9.2Політичний маркетинг як засіб організації політичної діяльності

Політичний маркетинг як засіб організації діяльності з’явився в політичній практиці в результаті прагнення державних і партійних інститутів забезпечити безпосередні політичні інтереси різноманітних соціальних верств і груп, особливо в процесі політичної боротьби за владу. Політична діяльність у цьому плані представлена як продукт, що має свого виготовлювача, технологію виробництва, політичної реклами, стимулювання політичної діяльності, її організаційно-технічного забезпечення. Тому організація виробництва політичних рішень, економне витрачання на це засобів, створення високо компетентного корпусу керівних працівників є одним із основних завдань політичного маркетингу. В цій діяльності особливу роль грає технологія підготовки правових актів. Технологія виробництва політичного продукту включає матеріальний розрахунок “вартості” політичного рішення. Ця технологія передбачає також створення певних комісій з експертної оцінки документів і лабораторну перевірку. У політичному маркетингу важливим є переведення цих документів у живе сприйняття конкретної соціальної підструктури, доведення до “споживача” цієї продукції. Політичний маркетинг забезпечує вивчення своєрідного попиту на політичну продукцію. Найбільш яскравим показником рівня попиту є референдум, який свідчить про стан політичного ринку. Попит великою мірою залежить від організації широкої політичної реклами. Значне місце в структурі політичного маркетингу посідає стимулювання політичних дій. Стимулювання політичної діяльності – це забезпечення технологічних умов діяльності. Маркетинговий підхід полягає в тому, щоб організувати втілення політичних документів у практику, створити високоефективну систему політичних контактів між політичними працівниками та об’єктами.

9.3Лоббізм як політична технологія

Лоббізм як політична технологія і політичний інститут існує з 1829 року, зустрічається в політичній практиці Великобританії і США. Лоббізм – це англійський термін (Lobby), що означає коридор. Лоббізм можна визначити як процедуру тиску приватних і суспільних організацій на законодавчу і виконавчу владу з метою прийняття або відхилення законодавчих чи адміністративних актів. Групи тиску входять до складу кон’юнктурних, латентних (прихованих) політичних сил. Вони визначаються як сукупність індивідів, які під виглядом загального інтересу виражають свої вимоги, висловлюють претензії, що прямо чи посередньо зачіпають інші сектори суспільного життя, вимагають їх здійснення від законодавчого органу або окремих його членів. У складних політичних ситуаціях вони здатні вийти на поверхню політичного життя вже як реальна політична сила, партія, формальний чи неформальний політизований рух. Деякі з них здатні спонукати свою аудиторію до створення контрвлади на противагу існуючій. Вони можуть також вступити у змагання з державною владою у здійсненні політики. Роль лоббі у нас розпочинають виконувати різні політичні партії, суспільно-політичні рухи, профспілкові організації. Лоббізм - це явище, яке характеризує демократичні держави. Задача в тому, щоб цей механізм зробити цивілізованим, який би відповідав культурним умовам, умовам правової держави і цивілізованого суспільства.