7 Термінологічний словник

Аналіз відхилень – це процес визначення величини відхилень між фактичними витратами та нормативними або бюджетними (планованими) і виявлення причин їх утворення.

Аналіз «витрати - обсяг - прибуток» (cost - volume - profіt - analysіs or CVP analysіs) - це аналіз поводження витрат, в основі якого лежить взаємозв’язок витрат, виторгу (доходу), обсягу виробництва та прибутку; дозволяє визначити обсяг виробництва, що необхідний для покриття всіх витрат, як змінних, так і постійних.

Бюджет - це план діяльності підприємства або підрозділу в кількісному вираженні.

Бюджет «від досягнутого» становлять на підставі статистики минулих періодів з урахуванням можливої зміни умов діяльності підприємства (тому їх іноді називають «прирістними»).

Бюджет «з нуля» розробляють виходячи із припущення про те, що для даного центра відповідальності бюджет складається вперше. Це рятує від вантажу минулих помилок.

Бюджет із проробленням додаткових варіантів відрізняється від звичайних прирістних бюджетів аналізом різних варіантів. Наприклад, такий бюджет може містити варіанти, при яких сума витрат скорочується або збільшується на 5, 10, 20%.

Валовий прибуток (gross margіn) - це різниця між виторгом від реалізацією продукції (доходом) і виробничою собівартістю реалізованої продукції.

Відхилення – це різниця між фактичними та нормативними (бюджетними) показниками.

Відхилення витрат прямих матеріалів визначається як різниця між фактичними та нормативними витратами прямих матеріалів.

Відхилення прямих витрат праці визначається як різниця між фактичними витратами праці та нормативними витратами праці на одиницю продукції за винятком браку (як остаточного, так і поправного).

Витрати– це вартість ресурсів, використаних у процесі діяльності підприємства з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг.

Гнучкий (змінний) бюджет показує розмір витрат і результати при різному обсязі діяльності відповідного центра відповідальності. Залежно від обсягу діяльності змінні та змішані витрати змінюються, а постійні залишаються незмінними.

Запас фінансової міцності показує, на скільки можна зменшити величину виторгу від продажу, перш ніж буде досягнута величина критичного виторгу, тобто при подальшому зниженні підприємство попадає в зону збитків.

Запас фінансової міцності у вартісному вираженні - це різниця між фактичним значенням виторгу та точкою беззбитковості у вартісному вираженні.

Запрограмовані управлінські рішення - приймають у стандартних ситуаціях відповідно до готових процедур, традицій, звичок. Запрограмовані рішення можуть бути простими, прийнятими «з ходу», і складними, потребуючими ретельного пророблення.

Змінні витрати(varіable costs) – це витрати, що у сумі змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва продукції (рівню ділової активності), а розраховані на одиницю продукції являють собою постійну величину (витрати на матеріали, заробітну плату основних виробничих робітників).

Коефіцієнт виторгу показує, скільки гривень маржинального прибутку одержує підприємство з кожної гривні виторгу.

Контролінг – (від англ. to control) в економічному розумінні означає контроль, управління, спостережен­ня.

Критична точка (break - even - poіnt) - це та точка, в якій сумарний розмір виручки дорівнює сумарним витратам (точка беззбитковості або поріг рентабельності).

Маржинальний прибуток (contrіbutіon margіn) - це перевищення виторгу від реалізації продукції над всіма змінними витратами, тобто різниця між виторгом від реалізації продукції (доходом) і всіма змінними витратами.

Метод обліку змінних витрат(varіable costіng) - це підхід до обліку витрат і калькулюванню собівартості продукції, при якому для вирахування собівартості продукції й оцінки запасів враховуються тільки змінні виробничі витрати. Прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати та змінні ЗВВ є елементами собівартості, які враховуються при розрахунку собівартості продукції. При цьому постійні ЗВВ розглядаються як витрати поточного періоду.

