|
|
CH2 |
|
CH2 |
|
|
|
|
|
Br |
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
CH |
|
|
|
CH3 |
|
|
|
и |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Br |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Реакції відщеплення, або Е-реакції – зворотні реакціям приєднання. Наприклад: |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
CH2 + Zn |
|
|
|
|
to |
|
CH2 |
|
CH2 |
+ ZnBr2 |
|
|
м |
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
Br |
|
|
|
Br |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
У ході цих реакцій відбувається руйнування хімічних зв’язків і утворенняа |
нових. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Можливі два головних типи розриву ковалентних зв'язків: |
гомолітичний і гетеролітичний. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
Розглянемо їх на прикладі ковалентно побудованої органічної сполуки R3C–X, де R можуть |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
бути, наприклад, вуглеводневі радикали або інші різноманітні частини органічноїн |
молекули, а |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Х – атоми Н, Сl, |
Вr, J, ОН, |
NO2 або атоми Карбону інших хімічних груп. Реакції розриву |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
супроводжуються в основному поглинанням теплоти і збільшенням об'єму системи, а реакції |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
утворення нових зв’язків – виділенням теплоти і зменшенням об'єму. |
д |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Гомолітичні |
реакції. |
Гомолітичними |
|
називають |
реакції, |
які |
супроводжуються |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
гомолітичним розривом хімічних зв’язків. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
При гомолітичному розриві зв'язку С–Х у молекулах R3C–Xт |
|
відбувається “симетричне” |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
роз'єднання пари електронів ковалентного зв'язку так, |
що один електрон залишається біля |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
атома Карбону, а другий переходить до частинки X: |
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
R C |
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
R C |
+ |
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Частинки або атоми (X може бути атом), які утворилися при цьому і мають по одному |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
неспареному електрону, називають вільними радикалами. Отже, радикал – це частина |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
молекули, яка має неспарений електрон, але не маєа |
заряду, наприклад, радикал метил Н3С. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
За напрямком перебігу гомолітичними |
тможуть бути реакції заміщення (SR) |
і реакції |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
приєднання (AR). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Гетеролітичні реакції. Гетеролітичними називають реакції, які супроводжуються |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
гетеролітичним розривом хімічних зв'язків. |
Гетеролітичний, |
|
або |
іонний, |
розрив |
σ-зв’язку |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відбувається “несиметрично”. При цьому в молекулі R3С–Х розрив σ-зв’язку С–Х може |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відбуватися з переходом пари електронів до атома Карбону або до частинки X. Якщо пара |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
електронів перейшла до X, то утворюється карбкатіон R3C+, а якщо до Карбонового атома, то |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
утворюється карбаніон R3C-: |
и |
к |
|
о |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
в |
|
|
|
R |
C |
X |
|
|
|
|
|
R3C+ + X- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
C |
X |
|
|
|
|
R3C- + X+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Карбкатіони є найсильнішими електрофілами. Електрофіли (від лат. Electrophilic – той, |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
л |
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
частковий позитивний заряд (вакантну зв'язуючу орбіталь або дефіцит електронів) і тому є
акцепторами електронів. Молекули електрофільних реагентів у процесі реакції можуть також |
|||||||||||||||||||||
генерувати електрофільні частинки. До електрофільних реагентів крім карбкатіонів R3С+ |
|||||||||||||||||||||
відносять катіонид |
Н+, Сl+, Вг+, J+, NO2+ та ін. Електрофіли вступають у реакції заміщення і |
||||||||||||||||||||
приєднання (SE- і АR-реакції). Наприклад: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
і |
а |
л |
|
C6H6 + NO2+ |
|
|
C6H5 |
|
NO2 + H+; |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
H2C |
|
|
CH2 + H+ |
|
H3C |
|
|
CH2+ + Cl- |
|
H3C |
|
CH2 |
|
Cl |
|||||
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
Карбаніони – це органічні аніони, які мають парне число електронів або вільну пару |
|||||||||||||||||||
