Evropeysky_slovar_filosofii

Європейський словник філософій

дослідженням неясного характеру межі між мареннямтаздоровимглуздом,міжзачаруваннямта розчаруванням (див. DESENGAÑO). Зачарований геройством давніх лицарських романів, якими він утішався, шляхетний гідальго з Ламанчі покидає своє селище закутим в обладунок, щоб зробити реальністю те, про що він читав. Усе закінчується тим, що зачарований сам, він зачаровує увесь світ і рятує істину за допомогою омани та фікції.

У свою чергу раціоналізм, особливо Декарта та Спінози, прагне виключити божевільне з ладу розуму та позбавити цей психічний стан будь-якої позитивної реальності, тоді як Просвітництво внесло деякі нюанси в це ставлення, роблячи з безумства підступ природи, яка є шкідливою лише за певною межею, – це, скажімо, радикально убезпечує «літературних божевільних» Раймона Кено та Андре Блав’є чи тих, кому було надано право громадянства у так званому «мистецтві душевнохворих», – вони є спадкоємцями прихильників позитивності грецької μανία. Проте така турбота про розуміння ширитиме переконання, ніби божевілля може опанувати будького, навіть якщо надмірності помітні не завжди.

Наприкінці XVIII ст. воістину символічне пом’якшення у трактуванні божевільних, приписуване Пінелю, парадоксальним чином водночас вивільняє дискурс, спрямований досить негативно щодо так званого «наукового» підходу в психіатрії. Провідуючи «лунатиків» у госпіталі, одинізметрівфренетизму,ШарльНодьє,усвоїй«La Fée aux miettes» (1832) визначає «божевільного» як «істоту вивільнену чи обрану з-поміж таких, як ви або я, що живе вигадками, фантазіями та любов’ю в чистій царині розуму». Від романтизму до сюрреалізму стосовно Нерваля, Лотреамона, Арто, Ван Гога, Ніцше, Гельдерліна у таких авторів, як Бретон, Бланшо та Фуко, твердження «Він – божевільний» заступає запитання: «Та чи ж божевільний він?». Тож, як пише Бланшо (у передмові до книжки Karl Jasрers. Strindberg et Van Gogh. Swedenborg et Hoelderlin. – Minuit,

1953) щодо крайніх та по суті шизофренічних нападів Гельдерліна: «Божевілля має бути словом у постійній невідповідності собі самому, словом цілковито запитальним, оскільки воно має ставити під питання свою можливість, тобто й можливість мови, в якій воно міститься, а отже – питанням, оскільки воно належить до мовної гри (...), мови, що сама в собі стала божевільною».

Клара ОВРЕЙ-АССЕЯ, Шарль БАЛАДЬЄ, Монік ДАВІД-МЕНАР, Жакі ПІЖО

Переклад Володимира Артюха За редакцією Ірини Архіпової і Костянтина Гломозди

БІБЛІОГРАФІЯ

ANSELME DE CANTERBURY, L’Œuvre de S. Anselme de Cantorbéry, vol. I, Monologion. Proslogion, intr., trad. et notes de M. Corbin, Cerf, 1986.

BLANCHOT Maurice, «La folie par excellence», in Karl JASPERS, Strindberg et Van Gogh. Swedenborg et Hölderlin, Minuit, 1953.

BOISSIER DE SAUVAGES François, Nosologie méthodique, ou Distribution des maladies en classes, en genres et en espèces.., trad. fr. M. Gouvion, Lyon, 1772, t. 77, p. 389.

BRISSON Luc, «Du bon usage du dérèglement», in

Divination et rationalité, Seuil, 1974, p. 230-248.

CHIARUGI Vincenzo, Della pazzia in genere e in specie. Trattato medico-analitico. Con una centuria di osservazioni, Florence, Carlieri, 3 t., 1793–1794; repr. Vecchiarelli, 1991 ; section I, 1 ; On Insanity and its Classification, trad. angl., avant-propos et intr. G. Mora, Canton (Mass.), Science History Production, 1987.

DAVID-MÉNARD Monique, La Folie dans la raison pure. Kant lecteur de Swedenborg, Vrin, 1990.

ESQUIROL Jean Étienne, Des maladies mentales, Baillière, 1838, t. 2, p. 132.

