- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Предмет і методи політології План
- •Предмет і об’єкт політології
- •1.2Функції політології
- •1.3 Зв'язок політології з іншими науками
- •1.4 Структура політології
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення План
- •2.1 Суспільно-політичні уявлення Стародавнього світу
- •2.2 Політична думка античності
- •2.3 Політичні вчення Середньовіччя
- •2.4 Політичні вчення Відродження
- •2.5 Політичні вчення і.Канта і г.Ф. Гегеля
- •2.6 Марксистські погляди на політику
- •2.7 Політичні погляди Макса Вебера
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •3.Політична думка в україні План
- •3.1Виникнення політичних ідей в Київській Русі
- •3.2 Політичні ідеї представників Києво-Могилянської академії
- •3.3 Політичні ідеї представників Кирило-Мефодіївського братства
- •3.4 Соціально-політичні орієнтації громадівців
- •3.5 Соціально-політичні погляди м. Грушевського
- •3.6 Інтегральний націоналізм д.Донцова
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Політичні ідеї в росії План
- •4.1Рух декабристів
- •4.2 Період просвітництва
- •4.3 Народництво
- •4.4 Пітірім Олександрович Сорокін та його політичні погляди
- •4.5 Марксистський напрям в соціально-політичній думці
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада. Політичне лідерство План
- •5.1 Політичні взаємини
- •5.2 Функції політики
- •5.3 Суб’єкти та об’єкти політики
- •Політична влада
- •Поняття лідерства
- •5.6 Типологія і функції політичних лідерів.
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •6.Соціально-класова структура суспільства. Теорія стратифікації План
- •6.1 Соціальні відносиниі політичний підхід
- •6.2 Соціальна структура суспільства
- •6.3 Теорія стратифікації
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •7.Політичні режими сучасності План
- •7.1 Політичний режим: поняття і сутність
- •7.2 Типи політичних режимів
- •7.3 Тоталітарний, авторитарний, демократичний політичні режими
- •Питання для самоконтролю знань:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Політичні партії, громадські організації та рухи План
- •8.1Партія: сутність , риси
- •8.2Функції політичних партій
- •8.3Типологія політичних партій
- •8.4 Партійні системи: основні концепції
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Політичні технології План
- •9.1Політична діяльність: стратегія і тактика
- •9.2Політичний маркетинг як засіб організації політичної діяльності
- •9.3Лоббізм як політична технологія
- •9.4 Виборчі технології
- •Питання для самоконтролю знань:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •10 Економічна політика План
- •10.1 Взаємозв'язок економіки і політики
- •10.2 Мета економічної політики
- •10.3 Інноваційні основи сучасної економіки
- •10.4 Функції держави в ринковій системі
- •10.5 Стабільне економічне зростання та науково-технічний прогрес
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Основна навчальна література
5.2 Функції політики
Функції політики це призначення політики у суспільному житті, – які потреби життєдіяльності суспільства вона задовольняє.
Головною функцією політики є керівництво та управління суспільними процесами в кінцевому підсумку заради збереження єдності та цілісності суспільства. Цій генеральній функції підпорядковується решта функцій:
Виявлення, формулювання і задоволення соціальних інтересів. Це теоретичне формулювання більше відображає один з ідеалів політики. Що стосується практичної політики з конкретною командою, що перебуває при владі, то дана функція трансформується наступним чином: задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства. Це пов’язано насамперед з відставанням росту суспільних ресурсів від росту суспільних потреб.
Єднання суспільства за допомогою узгодження соціальних інтересів. Оскільки інтереси соціальних суб’єктів можуть не співпадати, то єднання і узгодження може здійснюватися як в формі гармонізації, так і в формі субординації та підпорядкування часткових інтересів загальним. Тому діалектика даної функції полягає у тому, що зусилля влади, спрямовані на інтеграцію суспільства можуть у поточному політичному житті викликати гострі соціальні конфлікти, навіть загрозу руйнування цілісності суспільства.
Раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів. Як відомо, людська діяльність відбувається на позитивному чи негативному емоційному фоні. Звичайно, що соціальні суперечності та конфлікти породжують у соціальних суб’єктів негативні емоції і якщо вони накладаються на ідеологічні суперечності, то нерідко суб’єкт, який представляє другу сторону суперечності, на жаль, демонізується, дегуманізується в очах опонента. Таким чином, об’єктивні, природні суперечності, що неминуче виникають при взаємодії соціальних суб’єктів через емоції, можуть завести до порушення суспільного консенсусу, протистояння, конфлікту, а то й соціальної катастрофи. І протиставити емоційному раціональне має саме політика. Дана функція випливає з потреби усувати прояви дестабілізації політичного життя через цивілізовані засоби, ґрунтовані на об’єктивних прорахунках щодо ефективності тих чи інших дій, на здобутках науки, використанні деідеологізованого діалогу і т.д.
Легітимація політичного життя, тобто приведення усіх проявів політичного життя у відповідність з політичними та правовими нормами – законами.
Соціалізація особистості. З погляду нових поколінь політика покликана сформувати особистість як громадянина та створити йому умови для включення його у цій якості у світ суспільних відносин. Для цього вона має надати йому засоби для активного впливу на соціальне середовище з метою досягнення балансу між необхідністю пристосуватися до соціального середовища і одночасно змінювати та вдосконалювати його відповідно до своїх потреб та інтересів.
Забезпечення послідовності, наступності та іноваційності суспільного поступу. Оскільки суспільство, як визначає синергетика, є надскладною, відкритою, нелінійною системою, тобто такою, що час від часу перебуває в неврівноваженому стані, розвиваючись за нелінійними траєкторіями, які не підпорядковуються причинно-наслідковим зв’язкам і в момент невизначеності можуть обирати найнесподіваніші з можливих напрямків розвитку; оскільки політична система відкрита, то люди неспроможні чітко визначати мету розвитку, особливо з огляду на змінювані параметри довкілля, тобто вплив інших систем. У кращому разі в можливостях соціально суб’єкта є виявлення домінантного напряму еволюції, який і може бути трактований як мета суспільного розвитку. Лише відповідно до неї суспільства можуть вибрати певний варіант свого функціонування. В гіршому випадку, піддавшись закликам екстремістів, суспільства скочуються до нігілізму, заперечуючи і відкидаючи всі попередні надбання цивілізації, даремно розтрачуючи матеріальні й духовні ресурси.
Політика у даному контексті має забезпечити послідовність розвитку суспільства, використовуючи попередній досвід людства, чи окремого суспільства, максимально скористатися вчорашніми ресурсами для вирішення актуальних проблем, а з іншого боку запроваджувати новації, що найадекватніше відповідають викликам сьогодення.