електронівр |
на тривалентному атомі |
Карбону. Карбаніони є |
одними з найсильніших |
||||||||||||||||||
т |
е |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
нуклеофілів. Нуклеофіли (від лат. Nucleophilic – той, що любить ядро), або нуклеофільні реагенти, – аніони або молекули з вільними парами електронів, які мають спорідненість до електрофілів або до позитивно зарядженого центра субстрату і намагаються з ним сполучитися. Нуклеофільними реагентами є основи Льюїса, серед яких крім карбаніопів R3С-
м
а
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
найчастіше трапляються аніони Н3СО-, С2H5О-, С6Н5О-, НО-, СN-, NН2-, Н3ССОО-, І-, СІ-, F- та |
|||||||||||||||
ін., нейтральні молекули з вільними парами електронів. |
|
|
|
|
|
м |
|
||||||||
Нуклеофіли найчастіше вступають у реакції заміщення (SN-реакції). Наприклад: |
|
||||||||||||||
|
|
δ+ |
δ− |
|
|
|
|
а |
|
|
|
||||
H3C |
|
CH2 |
|
Br + C2H5O Na+ |
|
C2H5 |
|
O |
|
C2H5 |
+ NaBr |
. |
|
||
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
||||||||||||||
КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК |
|
|
|
н |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
Сучасна класифікація органічних сполук базується на теорії хімічної будови. В основу |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
класифікації покладено особливості будови карбонового ланцюга вуглеводнівт, оскільки вони |
|||||||||||||||
прості за складом. Крім того, сполук Карбону і Гідрогену відомо найбільше і в більшості |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
д |
||
відомих органічних речовин вуглеводневі радикали складають головну частину молекули |
||||||||||||||||||||||||||
(нециклічні і циклічні) (рис.5). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у |
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
органічні сполуки |
|
|
|
с |
т |
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
нециклічні |
|
|
|
|
|
|
|
|
циклічні |
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
насичені |
ненасичені |
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
гетероциклічні |
||||||||||||||
|
карбоциклічні |
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
аліциклічні |
|
|
ароматичні |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 5. Класифікація органічних сполук. |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
Органічні сполуки залежно |
|
|
|
|
т |
|
будови поділяють також на класи. Класи |
|||||||||||||||||||
від складу і |
|
|||||||||||||||||||||||||
органічних сполук одержують при заміні атомів Гідрогену в молекулах вуглеводнів на інші
атоми або |
групи атомів, |
так звані функціональні групи. |
Вони визначають типові хімічні |
|||||
властивості |
сполук цих |
|
|
|
и |
|
|
органічних речовин входять такі |
класів. Найчастіше до складу |
||||||||
функціональні групи: |
|
|
р |
|
с |
|
||
а) з Оксигеном: –OH (гідроксильна), –COOH (карбоксильна), =C=O (карбонільна) та ін; |
||||||||
б) з Нітрогеном: –NH2 (аміногрупа), –CN (нітрильна), – NO2 (нітрогрупа) та ін.; |
||||||||
в) з Сульфуром: –SO3H (сульфогрупа), –SH (сульфгідрильна) та ін; |
||||||||
г) з галогенами: (F, Cl, Br, J). |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
Вивчення умов і методів проведенняо |
, а також механізмів реакцій органічних сполук |
|||||||
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
становить основний зміст даногоккурсу органічної хімії. |
|
|||||||
Питання номенклатури органічних сполук, як правило, викладаються у всіх підручниках |
||||||||
органічної хімії, тому ми свідомо опускаємо розгляд цього матеріалу, звертаючи увагу на те, що у всіх випадках написання рівнянь реакцій вихідні й сполуки, що утворюються,
забезпечуються відповідними назвами. Ці назви зі знанням основ номенклатури дозволять |
|||||
кожному самостійно вирішити питання, пов'язані з номенклатурою органічних сполук. |
|||||
|
|
|
|
|
я |
|
|
Вивчення органічної хімії починають як звичайно з аліфатичного ряду й з найбільш |
|||
простого класу речовин – вуглеводнів. |
|||||
|
|
|
|
л |
|
|
|
ОСНОВНІдПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ |
|||
|
|
Ангстрем (A). Міра довжини, що дорівнює 10-10м, або 0,1 нм. |
|||
|
|
Ангулярна будова. Будова молекули, коли кут між зв’язками А –В–С складає менше |
|||
|
о |
|
|
л |
|
180 С. Тобто молекула має не лінійну, а кутову будову. |
|||||
|
|
Аніона |
. Негативно заряджений йон. Частка, в якій кількість електронів навколо ядра |
||
|
|
і |
|
|
|
перевищує кількість протонів в ядрі. |
|||||
|
|
Асиметричний центр. (Див. хіральний центр). |
|||
|
|
р |
|
|
|
|
|
Атомна орбіталь (АО). Одноелектронна хвильова функція атома, яка може бути |
|||
описанае |
трьома квантовими числами (головним, азимутальни і магнітним). На кожній атомній |
||||
орбіталі можна розмістити два електрони з різними спінами. Атомні орбіталі можуть бути |
|||||
т |
|
|
|
|
|
різної форми. Найбільш важливими атомними орбіталями є 1s-, 2s- і 2p-орбіталі.