УПРАЗНЯТИ

FOUCAULT Michel, Folie et Déraison. Histoire de la folie à l’âge classique, thèse de doctorat, Plon, 1981 ; repr. in His­ toire de la folie à l’âge classique, Gallimard, «Tel», 1976.

FREUD Sigmund, Psychische Behandlung (1890), in Gesammelte Werke, Bd. 5, S. 297; «Traitement psychique», trad. fr. M. Borch-Jacobsen et al., in

Résultats, idées, problèmes, t. 1, PUF, 1984;

–Zur Geschichte der psychoanalytischen Bewegung

(1914), in Gesammelte Werke, Bd. 10 ; «Pour une histoire du mouvement psychanalytique», trad. fr. S. Jankélévitch, in Cinq leçons sur la psychanalyse, Payot, rééd. 1973, p. 69-155;

–Über die Psychogenese eines Falles von weiblicher Homo­ sexualität (1920), in Gesammelte Werke, Bd. 12; «Sur la psychogenèse d’un cas d’homosexualité féminine», trad. fr. D. Guérineau, in Névrose, psychose et perversion, PUF, 1973.

GOLSCHMIDT Georges-Arthur, Quand Freud voit la mer. Freud et la langue allemande, Buchet-Chastel, 1988, p. 138 sq.

GUIMET Fernand, «Caritas ordinata et amor discretus dans la théologie trinitaire de Richard de Saint-Vic- tor», Revue du Moyen Âge latin, août-octobre 1948, p. 226-228.

IOGNA-PRAT Dominique, Ordonner et exclure. Cluny et la société chrétienne face à l’hérésie, au judaïsme et à l’islam. 1000-1150, Aubier, 1998.

KANT Emmanuel, Versuch über die Krankheiten des Kopfes, 1764 ; Essai sur les maladies de la tête, trad. fr. M. David-Ménard, Gallimard, «GF», 1990;

– Traüme eines Geistersehers erlaütert durch Traüme der Metaphysik, 1766; Rêves d’un visionnaire expliqués par des rêves de la métaphysique, trad. fr. B. Lortholary, in Œuvres philosophiques, vol. 1, Gallimard, «La Pléiade», 1980.

LAHARIE Muriel, La Folie au Moyen Âge. XIe-XIIIe siècles, Le Léopard d’or, 1991.

PIGEAUD Jackie, «La réflexion de Celse sur la folie», in La Médecine de Celse. Aspects historiques, scientifiques et littéraires, Publication de l’Université de Saint-Etienne, Centre Jean Palerne, 1994, p. 257-279;

– Folie et cures de la folie chez les médecins de l’Antiquité gréco-romaine. La Manie. Les Belles-Lettres, 1987.

POSTEL Jacques (dir.), Dictionnaire de psychiatrie, Larousse-Bordas, 1995.

Грецькедієсловоκαταργέω,якепочинаючизНового Завіту є важливим поняттям богословської думки, фактично не має відповідників у сучасних мовах. Переклади майже неусувно втрачають його основний смисл – оригінальну концепцію подолання як виповнення, що випереджала Геґелеве «зняття» (Aufhebung) і що визначала ставлення греків до розмаїтих культурних реалій. Старослов’янське дієслово Uпраздняти – традиційний відповідник καταργέω – не лише влучно відтворює семантику грецького слова, а й додатково збагачує її власними обертонами святкування. Відновлюючи у сучасній українській мові дієслово «упразняти», ми можемо актуалі­ зувати незаслужено забуту частинку нашої філософії.

І.Винахід апостола Павла

Укласичній грецькій літературі дієслово καταργέω є маловживаним; серед старозавітних текстів Септуагінти воно зустрічається лише кілька разів у Книзі Езри (як відповідник арам. betel «переставати, припиняти»). Натомість у Новому Завіті καταργέω вживається 27 разів – причому винятково у посланнях апостола Павла та у залежних від нього текстах (BDAG, p. 4047), де воно набуває низку справді неперекладних значень. Зокрема, Кіттель помічає, що це дієслово має негативне значення в усіх вживаннях, де суб’єктами є ми, і позитивне значення, коли суб’єктом є Христос (TDNT, p. 452).