Метод обліку повних витрат(absorptіon costіng) - це підхід до обліку витрат і калькулюванню собівартості продукції, при якому для вирахування собівартості продукції й оцінки запасів використовуються всі виробничі витрати (і змінні, і постійні). При цьому тільки адміністративні витрати та витрати на збут розглядаються як періодичні витрати й у виробничу собівартість продукції не включаються.

Моніторинг (від лат. monitor – що наглядає) - відстеження процесів, що протікають на підприємстві, у режимі реального часу; складання оперативних звітів про результати роботи підприємства за найбільш короткі проміжки часу (день, тиждень, місяць); порівняння цільових результатів з фактично досягнутими.

Напівзмінні витрати (semіvarіable costs) - вони мають одночасно змінні та постійні компоненти (наприклад, плата за телефонні переговори).

Незапрограмовані управлінські рішення приймають у нестандартних, слабко структурованих ситуаціях для рішення нових, незвичайних проблем.

Непрямівитрати(іndіrect costs) – витрати, які не можна прямо віднести на конкретний вид продукції

Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий при умовах звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Нормативні витрати (standard costs) являють собою ретельно визначені реалістичні витрати, які звичайно виражаються розраховуючи на одиницю готової продукції. Вони включають всі три елементи виробничих витрат - прямі матеріальні витрати, прямі витрати праці та загальновиробничі витрати.

Нормативні загальновиробничі витрати являють собою суму оцінок змінних і постійних загальновиробничих витрат у наступному обліковому періоді.

Нормативна кількість прямих матеріалів - це оцінка очікуваної кількості матеріалів, що буде використано для виробництва одиниці продукту.

Нормативна ставка оплати прямої праці виражає погодинні витрати праці, очікувані в наступному обліковому періоді для кожної операції або виду робіт.

Нормативна ціна прямих матеріалів являє собою ретельну оцінку витрат певного виду прямого матеріалу на наступний обліковий період.

Нормативний коефіцієнт змінних загальновиробничих витрат визначають розподілом загальних планованих змінних загальновиробничих витрат на плановане кількісне вираження критерію, наприклад, очікувану кількість нормативних машино-годин або людино-годин прямої праці.

Нормативний коефіцієнт постійних загальновиробничих витрат визначають розподілом планованих постійних загальновиробничих витрат на нормальну виробничу потужність, виражену, у цьому випадку, у нормо-годинах прямої праці.

Нормативний робочий час відбиває час, необхідний для кожного підрозділу, верстата або процесу, щоб зробити одну одиницю або одну партію виробів.

Операційний прибуток – різниця між маржинальним прибутком і всіма постійними витратами.

Постійні витрати(fіxed costs) - у сумі не змінюються при зміні рівня ділової активності; вони є відносно постійними, але розраховані на одиницю продукції змінюються при зміні рівня виробництва продукції.

Прямі витрати(dіrect costs) - витрати, які можна прямо, безпосередньо віднести на конкретний вид продукції або до конкретної партії продукції, так, наприклад, прямі матеріальні витрати.

Релевантні витрати(англ.relevant - доречний, стосовний до справи) - ті витрати, які залежать від розглянутого управлінського рішення або які можуть на нього вплинути, або відрізняються по альтернативних варіантах.

Сила операційного важеля - показує, на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні виторгу на 1%.

Управління по відхиленнях – це практика, коли вивчаються тільки області незвичайних продуктів, або незвичайно погані або гарні результати діяльності.

Фіксований бюджет не змінюється залежно від зміни рівня ділової активності, тому його використовують для планування частково регульованих витрат, які не залежать безпосередньо від обсягу випуску та для яких взаємозв’язок «вхід-вихід» носить не настільки явний характер.

Центр відповідальності- це сегмент всередині підприємства, на чолі якого є відповідальна особа, що приймає рішення.

Центр витрат(cost center) - організаційна одиниця або область діяльності, де доцільно накопичувати інформацію про витрати на придбання активів (це структурний підрозділ нижчого рівня, що не володіє відносною самостійністю, такий як виробнича ділянка, бригада, цех).