Ахіральна молекула. Молекула, що суміщається зі своїм дзеркальним відображенням.
м
а
Така молекула симетрична (має певні елементи симетрії). |
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Валентні електрони. Зовнішні електрони атома, що беруть участь у хімічних реакціях. |
||||||||||||||||
Водневий |
зв’язок. |
Зв’язок між |
двома |
електронегативними |
атомами |
м |
|
атом |
||||||||
через |
||||||||||||||||
Гідрогену. Водневий зв’язок між двома фрагментами однієї молекули |
а |
називається |
||||||||||||||
|
||||||||||||||||
внутрішньомолекулярним |
водневим |
зв’язком, між |
двома |
різними |
молекулами |
– |
||||||||||
міжмолекулярним водневим зв’язком. |
|
|
|
|
|
н |
т |
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Гетероатом. Атом, відмінний від Карбону, що бере участь в утворенні ланцюга або |
||||||||||||||||
циклу. |
|
|
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
Гібридна орбіталь. |
Атомна орбіталь, яка має характеристики, що відрізняються від |
|||||||||||||||
характеристик s-, p-, |
d- |
або |
f-орбіталей. Усі |
гібридні |
орбіталі |
можуть |
розглядатися |
як |
||||||||
«суміші» двох |
або |
більше |
типів |
простих |
|
|
д |
орбіталей |
в |
|
різних |
|||||
негібридизованих |
|
|||||||||||||||
співвідношеннях. Найбільш поширеним типом гібридних орбіталей служать sp-, sp2- і sp3орбіталі. Гібридні орбіталі притаманні тільки атомам у молекулах, а не окремим атомам.
Делокалізація. В органічній хімії означає, що π-електронна густина не локалізована між |
|||||
|
|
|
с |
|
|
двома сусідніми р-орбіталями, а розподілена по всій π-електроннійусистемі. |
|
||||
Діастереомери. Дві або декілька молекул, що є |
тстереоізомерами, але не є |
||||
енантіомерами. Вони мають два і більше хіральних центрів і відрізняються між собою |
|||||
конфігурацією одного або декількох центрів |
(але не всіх |
хіральних центрів, бо |
в цьому |
||
випадку це будуть енантіомери!). |
н |
н |
|
|
|
|
|
|
|
||
Довжина зв’язку. Середня відстань між ядрами двохя |
атомів, що зв’язані ковалентним |
||||
зв’язком. Вимірюється в ангстремах або нанометрах. |
|
|
|
|
|
Електронегативність. Здатність атома |
елемента притягувати свої власні |
зовнішні |
|||
електрони і електрони хімічних зв’язків. Для оцінки електронегативності елементів
найчастіше використовується шкала Л.Полінга. |
|
|
||||
Електроноакцепторність. Здатність |
с |
атомаа |
чи групи атомів викликати зміщення |
|||
|
|
и |
|
|
|
|
електронів хімічних зв’язків до себе. Як і в попередньомут |
випадку, розрізняють два механізми |
|||||
прояву електроноакцепторності. |
р |
|
|
|
|
|
Електронодонорність. Здатність атома чи групи атомів викликати зміщення електронів |
||||||
хімічних зв’язків від себе до сусідніх атомів. У залежності від того, електрони яких зв’язків (σ- чи π- ) зміщуються, розрізняють два механізми – індукційний і мезомерний.