Отже, καταργέω як філософська категорія є винаходом ап. Павла і нагальним концептом його думки; згодом вона знайде широке застосування у грецькій патристичній думці, на яку потужно вплинули послання цього апостола. Водночас, у перекладах Нового Завіту на розмаїті сучасні мови не існує жодного послідовного еквівалента грецького дієслова καταργέω. Воно передається суто контекстуально, найчастіше в значенні «зни­ щувати», «скасовувати», «усувати». Ось лише деякі з розмаїтих перекладів: лат. (Вульгата): destruo, evacuo; англ.: abolish, cancel, overthrow, void, nullify, destroy; фр.: renoncer, enlever, priver, annuler; нім.: hindert, durch setzen, entkraften, zunichte machen, aufheben; укр.: нищити, скасовувати, нівечити.

Декілька перекладів цього слова у Біблії І. Огі­ єнка особливо вражають (подібні варіанти і у І. Хо­ менка):

Європейський словник філософій

1 Кор. 1:28: «І простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити». 1 Кор.13:8: «...Хоч існує знання, – та

скасується».

1 Кор. 15:24: «...Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу».

Втім, дієслово καταργέω зовсім не завжди відсилає до «скасування». Класичні словники давньогрецької описують його основну функцію зовсім інакше: to leave unemployed or idle (LSJ), to ren­ der impotent, render unnecessary, set free from (Лямпе), to cause someth. to lose its power or effectiveness; to cause the release of someone from an obligation (one has nothing more to do with it) (BDAG). Таким чином, καταργέω (від гр. ἀργέω, що є негативновною формою ἐργάζομαι «працювати») вказує передусім на бездіяльність. Сучасні мови переважно втрачають цей стрижень грецького поняття.

ІІ. Uпраздняти: свята бездіяльність

Натомість старослов’янська мова має точний відповідникцієїлексеми:Uпраздняти;услов’янській

Біблії дієслово Uпраздняти, послідовно передає більшість вжитків καταργέω (18 з 27 новозавітних вжитків). Утім, воно не є одним зі спеціально запроваджених калькованих неологізмів, яких чимало у церковнослов’яській мові. Навпаки: це слово має міцне й розгалужене коріння в слов’янському грунті; його семантичне поле ще багатше порівняно з грецьким καταργέω. Слово Uпраздняти однокореневе зі старослов’янськими

словами празднь (що Курц передає як otium, с.

450), праздность та праздьновати. Тобто його

семантика, з одного боку, дотична до значень пустоти, бездіяльності, лінощів (як і в грецького відповідника), а з другого боку, додатково відсилає до теми святкування. Причому ці два набори

значень легко міняються місцями. Так, слово праздьновати, що у низці сучасних мов означає

«святкувати», в церковнослов’янських текстах

вживалося в сенсі «бути порожнім, бездіяльним»:

«Да не праздьнunть ти оумъ» (Нікон. Панд.

сл. 28). І навпаки, слово праздьнолюбьць, яке згодом набуло значення «ледащо», «нероба», у

давньослов’янській мові позначало шанувальника

церковних свят: «Тържьствuимъ, праздьнолюбьци, i съвеселимъся дхъомъ въ стое праздьньство» (Мінея

1097 р., а. 124). Це семантичне поле складає певну паралель юдейській екзегезі з її розумінням «праведника» як «нероби», себто як вільного / порожнього від справ «цього світу».

Похідні від кореня празд збереглися майже в усіх слов’янських мовах – сербській, хорватській, боснійській, російській, чеській, словенській, польській, навіть румунській. Утім, в більшості випадківцейсловникрозбивсянацілкомізольовані частини: з одного боку, лексика святкування, з другого – лексика спустошення; в російській, де цікаве нам дієслово загалом зберігло давнє

значення, все ж було втрачено первинні святкові конотації: приміром, в оповіданні А. П. Чехова «Упразднили» воно фігурує як похмурий канцеляризм, символ домінування бюрократичної машини над історією особистості. В українській мові представлений лише один уламок колишньої полісемії – словник спорожніння, у недостатності якого переконує практика перекладу.

