Робота 2.8. Біоелектричні явища в тканинах (досліди гальвані та матеуччі)

У кінці XVIII століття вчений Гальвані висловив гіпотезу про наявність електроенергії у тварин. В одному з експериментів вчений спостерігав скорочення лапок жаби за їх контакту з металевими пластинами. Удосліді без металу Гальвані отримав скорочення м’язів реоскопічної лапки жаби, відпрепарований сідничний нерв якої накидали скляною паличкою на пошкоджену та непошкоджену ділянки м’яза іншої реоскопічної лапки.

Матеуччі показав, що скорочення реоскопічної лапки може виникнути, коли її сідничний нерв знаходиться на м’язах іншої реоскопічної лапки, яка в цей час скорочується (вторинний тетанус). В обох випадках подразниками будуть біоструми різного походження, які утворюються в тканинах.

Мета роботи. Виявити наявність біострумів дії, спокою та пошкодження в досліджуваному нервово-м’язовому препараті та реоскопічній лапці.

Матеріали і обладнання. Неполяризуючі електроди, мілівольтметр, ключ, установка для електричного подразнення, фізіологічний розчин, набір інструментів, скляна пластинка, пробковий або парафіновий столик.

Хід роботи

Спостереження за непрацюючим непошкодженим м’язом

Готуємо реоскопічну лапку, поміщаємо її на парафіновий столик. До литкового м’яза прикладаємо неполяризуючі електроди, з’єднані з мілівольтметром, замикаємо мережу. Відмічаємо зміну положення стрілки мілівольтметра.

Спостереження за непрацюючим пошкодженим м’язом

Робимо надріз литкового м’яза в одному місці і прикладають один неполяризуючий електрод до пошкодженої частини, а другий електрод до непошкодженої частини м’яза. Замикаємо мережу і слідкуємо за положенням стрілки мілівольтметра.

Дослід Гальвані без металу

Беремо дві реоскопічні лапки. Литковий м’яз однієї з них надрізаємо і скляною паличкою накидаємо сідничний нерв іншої лапки на пошкоджену та непошкоджену ділянки м’яза.

Вторинний тетанус

Дослід проводимо на двох реоскопічних лапках. Нерв першої лапки накладаємо на електроди індукційного апарата, а нерв другої лапки накидаємо на литковий м’яз першої лапки. Індукційним струмом подразнюємо сідничний нерв першої лапки та слідкують за станом першої та другої лапок.

Спостереження біострумів у працюючому серці жаби

У жаби вирізаємо серце і кладемо його на годинникове скельце з розчином Рінгера. До передсердь під’єднуємо один електрод, а до шлуночка серця інший, слідкуємо за положенням стрілки мілівольтметра.

Неполяризуючі електроди готуються з двох скляних трубок довжиною 3–4 см, діаметром 4–5 мм. Нижні кінці електродів закриті каоліном, замішаним на фізрозчині. Трубки закріплені у штативі та заповнені насиченим розчином ZnSО4. В кожну трубку вставлена цинкова пластинка з проводом.

Контрольні питання.

1. Що таке біоструми?

2. Теорії виникнення біострумів.

3. Методи реєстрації біострумів та їх значення для клінічної практики.

РОБОТА 2.9. ДІЯ ПОСТІЙНОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА НЕРВ

Постійний електричний струм здійснює полярну дію на збудливу тканину. Ця дія полягає в тому, що в момент замикання мережі постійного струму, збудження у нерві або м’язі виникає завжди тільки на катоді, а в момент розмикання – тільки на аноді.

Зміна фізіологічних властивостей тканини в ділянці електродів під час замикання та розмикання мережі постійного струму називається електротоном.

Мета роботи. Виявити закон полярної дії постійного електричного струму на нерв та м’яз. Виявити зміни збудливості нерва в ділянці катода (кателектротон) та анода (анелектротон).

Матеріали і обладнання. Жаба, набір інструментів, акумулятор, реохорд, індукційний апарат, ключ, неполяризуючі електроди, штатив з фіксатором для закріплення реоскопічної лапки, нашатирний спирт.