Хід роботи

1. Зовнішнє (безумовне) гальмування

У звичайних умовах діють умовним подразником (ручний дзвінок) і переконуються в наявності у тварини стійкої рухової умовно-рефлекторної реакції (біг до годівниці).

Потім у разі повторення досліду, поряд з подачею умовного рефлекторного сигналу, діють сильним зовнішнім подразником (стук у двері або шум стільців за швидкого вставання студентів). Спостерігають за реакцією тварини.

2. Внутрішнє (умовне) гальмування

Диференційоване гальмування

У тварин перевіряють наявність умовного рефлексу – біг до годівниці на звучання ручного дзвінка. Переконавшись у наявності цього рефлексу, вмикають другий подразник – електричний дзвінок і враховують зворотну реакцію. Досліди проводять з інтервалом 2–3 хв, почергово застосовуючи то один, то другий умовний подразник. При цьому ручний дзвінок підкріплюють безумовним подразником – дачею корму, а електричний дзвінок не підкріплюють.

Згасаюче гальмування

У тварини перевіряють наявність умовного рефлексу – біг до годівниці на звучання ручного дзвінка. Потім застосовують той же умовний подразник – ручний дзвінок з інтервалом 2–3 хв, не підкріплюючи його харчовим подразником. Досліди повторюють до того часу, поки тварина перестане бігати до годівниці. Замальовують схеми рефлекторних дуг зовнішнього і внутрішнього гальмувань умовних рефлексів. Роблять висновки.

Контрольні питання

1. Що таке зовнішнє (безумовне) і внутрішнє (умовне) гальмування умовних рефлексів?

2. Види і приклади внутрішнього гальмування.

3. Фізіологія сну. Види сну.

4. Гіпнотичні фази сну.

5. Фізіологія аналізаторів

Аналізатор – це спеціалізована система, яка проводить аналіз подразників, діючих із внутрішнього і зовнішнього середовищ, і з допомогою якої тварина отримує інформацію про навколишній світ.

Кожен аналізатор складається з трьох відділів – рецепторного або периферійного, провідникового і кіркового або центрального. Кірковий відділ є вищим відділом аналізатора, саме тут відбувається найточніший аналіз зовнішніх і внутрішних подразників, що дозволяє тварині знаходитись в тісному зв'язку з навколишнім середовищем і певним чином реагувати на всі його зміни.

Вивчення функції аналізаторів проводять за різними методами, серед яких найширше застосування отримав метод умовних рефлексів.

РОБОТА 5.1. ВИВЧЕННЯ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА

Аналізатор зору забезпечує сприйняття і аналіз світлових подразників, а також форм, величин і просторових розташувань навколишніх предметів.

Зоровий аналізатор дає більше 90% інформації про навколишнє середовище. Завдяки прогресуючому розвитку в процесі еволюції саме зорових механізмів, у мозку хижаків і приматів відбувались різкі зміни, які призвели до його значної досконалості.

Зорове сприйняття – складний багатоланцюговий процес, який починається зі збудження фоторецепторів і закінчується прийняттям рішення кірковим відділом аналізатора про наявність у полі зору того чи іншого зорового образу.

Перш, ніж світловий промінь досягне фоторецепторів, він декілька разів заломлюється в оптичних середовищах очного яблука: рогівці, волозі передньої і задньої камер ока, кришталику і склоподібному тілі.

Мета роботи.

1. Встановити наявність взаємозв'язків між інтенсивністю освітлення ока і діаметром зіниці.

2. Встановити наявністъ сліпої плями на сітківці.

3. Вивчити оптичні властивості ока на його моделі.

4. Навчитись проводити офтальмоскопію у сільськогосподарських і лабораторних тварин.

Матеріали і обладнання: таблиця Маріотта, лінза, свічка, екран, офтальмоскоп,

0,5%-ний розчин атропіну, тварини (теля, вівця, собака, кріль), станки для фіксації тварини.