ІІІ. Патристичне καταργέω – з’ява цілого частинам

Таким чином, сучасні «відповідники» лек­ семи καταργέω (як західноєвропейські, так і більшість слов’янських), як правило, втрачають той філософський потенціал, що бачили у ній середньовічні мислителі. Одним з наочних прикладів­ цього може бути місце з «Містагогії» преп. Максима Сповідника, де йдеться про Творця як про остаточний Зв’язок усіх речей. Св. Максим пояснює, що присутність Цього Зв’язку «упразняє та покриває» (καταργοῦσάν τε καὶ ἐπικαλύπτουσαν) видимі причинно-наслідкові зв’язки між явищами:

τὴν ἑκάστου τῶν ὄντων φύσιν θεωρουμένας ἰδικὰς σχέσεις καταργοῦσάν τε καὶ ἐπικαλύπτουσαν, οὐ τῷ φθείρειν αὐτὰς καὶ ἀναιρεῖν και μὴ εἶναι ποιεῖν, ἀλλὰ τῷ νικᾷν και ὑπερφαίνεσθαι, ὥσπερ ὁλότης μερῶν, ἢ καὶ αὐτῆς αἰτία τῆς ὁλότητος ἐπιφαινομένη.

...утім не руйнуванням, знищенням чи приведенням їх в небуття, але перемагаючи та з’являючись їм згори, як з’являється ціле частинам, чи причина – самому цілому.

PG 91. 665A.

Переклавши тут καταργέω словами «скасува­ ти», «спростувати», «усунути» тощо, ми б представили преп. Максима оказіоналістом, що звісно не відповідає дійсності. Лише слово «упразняти» дозволить влучно передати думку автора: природні закономірності не знищуються наявністю вищого Зв’язку, а радше позбавляються основного навантаження, відпочивають, святку­ ють день спокою. Численні подібні вжитки дієсло­ ва καταργέω в патристичній філософії вочевидь випереджають Геґелеве застосування німецького дієслова aufheben «знімати», – з огляду на залежність Геґеля від християнського розуміння історії, тут немає нічого надзвичайного.

Різні грецькі отці вживають слово καταργέω на позначення переходу від частковості до цілісності. Так, свт. Йоан Златоуст, пояснюючи вірш 1 Кор. 13:8, упразниться знання, запевняє, що знання не буде «скасоване» (хоч саме в цьому творі він полемізуєпротиперебільшенняаномеямилюдської здатності до пізнання, й зокрема, богопізнання):

Непроціле,апрочастковекажеце,передказуючи упразніння [гіршого] кращим, адже часткове після упразніння є вже не частковим, але довершеним. Так вік дитини упразняється не

знищенням сутності, а переростанням цього віку та сходженням у [вік] довершеного мужа (Καθάπερ γὰρ ἡ ἡλικία τοῦ παιδίου καταργεῖται͵ οὐκ ἀφανιζομένης τῆς οὐσίας͵ ἀλλ΄ αὐξανομένης τῆς ἡλικίας καὶ εἰς ἄνδρα τέλειον ἐκβαινούσης)… Ось, що таке «упразниться».

De incomprehensibili dei natura, 1 (пор. Свт. Григорій Ніський, De opificio hominis, 30).

(Французькі видавці «De incomprehensibili dei natura» вказують на важливість для Златоуста неперекладного дієслова καταργεῑς, яке вони пояснюють через його етимологію, див. SC 28bis, p. 104.) Образ перевершення дитинства дорослістю, запозичений Златоустом у ап. Павла (1 Кор. 13:11: Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче), полюбляли й інші антіохійці. Спираючись на нього, преп. Макарій (Sermones 64, 2.6.5) розвиває тему динамічності формування особистості. Зростаючи, людина в певному сенсі заперечує саму себе: ані думки та слова, ані спосіб життя дитини не зберігаються у дорослого, – отже, не вони є тим стрижнем, довкола якого формується особа. Але це «становлення містить образ (εἰκών) довершеності», що скеровує людину в усіх упразніннях себе. До речі, у значенні «упразніння себе» καταργέω перетинається із іншим неперекладним дієсловом – κενόω, що лежить в основі концепції Христового кенозису; на думку Ю. Вестеля, слово «упразняти» є єдиним можливим слов’янським еквівалентом κενόω.