|
Енантіомери. Оптичні антиподи. Стереоізомери, що несумісні із своїми дзеркальними |
|||||||
зображеннями. Мають однакові фізичні і хімічні властивості, але різний знак обертання |
||||||||
площини поляризованого світла. |
о |
|||||||
|
Енергія зв’язку. |
|
|
|
к |
|
||
|
Середня величина енергії, яка необхідна для гомолітичного розриву |
|||||||
певного типу зв’язку. |
|
|
и |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Замісник. Атом чи група атомів, що заміщує атом Гідрогену в молекулах органічних |
|||||||
сполук. |
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Зв’язуюча орбіталь. Молекулярна орбіталь, енергія якої нижча, ніж енергія попередніх |
|||||||
атомних орбіталей. |
|
я |
|
|
|
|
||
|
Індуктомерний ефект. Додаткове зміщення електронів внаслідок зміни оточуючого |
|||||||
середовища. Проявляєтьсял |
|
під час хімічних реакцій під впливом полярних властивостей |
||||||
розчинника, агента чи інших факторів. Відображує здатність молекули до поляризації. |
||||||||
|
|
д |
|
|
|
|
|
|
|
Індукційний ефект. Здатність атома чи групи атомів викликати зміщення електронівσ - |
|||||||
зв’язків внаслідок різниці електронегативностей атомів. |
||||||||
|
Катіон.лПозитивно заряджений йон. Частка, в якій кількість електронів навколо ядра |
|||||||
менша за кількість протонів в ядрі. |
|
|||||||
|
|
а |
зв’язок. Зв’язок між двома атомами за рахунок спільної електронної |
|||||
|
Ковалентнийі |
|||||||
пари. Звичайно ковалентні зв’язки бувають як ζ-, так і π-типу. |
||||||||
|
Конфігураціяр |
. Розташування в просторі атомів ближнього порядку. |
||||||
|
Конформація. Певна геометрія молекули. Конформації однієї сполуки відрізняються |
|||||||
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
ступенем обертання навколо одного чи більше σ-зв’язків. |
||||||||
т |
Копланарність. |
Стан |
молекули, при якому вісі симетрії р-орбіталей всіх атомів |
|||||
|
||||||||
взаємнопаралельні. Копланарні молекули, як правило, мають плоску будову.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
Кореляція. (Лат. correlatio). Взаємне відношення (в органічній хімії – взаємне |
||||||||||||||||||||||||
|
|
відношення між будовою і властивостями сполуки). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
м |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
Кратний зв’язок. Зв’язок, що утворений більш ніж однією парою електронів. |
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
Мезомерний ефект. Здатність атома чи групи атомів викликати зміщення електронів π- |
||||||||||||||||||||||||
|
|
зв’язків внаслідок спряження. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
мезо-Форма. Ахіральний діастереомер (не має енантіомеру). Обидва хіральних центри |
||||||||||||||||||||||||
|
|
мають ідентичні замісники. Молекула має площину симетрії. |
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
Метамерія. Ізомерія положення гетероатома в межах одного класу органічних сполук. |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
Молекулярна орбіталь |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
(МО). Орбіталь, що утворилась внаслідок взаємодії двох або |
||||||||||||||||||||||||
|
|
більше атомних |
|
орбіталей. |
Молекулярні |
орбіталі |
можуть |
бути |
трьох типів: |
зв’язуючі, |
||||||||||||||||||
|
|
незв’язуючі і розрихлюючі. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
д |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
Неподілена пара електронів. Пара валентних електронів, що містяться на одній |
||||||||||||||||||||||||
|
|
орбіталі і не беруть участь в утворенні хімічних зв’язків. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
Оптична активність. |
Здатність хіральних |
молекул |
обертати |
площину |
поляризації |
|||||||||||||||||||
|
|
світла. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
у |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
Рацемічна модифікація. Рацемат. Зразок, що містить еквімолекулярніт |
кількості обох |
|||||||||||||||||||||||
|
|
енантіомерів. Оптично недіяльна. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
Розрихлююча |
орбіталь. Молекулярна орбіталь, енергія |
якої вища, |
ніж енергія |
|||||||||||||||||||||
|
|
попередніх атомних орбіталей. |
|
|
|
|
|
н |
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
Семіполярний зв’язок. |
Взаємодія між атомами, якая |
включає в себе як ковалентний |
||||||||||||||||||||||
|
|
зв’язок, так і притягання між протилежними зарядами. Можна уявити, що він утворився за |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
рахунок того, що електронна пара (від незарядженого донора) переходить на вакантну |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
орбіталь (незарядженого акцептора). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
Стереоізомери. |
Ізомери, |
що мають |
однакову послідовність сполучення |
атомів, але |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відрізняються розташуванням атомів у просторі (агеометричні ізомери і оптичні ізомери). |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стеричні перешкоди. (Гр. στερεο). Просторовіт |
перешкоди. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
Структура Льюїса. Зображення молекули (або йону), |
при якому найбільш можливе |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
число атомів (за виключенням Гідрогену) одержує вісім зовнішніх електронів (октет). |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
Структурні |
ізомери. |
Ізомери, що мають |
різну послідовність |
сполучення |
|
атомів у |
||||||||||||||||||
|
|
молекулі. |
|
|
|
|
|
|
к |
о |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
Хіральна молекула. Молекула, яка не сумісна зі своїм дзеркальним відображенням. |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вона може мати хіральний центр або інші хіральні фрагменти. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
Хіральний центр. Найчастіше це атом Карбону в стані sp3-гібридизації, що має чотири |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
різних замісники. Але це можуть бути і атоми інших елементів у певному валентному стані. |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
Наявність хірального центру обумовлює оптичну активність сполуки. |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
д |
л |
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
іа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
а |
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
м |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
