- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Предмет і методи політології План
- •Предмет і об’єкт політології
- •1.2Функції політології
- •1.3 Зв'язок політології з іншими науками
- •1.4 Структура політології
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення План
- •2.1 Суспільно-політичні уявлення Стародавнього світу
- •2.2 Політична думка античності
- •2.3 Політичні вчення Середньовіччя
- •2.4 Політичні вчення Відродження
- •2.5 Політичні вчення і.Канта і г.Ф. Гегеля
- •2.6 Марксистські погляди на політику
- •2.7 Політичні погляди Макса Вебера
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •3.Політична думка в україні План
- •3.1Виникнення політичних ідей в Київській Русі
- •3.2 Політичні ідеї представників Києво-Могилянської академії
- •3.3 Політичні ідеї представників Кирило-Мефодіївського братства
- •3.4 Соціально-політичні орієнтації громадівців
- •3.5 Соціально-політичні погляди м. Грушевського
- •3.6 Інтегральний націоналізм д.Донцова
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Політичні ідеї в росії План
- •4.1Рух декабристів
- •4.2 Період просвітництва
- •4.3 Народництво
- •4.4 Пітірім Олександрович Сорокін та його політичні погляди
- •4.5 Марксистський напрям в соціально-політичній думці
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада. Політичне лідерство План
- •5.1 Політичні взаємини
- •5.2 Функції політики
- •5.3 Суб’єкти та об’єкти політики
- •Політична влада
- •Поняття лідерства
- •5.6 Типологія і функції політичних лідерів.
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •6.Соціально-класова структура суспільства. Теорія стратифікації План
- •6.1 Соціальні відносиниі політичний підхід
- •6.2 Соціальна структура суспільства
- •6.3 Теорія стратифікації
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •7.Політичні режими сучасності План
- •7.1 Політичний режим: поняття і сутність
- •7.2 Типи політичних режимів
- •7.3 Тоталітарний, авторитарний, демократичний політичні режими
- •Питання для самоконтролю знань:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Політичні партії, громадські організації та рухи План
- •8.1Партія: сутність , риси
- •8.2Функції політичних партій
- •8.3Типологія політичних партій
- •8.4 Партійні системи: основні концепції
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Політичні технології План
- •9.1Політична діяльність: стратегія і тактика
- •9.2Політичний маркетинг як засіб організації політичної діяльності
- •9.3Лоббізм як політична технологія
- •9.4 Виборчі технології
- •Питання для самоконтролю знань:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •10 Економічна політика План
- •10.1 Взаємозв'язок економіки і політики
- •10.2 Мета економічної політики
- •10.3 Інноваційні основи сучасної економіки
- •10.4 Функції держави в ринковій системі
- •10.5 Стабільне економічне зростання та науково-технічний прогрес
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Основна навчальна література
5.3 Суб’єкти та об’єкти політики
Наслідком неспівпадання політичної і соціальної суб’єктності у політичній теорії стали різні підходи до витлумачення сутності політичної суб’єктності.
Зміст першого підходу полягає у тому, що суб’єктами політики є лише активні учасники політичного життя, творці політики, які спроможні свідомо визначити політичну мету, засоби її досягнення, готові змагатися за її втілення. Загалом це активні діячі політичних акцій, процесів, явищ. Всі інші об’єкти – ті, на кого спрямована політична дія.
Інший підхід можна визначити як генеральний, всеохопний. Його прихильники вважають суб’єктами політики всіх. Мовляв, ніхто не може відмовитися від участі у політиці, оскільки навіть фактом свого існування соціальні суб’єкти спонукають суб’єктів носіїв влади вибудовувати свою політику таким чином, щоб не викликати реакцію не сприйняття своєї політики у тій чи іншій формі соціального незадоволення. І навіть відмова від участі у політичних акціях є проявом суб‘єктності, яка полягає у пасивній протидії певному політичному курсу. Прихильники даного підходу змушені, правда, вдаватися до певного уточнення лексичного поняття „суб’єктність” розмежовуючи поняття „активна суб’єктність” і „пасивна суб’єктність.
Можливо, істина про політичну суб’єктність знаходиться десь посередині, між двома описаними підходами.
До такого висновку можна прийти, якщо пам’ятати, що суспільство і політика базується на взаємодії соціальних суб’єктів. Тому терміни: політична „суб’єктність” чи „об’єктність” вказують не на абсолютний прояв у політичних діях „суб’єктності” чи „об’єктності”, а лише на переважання у поточному політичному епізоді проявів „об’єктності” чи „суб’єктності” з боку певного учасника політичного життя.
Політична влада
Її слушно називають центральною категорією політичної науки. З нею пов’язано чимало понять, уживаних у політичному лексиконі. Наприклад: автократія, аристократія, бюрократія, демократія, охлократія, партократія, плутократія, теократія, технократія, тимократія, анархія, монархія, олігархія.
У політології виділяється сім типів легітимності.
Традиційна. Носій влади відповідає перед світовим порядком, ґрунтується на визнанні законом влади якщо її політичні дії, відповідають цінностям і нормам традиції політичної культури.
Харизматична. Носій влади відповідає перед богом, ґрунтується на визнанні виняткових надприродних рис носія влади.
Правничо-раціональна. Її носій відповідає перед виборцями, суспільством, законом влади якщо її політичні дії відповідають чинній системі права.
Національно-патріотична ґрунтується на визнанні суспільством влади як спадкоємця попередніх національних утворень їх символів, ритуалів і міфів, захисник національних інтересів.
Партисипітарна легітимність (на засадах участі) Влада сприймається законною, якщо вона широко залучає громадян до прийняття рішень, участі у політичному житті.
Раціонально-цільова легітимність – якщо забезпечує досягнення суспільства значущої мети.
Соціально-евдемонічна ґрунтується на забезпеченні народу високого рівня життя чи створює ілюзію її піклування про добробуту народу.
Кожна влада не ґрунтується на одному виді легітимності. Тоталітарні режими зберігали владу не на підставі легітимності, а на підставі тоталітарних ідеалів і політичного терору.
Враховуючи складову легітимності у структурі влади, політичну владу визначимо наступним чином: це реальна здатність політичних суб’єктів проводити свою волю стосовно об’єктів і суспільства в загалом за допомогою політичних і правових норм.