Концепція упразніння як виповнення, важлива для антіохійської антропології, має дещо іншу функцію в християнських неоплатоніків. Вона складає необхідний контекст їх ідей про перевершення Закону – благодаттю, Старого Завіту – Новим, літери – духом. У певому сенсі без неї неможливий розроблений александрійцями метод алегоричної інтерпретації. «Ті, хто переходить від літери до Духу (οἱ γὰρ διαβαίνοντες ἀπὸ τοῦ γράμματος εἰς τὸ πνεῦμα), бачать Закон і Пророків, які стоять обабіч Слова й голосно возвіщають Його пришестя» , – так св. Максим Сповідник споглядає преображеного Христа в оточенні Мойсея та Іллі. А «нетривкі кущі», які пропонує зробити для співбесідників Петро, – це тіні (Максим грає з грецьким словом σκηνή – тінь або намет), що зникають у світлі Божества, – тобто природознавство та практичні приписи Старого Завіту; саме їх стосуються слова «пророцтва зникнуть, знання упразниться» (1 Кор.13:8). Мойсей та Ілля більше не потребують цих «затінків» саме тому, що довершено виповнили дані їм завдання (Questiones et dubia, 192).

На відміну від антіохійців, александрійські екзегети схильні «лишати позаду» (не обминаючи, а радше «проходячи крізь», διασπέρασας) рясні природничі та історичні відомості Старого Завіту в пошуках їх єдиного смислу. Ярослав Пелікан бачить у такому поводженні зі спільним засадничим текстом певну спробу його

монополізації (Whose Bible is it?, рр. 92-93). При цьому, якщо александрійські екзегети схильні, насамперед, «знімати покривало» старозавітних реалій з новозавітної віри (в її неоплатонічній інтерпретації),товорожідоеллінізмуантіохійці,якот блаж. Феодорит Кирський, охоче наголошують на «упразнінні» християнським Одкровенням світської мудрості еллінських «софістів, і поетів, і філософів, і риторів» (Interpretatio in xiv epistulas sancti Pauli, PG 82. 241 A-B). Але тут принаймні немає заклику «скасувати» й забути спадок минувшини: аби «упразнити» літеру Старого Завіту, потрібно «духовно виповнити Закон» (преп. Максим Сповідник, Quaestiones ad Thalas­ sium, 50; пор. Мт. 5:17), аби перевершити політ думки давніх філософів, потрібно дбайливо за ним простежити, як чинить блаж. Феодорит у своєму «Лікуванні еллінських хвороб».

Дієслово καταργέω, безумовно, становить тло

йдля багатьох інших засадничих тем грецької патристики. В світлі концепції упразніння «соціаліст» св. Йоан Златоуст раніше од Геґеля осмислює всю геґельянську апорію стосунків раба

йгосподаря – у буквальному рабстві, у політиці, у сім’їтанавітьуприроді.Застосовуючидієсловаλύω та ἐκβάλλω як синоніми καταργέω, він обґрунтовує

прикладами з Писань, що рабство, укорінене у гріху (πᾶσα ἁμαρτία δουλείᾳ συγκεκλήρωται), вже зараз є бездіяльним для праведних, які внутрішньо подолали його (ΙΧ hom. in Genesim, 5). Ідея упразніння розділень проглядається у славетній теорії Максима Сповідника про подолання Христом п’яти одвічних кордонів: між чоловічим і жіночим, між ойкуменою і Раєм, між землею і небом, між чуттєвим та умоглядним, між створеним та нествореним (Ambigua ad Joannem, 16; Quaestiones ad Thalassium, 5). Наявність подібних теорій, зокрема, дала нагоду видатному радянському візантологу А. П. Каждану (Византийская культура, с. 132) називати Християнство «релігією знятого дуалізму»(причому знятого «раптово» – Каждан явно апелює до «месіанського» діалектичного матеріалізму Вальтера Беньяміна). Хоч, на відміну від младогеґельянців, грецькі отці не закликали пролетарів на барикади, все ж для них дієслово καταργέω несло в собі відлуння тихої революції, невидимого, але реального виповнення дитинства світу його дорослістю, «акме».

Дарина МОРОЗОВА За редакцією Юрія Вестеля

БІБЛІОГРАФІЯ

JOANNES CHRYSOSTOMUS, Contra Anomœos, absente episcopo PG, t. 48.

JEAN CHRYSOSTOME, Sur incomprehensibilité de Dieu, intr. J. Danielou, trad. fr. R. Flaceliere, notes A.–

M.Malingrey,2-eéditionCerf,«Sources chrétiennes», no 28bis, 1970.

MAKARIOS-SYMEON, Reden und Briefe. Sermones 64 (collectio B), ed. H. Berthold, Berlin, AkademieVerlag, 1973.

