- •71 Національна система освіти в сучасній школі України
- •72.Виховання як поцес цілеспрямованого виховання особистості
- •73. Самовиховання та перевиховання учнів
- •74 Критерії ефективності процесу виховання. Основні закономірності та принципи виховання
- •75 Поняття про методи виховання
- •76.Умови що визначають вибір методів виховання. Різноманітні підходи до класифікації методів виховання
- •77. Методи формування свідомості особистості( метод переконань)
- •78.Методи формування досвіду суспільної поведінки і діяльності
- •80.Умови ефективного застосування методів виховання
- •81. Особистнісно орієнтовані виховні технології
- •82.Зміст виховної роботи
- •88.Поняття про колектив. Його виховне значення. Основні аспекти
- •89.Ознаки колективу .Його структура
- •90.Типи учнівських колективів
- •91.Динаміка, етапи розвитку колективу,колектив і особистість.
- •93.Взаємини у колективі. Учнівське самоврядування
- •94.Поняття про позакласну та позашкільну виховну роботу : завдання, зміст і принципи організації позакласної та позашкільної роботи.
- •95.Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи
- •96. Основні позашкільні установи, завдання і зміст їх роботи
- •97.Функції та зміст роботи класного керівника
- •98. Планування роботи класного керівника.
- •99.Дитячі та молодіжні організації.
- •100.Українська родинна педагогіка
- •101.Виховання в сім"ї, та специфіка її як виховного осередку. Українські народні традиції родинного виховання
- •102.Проблеми родинного виховання
- •103.Форми педагогічної освіти батьків
- •104.Школознавство як галузь педагогічної науки
- •105. Теоретичні засади управління системою освіти
- •107.Методична робота та атестація педпгогічних працівників
- •108. Планування та облік навчально- виховної роботи
- •109.Підвищення кваліфікації та освіти вчителів
102.Проблеми родинного виховання
Формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство та фізичну досконалість, - запит сучасного суспільства. В більшій мірі вирішення цього завдання покладається на родину, і особливо у перші роки життя дитини, коли починає формуватися особистість, її характер, ставлення до оточуючих. Вчений Е.Торндайк стверджував, що 50 % всього психічного розвитку людина проходить за перші три роки життя.Основні цілі сімейного та суспільного виховання співпадають, однак це не означає їхню тотожність. Одна із особливостей сімейного виховання – яскраво виражена емоційна форма стосунків між батьками і дітьми, у стосунках любові. Але, як відомо, однієї любові для правильного виховання нової людини недостатньо. Необхідні психолого-педагогічна підготовка батьків, володіння ними фізіологічних, гігієнічних, правових знань, а також умінь і навичок виховання дітей.Батьківська любов має різноманітні рівні. Намагання задовольнити кожну примху дитини, вберегти її від найменшої неприємності, від мінімальної загрози відповідає інстинктивно-емоційному рівню. Про це ще О.М.Горький писав, що любити дітей – це і курка вміє, а от вміти їх виховувати – це важлива справа, яка вимагає таланту і широкого знання життя. Батьки, які занадто опікують своїх дітей, позбавляють їх цінних якостей, необхідних в житті кожної людини: самостійності, наполегливості, захисних механізмів у боротьбі з різними шкідливими впливами, психологічної і суспільної зрілості. Кожна дитина рано чи пізно має вступити в самостійне життя, і чим більше її до цього опікали, захищали, тим менше вона буде до нього підготовлена, тим важче буде їй впоратися зі складними життєвими ситуаціями. Особливо це стосується тих родин, які мають єдину дитину. Їй дозволяється усе, кожна забаганка виконується. І дитина росте егоїстом. Якщо її все-таки почнуть перевиховувати, то існує реальна загроза зробити з дитини неврастеніка, а потім і сердечника.Інша помилка батьківського виховання - жорстокі покарання. За кожний проступок б’ють, за погану оцінку - карають. Так, до 10-12 років дитина до покарань звикає, в неї з’являється несприйнятливість. І, коли треба вже у підлітковому віці посилити контроль, у батьків не залишається ефективних методів впливу.Сучасна проблема виховання – вільний час, який дається дитині для ігор на комп’ютері. Цим замінюється виховання, дається нагорода за гарну поведінку або оцінки. Заборона грати на комп’ютері для дитини – часто найгірше покарання!Є такі батьки, які байдуже ставляться до занять зі своїми дітьми (зазвичай це молоді батьки). Дітям дається повна свобода, якою вони, звісно, не вміють користуватися. Тут іде мова про дитячу бездоглядність, як прояв байдужості до інтересів, духовного життя дитини. Бездоглядність стає причиною дитячих правопорушень…Емоційне спілкування з батьками – необхідна умова нормального психічного розвитку дитини. Без цього дитина розвивається повільніше, їй не вистачає позитивних емоцій, стану бадьорості, впевненості.Взаємовідносини батьків і дітей завжди мають виховний характер. Відомі педагоги давно помітили, що виховна робота батьків в родині – це перш за все самовиховання. Для виховання сильного, стійкого характеру найбільше значення має стійкість, організованість родини, зразок поведінки самих батьків, особливо батька. Важливу роль для розвитку дитини має єдність вимог дорослих до дитини.З якоїсь незрозумілої причини, що більше батьки стверджуються в батьківських правах, то більший опір отримують. На думку батьків, вони хочуть найкращого, а “невдячні” діти вибирають погані компанії, відсторонюються від дому, і вибирають аж ніяк не “пепсі”, як у рекламних роликах. Батьки кидаються від крайнощів до крайнощів - від апатії до спалахів гніву, іноді єдиним засобом впливу є ремінець. На жаль, прірва непорозуміння стає все глибшою, діти живуть поруч з батьками, але самі по собі. Часто можна почути “Дай! Купи!” – а далі крики, істерика, шантаж, - батьки виступають у ролі спонсорів. Їм, втомленим після важкого дня, проблем на роботі, конфліктів у транспорті, важко сказати “ні!”, і вони відкупаються від дитини (тільки б дала спокій!).Коли дитина стає “колючою”, розмовляє без поваги, то батьки стають в позу захисту, показуючи тим самим свою психологічну незрілість. Батьки кричать, їм здається: чим голосніше, тим переконливіше, а насправді виявляється розгубленість та страх, і ремінець стає останнім аргументом.