3. Економічна сутність, види і джерела інвестицій

Інвестиції - це довгострокове вкладання грошових засобів (капіталу) в об’єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, а також з метою збереження і збільшення капіталу.

Об’єктами інвестицій є нові підприємства, реконструкція та технічне переобладнання діючих, витрати на житлово – комунальні та культурно – побутові об’єкти, ліцензії, патенти, товарні знаки, сертифікати на продукцію і технологію виробництва. Інвестиції класифікують за різними ознаками. В залежності від мети їх поділяють на капіталоутворюючі (реальні) та фінансові (портфельні).

Капіталоутворюючі (реальні) інвестиції – це засоби, які інвестор вкладає в збільшення своїх основних виробничіх фондів і оборотніх засобів. Вони поділяються на матеріальні (придбання майна, землі, обладнання) і нематеріальні (підготовка кадрів, проектно-наукові роботи, маркетингові дослідження).

У складі реальних інвестицій особливо важливі капітальні вкладення – грошові вкладення в будівництво нових і реконструкцію діючих основних фонців, закупівлю обладнання, проектно-наукові роботи.

Фінансові (портфельні) інвестиції – це вкладення в цінні папери (акції, облігації, векселя) для збільшення фінансового капіталу і отримання дивідендів. Вони не дають права реального контролю за діяльністю підприємства.

За національню належність виділяють національні (внутрішні) інвестиції (вкладення капіталу в об’єкти на території країни) та іноземні інвестиції (вкладення капіталу закордонними інвестороми).

В збільшенні інвестиційних засобів мають значення лізингові операції. Лізинг – це передача в оренду засобів праці з наступним викупом.

Джерелами інвестицій у підприємстві є:

• власні фінансові ресурси (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу частини активів);

• залучені фінансові ресурси (кошти від продажу цінних паперів, пайові внески);

• позичкові кошти (кредити банків, випуски цінних паперів);

• бюджетні асигнуванн.

4. Економічна ефективність інвестицій

Ефективність виробничіх інвестицій (капіталовкладень) характеризує економічні і соціальні результати. Основою оцінки ефективності капітальних вкладень є порівняння вигідності проектів за умов обмеженості капіталу і отримання найбільшого рівня прибутковості. Ефективність капітальних вкладень визначається зіставленням отриманого ефекту (прибутку) з обсягом капітальних вкладень.

Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність визначається коефіцієнтом економічної ефективності капітальних вкладів (Еn) та їх строком окупності (Т):

Еn = ∆П/К,

де, ∆П – приріст прибутку за рахунок інвестицій, грн;

К – капітальні вкладення, грн.

Строк окупності капітальних вкладень обернений до коефіцієнту ефективності і визначається за формулою:

Т = К/∆П.

Порівняльну економічну ефективність кіпітальних вкладень визначають при співставленні декількох варіантів і визначенні найкращого з них. Для цього розраховують приведені витрати. У найкращого варіанту вони мінімальні.

Зпр. = Сі + Ен * Кі → min,

де, Сі – річні виробничі витрати (собівартість) за і-м варіантом, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;

Кі – обсяг капіталовкладень за і-м варіантом.

Якщо варіанти мають різну продуктивність і обсяги виробництва, то для співставлення беруть питомі значення собівартості (Спі) та капітальних вкладень (Кпі) і обсяг виробництва одного з варіантів (Оі).

Зприв. = (Спі + Ен * Кпі) * Оі.