MAXIMUS CONFESSORUS, Mystagogia PG 91, t. 91.

MAXIMUS CONFESSORUS, Quaestiones ad Thalassium, PG, t. 90.

THEODORET DE CYR, Therapeutique des maladies helleniques, éd. et trad. P. Canivet, Cerf, «Sources chrétiennes», no 57, 1958.

ВЕСТЕЛЬ Ю. А., «Проблема истолкования Фил. 2:7 и кенотический персонализм В. Н. Лосского»,

Христианская мысль № 1, с. 43–53.

КАЖДАН А. П., Византийская культура, СПб, Алетейя, 1997.

PELIKAN Jaroslav, Whose Bible Is It? A History of the Scriptures Through the Ages, New York, Viking, 2005.

УПРАЗНЯТИ

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

Полный церковнославянский словарь, сост. Г. Дьяченко, М.,1900.

Срезневский Измаил, Материалы для словаря древнерусского языка, Санкт-Петербург, 1893, репр., Москва, 1958.

LSJ: LIDDELL Henry G., SCOTT Robert et JONES Henry S., A Greek-English Lexicon, Oxford, Clarendon Press, 1996.

BDAG: A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature, ed. W. Bauer, F. W. Danker, Chicago & London: University of Chicago Press, 2000.

A Patristic Greek Lexicon, ed. G. W. H. Lampe,Oxford, Clarendon Press, 1961.

TDNT:TheologicalDictionaryoftheNewTestament...,ed. by G. Kittel and G. Friedrich, transl. by G. W. Bromiley (Eerdmans Publishing, 1964–1968), v. I.

Slovník jazyka staroslověnského, red. J. Kurz, Praha, Academia, 1958–1989.

АБЕЛЯР Петро (П’єр) омонім, перекладати, conceptus

АБІ УСЕЙБІ мови та традиції АБУ БІШР МАТТА БЕН-ЮНУС мови та традиції

АБУ САЇД АЛЬ-СИРАФІ мови та традиції АВҐУСТИН св. безум, aiÔn, громадянське

суспільство, задоволення, логос, любити, мови та традиції, омонім, патос, перекладати, сутність, фронесис, bild, conceptus, eidolon, gogo, sens, sujet, virtu

АВЕРИНЦЕВ Сергій Сергійович соборность АВЕРРОЕС (Ібн-Рушд) мімесис, мови та

традиції, diaphane, sujet

АВІЦЕННА аналогія, універсалії, diaphane, eidolon, sens, to ti en einai

АВЛ ҐЕЛЛІЙ мови та традиції, sens АВРААМ БАР-ГІЙЯ мови та традиції АҐачИнскі Сильвіана (Agacinski Sylviane)

sujet

АҐРИППА німецька мова

АДАН Шарль (ADAM Charles) принцип АДЕЛУНҐ Йоган Кристоф (ADELUNG Johann

Christoph) момент, dichtung АДКІНС Артур (ADKINS Arthur W. H.) доля АДО П’єр (HADOT Pierre) мови та традиції,

сутність

АДОРНО Теодор Візенґрунд (ADORNO Theodor Wiesengrund) мови та традиції, пам’ять, праксис

АЄР Альфред Джулз (AYER Alfred Jules) англійська мова

АЙСЛЕР Рудольф (EISLER Rudolph) праксис, âme

АЙТРЕМ Самсон (EITREM Samson) доля АЙХЕНДОРФ Йозеф фон (EICHENDORFF

Joseph von) логос АКВІЛА перекладати

АКСАКОВ Костянтин Сергійович мир АКСУЛАР Педро д’ (AXULAR Pierre d’) gogo АЛАМБЕР Жан Ле Рон д’ (ALEMBERT Jean Le

Rond d’) момент, праксис АЛАН ЛІЛЛЬСЬКИЙ перекладати, sens

АЛЕКСАНДР АФРОДИЗІЙСЬКИЙ аналогія, сутність,універсалії, diaphane, sens, sujet, to ti ên einai

АЛКІДАМ момент

АЛЛЕН Вуді (ALLEN Woody) begriff АЛЛЬЄ Ерик (ALLIEZ Eric) aiÔn

АЛЮННІ Шарль (ALUNNI Charles) concetto АЛЬБЕРТ ВЕЛИКИЙ аналогія, aiÔn,

задоволення, перекладати, універсалії, conceptus, diaphane, sens,

АЛЬБЕРТІ Леон Баттиста (ALBERTI Leon Battista) італійська мова, мімесис, concetto

АЛЬ-БІРУНІ мови та традиції, diaphane, АЛЬ-ГАРИЗІ Юда бен Соломон мови та

традиції АЛЬ-ҐАЗАЛІ аналогія

АЛЬТУБЕ Северо (ALTUBE Severo) gogo АЛЬТУЗІУС Йоганн (ALTHUSIUS Johannes)

німецька мова

АЛЬТЮССЕР Луї (ALTHUSSER Louis) праксис, французька мова, sujet

АЛЬФАН САЛЕРНСЬКИЙ св. diaphane АЛЬ-ФАРАБІ мови та традиції АМВРОСІЙ МЕДІОЛАНСЬКИЙ св. фронесис

АММОНІЙ ГЕРМІЙ омонім, універсалії АНАКСАГОР логос, принцип

АНЖЕЛЬ Паскаль (ENGEL Pascal) âme АНҐЕЛ СИЛЕЗІЙ (Анґелус Силезіус) bild АННА СТЮАРТ whig

АНСЕЛЬМ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИЙ св. безум, сутність, sens,

АНТИСФЕН логос, to ti en einai АНТИФОН перекладати, eidolon АНТОНЕЛЛІ Лука (ANTONELLI Luca) логос,

sujet АППІАН пробачати

АППЮН Шарль (APPUHN Charles) задоволення,

АПУЛЕЙ мови та традиції, сутність АРЕНДТ Ханна (ARENDT Hannah) праксис,

sujet, virtu АРИСТОБУЛ перекладати

АРИСТОТЕЛЬ аналогія, вибачати, aiÔn, грецька­ мова, громадянське суспільство, доля, загальне місце, задоволення, ікономія, італійська мова, катарсис, логос, любити, мімесис, мови та традиції, момент, омонім, патос, перекладати,­ поліс, португальська мова, праксис, принцип, сутність, універсалії, фроне сис, âme, conceptus, concetto, diaphane, eidolon, esti, sens, sujet, themis, to ti en einai, verguenza, virtu

АРИСТОФАН доля, мови та традиції, esti, metis АРІЙ ДИДИМ aiÔn

АРМСТРОНҐ Девід (ARMSTRONG David M) універсалії, âme

АРНО Антуан (ARNAULD Antoine) âme, esti, sujet

АРОН Раймон (ARON Raymond) політичне, правова держава

АРПЕ Курт (ARPE Curt) to ti ên einai АРТО Антуан Марі-Жозеф, псевд. Антонен

(ARTAUD Antoine Marie-Joseph, dit Antonin) безум, sujet

АРТОҐ Франсуа (HARTOG François) перекладати

АРХИМЕД момент АСКЛЕПІЙ sens АТЕНЕЙ задоволення

АФАНАСІЙ АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ св. економія

БАБІНІОТИС Жорж (BABINIOTIS Georges) грецька мова

БАДАВІ Абдуррахман універсалії БАДЬЮ Ален (BADIOU Alain) французька

мова

БАЄС Томас (BAYES Thomas) англійська мова БАЛАДЬЄ Шарль (BALADIER Charles)

безум, задоволення, любити, піднесене (вст. 3), eidôlon (вст. 2)

БАЛІБАР Етьєн (BALIBAR Etienne) âme, sujet БАЛІБАР Франсуаз (BALIBAR Françoise)

момент

БАЛОДЕ Жан-Франсуа (BALAUDÉ JeanFrançois) задоволення

БАЛЬДИНУЧЧІ Філіппо (BALDINUCCI Filippo) мімесис

БАЛЬЗО Ніколь (BALSO Nicole) âme, sens БАЛЬЙОНІ Джанпаоло (BAGLIONI

Gianpaolo) virtù БАНМАКЛУФ Алі (BENMAKLOUF Ali)

принцип

БАРАТЕН Марк (BARATIN Marc) sens БАРБОТЕН Едмон (BARBOTIN Edmond)

diaphane, логос

БАРВАЙЗ Джон (BARWISE Jon) праксис БАРДИЛІ Христоф-Готфрід (BARDILI

Christoph Gottfried) німецька мова БАРНІ Жуль (BARNI Jules) begriff, bild БАРНС Джонатан (BARNES Jonathan) to ti ên

einai, esti

БАРТ Карл (BARTH Karl) аналогія БАРТ Ролан (BARTHES Roland) sujet

БАСКЕРА Марко (BASCHERA Marco) esti (вст. 4)

БЛУР Девід (BLOOR David) праксис БОДЕЇ Ремо (BODEI Remo) італійська мова БОДЕН Жан (BODINJean) загальне місце БОДЕЮС Ришар (BODÉÜS Richard)

логос,омонім, to ti ên einai БОДЛЕР Шарль (BAUDELAIRE Charles)

пам’ять

БОДМЕР Йоган Якоб (BODMER Johann Jakob) мімесис

БОЕЦІЙ аналогія, aiÔn, мімесис, мови та традиції, омонім, перекладати, сутність, conceptus, sens, sujet

БОК Гіларі (BOK Hilary) доля БОЛІНҐБРОК Генрі Сент-Джон (BOLING-

BROKE Henry Saint John) whig БОЛЛАК Жан (BOLLACK Jean) aiÔn, логос,

любити, пам’ять

БОЛЬЦАНО Бернард (BOLZANO Bernard) принцип

БОМПІАНІ Валентино (BOMPIANI Valentino) португальська мова

БОНАВЕНТУРА св. aiÔn, мімесис, перекладати, conceptus, diaphane, sens

БОНАЛЬД віконт Луї де (BONALD vicomte Louis de) громадянське суспільство

БОНАПАРТЕ Марі (BONAPARTE Marie) любити, пам’ять

БОНІЦ Герман (BONITZ Hermann) катарсис, логос, принцип, diaphane, sujet, to ti en einai

БОНФУА Ів (BONNEFOY Yves) італійська мова БОРДЖА Чезаре (BORGIA César) virtu БОРНЕК Анрі (BORNECQUE Henri)

перекладати

БОССЮЕ Жак Бенінь (BOSSUET Jacques Bénigne) французька мова, bild

БОФРЕ Жан (BEAUFRET Jean) bild, esti БОЧАРОВ Сергій Георгійович мир

БРАҐ Ремі (BRAGUE Rémi) aiÔn, âme (вст. 4), bild (вст. 1), мови та традиції, логос (вст. 1)

БРАЙТИНҐЕР Йоган Якоб (BREITINGER

Johann Jakob) мімесис

БРАШЕ Жан-Поль (BRACHET Jean-Paul) sens БРЕКЕР Вальтер (BRÖCKERWalter) to ti ên

einai

БРЕТОН Андре (BRETON André) безум БРЕХТ Бертольт (BRECHT Bertolt) праксис

БРИКМАН Женев’єва (BRYKMAN Geneviève) âme БРИССОН Люк (BRISSON Luc) aiÔn

БРОЄР Йозеф (BREUER Josef) катарсис БРОКМАЄР Вольфґанґ (BROKMEIER

Wolfgang) dichtung, перекладати БРУНІ Леонардо (BRUNI Leonardo) мови та

традиції

БРУНО Джордано (BRUNO Giordano) італійська мова, concetto

БРЮЙН Едґар де (BRUYNE Edgar de) мімесис БРЮНО Фердинан (BRUNOT Ferdinand)

сутність

БРЮНШВІҐ Жак (BRUNSCHWIG Jacques) загальне місце, задоволення, принцип, фронесис

БУАЛО Ніколя (BOILEAU Nicolas) загальне місце, мімесис, піднесене, французька мова

БУАСЬЄ ДЕ СОВАЖ Франсуа (BOISSIER DE SAUVAGES François) безум

Буврес Жак (Bouveresse Jacques) sujet БУЛГАКОВ Сергій Миколайович мир,

соборность

БУЛНУА Олів’є (BOULNOIS Olivier) sujet БУРҐУНДІО ПІЗАНСЬКИЙ diaphane БУССЕ Адольф (BUSSE Adolf) універсалії

Б’ЮКЕНЕН Емерсон (BUCHANAN Emerson) to ti ên einai

БЮРИДАН Клод (BURIDANT Claude) перекладати

БЮРО Брюно (BUREAU Bruno) sens БЮТҐЕН Філіп (BÜTTGEN Philippe)

перекладати, begriff

ВАҐНЕР Рихард (WAGNER Richard) любити,